Справа №757/54271/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8930/2025 Доповідач: ОСОБА_2
15 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тбілісі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 229 КК України, у кримінальному провадженні № 12022000000001474, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2022,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн, поклавши на нього такі обов'язки:
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відвідувати тимчасово окуповані території України;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- повідомити слідчому, прокурору про особистий номер мобільного телефону та повідомляти про зміну свого номеру мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваному, що не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави він зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено на два місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.12.2025.
Роз'яснено підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава може бути звернута в дохід держави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, або, як альтернативу обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання без покладення обов'язку носити електронний засіб контролю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді винесена без належного аналізу ризиків, без врахування майнового стану підозрюваного, з порушенням принципів пропорційності та змагальності, з перевищенням повноважень суду щодо покладення обов'язку носіння електронного браслета.
Такі порушення є істотними та вимагають скасування ухвали відповідно до ст. 407, 409 КПК України.
Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції фактично не розглянув аргументи сторони захисту не викликав свідків та не дослідив належним чином матеріали, надані адвокатом. Це суперечить принципу змагальності сторін (ст. 22 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001474 від 28.12.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 229 КК України та за фактами вчинення, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлені такі обставини, а саме, що у не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 24.10.2024, ОСОБА_7 , бажаючи мати стабільне джерело доходів від протиправної діяльності, діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив без дозволу правовласників торговельних марок, всупереч вимогам ст. ст. 5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» незаконно використовувати знаки для товарів і послуг , які належать компанії Сосьєте де Продюі ОСОБА_22 та можуть використовуватися на території України лише ТОВ «Нестле Україна»; а також знаки для товарів і послуг , які належать ДП «КК «Рошен», та можуть використовуватися на території України лише ПрАТ «УКРОПТБАКАЛІЯ», шляхом виготовлення, зберігання з метою пропонування для продажу та реалізації фальсифікованої продукції (приправи, желатину, перцю меленого чорного) вищевказаних торговельних марок.
Усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності та можливість її викриття правоохоронними органами, а також те, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне використання вищевказаних знаків для товарів і послуг (торговельних марок) неможливо, ОСОБА_7 , діючи як організатор, розробив план злочинної діяльності, підібрав та залучив співвиконавців вчинення злочину, розподілив між співучасниками злочинні ролі та шляхом надання безпосередніх вказівок, інструктування, координації дій співучасників здійснював керування вчиненням злочину, створивши таким чином стійке злочинне об'єднання для вчинення одного триваючого кримінального правопорушення.
Реалізовуючи вказаний злочинний план, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.10.2024 залучив до вчинення кримінального правопорушення інших співучасників, зокрема: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які діючи умисно з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, погодилися на спільне вчинення кримінального правопорушення. З метою забезпечення стабільного функціонування злочинної діяльності між учасниками організованої групи визначені конкретні ролі, завдання та функції.
Так, відповідно до заздалегідь розподілених ролей, покладених завдань та функцій ОСОБА_7 , як організатор:
- здійснював загальне керівництво цією групою;
- здійснював фінансування злочинної діяльності організованої групи, а також контроль за використанням коштів;
- підшуковував та утримував місце виготовлення фальсифікованої продукції;
- підшуковував, придбавав, організовував налаштування і роботу обладнання для виготовлення фальсифікованої продукції;
- підшуковував та залучав до складу організованої групи співучасників;
- розробляв план вчиненого злочину та план дій кожного з її членів під час його підготовки та вчинення;
- встановлював загальновизнані правила поведінки та забезпечував їх дотримання учасниками організованої групи;
- забезпечував вжиття заходів з конспірації та запобігання виявленню діяльності організованої групи правовласниками знаків для товарів і послуг, які використовувалися на підробленій продукції та правоохоронними органами;
- здійснював розподіл грошових коштів, отриманих від здійснення злочинної діяльності, між учасниками організованої групи;
- підшуковував постачальників та придбавав у них обладнання, сировину та етикетки (упаковки) з нанесеними на них торговельними марками, схожими до вищевказаних оригінальних знаків для товарів та послуг, здійснював контроль за їх постачанням;
- організовував збут фальсифікованої продукції.
Зазначена організована злочинна група мала чітку ієрархію, в якій ОСОБА_7 , як той, хто її заснував - дистанційно здійснював загальне керівництво та фінансування групи, забезпечував її внутрішньою та зовнішньою стійкість. ОСОБА_11 , був нижчою ланкою в цій ієрархії та забезпечував надійну реалізацію виробничих процесів, пов'язаних з виготовленням та реалізацією фальсифікованої продукції. Далі в ієрархії розташовані ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , та інші невстановлені досудовим розслідуванням виконавці, які безпосередньо здійснювали виготовлення фальсифікованої продукції. Інші невстановлені особи, які виконували ролі позобників, були найнижчою ланкою описаної організованої групи та безпосередньої участі у виготовленні та реалізації описаної продукції не брали, однак виконавши свою частину обов'язків, сприяли кримінально протиправній діяльності надавши для неї складське приміщення, обладнання, сировину, пакувальний матеріал, транспорт.
30.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 229 КК України.
03.11.2025 старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного строком на два місяці наступних обов'язків:
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відвідувати тимчасово окуповані території України;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- повідомити слідчому, прокурору про особистий номер мобільного телефону та повідомляти про зміну свого номеру мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий послався на те, що обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_7 підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Також звернення із клопотанням, слідчий обґрунтував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
03.11.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн, поклавши на нього обов'язки, які визначені даною ухвалою.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено на два місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.12.2025.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, вірно зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 229 КК України обґрунтовується сукупністю належних і допустимих доказів, які зібрані у кримінальному провадженні, які дають підстави для висновку щодо можливої причетності ОСОБА_7 , до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя встановив, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням всіх з'ясованих судом обставин, прийшов до вірного висновку, що підозрюваному ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на наявні в матеріалах провадження дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 229 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "IlgarMammadov v. Azerbaijanп. 88", "Erdagoz v. Turkeyп. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно обґрунтованості підозри ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, дійшов правильного висновку про їх наявність. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, беручи до уваги обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, а також беручи до уваги майновий та сімейний стан підозрюваного, також вік підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку,за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму - 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Заставав зазначеному розмірі, на думку колегії суддів, є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати її завідомо непомірною для ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про те, що оскаржувана ухвала винесена без належного аналізу ризиків, без врахування майнового стану підозрюваного, з порушенням принципів пропорційності та змагальності, з перевищенням повноважень суду щодо покладення обов'язку носіння електронного браслета, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4