10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 369/5809/23
провадження № 61-5689св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області,
відповідачі:Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши питання про зупинення провадження у справі за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року,
У квітні 2023 року Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бучанська РДА Київської області) звернулася до суду з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просила:
усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,12 га, шляхом визнання недійсним рішення Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Бобрицька сільська рада) від 09 серпня 2012 року № 433-14-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруди села Бобриця ОСОБА_2 » (далі - рішення № 433-14-У);
усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,12 га, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41874853, від 03 липня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480600:03:006:5006;
усунути перешкоди у здійсненні Бучанською РДА Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,12 га, з кадастровим номером 3222480600:03:006:5006, шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської РДА Київської області від ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області встановила порушення вимог природоохоронного, земельного, лісового законодавства, що полягає у позбавленні права державної власності особливо цінних земель і земель лісового фонду.
На підставі рішення Київської обласної ради від 09 вересня 2021 року № 097-05-VШ «Про оголошення нововиявлених територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення на території Київської області» на землях лісогосподарського призначення Державного підприємства (далі - ДП) «Київське лісове господарство» оголошено (створено) ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Урочище Ярове», площею 8,2 га (далі - «Урочище Ярове»).
Згідно з Положенням про ботанічну пам'ятку природи місцевого значення «Урочище Ярове», затвердженим розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 03 листопада 2022 року № 805 та зареєстрованим у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України 15 листопада 2022 року за № 185/846 (далі - Положення № 805), цю пам'ятку природи передано під охорону землекористувача ДП «Київське лісове господарство».
Відповідно до Положення № 805 «Урочище Ярове» - це пам'ятка природи, що входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення з використання.
Пам'ятка природи загальною площею 8,2 га розташована на землях державної власності, в межах кварталу 72 виділу 1 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Окрім того, позивач установив, що Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації видав ДП «Київське лісове господарство» охоронне зобов'язання від 23 листопада 2022 року № 43/05.3-08, яким підприємству передано «Урочище Ярове» під охорону відповідно до встановленого режиму.
Водночас усупереч вимогам природоохоронного земельного та лісового законодавства у приватній власності фізичної особи перебуває земельна ділянка, що відведена за рахунок земель лісового фонду кварталу 72 виділу 1 Ірпінського (Приміського) лісництва ДП «Київське лісове господарство», який на час звернення з позовом визначено як об'єкт природно-заповідного фонду.
Зокрема, рішенням № 433-14-У затверджено проєкт землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3222480600:03:006:5006.
Надалі ОСОБА_2 відчужив право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2018 року № 1078 на користь ОСОБА_1 .
На час звернення з позовом власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222480600:03:006:5006 є ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 липня 2018 року, індексний номер 41874853, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 серпня 2022 року № 307838463.
Крім того, спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується проєктами організації та розвитку лісового господарства, таксаційними описами, планами лісонасаджень за 2003 та 2015 роки, листами ДП «Київське лісове господарство» від 03 грудня 2021 року № 02-976, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання від 09 березня 2023 року № 184.
Тому прокурор вважає, що рішення № 433-14-У прийнято всупереч вимогам пункту «ґ» частини четвертої статті 84, частини другої статті 56 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 03 грудня 2021 року № 02-976 підприємство не надавало погодження щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3222480600:03:006:5006.
Прокурор вважає, що відведення земельної ділянки на підставі рішення № 433-14-У у приватну власність ОСОБА_2 відбулося з порушенням частини п'ятої статті 116 ЗК України.
Крім того, Бобрицька сільська рада, розпорядившись земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, перевищила повноваження, передбачені ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування».
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 28 травня 2024 року у задоволенні позову Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської РДА Київської області відмовив.
Відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення судових витрат з позивача.
Київський апеляційний суд постановою від 26 березня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Київської обласної прокуратури залишив без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2024 року залишив без змін.
Суди керувались тим, що прокурор позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки не заявив, тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та усунення перешкод у праві користування шляхом повернення земельної ділянки на користь держави з незаконного володіння особи не є ефективним способом захисту порушеного права.
У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року.
У касаційній скарзі прокурор підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16, Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 676/4200/21, від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, від 27 листопада 2024 року у справі № 676/4253/21, від 11 грудня 2024 року у справі № 369/5810/23, від 04 грудня 2019 року у справі № 487/10127/14-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 359/281/18, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц.
Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що суди безпідставно не взяли до уваги висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 369/5810/23 у аналогічних правовідносинах щодо ефективності обраного прокурором способу захисту за негаторним позовом, заявленим прокурором.
Суди також не взяли до уваги, що спірна земельна ділянка на час звернення з позовом належала до земель природно-заповідного фонду, щодо яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16 зазначила, що вони, за загальним правилом, не можуть перебувати у приватній власності фізичних осіб, тому ефективним способом захисту інтересів держави має бути негаторний позов.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 18 квітня 2025 року справу № 367/8835/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов'язків якого є ОСОБА_4 , треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що у справі № 367/8835/16-ц:
перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ) про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 ; позов обґрунтовано тим, що Коцюбинська селищна рада рішенням від 25 грудня 2008 року № 2188/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » ОСОБА_5 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення та передання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для наведених цілей; Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 19 грудня 2014 року (справа № 367/2521/13) за позовом прокурора міста Ірпеня визнав недійсним зазначене рішення Коцюбинської селищної ради; цим рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка розташована поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства; на час звернення спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку «Голосіївський»; спірна земельна ділянка розташована на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто на час вибуття із володіння держави належала до земель лісогосподарського призначення, отже, була і залишається землями лісогосподарського призначення;
суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та зазначив, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку «Голосіївський»; з урахуванням інформації ВО «Укрдержліспроект» була і залишається землями лісогосподарського призначення, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України; апеляційний суд також виснував, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов; у справі, яка переглядається, предметом вирішення суду є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою;
заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки у контексті зазначених обставин справи спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.
За наведених обставин, на переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, враховуючи природу спірних правовідносин, задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади, як виснував Касаційний господарський суд.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 367/8835/16-ц для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17, та формування висновку, що: «зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов».
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 червня 2025 року прийняла до свого провадження цивільну справу № 367/8835/16-ц (провадження № 14-50цс25) та призначила її до розгляду.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись практикою оцінки подібності правовідносин, зокрема правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв встановлення відповідної подібності, викладених у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), Верховний Суд дійшов висновку про подібність правовідносин у цій справі та справі № 367/8835/16-ц.
Оскільки правовідносини у справі № 367/8835/16-ц (провадження № 14-50цс25), яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, подібні до правовідносин у справі № 369/5809/23, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі № 369/5809/23 за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/8835/16-ц (провадження № 14-50цс25).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік