23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 761/30935/25
провадження № 51-4001 зр 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від20 жовтня 2025 року,
встановив:
15 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_5 звернувся до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з клопотанням в якому, посилаючись на положення статей 32, 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а також на ст. 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», просив визначити підсудність у кримінальному провадженні № 761/30935/25 за Бориспільським міськрайонним судом Київської області та передати зазначене провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від20 жовтня 2025 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження № 761/30935/25 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК, з Шевченківського районного суду м. Києва до Бориспільського міськрайонного суду Київської області було повернуто особі, яка його подала.
Мотивуючи вказане рішення, колегія суддів зазначила про те, що оскільки ОСОБА_5 просив вирішити питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, яке не підлягало вирішенню Верховним Судом в порядку ч. 3 ст. 34 КПК, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 КПК, таке клопотання може вирішуватися колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.
16 грудня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_5 про роз'яснення вищезазначеної ухвали Суду від 20 жовтня 2025 року.
Свою заяву ОСОБА_5 обґрунтував тим, що йому незрозуміло чому питання визначення підсудності у кримінальному провадженні № 22024000000000706 від 05 серпня 2024 року за його обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень у Полтавській та Київській областях, тобто в межах юрисдикції різних апеляційних судів, повинен розглядати Київський апеляційний суд, що, на його думку, є порушенням вимог ч. 3 ст. 34 КПК та ст. 8 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».
Заслухавши доповідь судді, доводи заявника, який підтримав подану заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у роз'ясненні ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року слід відмовити з огляду на таке.
Вимогами ч.4 ст. 441 КПК передбачено, що судові рішення суду касаційної інстанції роз'яснюються учасникам судового провадження в порядку, визначеному ст. 380 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення через нечіткість змісту, можливість різного тлумачення висновків суду, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких ухвалене, й тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. Це дає змогу усунути недоліки судового рішення, які стосуються недотримання його ясності та визначеності.
Під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення Суд дійшов висновку, що ухвала Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року викладена зрозумілими реченнями і не містить труднощів для розуміння її точного змісту. В ній чітко зазначено мотиви, з яких виходив Верховний Суд, приймаючи його, а також положення закону, якими він керувався.
Водночас, з ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 звертався до Суду з клопотанням про визначення підсудності у кримінальному провадженні № 761/30935/25 в межах юрисдикції одного апеляційного суду - а саме просив передати зазначене провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Проте в поданій заяві про роз'яснення рішення ОСОБА_5 просить йому роз'яснити чому питання визначення підсудності у кримінальному провадженні № 22024000000000706 від 05 серпня 2024 року за його обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень у Полтавській та Київській областях, тобто в межах юрисдикції різних апеляційних судів, повинен розглядати Київський апеляційний суд.
Однак у Суду відсутні підстави для роз'яснення ОСОБА_5 рішення Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року, оскільки питання, яке ставить останній у своїй заяві про роз'яснення рішення, не було предметом розгляду Суду, в порядку ст. 34 КПК, так як будь-яких вимог про направлення на розгляд кримінального провадження до конкретно визначеного суду Полтавської області у клопотанні від 15 жовтня 2025 року не було зазначено.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що підстав для роз'яснення ОСОБА_5 ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року немає.
Керуючись статтями 380, 441 КПК, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_5 в роз'ясненні ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року.
Ухвала Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3