17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 459/1026/24
провадження № 61-8584св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поліщук Олександр Леонідович, на постанову Львівського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 04 червня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
2. Позов мотивований тим, що з 15 серпня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у період якого народилась дочка ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Очаківського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року шлюб між сторонами розірвано, а місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено місце проживання батька - ОСОБА_1 .
3. Позивач зазначає, що відповідачка протягом останніх трьох років перебуває за межами України, з дитиною не спілкується, не цікавиться її життям та розвитком, участі у вихованні дочки не приймає, фактично втратила зв'язок з дочкою, а отже ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
4. З наведених підстав позивач просив суд позбавити
ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до повноліття дитини.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
5. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області
від 23 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 11 квітня 2024 року і до повноліття дитини. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
6. Відмовляючи у задоволенні вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, тобто, такої винної поведінки особи, коли вона свідомо, систематично, незважаючи на заходи попередження, продовжує не виконувати ці обов'язки.
7. Аналізуючи висновок органу опіки та піклування, суд врахував, що у ньому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, але не вказано виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір'ю своїми обов'язками.
8. Також суд зазначив, що та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається батько, а матір проживає за кордоном, безумовно не свідчить про те, що вона не бажає приймати участь у вихованні та утриманні своєї дочки і свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
9. Письмову заяву від імені ОСОБА_2 про згоду із позбавленням батьківських прав, суд відхилив з посиланням на частину третю статті 155 СК України вказавши, що відмова батьків від дитини є неправозгідною і суперечить моральним засадам суспільства.
10. Встановивши, що малолітня дочка сторін проживає з відповідачем, а також врахувавши вік дитини, її стан здоров'я, відсутність у платника аліментів на утриманні інших дітей, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісячно.
11. Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, який переглядав справу лише в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 вересня 2024 року залишено без змін.
12. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у застосуванні такого виняткового заходу, як позбавлення
ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позивач не довів, а суд не встановив наявності вини матері в ухиленні від виконання батьківських обов'язків.
13. Суд зазначив, що та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дочки сторін, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що матір дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо нехтує батьківськими обов'язками.
14. Крім того, дочка сторін в суді першої інстанції повідомила, що любить матір і хоче з нею спілкуватися, а отже в найкращих інтересах дитини наразі буде збереження їхнього зв'язку.
15. Заяви ОСОБА_2 про згоду з позбавленням батьківських прав апеляційний суд відхилив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Поліщук О. Л., просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Поліщук О. Л., подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19, від 19 лютого 2025 року
у справі № 147/277/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що відмова в задоволенні позову може призвести до того, що дитина буде влаштована в патронатну сім'ю або дитячий будинок, оскільки у позивача відсутнє право на відстрочку від призову на військову службу на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
22. Вказує, що згода матері на позбавлення її батьківських прав і свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо дитини є достатніми підставами для задоволення позову.
23. Зазначає, що малолітня дочка дійсно любить матір і хоче бачити її біля себе, але відповідачка цього не хоче, свідомо відмовляється від спілкування і підтримки, а змінити її ставлення до цього питання неможливо.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. 05 серпня 2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року.
25. Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26. Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2023 року визначено, що місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є місце проживання її батька - ОСОБА_1 .
27. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 11 квітня
2024 року ОСОБА_1 з дочкою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
28. Згідно з відомостями Єдиного демографічного реєстру від 15 квітня
2024 року № 543446 ОСОБА_2 , починаючи з 12 вересня 2008 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
29. За відомостями Державної прикордонної служби України від 12 лютого 2025 року № 19/12580-25 ОСОБА_2 в'їхала в Україну 13 вересня
2023 року/виїхала з України - 16 вересня 2023 року.
30. З характеристики вихованки старшої групи № 10 закладу дошкільної освіти ясла - садок №16 Червоноградської міської ради Львівської області ОСОБА_4 вбачається, що її батько бере активну участь у житті та вихованні дитини, допомагає в організації заходів для батьків та дітей (свята, розваги, виставки). Регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям та успіхами у закладі дитини. Мати дитини ОСОБА_5 з дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з вихователями на зв'язок не виходить, на батьківські збори не з'являлася.
31. Адміністрація КП «Центр первинної медико - санітарної допомоги
м. Червонограда» у листі від 29 березня 2024 року № 236 повідомила, що медичний супровід дитини під час надання медичних послуг останні три роки здійснює батько дитини.
32. Рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради
від 23 квітня 2024 року № 74 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
33. До матеріалів справи долучена заява ОСОБА_2 , у якій вона зазначає, що тривалий час знаходиться за межами України, намірів повертатися в Україну не має, створила нову сім'ю, виготовляє документи на постійне місце проживання закордоном, зв'язки та спілкування з колишнім чоловіком та дочкою вважає втраченими, позовні вимоги підтримує.
34. Заява аналогічного змісту була подана ОСОБА_2 і до Львівського апеляційного суду.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
36. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
37. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області
від 23 вересня 2024 року не переглядалось апеляційним судом в частині позовних вимог про стягнення аліментів, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК Україні справа в цій частині Верховним Судом також не переглядається.
38. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
39. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
40. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
41. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
42. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
43. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
44. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
45. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
46. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
47. Відповідно до частини першої статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
48. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
49. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
50. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
51. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
52. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 тощо.
53. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
54. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява
№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
55. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
56. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого
2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі
№ 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
57. Відмовляючи в задоволенні вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави для застосування такого крайнього та виняткового заходу до ОСОБА_2 .
58. Рішенням суду від 23 листопада 2023 року, було розірвано шлюб між сторонами та визначене місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком. При цьому матір дитини у вересні 2023 року виїхала за межі України, а позивач у квітні 2024 року звернувся до суду із вимогами про позбавлення її батьківських прав.
59. В матеріалах справи дійсно наявні заяви від імені ОСОБА_2 , датовані
30 березня 2024 року та 16 січня 2025 року, надані стороною позивача, у яких зазначено, що відповідачка тривалий час знаходиться за межами України, намірів повертатися в Україну немає, має нову сім'ю, виготовляє документи для постійного проживання закордоном, зв'язки та спілкування з колишнім чоловіком та дочкою вважає втраченими, позовні вимоги підтримує.
60. Вирішуючи спір, суди обґрунтовано відмовили у прийнятті визнання позову відповідачкою, встановивши, що в цьому випадку визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України та не відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини.
61. У постанові від 10 листопада 2023 року у справі
№ 401/1944/22 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, який відмовив у прийнятті визнання відповідачкою позову про позбавлення батьківських прав, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини. При цьому Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті
164 СК України для позбавлення батьківських прав.
62. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина четверта, п'ята, шоста статті 19 СК України).
63. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та підлягає оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (див. постанови Верховного Суду
від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
64. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення матері батьківських прав та його відповідності найкращим інтересам дитини.
65. Суд першої інстанції надав можливість висловити свою думку малолітній ОСОБА_4 , яка повідомила суду, що любить свою матір і бажає з нею спілкуватись.
66. З огляду на сукупність обставини, встановлених у конкретній справі, та оцінку зібраних доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що на поточному етапі життя дитини, збереження її правового зв'язку з матір'ю та відмова у позбавленні відповідачки батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дитини.
67. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду
від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19, від 19 лютого 2025 року
у справі № 147/277/24, на які позивач посилався в касаційній скарзі.
68. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не спростовують та значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів Верховним Судом, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
69. Водночас зважаючи на недоліки допущені відповідачкою у виконанні своїх обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку про необхідність попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити свою поведінку.
70. При цьому відповідачка має зважати, що ігнорування нею попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (див постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21,
від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).
71. Згідно пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
72. Частиною четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
73. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поліщук Олександр Леонідович, задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року змінити, шляхом доповнення її резолютивної частини новим абзацом такого змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович