Єдиний унікальний номер справи № 757/53273/24-п
Провадження № 33/824/3814/2025
27 листопада 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №155176 від 20.10.2024 року слідує, що ОСОБА_1 20.10.2024 о 23 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Михайла Грушевського, 36В, керувала автомобілем Ленд ровер, д.н.з. НОМЕР_1 всупереч вимогам п. 2.9а Правил дорожнього руху, у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат тесту - 0,77 ‰, що зафіксовано на бодікамери № 473603, № 472096 працівників поліції.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У судове засідання, призначене на 27.11.2025 року, сторони не з'явилися. Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Солдатова А.О. надійшло клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування вказаного клопотання захисник зазначив, що не має можливості взяти участь в судовому засіданні, оскільки бере участь у Господарському суді Житомирської області у справі 906/1127/25 о 14.30 год. Належних доказів самого існування такої справи та здійснення представництва в ній, адвокатом до суду не представлено.
Дослідивши вказане клопотання, суддя дійшов висновку, що воно не підлягає до задоволення.
Як убачається з матеріалів справи, розгляд зазначеної апеляційної скарги вперше призначено на 23.10.2025 року, однак розгляд справи було відкладено саме у зв'язку з клопотанням адвоката Солдатова А.О. Про наступне судове засідання сторін було повідомлено належним чином і завчасно. При цьому сторона апелянта мала достатньо часу для належного планування можливості участі в судовому засіданні. За таких умов чергове клопотання адвоката Солдатова А.О. про відкладення слухання справи суд розцінює саме як спробу безпідставного затягування справи, що є неприпустимим. Зважає при цьому суд і на відсутність належним чином доведених обставин щодо існування об'єктивних перешкод, які унеможливлюють явку адвоката у дане судове засідання.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про витребування у Департаменті патрульної поліції сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальною техніки, суддя дійшов висновку, що воно не підлягає до задоволення з огляду на таке:
За приписами ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
В поданому до апеляційного суду клопотанні не наведено жодного обґрунтування обставин, що унеможливили подання такого клопотання до суду першої інстанції, відтак підстави для вирішення такого клопотання і здобуття нового доказу на стадії апеляційного провадження суд не вбачає.
Основними доводами апеляційної скарги було те, що:
- не було підстав для проведення огляду, оскільки не встановлено та озвучено зовнішніх ознак сп'яніння;
- результат тесту на стан сп'яніння є недостовірним, оскільки огляд проведений за допомогою приладу Драгер, який не має свідоцтва про реєстрацію та не є належно повіреним протягом шести місяців;
- працівником поліції не було проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу та позбавлено права отримати сертифікат відповідності.
Вказані доводи фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції.
Окремо апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для проведення огляду, оскільки не було встановлено та озвучено зовнішніх ознак сп'яніння.
Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак сп'яніння у водія. Незгода останнього з наявністю у нього ознак сп'яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп'яніння.
Зовнішні ознаки за своєю суттю не можуть в повній мірі відображатися у відеозаписі. При цьому такі зовнішні ознаки надають працівникам поліції лише підстави для виникнення сумнівів стосовно стану, в якому перебуває водій. З метою перевірки такої суб'єктивної підозри, яка сама по собі не має жодного юридичного значення і не може підтвердити чи спростувати стан, в якому перебуває водій, працівники поліції і заявляють вимогу щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння. Саме результати огляду й мають підтвердити чи спростувати обґрунтованість вказаної суб'єктивної оцінки.
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівник поліції заявив ОСОБА_1 про наявність у неї ознак сп'яніння, більш того в ході спілкування з працівниками поліції вона сама підтвердила факт вживання нею алкоголю в той день.
Зважаючи на наведене, судом не можуть бути прийняті доводи апелянта з даного приводу.
Що стосується посилань апелянта на недостовірність результатів тесту, проведеного за допомогою приладу Драгер, суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до переліку технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest7410 Plus com», «Алконт 01».
Відповідно до листа Українського медичного центру сертифікації МОЗ України №45 від 18 січня 2018 року, який є публічно доступним, виріб медичний Drager Alkotest 6810 був зареєстрований в Україні згідно Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 року №1497 (далі - Постанова КМУ №1497), що підтверджується наявністю даних у архіві щодо свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010 року, термін дії до 10.02.2015 року. Використання медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alkotest 6810», виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, які були завезені на територію України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10 лютого 2010 року по 10 лютого 2015 року, є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання.
Закінчення терміну дії свідоцтва означало лише припинення можливості їх ввезення та введення в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені в експлуатацію - використовувались у практиці.
Окрім того, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів» Газоаналізатори Drager Alcotest, виробник Drager Safety AG&Co.KGaA, Revalstrasse 1, 23560 Lubeck, - виробник Німеччина, мають свідоцтво про державну реєстрацію № 14455/2014, у якого необмежений строк дії.
Відповідно до положень п.5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями.
Під номером 13 міститься найменування "вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається", міжповірочний інтервал, якого становить 1 рік. Також у сервісній гарантійній книжці газоаналізатора вказано про необхідність проведення операцій сервісне технічне обслуговування", "градуювання", "повірка" принаймні 1 раз на 12 місяців.
Як вбачається із відомостей, що містить чеку приладу "Драгер" останнє калібрування приладу було здійснено 14 листопада 2023 року, а тому результати приладу є безумовно коректними до 14 листопада 2024 року.
ОСОБА_1 проходила огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" 20.10.2024 року, а тому порушень інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу немає, а доводи про недопустимість результатів огляду є необґрунтованими.
Щодо доводів в частині відсутності сертифікату, суд зазначає, що такий сертифікат міг бути наданий на вимогу сторони, в той же час на місці зупинки ОСОБА_2 не озвучувала такої вимоги. Не заявлялось клопотання про витребування сертифіката і в суді першої інстанції. Тому відсутність такого сертифікату в матеріалах справи, з точки зору суду, не є тією обставиною, яка призводить до неналежності висновків оскаржуваної постанови.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено 20 жовтня 2024 року, а постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції строки розгляду адміністративної справи не порушені, справу розглянуто протягом року з моменту скоєння правопорушення.
Оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба