22 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/10985/25
номер провадження 22-ц/824/15225/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Шевченко Т.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року /суддя Притула Н.Г./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -
Позивач звернувся з вимогами про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат у розмірі 549 255,32 грн., трьох процентів річних у розмірі 114 159,29 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 97-103/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На підтвердження вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив вимоги ст. 263 ЦПК України. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, що виникли на підставі рішення Шевченківського райсуду від 29.11.2021 (справа № 761/18221/21) - про стягнення 730 680,86 грн (інфляція + 3 % річні за попередній період); - постанови КАС від 28.11.2023 (справа № 761/25760/16-ц) - про стягнення 1 083 454,15 грн (інфляція + 3 % річні за інший період). Зазначав, що ці суми до сьогодні не сплачені відповідачкою. Вказував, що стягнуті раніше інфляційні втрати та 3 % річні набули статусу самостійного грошового зобов'язання (трансформувалися у грошове зобов'язання на підставі судових рішень), а тому на них також нараховуються нові інфляційні втрати та 3 % річні за весь час прострочення їх сплати. Посилається на правові висновки Верховного Суду: постанова ВП ВС від 16.05.2018 № 686/21962/15-ц (ст. 625 ЦК застосовується до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення); постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 05.07.2019 № 905/600/18 (інфляція та 3 % річні є складовою грошового зобов'язання); постанова КЦС ВС від 03.07.2024 у тій самій справі № 761/25760/16-ц між цими ж сторонами (підтвердження права стягувати нові компенсації). Апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 1282 ЦК України (відповідальність спадкоємця), хоча предметом спору є саме ст. 625 ЦК України, а не обмеження відповідальності спадкоємця межами вартості спадщини, що вже враховано у всіх попередніх рішеннях. Твердження суду про «безпідставне збагачення» позивача суперечить практиці ВС і не має правового обґрунтування. Відповідачка понад 15 років ухиляється від виконання, що підтверджується численними судовими рішеннями між тими ж сторонами. Вважає рішення незаконним через неправильне застосування ст. 625 ЦК України та неврахування обов'язкових висновків Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказувала, що спадкове майно не оформлене з різних причин, зокрема через перепланування нерухомого майна, вона не є єдиним спадкоємцем, ще спадкоємцем була мати ОСОБА_5 , яка звернулась із заявою, проте, померла до її оформлення. Отже, частина спадщини ОСОБА_3 становить , вартість майна визначити не можливо, зважаючи на неможливість узаконення. Окремо вказувала, що ОСОБА_3 має похилий вік, онкологію, її діти погасили борг за виконавчим провадженням, отже, рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року у справі №2-324/11 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики у розмірі 956 820 грн в межах дійсної вартості спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 : 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частини автомобіля «Toyota Land Cruiser», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 1/2 частини автомобіля «БМВ-325», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2012 року рішення суду в частині стягнення зазначеної суми боргу з ОСОБА_3 залишено без змін.
З 12 червня 2014 на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 956 820 грн. та судового збору у розмірі 2 063, 68 грн.
Згідно ухвали Шевченківського районного суду від 17.07.2020 р. у справі 761/25760/16-ц, встановлено факт правонаступництва, а саме 30.04.2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , укладено договір про відступлення прав вимоги та відповідно змінено сторону спору ОСОБА_6 на ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року відповідачем у добровільному порядку не виконано, а відтак посилаючись на ст.625 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_3 3% річних та інфляційні втрати за період з 28 грудня 2011 року по 15 травня 2017 року з суми заборгованості у розмірі 956820 грн.
На виконання постанови Київського апеляційного суду м. Києва від 28.11.2023 року, 02.10.2024 року ОСОБА_2 було видано виконавчий лист та 08.10.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. розпочате виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа.
При зверненні до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач не виконує рішення судів за якими було стягнуто з неї на користь позивача 3% річних за невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.06.2011 року та в подальшому невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.07.2017 року, яке було скасоване та ухвалено Київським апеляційним судом нове судове рішення від 28.11.2023 року, а тому є законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за невиконання вказаних рішень судів.
Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 625 ЦК України, ст. 1282 ЦК України, постановами ВС від 01.04.2020 № 369/10424/17, від 23.07.2018 № 466/10527/15-ц, дійшов висновку, що на вже стягнуті компенсаційні суми нові інфляційні втрати та 3 % річні не нараховуються, основний борг вплачено у 2021 році, а стягнення повинно відбуватись лише у межах спадкового майна.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позов не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, апеляційним судом відхиляються з таких підстав.
Так позивач вказує, що відповідачем не виконано свої зобов'язання, що виникли на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року №761/18221/21 у розмірі 730 680,86 грн. починаючи з дати ухвалення такого рішення та не виконано зобов'язання, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року №761/25760/16-ц у розмірі 1 083 454,15 грн. починаючи з дати ухвалення постанови.
Відповідно сума інфляційного збільшення суми заборгованості (інфляційні втрати), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача:
від суми 730 680,86 грн. за період прострочення 29.11.2021 р. - 14.03.2025 р. становить - 386 410,32 грн.;
від суми 1 083 454,15 грн. за період прострочення 28.11.2023 р. - 14.03.2025 р. становить - 162 845,00 грн.,
загальна сума Інфляційного збільшення суми заборгованості (інфляційні втрати), що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 549 255,32 грн. (386 410,32 + 162 845,00 = 549 255,32).
Три проценти річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача:
від суми 730 680,86 грн. за період прострочення 29.11.2021 р. - 14.03.2025 р. становить - 72 127,21 грн.
від суми 1 083 454,15 грн. за період прострочення 28.11.2023 р. - 14.03.2025 р. становить - 42 032,08 грн.
Загальна сума трьох процентів річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 114 159,29 грн. (72 127,21 + 42 032,08 = 114 159,29).
Отже, зазначає, що з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню за період прострочення зобов'язань інфляційні втрати у розмірі 549 255,32 грн., три проценти річних у розмірі 114 159,29 грн.
Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кузя О.Р. від 11.08.2021 р. про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження № НОМЕР_4 було закінчено з підстави, передбаченої п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 10.08.2021 р. боржником ОСОБА_3 фактично виконано у повному обсязі рішення згідно за виконавчим листом № 2-324/11, а саме сплачено 956820,00 грн.
Обов'язок відповідача по сплаті грошових коштів, як спадкоємця померлого ОСОБА_5 виник на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.06.2011 року.
Зазначене рішення виконане 10.08.2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 28.11.2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію кредитору втрат, спричинених простроченням виконання грошового зобов'язання боржником (компенсація за знецінення коштів та інфляційні втрати).
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №369/10424/17 зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1282 ЦК України та зазначено, що стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу пов'язуються з нездійсненням спадкоємцем (спадкоємцями) одноразового платежу, а не з фактом ухилення спадкоємця від виконання зобов'язання спадкодавця.
Вказані висновки підтвердженні Верховним Судом у постановах від 23 липня 2018 року у справі №466/10527/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі №456/4355/15-ц, від 21 липня 2021 року у справі №592/13632/17.
Апеляційний суд погоджується з тим, що зобов'язання спадкоємця після рішення суду транформувалось у грошове, водночас, у межах вартості успадкованого майна.
Звертаючись з позовом, позивач оцінки успадкованого майна не здійснює, зважаючи на те, що спадкоємцем успадковано лише його частку, розрахунків щодо сплаченого боргу не проводить, вираховує лише 3% річних і інфляцію із загальної суми заборгованості, що позбавляє суд можливості перевірки чи входить заявлена позивачем компенсаційна сума у межі вартості успадкованого майна, яка перевищувати таку вартість не повинна.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: