Рішення від 08.10.2025 по справі 915/1048/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1048/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" про стягнення заборгованості в загальній сумі 74252,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" про стягнення заборгованості в загальній сумі 74252,08 грн., у т.ч. основного боргу за теплову енергію за період з квітня 2023 року по квітень 2025 року в сумі 66678,75 грн., інфляційних втрат в сумі 5529,46 грн., 3% річних в сумі 1774,27 та пені в сумі 269,60 грн., посилаючись на наступне.

ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Так, позивач з посиланням на ст. 12 Закону № 2189 зазначає, що надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.

Поряд з цим позивач зазначає, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Як вказує позивач, 01.10.2021 на офіційному сайті Позивача (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Однак, позивач зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону № 2189.

Так, за ствердженнями позивача, на підставі викладеного з 01.11.2021 між ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 2921 від 01.11.2021 нежитлових приміщень контори по вул. 9 Слобідська, 55А, який є публічним договором приєднання.

Наразі позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», Рішення № 1792 від 23.10,2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно- зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Як вказує позивач, у разі застосування виконавцями двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Нарахування за умовно-змінною частиною - нарахування за спожиту будівлею (приміщенням) теплову енергію за даними вузла обліку або розрахункову протягом опалювального періоду за тарифами - вартість споживання 1 Гкал. Нарахування за умовно- постійною частиною - грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості транспортування та постачання теплової енергії, є постійною величиною і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії. Нарахування умовно-постійної частини здійснюється щомісяця протягом року за тарифами вартості одиниці (1 І'кал/год) теплового приєднаного теплового навантаження об'єктів теплоспоживання.

За ствердженням позивача, до споживачів послуг теплопостачання відносяться фізичні/юридичні особи - власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем. Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії є фактом приєднання відповідача до умов договору (акцептування договору). Умовно-постійна частина розрахована для оплати щомісяця упродовж 12 місяців незалежно від наряду споживання теплової енергії, показників вузлів обліку теплової енергії, наявності чи відсутності лічильника.

Як стверджує позивач, з метою забезпечення теплом об'єктів на початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету ММР № 626 від 09.11.2022. №1189 від 08.11.2023 та № 1870 від 29.10.2024 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 та підписано наряд з балансоутримувачем будинку «Перша Миколаївська управляюча компанія» про підключення будинку, в тому числі нежитлових приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. 9 Слобідська, 55А. В подальшому, відповідно до рішень ММР №176 від 24.03.2023, №513 від 27.03.2024. № 339 від 24.03.2025 опалювальні періоди закінчено.

Відповідно до п. 33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Наразі позивач посилається на п. 30 договору, за яким споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вите граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті Позивача.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць.

Позивач зазначає, що відповідно до пунктів 32, 34 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В п. 8 договору зазначено, що позивач забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості га якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Відповідно до підпунктів 3, 6 пункту 41 договору відповідач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом. встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. У разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором. Згідно з п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0.01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення

Як стверджує позивач, в даному багатоквартирному будинку встановлено прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу, який встановлено на під'їзді, що відображено у відомостях за грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, лютий 2024, березень 2024, листопад 2024, грудень 2024, січень 2025, лютий 2025, березень 2025. Наразі відповідач зазначає, що відомість за листопад 2023 року відсутня, тому відповідачу нараховано плату по середньому.

При цьому позивач вказує, що відповідач систематично не сплачує за спожиту теплову енергію, тому позивач неодноразово звертався до суду з позовами про стягнення боргу, наприклад справа № 915/815/23.

Так, позивач зазначає, що 29.10.2024 на адресу відповідача була направлена претензія за вих. №718-ю, яка залишена без задоволення. Разом з претензією позивачем було направлено відповідачу відомості щодо заборгованості в сумі 42559,98 грн. Вдруге, як зазначає позивач, він направив претензію № 188-ю від 08.05.2025 на суму заборгованості 66678,75 грн. та рахунки №2921 за кожний місяць, починаючи з квітня 2023 року по квітень 2025 року, та акти надання послуг за ці місяці.

Відтак, позивач зазначає, що в опалювальні періоди 2023-2025 рр. позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення житлових та нежитлових приміщень, які знаходяться в м. Миколаєві за адресою вул. 9 Слобідська, 55А, однак відповідач не сплачував рахунки. Як стверджує позивач, основний борг відповідача за теплову енергію, спожиту в період з квітня 2023 по квітень 2025 року включно складає 66678,75 грн.

Також на суму основного боргу за спожиту теплову енергію позивачем нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України за період з липня 2023 по травень 2025 року 5529,46 грн. інфляційних витрат та 1774,27 грн. 3% річних за період з червня 2023 по червень 2025 року включно, а також відповідно до умов п. 45 договору нараховано пеню в розмірі 269,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1048/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання призначено на 04.08.2025 р. об 11:45.

Між тим судове засідання у даній справі 04.08.2025 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025 р. у справі № 915/1048/25 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.09.2025 р. о 09:00.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 17.09.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

При цьому під час судового засідання 17.09.2025 р. представник позивача просив надати час для надання додаткових доказів, що стосуються предмету спору.

Так, у судовому засіданні господарського суду 17 вересня 2025 року по справі №915/1048/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 08 жовтня 2025 року о 09 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 17.09.2025 р. в порядку ст. 120 ГПК України було повідомлено відповідача.

19.09.2025 від представника позивача - Купрій С.Д. на адресу господарського суду надійшло клопотання (вх. №13326/25) про долучення до матеріалів справи копій позовної заяви №09-01/844 від 24.05.2023 та відповідних розрахунків основного боргу та інфляційних втрат, 3% річних та пені, а також копії рішення по справі №915/815/23.

08.10.2025 від представника позивача - Купрій С.Д. на адресу господарського суду надійшла заява (вх. №14193/25), в якій заявник просить суд розглядати справи без участі представника позивача, та зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 08.10.2025 р. представники сторін не з'явилися.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Так, ухвала суду від 07.07.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/1048/25 була вручена відповідачу 15.07.2025, ухвала суду від 15.08.2025 про повідомлення була вручена відповідачу 25.08.2025, ухвала суду від 17.09.2025 про повідомлення була вручена 26.09.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи Комунального підприємства «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» (код ЄДРПОУ 34437926) є Україна, 54006, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Маршала Василевського, будинок 55-А.

Відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.07.2024 №273-р «Про перейменування об'єктів топонімії» було змінено найменування вулиць міста Миколаєва, зокрема, вулиця Маршала Василевського перейменовано на вулиця 9 Слобідська (п. 168 Переліку об'єктів топонімії населених пунктів Миколаївської області, які перейменовуються, що є додатком до вказаного розпорядження).

Так, в опалювальних сезонах 2022-2023 років (з 09.11.2022 по 24.03.2023) та 2023-2024 (з 14.11.2023 по 28.03.2024), 2024-2025 років (з 01.11.2024 по 24.03.2025) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. 9 Слобідська (Маршала Василеського), 55А, що підтверджується нарядами від 18.11.2022, від 21.11.2023, від 05.11.2024 на підключення системи опалення та відомостями споживання теплової енергії абонентом в період з 27.12.2023 по 29.03.2024, з 25.11.2024 по 25.03.2025 рр.

При цьому початок і закінчення опалювального періоду 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 років у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 513 від 27.03.2024, №1870 від 29.10.2024, №339 від 24.03.2025 згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 09.11.2022 по 24.03.2023, з 14.11.2023 по 28.03.2024, з 01.11.2024 по 24.03.2025.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово- комунальні послуги" (далі - Законом N 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону N 2189-VIII визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону N 2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).

Отже, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 2189-VIII передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 N 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону N 2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом N 2189-VIII договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 та N 1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону N 2189-VIII (у редакції змін внесених Законом N 1060-IX) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону N 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон N 2189-VIII у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі N 908/3233/20, від 14.12.2023 у справі N 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі N 908/710/23.

01.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після набуття ним права власності на спірне приміщення не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Наразі суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення контори відповідача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядом про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Судом встановлено, що між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 2921 від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Так, згідно п. 1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.

Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору встановлено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 8 договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. N 315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 11 та п. 12 договору).

Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 N 830 (Офіційний вісник України, 2019р, N 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, N 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.

Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2021 року, у зв'язку з чим є обов'язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Так, укладений між сторонами по справі індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 2921 від 01.11.2021 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо підтвердження факту постачання теплової енергії слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ч. 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Абзацами 1, 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.05.2024 у справі № 904/346/23, за змістом положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. При цьому затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 09.11.2022. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 09.11.2022 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 18.11.2022 підключено систему опалення за адресою вул. Маршала Василевського, 55а.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 21.11.2023 підключено систему опалення за адресою вул. М. Василевського, 55А.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1870 від 29.10.2024, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 01.11.2024. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 01.11.2024 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 05.11.2024 підключено систему опалення за адресою вул. 9 Слобідська 55-А.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 339 від 24.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2025 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Наразі наявні в матеріалах справи відомості споживання теплової енергії свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з грудня 2023 р. по березень 2025 р. Щодо кількості спожитої теплової енергії за листопад 2023 року позивач вказує, що з огляду на відсутність відомостей споживання за вказаний місяць, відповідачу нараховано плату по середньому.

Як визначено в п. 5 договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.02.2022 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1792 від 25.10.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №434 від 13.12.2023 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за листопад К=0,8. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №32 від 18.01.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за грудень К=0,7. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №65 від 15.02.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за січень К=0,7. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №104 від 21.03.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за лютий з 01.02. по 13.02. К = 0,7; за лютий з 14.02. по 29.02 К = 1,0. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №389 від 13.12.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за листопад К = 1,11. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №14 від 17.01.2025 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за грудень К = 1,13. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №45 від 14.02.2025 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за січень 2025 р. К = 1,24. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №73 від 12.03.2025 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за лютий 2025 р. К = 1,27 Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №125 від 25.04.2025 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту - К : за січень 2025 р. К=1,22 (замість 1,24); за лютий 2025 р. К=1,24 (замість 1,27); за березень 2025 р. К=1,28. Сума перерахунку (різниця в нарахуваннях) для споживачів (С) визначається за формулою: С=(К-1) х П, де К- коефіцієнт перерахунку; П- плата за теплову енергію для споживача, визначна у відповідному місяці з діючими тарифами на теплову енергію.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ).

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №340 від 28.10.2024 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 42,85 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ?- 21,70 грн. (з ПДВ).

Так, позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг за укладеним індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, в період з квітня 2023 року по квітень 2025 надано рахунки на загальну суму 66678,75 грн., а саме:

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у травні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у червні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у липні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у серпні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у вересні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у жовтні 2023 року на суму 1652,02 грн., у т.ч. умовно-постійна частина - 1349,54 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 275,34 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у листопаді 2023 року на суму 2360,47 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 1237,51 грн., умовно-постійна частина - 702,41 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 393,41 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у грудні 2023 року на суму 5894,64 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 4182,65 грн., умовно-постійна частина - 702,41 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 982,44 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у січні 2024 року на суму 6356,47 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 4567,51 грн., умовно-постійна частина - 702,41 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 1059,41 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у лютому 2024 року на суму 2969,29 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 1725,72 грн., умовно-постійна частина - 721,55 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 494,88 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2024 року на суму 3180,54 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 1886,21 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 530,09 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у травні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у червні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у липні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у серпні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у вересні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у жовтні 2024 року на суму 917,09 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 0,00 грн., умовно-постійна частина - 737,10 грн., абонентська плата - 27,14 грн., ПДВ 152,85 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у листопаді 2024 року на суму 4032,86 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 2315,36 грн., умовно-постійна частина - 1009,65 грн., абонентська плата - 35,71 грн., ПДВ 672,14 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у грудні 2024 року на суму 4844,28 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 2991,54 грн., умовно-постійна частина - 1009,65 грн., абонентська плата - 35,71 грн., ПДВ 807,38 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у січні 2025 року на суму 6056,12 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 4001,41 грн., умовно-постійна частина - 1009,65 грн., абонентська плата - 35,71 грн., ПДВ 1009,35 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у лютому 2025 року на суму 6368,34 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 5306,95 грн., умовно-постійна частина - 1009,65 грн., абонентська плата - 35,71 грн., ПДВ 1061,39 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2025 року на суму 4879,24 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 3020,67 грн., умовно-постійна частина - 1009,65 грн., абонентська плата - 35,71 грн., ПДВ 813,21 грн.;

- рахунок № 2921 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2025 року на суму 1752,73 грн., у т.ч. теплова енергія (умовно-змінна частина) - 415,25 грн., умовно-постійна частина - 1009,65 грн., абонентська плата - 35,71 грн., ПДВ 292,12 грн.

Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).

Також позивачем до позовної заяви долучено акти наданих послуг № 2921 за період з квітня 2023 року по квітень 2025 року. Судом враховано, що зазначені акти підписані лише енергопостачальною організацією.

Так, 29.10.2024 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №718-ю від 29.10.2024 р. на суму 42559,98 грн. На підтвердження факту направлення претензії №718-ю позивачем надано до суду групований список поштових відправлень з печаткою відділення поштового зв'язку та фіскальний чек. Крім того, 08.05.2025 р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №188-ю від 08.05.2025, разом з вказаною претензією позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки за послугу з постачання теплової енергії та акти надання послуг за період з квітня 2023 по квітень 2025.

Направлення претензії №188-ю на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в поштове відправлення 0505303008807, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком. Однак відповідачем не сплачено рахунки, що стало підставою для пред'явлення даного позову.

Більш того, виходячи зі змісту договору, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Так, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

До того ж за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар/послугу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Відтак, строк виконання зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 66678,75 грн.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором, натомість відповідачем не сплачено за спожиту у період з квітня 2023 по квітень 2025 року теплову енергію за вказаним договором та абонплату, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 66678,75 грн. за послугу з постачання теплової енергії.

Отже, як встановлено судом, відповідачем на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом не були виконані в повному обсязі зобов'язання за договором № 2921 від 01.11.2021 р. щодо здійснення повної оплати вартості наданих позивачем послуг на загальну суму 66678,75 грн.

Несплатою позивачу вказаної суми за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії та наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як споживачем за договором або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 66678,75 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 269,60 грн. пені, 3% річних в сумі 1774,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 5529,46 грн. за прострочення оплати за теплову енергію та абонплату суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг та абонентської плати не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач за первісним позовом вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості спожитої теплової енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено п. 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже нарахування пені здійснюється саме у разі несвоєчасного виконання відповідачем як споживачем обов'язку щодо здійснення платежів.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі п. 45 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію і абонплати відповідачу нараховано пеню за період 03.12.2024 по 10.06.2025 в розмірі 269,60 грн. на суму платежів по зобов'язанням за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем правильно з урахуванням розміру, встановленого в договорі. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 269,60 грн.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідальність на ч. 2 ст. 625 ЦК України настає саме за умови прострочення виконання боржником відповідного грошового зобов'язання у встановлений строк.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та нездійснення відповідачем своєчасної сплати за спожиту теплову енергію, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних по зобов'язанням за травень 2023 року - квітень 2025 року. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних на відповідну суму зобов'язань за відповідний місяць нарахування, судом встановлено, що розрахунок 3% річних в сумі 1774,27 грн. був здійснений позивачем правильно, і такий розрахунок річних відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1774,27 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Так, з наданого до позову розрахунку суми боргу станом на 10.06.2025 вбачається, що позивачем нараховано інфляційні втрати на відповідну суму грошового зобов'язання за період з вересня 2023 року по травень 2025 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 5529,46 грн.

Разом з тим, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначено, що при з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання; дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором. Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Частиною п'ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Водночас за умовами п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Як вже зазначалось вище, всі рахунки за спірний період були направлені відповідачу лише 08.05.2024 р. Наразі суд враховує той факт, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020).

При цьому слід зазначити, що здійснених позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 5529,46 грн.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 74252,08 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" про стягнення заборгованості в загальній сумі 74252,08 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" (54006, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського (9 Слобідська), 55-А, код ЄДРПОУ 34437926) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) основний борг в сумі 66678/шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят вісім/грн. 75 коп.

3. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" (54006, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського (9 Слобідська), 55-А, код ЄДРПОУ 34437926) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) пеню в сумі 269/двісті шістдесят дев'ять/грн. 60 коп., 3% річних в сумі 1774/одна тисяча сімсот сімдесят чотири/грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 5529/п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять/грн. 46 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 25.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.

Суддя Л.М. Ільєва

Попередній документ

132893001

Наступний документ

132893003

Інформація про рішення:

№ рішення:	132893002
№ справи:	915/1048/25
Дата рішення:	08.10.2025
Дата публікації:	26.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (08.10.2025)
Дата надходження:	01.07.2025
Предмет позову:	Стягнення заборгованості за договором

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

04.08.2025 11:45	Господарський суд Миколаївської області
17.09.2025 09:00	Господарський суд Миколаївської області
08.10.2025 09:00	Господарський суд Миколаївської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ІЛЬЄВА Л М

відповідач (боржник):

Комунальне підприємство "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток"

позивач (заявник):

Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль"