Справа №757/54259/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8940/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
15 грудня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семиполки, Броварського району, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні №62021000000000702 від 20 серпня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 03 січня 2026 року, включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисячі) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти. Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок ТУ ДСА в м. Києві та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 03 січня 2026 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, експертами у провадженні;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисті поруки, відмовлено.
Строк дії ухвали визначено до 03 січня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
Також апелянт просить відтворити аудіозапис судового розгляду в Печерському районному суді м. Києва, дослідити матеріали сторони захисту, які містяться в матеріалах справи та врахувати подані заяви про особисту поруку, які містяться в матеріалах справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Апелянт зазначає, що слідчий подав клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 із порушенням процесуального строку визначеного ч. 1 ст. 199 КПК України, без заяви про поновлення строку та без зазначення поважних причин. При цьому вручена підозрюваному копія клопотання не містила дати погодження прокурором, що також свідчить про недотримання процедури. Незважаючи на це, слідчий суддя розглянув клопотання по суті, що суперечить нормам КПК України.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя не виконав обов'язку роз'яснити підозрюваному його процесуальні права, не з'ясував, чи ознайомлений він із ними та чи розуміє їх зміст, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у протоколі судового засідання, таким чином підозрюваного було фактично позбавлено можливості повною мірою реалізувати право на захист, що становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Також апелянт зазначає, що слідчий суддя безпідставно визнав наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 , оскільки матеріали кримінального провадження не містять достатніх фактів, які б підтверджували його причетність до злочину, оскільки у значній частині документів його прізвище взагалі не згадується, наявна лише мінімальна кількість аркушів щодо нього, а згадки у протоколах НСРД стосуються лише участі в розмовах, що не свідчать про вчинення правопорушення.
Строк тримання підозрюваного під вартою уже п'ять разів продовжувався, і він перебуває під вартою майже вісім місяців, тоді як слідчий у своєму клопотанні не навів жодних нових або належних доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не обґрунтував їх актуальність та не довів необхідність подальшого тримання під вартою.
Апелянт також вказує на те, що слідчий суддя не проаналізував можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів і не обґрунтував, чому домашній арешт, особисте зобов'язання чи застава, не можуть запобігти ризикам, при тому що матеріали справи містять відомості про міцні соціальні зв'язки підозрюваного, відсутність судимостей та його позитивну характеристику, зокрема як військовослужбовця, який добровільно брав участь у бойових діях.
Застава у розмірі 242 240 000 грн, є непомірною та не відповідає його майновому стану і сімейним обставинам.
Слідчий суддя проігнорував наявні письмові заяви численних поручителів, а саме народних депутатів та добровольців, які підтверджували міцні соціальні зв'язки ОСОБА_7 і готовність взяти на себе процесуальні зобов'язання, не оголосив їх у засіданні, не перевірив надійність поручителів і не навів мотивів відмови у застосуванні особистої поруки.
Апелянт стверджує, що ОСОБА_7 не є належним суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, оскільки, військовослужбовець УДО не може бути суб'єктом військового злочину, що робить підозру юридично необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, однак зазначив, що можливо визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702, у якому 19 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.426-1 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 19 березня 2025 року, цього ж дня о 05 год. 33 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
29 квітня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 350 000 000 (триста п'ятдесят мільйонів) гривень, а також покладенням обов'язків в разі її внесення.
В подальшому розмір застави було зменшено до 88 177 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 266 999 956 (двісті шістдесят шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2025 строк тримання під вартою продовжено до 06.11.2025.
11.08.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, який спливає 12.01.2026.
03.11.2025 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62021000000000702, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
У клопотанні слідчий зазначив, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , посилаючись на мету і підстави продовження такого запобіжного заходу слідчий просив продовжити в межах строку досудового розслідування, строк тримання останнього під вартою з визначенням застави у розмірі 88 177 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 266 999 956 (двісті шістдесят шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень.
05.11.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 03 січня 2026 року, включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисячі) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 03 січня 2026 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, експертами у провадженні;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисті поруки, відмовлено.
Строк дії ухвали визначено до 03 січня 2026 року включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Слідчий суддя встановив, що обставинами у даному кримінальному провадженні є те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді головного фахівця 2 відділення 12 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України згідно наказу № 21-ос від 20.01.2017, будучи, з врахуванням положень примітки 1 до ст. 425 КК України, військовою службовою особою, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» являючись працівником правоохоронного органу, прийнявши військову присягу, будучи військовослужбовцем Управління державної охорони України у військовому званні старшого лейтенанта, який за бездіяльність несе відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»), та відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несе з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», юридичну відповідальність згідно із законом, у т.ч. кримінальну, та встановлену законом відповідальність за незабезпечення додержання військової дисципліни та невжиття заходів для її відновлення (ч. 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), приблизно о 23 год 24 хв 28 березня 2019 року, в умовах особливого періоду, перебуваючи разом з іншими співучасниками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими слідством особами, у контрольованій зоні прикордонного контролю з обмеженим доступом, що охороняється на території Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни»), після того як ОСОБА_12 піднявшись на борт повітряного судна (адміністративний літак, бізнес-джет) CL-600-2B19, державний та реєстраційний знак D-ALIK, який розташовувався стоянці повітряних суден вказаного аеропорту, отримав від громадянина рф ОСОБА_14 38 612 000 Євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28 березня 2019 року становило 1 177 541 592,136 грн.), у поліетиленових пакунках з банкнотами номіналом 200 Євро скріплених банківськими стрічками, які було розміщені у 7 (семи) валізах чорного кольору, не дотримуючись встановленого Митним кодексом України та іншими законними, підзаконними нормативно-правовими актами порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей, без декларування транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, перевищуючи свої повноваження як військовослужбовця Управління державної охорони України, передбачені ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», протиправно із використанням службового транспорту й безперешкодного проходження авіаційного контролю як військовослужбовцем Управління державної охорони України, залишили охоронювану зону прикордонного контролю аеропорту з вказаною сумою в іноземній валюті, як наслідок перемістили через митний кордон України поза митним контролем, без виконання митних формальностей валютні цінності, що явно виходить за межі наданих повноважень, що заподіяло істотну шкоду митним інтересам України (національним інтересам України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи) та митній безпеці України, нормальному функціонуванню органу з охорони державного кордону та митних органів.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження. Слідчий суддя врахував, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до підозрюваного ОСОБА_7 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Таким чином слідчим суддею встановлено, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисників, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваній строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про те, що додані до клопотання матеріали не доводять обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та наявності обґрунтованої підозри, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що доводи захисника щодо відсутності події інкримінованого злочину, неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, зокрема даних відеозапису, а також посилання на те, що ОСОБА_7 не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останньої більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Також всупереч твердженням апелянта, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею враховано, що народні депутати та добровольці окремої добровольчої роти Калитянської територіальної громади Зазимського ДФТГ ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 у зверненнях до суду висловили бажання взяти підозрюваного ОСОБА_7 на поруки, запевнивши у дотриманні процесуальної дисципліни та виконанні покладених на підозрюваного обов'язків. Однак слідчим суддею встановлено, що запобіжний захід у вигляді особистої поруки не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому прийшов до висновку про відмову у застосуванні такого запобіжного заходу.
При цьому є слушними твердження апелента про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано, з недотриманням строку визначеного ч. 1 ст. 199 КПК України, однак дана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з положень ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, що і було зроблено в даному випадку.
Таким чином, слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 саме у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисячі) гривень, оскільки слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі та слідчим у клопотанні не наведеновиключного випадку, що застава у зазначених межах ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Відтак, доводи апелянта, щодо того, що слідчим суддею визначено завідомо непомірний для підозрюваного ОСОБА_7 розмір застави заслуговують на увагу. Крім того, у судовому засіданні прокурор зазначив, що право суду зменшити розмір застави в межах визначеного п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів та вважав, за можливе визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Як встановила колегія суддів, в матеріалах провадження не міститься будь-яких даних, що матеріальні статки ОСОБА_7 можуть обчислюватися в грошовому еквіваленті сумою, яка дорівнює 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисячі) гривень. Не приведено таких даних і прокурором в засіданні суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, застава щодо підозрюваного ОСОБА_7 у розмірі 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисячі) гривень, є завідомо непомірною для нього та може порушити права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги характер і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 враховуючи дані про його особу, його майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає за можливе визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що у даному випадку буде пропорційним щодо його особи, тяжкості кримінального правопорушення та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.
Відтак, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,необхідно задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні №62021000000000702 від 20 серпня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , - задовольнити частково, продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 03 січня 2026 року, включно. Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 242 240 гривень, що дорівнює 80 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб,з покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, на підставі викладеного, колегія суддів не убачає підстав для задоволення заяв ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_32 , ОСОБА_21 , ОСОБА_28 , ОСОБА_33 , ОСОБА_27 , ОСОБА_34 , про взяття підозрюваного ОСОБА_7 , на особисту поруку, оскільки на переконання колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні №62021000000000702 від 20 серпня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою до 03 січня 2026 року, включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 242 240 гривень, що дорівнює 80 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, код банку 820172, назва банку ГУ ДКСУ у м. Києві, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 , по справі №757/54259/25 в Київському апеляційному суді.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_7 , покласти наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, експертами у провадженні;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 03.01.2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Заяви ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_32 , ОСОБА_21 , ОСОБА_28 , ОСОБА_33 , ОСОБА_27 , ОСОБА_34 , про взяття підозрюваного ОСОБА_7 , на поруки, - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4