22 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 369/2545/25
номер провадження 22-ц/824/15067/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: Михайленко Д.В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5
на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2025 року /суддя Янченко А.В./
у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_3 , особа бездіяльність якої оскаржується: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович на дії (бездіяльність) приватного виконавця.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2025 року скаргу ОСОБА_3 , особа бездіяльність якої оскаржується: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович на дії (бездіяльність) приватного виконавця - задоволено повністю. Визнано протиправними дії (бездіяльність) Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», який використовується для отримання заробітної плати, та не зняття з нього арешту за заявою скаржника ОСОБА_3 . Зобов'язано Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2 зняти арешт з грошових кошів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», який використовується для отримання заробітної плати скаржником ОСОБА_3 . /а.с. 156-166/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні скарги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що виконавець при накладенні арешту дотримався усіх вимог Закону України «Про виконавче провадження», а рахунок скаржниці не є рахунком зі спеціальним режимом використання у розумінні ч. 2 ст. 48 Закону, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» у довідці від 27.11.2024 не підтвердив спеціальний режим, а лише зазначив, що рахунок використовується, в тому числі, для зарахування заробітної плати. Надана виписка по рахунку є неповною, вибірковою, оскільки відображає лише надходження заробітної плати без інших операцій, що не дозволяє оцінити реальний рух коштів і вводить суд в оману. Апелянт посилається на ст.ст. 3, 4, 59 Закону України «Про виконавче провадження», зазначаючи, що зняття арешту можливе лише за документальним підтвердженням спеціального режиму або заборони звернення стягнення законом, чого не надано. Суд першої інстанції помилково не врахував, що рахунки для виплати заробітної плати не автоматично є спеціальними, якщо не відкриті відповідно до статей Податкового кодексу чи спеціальних законів. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 27.06.2019 № 916/73/19, від 09.09.2019 № 913/958/16, від 10.10.2019 № 916/1572/19, апелянт стверджує, що виконавець не зобов'язаний самостійно перевіряти статус рахунку перед арештом, а банк повинен повідомити про заборону, чого в даному випадку не було. Крім того, постанова виконавця про арешт містить виключення для рахунків зі спеціальним режимом, що захищає права боржника. Суд першої інстанції також помилково застосував ст. 59 Закону, ігноруючи, що боржник не звертався за виокремленням рахунку відповідно до п. 10-2 розділу XIII Закону, а просив скасувати арешт повністю. Посилаючись на ст. 81 ЦПК України, апелянт зазначає, що скаржниця не довела обставини, на які посилалася, а суд не мотивував відхилення доказів апелянта, порушуючи принципи рівності та змагальності. Апелянт підкреслює, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили майно після подання позову, зловживаючи правами, тому арешт необхідний для забезпечення реального виконання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник скаржниці ОСОБА_3 - адвокат Михайленко Д.В. просить залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказував, що рахунок № НОМЕР_1 використовується виключно для зарахування заробітної плати, що підтверджується довідкою та повною випискою банку за 11 місяців 2024 року. Арешт повністю блокує доступ до зарплати - єдиного доходу скаржниці та джерела утримання сім'ї, що прямо порушує ст. 43 Конституції України. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт після отримання документального підтвердження спеціального режиму або заборони звернення стягнення. Зарплатні рахунки фізичних осіб віднесено до таких, на які арешт у повному обсязі не накладається, перелік у ч. 2 ст. 48 Закону є невичерпним. Велика Палата ВС у справі № 756/8815/20 від 20.04.2022 прямо вказала, що «накладення арешту на усі грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, який використовується для виплати особі заробітної плати, у будь-якому випадку є незаконним», оскільки позбавляє особу коштів для існування та порушує конституційні права (пп. 101-103 постанови). Виконавець отримав довідку та виписку банку ще у січні 2025 року, але відмовив у знятті арешту, мотивуючи відсутністю ухвали про скасування забезпечення позову, що є очевидною помилкою. Ч. 2 ст. 451 ЦПК України прямо дозволяє визнати дії виконавця неправомірними та зобов'язати усунути порушення. Доводи апелянта про вибірковість даних виписки спростовуються тим, що виписка охоплює 11 місяців і демонструє регулярне зарахування лише зарплати, а відсутність інших операцій лише підтверджує цільове призначення рахунку. Твердження про необхідність повідомлення саме від банку, а не від боржника, суперечить практиці ВП ВС № 756/8815/20, де чітко вказано, що зняття арешту можливе і за заявою боржника.
Сторона апелянта та приватний виконавець в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 29.10.2024 по справі №369/7812/24 було задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5, скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2024 року та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які знаходяться на всіх рахунках відповідачів в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у межах суми позову 6 296 747 грн 14 коп.
В рамках виконавчого провадження, по виконанню Постанови Київського апеляційного суду від 29.10.2024 по справі № 369/7812/24, було накладено арешт на грошові кошти Скаржника, що становлять її заробітну плату та знаходяться на поточному картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Вказаний поточний рахунок використовується для зарахування заробітної плати, що підтверджується Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» вих. №9Q5F3917JS0H7H3G від 27.11.2024 та Випискою по картці/рахунку за період з 01.01.2024 по 27.11.2024 від 27.11.2024 за вих. №C315S7T09IGLUQ5V виданої АТ КБ «ПриватБанк».
30.12.2024 Скаржником, через свого представника, було направлено до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича заяву про зняття арешту з грошових коштів по ВП НОМЕР_2, а саме з карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», який використовується для цільового зарахування заробітної плати. Дану заяву приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Гореликом Євгеном Борисовичем було отримано 02.01.2025, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення №0313411144036 з сайту Укрпошти.
У зв'язку з відсутністю відповіді на вказану заяву, 15.01.2025, представником скаржника було направлено до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича адвокатський запит з проханням повідомити про результати розгляду заяви про зняття арешту з грошових коштів по ВП НОМЕР_2 від 30.12.2024 та надати підтверджуючі документи, який отриманий останнім 22.01.2025, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення №0313411141550 з сайту Укрпошти.
30.01.2025, за вих. НОМЕР_2/4820 від 29.01.2025, у відповідь на зазначений вище адвокатський запит, на електронну адресу представника скаржника, надійшов лист від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича в якому зазначалося, що згідно заяви про зняття арешту з коштів, наданої боржником, не надано ухвали про скасування заходів забезпечення позову, а саме про зняття арешту з коштів та майна боржників.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ст. 43 Конституції України, ст. 25 Закону «Про оплату праці», п. 1 ч. 4 ст. 59, ч. 3 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження», правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20.04.2022 № 756/8815/20 та від 19.05.2020 № 905/361/19).
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що дії (бездіяльність) приватного виконавця щодо не зняття арешту з рахунку, який фактично використовується для отримання заробітної плати, є протиправною.
Доводи апеляційної скарги про те, що рахунок скаржниці не є рахунком зі спеціальним режимом використання у розумінні частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки банк не підтвердив спеціальний режим, а лише зазначив використання для зарахування заробітної плати, є необґрунтованими.
Суд першої інстанції правильно встановив, що надана довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 27.11.2024 та виписка по рахунку за період з 01.01.2024 по 27.11.2024 підтверджують цільове використання рахунку виключно для зарахування заробітної плати, що є єдиним джерелом доходу скаржниці.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів після отримання документального підтвердження заборони звернення стягнення на них. Перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, визначений частиною 3 статті 52 та статтею 73 цього Закону, є невичерпним і включає заробітну плату фізичних осіб, на яку арешт у повному обсязі не поширюється, оскільки це порушує конституційне право на оплату праці (стаття 43 Конституції України). Доводи апелянта про неповноту виписки спростовуються матеріалами справи, оскільки виписка охоплює 11 місяців і демонструє відсутність інших операцій, що лише підтверджує спеціальне призначення рахунку.
Посилання апелянта на статті 3, 4, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та практику Верховного Суду (постанови від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 09.09.2019 у справі № 913/958/16, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19) не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ці постанови стосуються арешту рахунків юридичних осіб-роботодавців, а не фізичних осіб-боржників, як у цій справі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 прямо вказала, що накладення арешту на всі кошти на рахунку, який використовується для виплати заробітної плати, є незаконним, оскільки позбавляє особу засобів для існування та порушує конституційні права. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 127/16144/24, де Касаційний цивільний суд підкреслив, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку фізичної особи після отримання заяви боржника з підтверджуючими документами про цільове використання для заробітної плати, незалежно від відсутності повідомлення від банку, оскільки це є підставою для усунення негативних наслідків незаконного арешту відповідно до абзацу другого частини 2 та пункту 1 частини 4 статті 59 Закону. У цій справі виконавець отримав довідку та виписку ще в січні 2025 року, але відмовив у знятті арешту, мотивуючи відсутністю ухвали про скасування забезпечення позову, що є помилковим і не відповідає частині 2 статті 451 ЦПК України, яка дозволяє визнати дії виконавця протиправними та зобов'язати усунути порушення.
Доводи апелянта про те, що скаржниця не зверталася за виокремленням рахунку, а також про зловживання правами через відчуження майна, не впливають на висновок про протиправність дій виконавця, оскільки скарга стосується саме відмови в знятті арешту з зарплатного рахунку. Відсутність конкретизації рахунків у постанові про арешт не робить дії виконавця протиправними на етапі накладення, але бездіяльність щодо зняття арешту після надання документів є порушенням. Таким чином, доводи апеляційної скарги є формальними і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: