Єдиний унікальний номер справи № 363/474/24
Провадження № 22-з/824/1146/2025
06 листопада 2025 рокумісто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «РБК Альба» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РБК Альба» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про витребування майна власником із чужого незаконного володіння,
У січні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом до відповідача.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 13.03.2025 року позивач направив апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РБК Альба» залишено без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року - без змін (провадження №22-ц/824/9199/2025).
07 серпня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просив стягнути з позивача на його користь судові витрати, понесені ним у суді апеляційної інстанції, у розмірі 41 610,00 грн.
В обґрунтування вимог заявник зазначив, що документи було подано протягом 5-ти днів після того як відповідач ознайомився зі змістом постанови суду в ЄДРСР, яка була опублікована 04 серпня 2025 року. Разом з заявою до апеляційного суду надано: детальний опис робіт (наданих послуг) без зазначення дати його складення, Акт виконаних робіт № 2 від 07 серпня 2025 року.
14 серпня 2025 року до апеляційного суду від позивача подано додаткові пояснення у справі, у яких останній просив залишити без розгляду або ж зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У судове засідання, призначене на 06 листопада 2025 року сторони не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлялися. Позивач надав клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення за його відсутності. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду сторони не надавали.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та вищевказану заяву, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дана заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл таких витрат, згідно ст. 141 ЦПК України здійснюється за результатом розгляду позовних вимог по суті.
У відзиві на апеляційну скаргу від 19 травня 2025 року відповідач заявив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції становить 1 000,00 доларів США. Також зазначено, що докази реальності сплати витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття судового рішення у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України (Том 4 а.с.54).
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У той же час Цивільний процесуальний кодекс України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме ст. 246 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 дійшов наступного правового висновку:
«Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
З матеріалів даної справи вбачається, що у заяві до апеляційного суду заявник не наводив обставин, які поза його волею перешкодили йому подати докази щодо витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів.
Заявник зобов'язаний довести наявність поважних причин неподання відповідних документів до закінчення розгляду справи та самостійно навести належне обґрунтування таких причин. Обов'язок щодо зазначення причин покладається виключно на сторону, тоді як суд має лише перевірити та оцінити їх обґрунтованість.
У поданій заяві не наведено обґрунтованих пояснень щодо того, які саме поважні причини перешкоджали поданню доказів у встановлений строк. Таким чином, заявник взагалі не зазначив жодної причини, яка б могла бути оцінена судом як поважна.
При цьому вирішальним у даному випадку є те, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати або домислювати можливі підстави неподання доказів.
За таких обставин відсутні будь-які дані про наявність об'єктивних перешкод, які б унеможливлювали подання відповідних документів до закінчення судових дебатів, у зв'язку з чим заява не підлягає задоволенню.
З урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи, чого в даному випадку зроблено не було.
За таких умов, зважаючи на принцип диспозитивності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 141, 270, 367 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько