Постанова від 06.11.2025 по справі 911/107/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2025 р. Справа№ 911/107/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.11.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021

у справі №911/107/16 (головуючий суддя Кошик А.Ю., суддя Ярема В.А., суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Креатив"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна"

про стягнення 10 377 463,34 доларів США та 142 408 432,60 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Креатив"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна"

про визнання поруки припиненою та визнання договорів недійсними

та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Компанії Formdray Limited (Формдрай Лімітед)

до 1. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

2. Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"

про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач за первісним позовом, АТ "Укрексімбанк", Кредитор та/або Банк) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" (далі - відповідач за первісним позовом, ТДВ "Яготинське ХПП", Позичальник-4) про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 у сумі 123 771 979,40 доларів США, 526 828 782, 87 грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк посилається на Генеральну кредитну угоду № 151308 N2 від 17.11.2008 (далі - ГУ), Кредитний договір № 151213К17 від 21.08.2013 (далі - Договір К17), Кредитний договір № 151214К12 від 10.06.2014 (далі - Договір К12), Кредитний договір № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 09.09.2014 (далі - Договір К16) (далі разом Договір К17, Договір К16, Договір К12 - Кредитні договори).

У подальшому, Товариством з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" (далі також - позивач за зустрічним позовом) подано до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі також - відповідач за зустрічним позовом) зустрічний позов, в якому він просив визнати припиненою поруку за Договором поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та визнати припиненою поруку за Договором поруки №151214Р22 від 30.06.2014.

Також, у зустрічному позові відповідач стверджує, що договори про внесення змін до договорів поруки не були погоджені Загальними зборами учасників (засновників) ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство .

Крім того, відповідач вважає, що припинення поруки у разі відсутності спору відбувається відповідно до закону і не потребує звернення до суду. За наявності спору, коли кредитор не визнає або заперечує факт припинення поруки на підставі закону, поручитель вправі звернутися до суду за захистом свого оспорюваного права. Оскільки договори поруки є припиненими в силу закону, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі № 6-134цс12).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі № 911/107/16 позов Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство", за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Приватного акціонерного товариства "Креатив" (далі - третя особа-1, ПрАТ "Креатив" та/або Позичальник-1); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-продукт-Україна" (далі - третя особа-2, ТОВ "Регіонпродукт-Україна" та/або Позичальник-8) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитними договорами № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 у сумі 123 771 979,40 доларів США, 526 828 782, 87 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 206 700,00 грн.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Компанії Formdray Limited (Формдрай Лімітед) до 1) Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , 2) Товариства з додатковою відповідальністю Яготинське хлібоприймальне підприємство про визнання договорів недійсними відмовити повністю.

Відмовляючи в задоволенні зустірчних позовів, суд першої інстанції вказав, що твердження відповідача, що мало місце припинення поруки в силу закону до укладення договорів про внесення змін до договорів поруки є необгрунтованими.

Також судом першої інстанції вказано, що з огляду на встановлені в ході розгляду зустрічного позову обставин, відсутні підстави для задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що третя особа є кінцевим бенефіціарним власником ТДВ Яготинське ХПП , однак самостійною юридичною особою і з учасником спірних правовідносин - Поручителем її пов'язуть виключно корпоративні відносини. Однак, позовні вимоги ґрунтуються на обставинах господарських взаємовідносин саме відповідача (Поручителя), тому звернення третьої особи з відповідним позовом фактично полягає у захисті прав відповідача/Поручителя, а не самого заявника, що є додаткової підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/107/16 від 11.02.2021 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 10 377 463,34 доларів США та 142 408 432,60 грн. відмовити повністю; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити повністю, визнати припиненим договір поруки № 151213Р22 від 30.07.2014, визнати недійсними Договори поруки № 151213Р21 від 21.08.2013 та № 151214Р22 від 30.06.2014 року, вирішити питання щодо розподілу судових витрат, шляхом покладення їх на відповідачів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що кожна окрема зміна до Генеральної угоди чи укладених в її рамках кредитних договорів, повинна була письмово погоджуватись з поручителем на дату внесення таких змін шляхом укладення договору про внесення змін, в інакшому випадку порука б припинялась в силу закону на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України. Скаржник стверджує, що Договір про внесення змін №151213Р21-1 від 30.06.2015 до Договору поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та Договір про внесення змін №151214Р22-1 від 30.06.2015 до Договору поруки №151214Р22 від 30.06.2014 були укладені після припинення поруки за цими договорами в силу закону, тому такі договори є нікчемними та не можуть створювати правові наслідки.

Також скаржник зазначає, що договори про внесення змін до договорів поруки не були погоджені Загальними зборами учасників (засновників) ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.06.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до незгоди із доводами, викладеними у апеляційній скарзі.

19.07.2021 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної (фінансово-кредитної) експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) В якому розмірі підтверджується документально заборгованість Приватного акціонерного товариства "Креатив" зі сплати процентів за користування кредитом за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХШ від 09.09.2014?

2) В якому розмірі підтверджується документально заборгованість Приватного акціонерного товариства "Креатив" за комісіями за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 09.09.2014?

3) В якому розмірі документально підтверджується сума пені, нарахованої Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за прострочення сплати кредиту, процентів і комісій за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 15І214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 09.09.2014?

4) В якому розмірі підтверджується сума 3 % (трьох відсотків) річних, нарахованих Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за несвоєчасну сплату кредиту, процентів та комісій, за зобов'язання за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 151214К16/ЕЕР- 17-ЕХІМ від 09.09.2014?

5) Чи правильно визначена базова ставка LIBOR 6m для доларів США в розрахунках і чи підтверджується вона документально у визначеному Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" розмірі?

6) В якому розмірі підтверджується документально заборгованість Приватного акціонерного товариства "Креатив" зі сплати процентів за користування кредитом за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХШ від 09.09.2014?

7) В якому розмірі підтверджується документально заборгованість Приватного акціонерного товариства "Креатив" за комісіями за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 09.09.2014?

8) В якому розмірі документально підтверджується сума пені, нарахованої Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за прострочення сплати кредиту, процентів і комісій за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 15І214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 09.09.2014?

9) В якому розмірі підтверджується сума 3 % (трьох відсотків) річних, нарахованих Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за несвоєчасну сплату кредиту, процентів та комісій, за зобов'язання за Генеральною кредитною угодою № 151308 N2 від 17.11.2008, Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, Кредитним договором № 151214К12 від 10.06.2014, Кредитним договором № 151214К16/ЕЕР- 17-ЕХІМ від 09.09.2014?

10) Чи правильно визначена базова ставка LIBOR 6m для доларів США в розрахунках і чи підтверджується вона документально у визначеному Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" розмірі?

23.10.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому відповідач просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання чи виконано підпис керівника ТДВ "ЯХПП" на додатковій угоді № 151308N2-30 від 10.06.2014 до Генеральної кредитної угоди № 151308 №2 від 17.11.2008 головою комісії з припинення ПАТ "Яготинське хлібоприймальне підприємство" Прошаченко Л.В. чи іншою особою з наслідуванням її підпису?, у якому судом апеляційної інстанції ухвалою від 16.12.2021 було відмовлено.

16.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення щодо зазначеного клопотання.

31.08.2025 через відділ документального забезпчення від позивача надійшли письмов пояснення щодо висновку експерта.

15.10.2025 через відділ документального забезпчення від скаржника надійшло клопотання про виклик у судове засідання експерта.

15.10.2025 через відділ документального забезпчення від скаржника надійшло клопотання про призначення у справі додаткову судово-економічну експертизу.

16.10.2025 через відділ документального забезпчення від скаржника надійшли додаткові пояснення щодо висновку експерта.

03.11.2025 через відділ документального забезпчення від позивача надійшли заперечення щодо клопотання про призначення у справі додаткової судово-економічної експертизи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" сформована колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Шапран В.В. та Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 витребувано матеріали справи № 911/107/16 у Господарського суду Київської області.

У зв'язку з перебування судді Шапрана В.В. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів Пашкіної С.А. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/107/16, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2021.

Справа розглядалась колегіями у різному складі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про призначення у справі судово-економічної експертизи - задовольнити частково. Призначено у справі № 911/107/16 судово-економічну експертизу. Провадження у справі № 911/107/16 зупинено на час проведення експертизи.

17.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про надання інформації щодо проведення судово-економічної експертизи.

28.09.2023 до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз було надіслано лист, яким суд просив Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надати інформацію про хід проведення у справі №911/107/16 судово-економічної експертизи.

06.11.2023 повторно надіслано лист до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз в якому суд просив надати інформацію про хід проведення у справі №911/107/16 судово-економічної експертизи.

21.11.2023 від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз на адресу Північного апеляційного господарського суду було надіслано лист, в якому зазначається, що станом на 13.11.2023 оплата від Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" за проведення судової економічної експертизи у справі №911/107/16 не здійснена, у зв'язку з чим, платнику було повторно направлено відповідний рахунок для здійснення оплати.

30.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", яким просять суд поновити провадження у справі №911/107/16; постановити ухвалу про повернення Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи для продовження розгляду; застосувати до керівника Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" захід процесуального примусу у виді стягнення штрафу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 витребувано у Київського науково - дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №911/107/16.

18.04.2024 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа №910/107/16 з супровідним листом №911/107/16 від 19.02.2024 про виконання ухвали від 19.02.2024 та тимчасове повернення матеріалів справи в 13-ти томах та мат. оскарження в 1-му томі, в якому повідомлено про те, що на даний момент оплата вартості експертизи проведена платником в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 911/107/16, порушене за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16. Зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" надати докази оплати за проведення судової економічної експертизи у справі №911/107/16 протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16 на 27.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16 на 01.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 для проведення експертизи вирішено надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) матеріали справи № 911/107/16. Провадження у справі № 911/107/16 зупинено на час проведення експертизи.

18.07.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи 911/107/16 з висновком експертів від 11.07.2025 №7066/22-72 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у справі №911/107/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 поновлено апеляційне провадження у справі №911/107/16. Розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16 призначено на 28.08.2025.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку із поданням клопотань про відкладення та неявкою учасників апеляційного провадження у судові засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи №911/107/16 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 на 06.11.2025.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представник позивача з'явився у судове засідання 06.11.2025 та надав свої пояснення по суті клопотань та по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

05.11.2025 через відділ документального забезпчення від скаржника надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням представника скаржника до міста Одеса.

Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зважаючи на те, що представниками скаржника вже неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав, а також зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, колегія суддів відхиляє дане клопотання про відкладення як необгрунтоване.

Щодо клопотання скаржника про виклик експерта у судове засідання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст .69 ГПК України експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 5. ст. 98 ГПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Проаналізувавши матеріали справи, у контексті того, що виклик експерта є правом, а не обовязком суду, колегія суддів не вбачає необхідності для виклику експертів Михайла Полєннікова та Тетяни Чумальчук у судове засідання.

Щодо клопотання скаржника про призначення у справі додаткової судово-економічної експертизи, колегія суддів зазначає таке.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18).

Додаткова експертиза відповідно до ст. 107 ГПК України призначається лише у разі, якщо висновок експерта є неповним або неясним, і ці недоліки неможливо усунути шляхом допиту експерта у судовому засіданні.

Клопотання ТДВ «Яготинське ХПП» не містить жодного конкретного обґрунтування неповноти чи неясності існуючого висновку експерта.

Викладені у клопотанні доводи мають загальний характер, не містять чітких посилань на конкретні фрагменти висновку, що потребують уточнення, та не вказують на жодні нові обставини або матеріали, які могли б бути предметом дослідження в межах додаткової експертизи.

Отже, на переконання колегії суддів відсутні передбачені ст. 107 ГПК України підстави для її призначення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (далі також - АТ Укрексімбанк , Кредитор та/або Банк), Приватним акціонерним товариством Креатив (далі також - ПрАТ Креатив та/або Позичальник-1), Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Модифікованих Жирів (далі також - ТОВ Завод Модифікованих Жирів та/або Позичальник-2), Приватним підприємством Еллада (далі також - ПП Еллада та/або Позичальник-3), Приватним акціонерним товариством Яготинське ХПП, правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю Яготинське хлібоприймальне підприємство (далі також - ТДВ Яготинське ХПП та/або Позичальник-4), Товариством з обмеженою відповідальністю Протеїн-Продакшн (далі також - ТОВ Протеїн-Продакшн та/або Позичальник-5), Товариством з обмеженою відповідальністю Креатив Постач (далі також - ТОВ Креатив Постач та/або Позичальник-6), Товариством з обмеженою відповідальністю Креатив Трейд (далі також - ТОВ Креатив Трейд та/або Позичальник-7), Товариством з обмеженою відповідальністю Регіонпродукт-Україна (далі також - ТОВ Регіонпродукт-Україна та/або Позичальник-8) укладено Генеральну кредитну угоду №151308N2 від 17.11.2008 із змінами і доповненнями (надалі за текстом - Генеральна угода).

Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та Позичальником-1 щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності Позичальника-1. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної торгово-закупівельної програми по розвитку діяльності Позичальника-1, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання Кредитних договорів (п. 1.2 ст. 1 Генеральної угоди).

Згідно зі ст.2 Генеральної угоди кредит - означає грошові кошти, які Банк надає на фінансування діяльності Позичальника-1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.

Відповідно до положень та умов Генеральної угоди Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених в п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, укладених в рамках зазначеної вище Генеральної угоди та які є додатками до Генеральної угоди. Згідно з умовами Генеральної угоди Позичальник-1 взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати Банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за Кредитними договорами (пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Генеральної угоди).

В рамках Генеральної угоди між АТ Укрексімбанк та Позичальником-1 було укладено, зокрема:

1. Кредитний договір №151213К17 від 21.08.2013, із змінами і доповненнями (надалі за текстом - Кредитний договір №151213К17). На виконання п. 3.1, пп.пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору № 151213К17 Банк відкрив Позичальникові-1 відновлювану кредитну лінію в розмірі 87 555 000,00 (вісімдесят сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч) дол. США (надалі за текстом - Кредит-1), з кінцевим терміном погашення Кредиту-1 до 20.08.2016, зі сплатою процентів за користування Кредитом-1 в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4 п.п. 3.2, 3.5 ст. 3 Кредитного договору №151213К17, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К17.

Відповідно до умов Кредитного договору №151213К17 Позичальник-1 взяв на себе зобов'язання погашати Кредит-1, сплачувати проценти за користування Кредитом-1, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитним договором №151213К17 (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151213К17).

2. Кредитний договір №151214К12 від 10.06.2014, із змінами і доповненнями (надалі за текстом - Кредитний договір №151214К12). На виконання п. 3.1, п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151214К12 Банк відкрив Позичальникові-1 невідновлювану кредитну лінію в розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) дол. США (надалі за текстом - Кредит-2), з кінцевим терміном погашення Кредиту-2 до 09.06.2017 року, зі сплатою процентів за користування Кредитом-2 в порядку та в розмірі, встановлених пп. 3.2.4 п.п. 3.2, 3.5 ст. 3 Кредитного договору №151214К12, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151214К12.

Відповідно до умов Кредитного договору №151214К12 Позичальник-1 взяв на себе зобов'язання погашати Кредит-2, сплачувати проценти за користування Кредитом-2, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитним договором №151214К12 (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151214К12).

3. Кредитний договір №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 року, із змінами і доповненнями (надалі за текстом - Кредитний договір №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ). На виконання п. 2.1 ст.2 Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ Банк і відкрив Позичальникові-1 невідновлювану кредитну лінію в розмірі 5 266 437,00 (п'ять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч чотириста тридцять сім) дол. США (надалі за текстом - Кредит-3), з кінцевим терміном погашення Кредиту-3 до 18.09.2019 року, зі сплатою процентів за користування Кредитом-3 в порядку та в розмірі, встановлених п. 3.1 ст.3 Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ.

Відповідно до умов Кредитного договору № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ Позичальник-1 взяв на себе зобов'язання погашати Кредит-3, сплачувати проценти за користування Кредитом-3, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ (п.2.6 ст.2, п.п.3.1, 3.2, ст.3 та ст.6 Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ).

Позивач зазначає, що відкриття АТ Укрексімбанк Позичальнику-1 кредитних ліній (надання Кредитів) відображено на відповідних рахунках Позичальника-1, відкритих на виконання умов Кредитних договорів.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Кредитних договорів у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1 п.3.4, пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, статті 4 Кредитних договорів Позичальник-1 сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитних договорів.

Враховуючи, що Позичальником-1 порушено зобов'язання за наведеними в позові Кредитними договорами, позивач стверджує про наявність достатніх правових підстав для стягнення пені, нарахованої на суму несвоєчасно погашених Кредитів, несвоєчасно сплачених процентів за користування Кредитами та комісій.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, крім процентів, які є платою за користування кредитними коштами, позивач нарахував відповідачу 3% річних за порушення грошових зобов'язань, які мають іншу правову природу. Також, у зв'язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитами, несплатою процентів за користування Кредитами та комісій, позивач нарахував в позові крім 3% річних, також інфляційні у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісій.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника-1 за Генеральною угодою між ТДВ Яготинське ХПП (далі - Поручитель), Банком та Позичальником-1 укладено Договір поруки №151214Р22 від 30.07.2014 року із змінами і доповненнями (далі - Договір поруки).

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника-1 за Кредитним договором №151213К17, між ТДВ Яготинське ХПП (далі - Поручитель), Банком та Позичальником-1 укладено Договір поруки №151213Р21 від 21.08.2013 року із змінами і доповненнями.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору поруки №151214Р22 від 30.07.2014 року Поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником-1 зобов'язань за Кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (далі - Основне зобов'язання).

У силу положень ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із змісту положень п. 3.2. Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання Позичальником-1 Основного зобов'язання, Банк має право вимагати виконання цих зобов'язань у Поручителя та/або Позичальника-1, як у солідарних боржників.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв'язку з чим, враховуючи порушення Позичальником-1 зобов'язань за наведеними в позові Кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди, позивач (Банк) в позові просить стягнути з Поручителя, як солідарного з Позичальником-1 боржника за Основним зобов'язанням, прострочену заборгованість за Генеральною угодою та укладеними в її рамках Кредитними договорами, розмір якої станом на момент подання позову становив: 7 839 205,56 дол. США та 57 705 458,87 грн., і яка складається із простроченої заборгованості за:

1) Кредитним договором №151213К17 - 6 596 552,56 дол. США та 54 889 655,21 грн., в т. ч.:

6 323 554,28 дол. США - прострочені проценти за користування Кредитом-1;

52 225 032,21 грн. - прострочена комісія за управління Кредитом-1;

255 891,72 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

2 045 691,34 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління;

1 754,04 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

17 106,56 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів:

137 220,20 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

88,77 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

479 868,65 грн. - втрати від інфляції.

2) Кредитним договором №151214К12 - 1 185 488,37 дол. США та 2 037 872,41 грн., в т. ч.:

1 138 778,31 дол. США - прострочені проценти за користування Кредитом-2;

1 904 763,99 грн. - прострочена комісія за управління Кредитом-2;

43 789,67 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

100 976,03 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління;

1 169,36 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

2 920,39 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

6 654,14 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

59,18 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

24 249,71 грн. - втрати від інфляції.

3) Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ - 57164,63 дол. США та 777 931,25 грн., в т. ч.:

54 943,94 дол. США - прострочені проценти за користування Кредитом-3;

408 079,45 грн. - прострочена комісія за управління Кредитом-3;

307 898,88 грн. - прострочена комісія за зобов'язання;

2 083,34 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

23 745,58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління;

23 596,57 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання;

1 185,60 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

137,35 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

1 490,50 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

1 432,59 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;

59,18 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

10 442,90 грн. - втрати від інфляції.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України , як Позичальник/Кредитор, просить стягнути з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю Яготинське хлібоприймальне підприємство, як Поручителя, прострочену Боржником (Позичальником-1) заборгованість за Кредитними договорами №151213К17 від 21.08.2013 року, №151214К12 від 10.06.2014 року та №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 року, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008 року, в загальному розмірі 7 839 205,56 доларів США та 57 705 458,87 грн.

Вищенаведена заборгованість визначена позивачем станом на 16.12.2015. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово збільшував позовні вимоги з тих же підстав, що наведені в позові. Зокрема, в заяві від 24.02.2016 № 010-5/213 позивач збільшив позовні вимоги до 10 377 463,34 дол. США та 142 408 432,60 грн., розрахувавши заборгованість станом на 16.02.2016. В заяві від 12.08.2016 № 010-5/1051 позивач здійснив розрахунок позовних вимог станом на 10.08.2016, за яким загальна сума заборгованості складає 123 771 979,48 дол. США та 576 828 782, 87 грн.

Згідно з остаточним збільшенням позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача, як з Поручителя, заборгованість за Кредитними договорами № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 у сумі 123 771 979,48 доларів США та 526 828 782,87 грн., яка складається із заборгованості за:

1) Кредитним договором №151214К12 від 10.06.2014 в розмірі 22 376 885,07 доларів США та 20 477 699,97 грн. і складається із:

20 000 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;

2 352 589,43 доларів США - прострочених процентів;

11 110 300,82 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

0,00 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;

8 106 795,62 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

907 479,03 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;

1 169,36 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

0,00 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;

24 295,64 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

69 342,87 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

59,18 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

282 725,18 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

172,09 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.

2) Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 у розмірі 1 023 733,22 доларів США та 4 677 538,13 грн. і складається із:

910 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;

112 572,21 доларів США - прострочених процентів;

2 832 098,43 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

980 007,92 грн. - простроченої комісія за зобов'язання;

0,00 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;

392 600,65 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

226 439,37 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;

116 529,74 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання;

801,60 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

0,00 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;

1 161,01 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

16 567,34 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

8 664,06 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;

40,24 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

69 346,54 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

34 540,02 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;

97,77 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.

3) Кредитним договором №151213К17 від 21.08.2013 в розмірі 100 371 361,19 доларів США та 551 673 544,77 грн. і складається із:

87 555 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;

12 554 551,84 доларів США - прострочених процентів;

422 013 544,04 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

41 934 949,52 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;

44 176 786,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

31 327 329,68 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;

1 754, 04 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

127 983,40 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;

133 825,95 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

2 349 597,06 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

88,77 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

9 869 753,00 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

258,13 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив про безпідставність позовних вимог. Пояснив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ Креатив перед ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за Генеральною кредитною угодою №151308N2 від 17.11.2008 року, між ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство , Позичальником та Банком було укладено Договір поруки №151214Р22 від 30.07.2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ Креатив перед ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013 року, між ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство (Ппоручитель), Позичальником та Банком було укладено Договір поруки №151213Р21 від 21.08.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що після укладення вищенаведених Договорів поруки до Генеральної угоди №151308N2 від 17.11.2008 року та Кредитного договору № 151213К17 від 21.08.2013 року було внесено ряд змін, які суттєво збільшують обсяг відповідальності поручителя. При цьому, з ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство , як з Поручителем, зміни не узгоджувались.

Зокрема, відповідач зазначає, що до Генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008 року з моменту її укладення до 19.09.2014 року зміни вносились 32 рази. До Кредитного договору № 151213К17 від 21.08.2013 року з моменту його укладення до 30.06.2015 року зміни вносились 25 разів. Однак, жодна з зазначених змін не погоджувалась з Поручителем.

В Договорі про внесення змін № 151214Р21 від 30.06.2015 року до Договору поруки № 151214Р22 від 30.07.2014 року зазначено, що ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство ознайомлене та погоджується з усіма умовами кредитних договорів (№ 151213К17 від 21.08.2013 року, № 151214К12 від 10.06.2014 року та №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 року). Проте, ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство не було ознайомлене з умовами цих кредитних договорів.

Зміни до договорів поруки, зокрема Договір про внесення змін № 151213Р21-1 від 30.06.2015 року до Договору поруки №151213Р21від 21.08.2013 року та Договір про внесення змін №151214Р22-1 від 30.06.2015 року до Договору поруки №151214Р22 від 30.06.2014 року були укладені фактично після того, коли порука за вказаними договорами припинилась в силу закону.

Тобто фактично з першої зміни Кредитного договору №151213К17 від 21.08.2013 року, яка є датою укладення додаткового договору №151213К17-1 від 28.08.2013 року, за умовами якої збільшується обсяг основного зобов'язання, а отже і відповідальності поручителя, без згоди останнього, порука за зазначеним договором припинилась в силу закону на підставі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.

Аналогічно припиненою є порука за Договором поруки №151214Р22 від 30.07.2014 року, оскільки з Поручителем не узгоджувались зміни до Генеральної угоди, зокрема передбачені Додатковою угодою №151308N2-31 від 30.07.2014 року та Додатковою угодою №151308N2-32 від 22.08.2014 року.

Пунктами 7.3 Договорів поруки (договори поруки містять, аналогічні пункти) передбачено, що всі зміни і доповнення до цього Договору мають юридичну силу лише за умови підписання їх повноважними на те представниками Сторін. Пунктами 7.2. Договорів поруки (договори поруки містять аналогічні пункти) передбачено, що по усіх питаннях, що не врегульовані в цьому Договорі, Сторони керуються чинним законодавством.

При цьому ст. 654 Цивільного кодексу України врегульовано порядок зміни договору, який передбачає, що зміна договору вчиняється в такій самі формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що кожна окрема зміна до Генеральної угоди чи укладених в її рамках кредитних договорів, повинна була письмово погоджуватись з поручителем на дату внесення таких змін шляхом укладення договору про внесення змін, в інакшому випадку порука б припинялась в силу закону на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач стверджує, що Договір про внесення змін №151213Р21-1 від 30.06.2015 року до Договору поруки №151213Р21 від 21.08.2013 року та Договір про внесення змін №151214Р22-1 від 30.06.2015 року до Договору поруки №151214Р22 від 30.06.2014 року були укладені після припинення поруки за цими договорами в силу закону, тому такі договори є нікчемними та не можуть створювати правові наслідки.

З підстав, наведених у відзиві на позов, відповідачем подано зустрічний позов, в якому він просив: визнати припиненою поруку за Договором поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та визнати припиненою поруку за Договором поруки №151214Р22 від 30.06.2014.

Також, в зустрічному позові відповідач стверджує, що договори про внесення змін до договорів поруки не були погоджені Загальними зборами учасників (засновників) ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство .

Крім того, відповідач вважає, що припинення поруки у разі відсутності спору відбувається відповідно до закону і не потребує звернення до суду. За наявності спору, коли кредитор не визнає або заперечує факт припинення поруки на підставі закону, поручитель вправі звернутися до суду за захистом свого оспорюваного права. Оскільки договори поруки є припиненими в силу закону, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі № 6-134цс12).

У ході підготовчого провадження відповідачем неодноразово подавались заяви про зміну предмету або підстав зустрічного позову.

Зокрема, згідно з заявою від 01.08.2016 відповідач змінив предмет зустрічного позову і просить визнати недійсними Договір поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та Договір поруки №151214Р22 від 30.06.2014 у зв'язку з їх нікчемністю та як такі, що укладені під впливом помилки.

Також, в заяві від 17.02.2017 року відповідач знову змінив предмет зустрічного позову і просить визнати недійсною Додаткову угоду № 151308N2-30 від 10.06.2014 року до Генеральної кредитної угоди № 151308N2 від 17.11.2008 року, у зв'язку з відсутністю печатки ТДВ Яготинське ХПП (в заяві про зміну предмету просить доповнити предмет зустрічного позову).

У заяві від 14.09.2017 відповідач змінив позовні вимоги шляхом доповнення предмету зустрічного позову і просить визнати недійсним Договір поруки № 151214Р22 від 30.06.2014, посилаючись на відсутність всіх істотних умов кредитного договору. Також, відповідач стверджує, що Генеральна кредитна угода не містить всіх істотних умов для кредитного зобов'язання, тому порука за Генеральною угодою не може забезпечувати кредитні договори.

Також, відповідачем подано заяву від 24.05.2019 про доповнення підстав зустрічного позову, в якій відповідач посилався на обставини розслідування кримінальної справи, відкритої за фактом привласнення службовими особами ПрАТ Креатив грошових коштів АТ Укрексімбанк та факти порушення Позичальником умов кредитних договорів.

Позивач подав відзив на зустрічний позов, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що ст.1 Договору поруки (до Генеральної кредитної угоди) визначено, що термін Основне зобов'язання у даному договорі використовується у такому значенні: зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Разом з тим, термін Кредитна угода використовується у наступному значенні: Генеральна кредитна угода від 17.11.2008 року № 151308N2, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, відповідно до якої Кредитор при виконанні боржником певних її умов проводить кредитні операції в межах ліміту, встановленого в розмірі, що не перевищує 1 760 000 000,00 грн., строком погашення 15.11.2024 року, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди.

Порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, а тому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.01.2011 року у справі № 3-62г10.

Пленум Вищого господарського суду України у пп. 4.1.2. п. 4.1. своєї постанови № 1 від 24.11.2014 зазначив, що обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору. Якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), проте з умов договору можливо встановити, яке саме зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним.

Відповідно до п.п. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 Договору поруки поручитель цим підтверджує, що він ознайомлений з умовами Кредитної Угоди (включаючи всі додатки до Кредитної угоди, що є чинними на дату укладення Договору поруки), укладеної між Кредитором і Позичальником, поінформований про фінансово-економічний стан Позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з Договором поруки.

У пп. 2.1.7 п. 2.1 Договору поруки сторони визначили, що Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Тобто, з умов Договору поруки вбачається, що дія поруки Поручителя розповсюджена на забезпечення зобов'язань за Кредитною угодою в повному обсязі - в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Вказане положення пп. 2.1.7 п. 2.1 Договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, Пленум ВГСУ у пп. 4.1.1 п. 4.1 Постанови № 1 зазначив, що відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.

Таким чином, при розповсюдженні згідно з Договором поруки дії поруки Поручителя на забезпечення існуючих та майбутніх зобов'язань за Кредитною угодою в повному обсязі, в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень, що будуть укладені в майбутньому, обсяг відповідальності Поручителя за виконання зобов'язань за Кредитною угодою не міг збільшитися порівняно з обсягом відповідальності, на яку він погодився при укладенні Договору поруки.

Пунктами 4.1., 4.2. ст. 4 Генеральної угоди (в редакції чинній на момент укладення Договору поруки) встановлено, що відповідно до положень та умов цієї Генеральної угоди Банк проводить Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди. Кредитні договори укладаються Сторонами за умови позитивного рішення Банку відповідно до конкретних потреб Позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму Кредиту чи Ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором, рахунки для обслуговування кредиту, графік надання та погашення кредиту та інші умови.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 Генеральної угоди для цілей останньої термін Кредитний договір - означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення Кредитних операцій та який укладається Сторонами в рамках цієї Генеральної угоди і є її додатком.

Разом з тим, Поручитель під час укладення Договору поруки погодився з умовами Генеральної угоди, Договору поруки, та, відповідно, надав беззаперечну згоду на встановлення у майбутньому окремими кредитними договорами, зокрема, розміру процентів, комісій, неустойки та інших платежів, тобто взяв на себе відповідальність за невиконання Боржником визначених відповідними кредитними договорами зобов'язань, в тому числі у разі їх збільшення чи зменшення.

Також позивач (відповідач за зустрічним позовом) наголошує, що як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом ТДВ Яготинське ХПП усі доводи не підтверджено жодними доказами та розрахунками.

ФОРМДРАЙ ЛІМІТЕД, Кіпр, Нікосія, яке є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТДВ Яготинське ХПП , подано позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 911/107/16, з підстав, аналогічних зустрічному позову.

Також, ФОРМДРАЙ ЛІМІТЕД вважає, що Договір №151213Р21-1 від 30.06.2015 про внесення змін до Договору поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та Договір №151214Р22-1 від 30.06.2015 про внесення змін до Договору поруки №151214Р22 від 30.06.2014, укладені між Банком та ТДВ Яготинське ХПП в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника-1 за Генеральною угодою та Кредитним договором №151213К17, укладені з порушення норм ст.203 Цивільного кодексу України, що згідно з положеннями ст.ст. 215, 229 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаних договорів недійсними зважаючи на наступне.

Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору зазначає, що Договір поруки до Генеральної угоди є нікчемним, оскільки був укладений з порушенням вимог до обов'язкової форми договору про забезпечення зобов'язання, зокрема, в Договорі поруки ГУ відсутня печатка Позичальника-2.

Також зазначає, що не відповідає дійсності твердження Поручителя (в договорах про внесення змін до Договорів поруки) про його обізнаність та погодження з усіма змінами, що були внесені до Кредитного договору, зовнішнє волевиявлення особи не відповідало її внутрішній волі та не передбачало позитивного результату.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

ФОРМДРАЙ ЛІМІТЕД стверджує, що ТДВ Яготинське ХПП , укладаючи Договір №151213Р21-1 від 30.06.2015 про внесення змін року до Договору поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та Договір №151214Р22-1 від 30.06.2015 про внесення змін до Договору поруки №161214Р22 від 30.07.2014, як і при укладенні самих Договорів поруки, здійснювало аналіз потенційних ризиків та вивчення сторін (суб'єктів правочину), оцінюючи потенційні ризики та фінансові можливості боржника. Однак, на час укладення зазначених договорів ТДВ Яготинське ХПП оперувало та орієнтувалося на фінансову звітність ПрАТ Креатив , яка була у вільному доступі станом на кінець 2014 року. Проте, зазначена інформація не відображала реального фінансового стану ПрАТ Креатив станом на 30.06.2015.

ПрАТ Креатив , як стало потім відомо, мав значні фінансові труднощі на момент укладення договорів про внесення змін до договорів поруки, які в подальшому призвели до невиконання зобов'язань по господарським договорам та зобов'язань перед банківським установами як в Україні так і за кордоном, зокрема і перед АТ Укрексімбанк . У випадку обізнаності з реальним фінансовим станом ПрАТ Креатив , Яготинське ХПП не укладало б Договорів поруки або укладало б їх на інших умовах. У зв'язку з чим, мала місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення.

АТ Укрексімбанк надано пояснення по суті спору, в яких Банк зазначає про безпідставність тверджень про припинення поруки (Договір поруки №151213Р21 від 21.08.2013 року) за Кредитним договором № 151213К17 від 21.08.2013, за яким передбачалось відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості еквівалентним 87 555 000,00 доларів США на визначених Кредитною угодою умовах, строком погашення 20.08.2016 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди.

Згідно із пп. 2.1.7. п. 2.1 Договору поруки сторони визначили, що Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов 'язань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Відповідно до п.п. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 Договору поруки ТДВ Яготинське ХПП підтверджує, що він ознайомлений з умовами Кредитної угоди (включаючи всі додатки до Кредитної угоди, що є чинними на дату укладення Договору поруки), укладеної між Кредитором і ПрАТ Креатив , поінформований про фінансово-економічний стан і повністю розуміє свої обов'язки згідно з Договором поруки.

30.06.2015 між Банком, ТДВ Яготинське ХПП та ПрАТ Креатив було укладено Договір про внесення змін № 151213Р21-1 до Договору поруки №151213Р21 від 21.08.2013 року, згідно з яким ТДВ Яготинське ХПП підтвердило, що ознайомлене і погоджується з усіма змінами, що були внесені до Кредитної угоди після дати укладення Договору поруки, починаючи з додаткового договору № 151213К17-1 від 28.08.2013 до Додаткового договору № 151213К17-25 від 30.06.2015 до Кредитного договору; підтвердив, що всі зміни які були внесені до Кредитної угоди після дати укладення Договору поруки, вносилися за його попередньою згодою; після укладення Кредитної Угоди та внесення до неї змін, зазначених в п. 1 цього Договору про внесення змін до Договору поруки, порука, надана згідно з цим Договором поруки, залишатиметься чинною.

Таким чином, сторони Договору поруки на власний розсуд визначили умови пп. 2.1.7 п. 2.1 Договору поруки, відповідно до яких ТДВ Яготинське ХПП надано беззаперечну згоду на забезпечення порукою змін та доповнень, що будуть внесені до Кредитного договору в майбутньому і така умова Договору поруки не суперечить чинному законодавству і відповідає вимогам ст. 559 ЦК України.

За Генеральною кредитною угодою від 17.11.2008 № 151308N2, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, встановлювався ліміт в розмірі, що не перевищує 1 760 000 000,00 грн., строком погашення 15.11.2024 року, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди. При наданні кредитних коштів за кожним кредитним договором, його розмір у складі загальної суми всіх кредитів (чинних лімітів за Кредитними договорами) не перевищував суму загального ліміту заборгованості, встановленого Генеральною угодою.

Аналогічно, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором між ТДВ Яготинське ХПП , Банком та ПрАТ Креатив було укладено Договір поруки №151213Р22 від 30.07.2014 зі змінами та доповненнями (Договір поруки-2), ст. 1 якого також визначено, що зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною Угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат/інших платежів, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

У Постанові від 29.11.2007 року № 22/455-26/287 Вищий господарський суд України зазначив: Відповідно до положень частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою, а не зміною будь-яких умов кредитного договору; факт зміни зобов'язання, забезпеченого порукою, внаслідок якого збільшився обсяг відповідальності поручителя, має бути доведений та обґрунтований з посиланням на фактичні обставини та відповідні розрахунки.

Тобто, норма ч.1 ст.559 ЦК України пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

У той же час, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1ст. 559 ЦК України (аналогічних висновків дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 18.11.2015 року у справі № 3-988гс15 та від 05.02.2014 у справі № 6-160цс13).

Норма у ст. 553 ЦК України визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором, а тому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (аналогічних висновків дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 17.01.2011 у справі № 3- 62г10).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України).

Стаття 559 ЦК України не конкретизує, коли саме має бути надана згода поручителя на зміну зобов'язання, внаслідок чого відбувається збільшення обсягу відповідальності поручителя. Отже визначення такої згоди в договорі заздалегідь не суперечить нормам ст. 559 ЦК України. Такої ж позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в своїй ухвалі від 06.07.2016 у справі №2-1451/11, правові висновки якого ґрунтуються на тому, що ст. 559 ЦК України дійсно вимагає наявність згоди поручителя на зміну умов договору, який забезпечений порукою. Проте, якщо особа, підписуючи договір поруки, погодилась з умовами, які в ньому викладені, в тому числі надала свою згоду на можливу зміну договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту), така згода відповідає ст. 559 ЦК України, не залежно від часу та форми її вчинення.

Верховний Суд України, здійснюючи аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання (лист від 01.02.2015) зауважив, що норми ЦК України, якими врегульовано відносини поруки, мають диспозитивний характер, надаючи можливість сторонам врегулювати на свій розсуд переважну частину умов договору, зокрема, щодо обсягу зобов'язання поручителя, характеру зобов'язання поручителя тощо.

Також, Пленум ВГСУ також в абз. 5 та абз.7 пп. 4.1.6. п. 4.1. Постанови №1 наголосив: У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України .

Також, позивач пояснив, що станом на момент укладення Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ та включення його до переліку кредитних договорів, що діють в рамках Генеральної угоди (додаткова угода № 151308М2-32 від 19.09.2014 до Генеральної угоди), сума наданих позичкових коштів за Кредитними договорами №151214К12 та №151213К17 становила 107 555 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 444 908 174,82 грн. за курсом, встановленим Національним банком України на 19.09.2014 (1 дол.США = 13,434133 грн.).

З урахуванням ліміту, встановленого в Кредитному договорі №151214К16 (5 266 437,00 дол. США, що еквівалентно 70 750 015,09 грн. за курсом, встановленим Національним банком України на 19.09.2014 (1 дол.США = 13,434133 грн.), загальна сума лімітів за вказаними Кредитними договорами становила 1 515 658 189,91 грн. (1 444 908 174,82 + 70 750 015,09), що на 244 341 810,09 грн. менше встановленого у Генеральній угоді ліміту (1 760 000 000,00 грн. - 1 515 658 189,91 грн.).

З огляду на ст. 208 ЦК України, письмова форма правочину не вимагає обов'язкової наявності печатки.

Зважаючи на викладене, а також те, що текст Додаткової угоди № 151308N2-30 від 10.06.2016 до Генеральної угоди містить підтвердження прийняття умов визначених Додатковою угодою № 151308N2-30 від 10.06.2016 до Генеральної угоди, укладання вказаного правочину свідчить про вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання і є його наступним схваленням ТДВ Яготинське ХПП .

Твердження ТДВ Яготинське ХПП щодо нікчемності Додаткової угоди № 151308N2-30 від 10.06.2016 до Генеральної угоди за відсутності печатки ТДВ Яготинське ХПП є необгрунтованим та безпідставним (з цього приводу вже була озвучена позиція, що знайшла своє відображення у справі № 910/17458/17).

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Дослідивши вимоги за зустрічним позовом, колегія судді цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про їх безпідставність, виходячи з наступного.

Відповідач/скаржник не наводить належних обґрунтувань твердженням про збільшення відповідальності Поручителя без його згоди, зокрема, коли і які зміни вносились, в чому і в якій мірі передбачалось збільшення обсягу відповідальності Поручителя. Ні відзив на позов, ні зустрічний позов не містять достатніх обґрунтувань та розрахунків, заперечення відповідача обмежуються загальними твердженнями, що унеможливлює їх перевірку судом.

Щодо твердження відповідача/скаржника, що Договір про внесення змін №151213Р21-1 від 30.06.2015 до Договору поруки №151213Р21від 21.08.2013 та Договір про внесення змін №151214Р22-1 від 30.06.2015 до Договору поруки №151214Р22 від 30.06.2014 були укладені фактично після того, коли порука за вказаними договорами припинилась в силу закону, не містять достатніх обґрунтувань та розрахунків, зокрема, відповідачем чітко не обґрунтовано з посиланням на фактичні обставини, коли саме порука припинилась в силу закону, що також позбавляє суд можливості перевірити відповідні твердження.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник посилається на ч.2 ст. 215 та ст. 236 Цивільного кодексу України, які регулюють питання недійсності правочину, однак не наводить обставин, які пов'язані саме з недійсністю правочину. Відповідач робить висновок, що Договір про внесення змін №151213Р21-1 від 30.06.2015 до Договору поруки №151213Р21від 21.08.2013 та Договір про внесення змін №151214Р22-1 від 30.06.2015 до Договору поруки №151214Р22 від 30.06.2014 були укладені після припинення поруки за цими договорами в силу закону, тому є недійсними в силу їх нікчемності.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що припинення поруки та недійсність поруки мають різну правову природу і відповідач не обґрунтовує пов'язаності наведених ним норм ст. 215 та ст. 236 Цивільного кодексу України з відповідними висновками, не зазначає яка конкретно норма законодавства визначає наслідком нікчемність правочинів поруки.

Твердження, що Договори про внесення змін до договорів поруки не були погоджені Загальними зборами учасників (засновників) ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство, не обґрунтовані з посиланням на всі обставини та докази, які мають значення. В той же час, відповідач сам стверджує про наявність рішення загальних зборів ПАТ Яготинське ХПП , оформленого протоколом №3 від 17.07.2014, яким надано згоду загальних зборів на укладення договору поруки. Відповідач заперечує дійсність такого рішення, однак відповідні обставини не підлягають розгляду в межах даного спору.

Передання ПАТ Яготинське ХПП своїх прав і обов'язків ТДВ Яготинське ХПП за передавальним а ктом, затвердженим 07.04.2014 та скасування 14.05.2014 НКЦПФР реєстрації випуску акцій ПАТ Яготинське ХПП , на думку відповідача свідчить про неможливість укладення ним 17.07.2014 року договору поруки № 151214Р22 від 30.07.2014.

Відповідно до частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Тобто обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно з частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зокрема, у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно зі статтею 559 Цивільного кодексу України. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.01.2011 у справі №5020-10/012.

Так пунктом 2.1.7 Договору поруки від 30.07.2014 року визначено, що Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Також, пунктам 3 та 4 спірного договору від 30.06.2015 про внесення змін до договору поруки, якими сторони визначили, що Поручитель підтверджує і погоджується, що зміни, внесені після дати укладення договору поруки до Генеральної угоди та кредитних договорів, вносилися за його попередньою згодою та що Поручитель підтвердив, що порука залишатиметься чинною й після укладення кредитних договорів від 21.08.2013, 10.06.2014, 19.09.2014 та внесених до них та до Генеральної кредитної угоди змін.

Щодо тверджень відповідача/скаржника (Поручителя) про відсутність у нього первинних документів, які підтверджують факт надання кредитних коштів та стан розрахунків Позичальника, та те, що без проведення судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи неможливо встановити дійсний розмір заборгованості, суд зазначає, що відповідні обставини мають вирішуватись відповідачем з особою, за яку ним надано поруку і надавши поруку відповідач прийняв на себе всі ризики виконання зобов'язань Позичальником. У відносинах з Позикодавцем відповідні обставини не мають значення, відповідна позиція не відповідає нормі ч.2 ст. 555 Цивільного кодексу України згідно з якою поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги визначені ст. 555 Цивільного кодексу України, згідноз якою у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Згідно з ч.2 ст. 555 Цивільного кодексу України Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Крім того, згідно зі ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, Поручитель мав би перевірити і потурбуватись про можливість реалізації ним прав та обов'язків поручителя (узгодити з Позичальником необхідну інформацію та отримання документів) до надання поруки.

Крім того, в разі встановлення іншого розміру заборгованості в спорі безпосередньо з Позичальником чи інших обставин в кримінальній справі, які впливають на обсяг відповідальності Поручителя, відповідні обставини можуть бути нововиявленими в даному спорі, однак наразі не перешкоджають його вирішенню за наявними обставинами.

Щодо тверджень відповідача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про надання поруки під впливом помилки та на невигідних умовах, колегія суддів зазначає про відсутність ознак свідомого введення Поручителя в оману, тому неправильне уявлення про вчинений ним правочин не є підставою для його недійсності. Крім того, за правовою природою поруки, невигідність її умов для Поручителя не може покладатись в основу тверджень про недійсність поруки.

Натомість, як доречно та вірно зазначено судом першої інстанції, що виконана порука породжує для Поручителя право регресу до Боржника, тому всі претензії, пов'язані з наданням та виконанням поруки мають вирішуватись між Поручителем та Боржником (якому порука була необхідна для отримання кредиту), а не з Банком.

Також, суд критично оцінює твердження скаржника про відсутність спору в питанні припинення поруки, оскільки відповідний факт не зафіксований сторонами. Укладення Поручителем договорів про внесення змін в Договори поруки, в яких Поручитель визнає факт обізнаності з умовами кредитних договорів, свідчить про визнання та підтвердження Поручителем чинності поруки з врахуванням нових умов та обсягу відповідальності Поручителя, що також відповідає його волевиявленню.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для висновків про припинення поруки за Договором поруки №151213Р21 від 21.08.2013 та Договором поруки №151214Р22 від 30.06.2014 року чи визнання відповідних договорів недійсними. Також, суд вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу за зустрічним позовом про визнання недійсною Додаткової угоди № 151308N2-30 від 10.06.2014 до Генеральної кредитної угоди № 151308N2 від 17.11.2008, оскільки за такою угодою позивач за зустрічним позовом виступає в іншому статусі і в інших правовідносинах, які не пов'язані зі спором у справі № 911/107/16.

З огляду на встановлені в ході розгляду зустрічного позову обставин, колегія суддів констатує про відсутність підстав для задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі.

Крім того, колегією суддів враховано, що третя особа є кінцевим бенефіціарним власником ТДВ Яготинське ХПП , однак самостійною юридичною особою і з учасником спірних правовідносин - Поручителем її пов'язуть виключно корпоративні відносини. Однак, позовні вимоги ґрунтуються на обставинах господарських взаємовідносин саме відповідача (Поручителя), тому звернення третьої особи з відповідним позовом фактично полягає у захисті прав відповідача/Поручителя, а не самого заявника, що є додаткової підставою для відмови в позові.

Щодо первісних позовних вимог колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вюачається із матеріалів справи, що підставою для звернення Банку з первісним позовом є те, що Позичальник порушив зобов'язання за Кредитними договорами, внаслідок чого Банк звернувся із позовом про стягнення з Поручителя - ТДВ Яготинське ХПП , як солідарного з Позичальником боржника за основним зобов'язанням, простроченої заборгованості за Генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках Кредитними договорами: № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008 між позивачем та третьою особою, у сумі 123 771 979,48 доларів США та 526 828 782,87 грн., яка складається із заборгованості за:

1) Кредитним договором №151214К12 від 10.06.2014 в розмірі 22 376 885,07 доларів США та 20 477 699,97 грн. і складається із:

20 000 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;

2 352 589,43 доларів США - прострочених процентів;

11 110 300,82 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

0,00 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;

8 106 795,62 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

907 479,03 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;

1 169,36 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

0,00 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;

24 295,64 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

69 342,87 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

59,18 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

282 725,18 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

172,09 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.

2) Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 в розмірі 1 023 733,22 доларів США та 4 677 538,13 грн. і складається із:

910 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;

112 572,21 доларів США - прострочених процентів;

2 832 098,43 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

980 007,92 грн. - простроченої комісія за зобов'язання;

0,00 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;

392 600,65 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

226 439,37 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;

116 529,74 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання;

801,60 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

0,00 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;

1 161,01 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

16 567,34 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

8 664,06 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;

40,24 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

69 346,54 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

34 540,02 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;

97,77 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.

3) Кредитним договором №151213К17 від 21.08.2013 в розмірі 100 371 361,19 доларів США та 551 673 544,77 грн. і складається із:

87 555 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;

12 554 551,84 доларів США - прострочених процентів;

422 013 544,04 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

41 934 949,52 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;

44 176 786,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;

31 327 329,68 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;

1 754, 04 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;

127 983,40 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;

133 825,95 доларів США - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;

2 349 597,06 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

88,77 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;

9 869 753,00 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;

258,13 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.

Відкриття Банком Позичальникові кредитних ліній (надання Кредитів), обумовлених у Кредитних договорах №№151213К17, 151214К12, 151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ, відображено на відповідних рахунках Позичальника, відкритих на виконання Банком умов вказаних кредитних договорів, про що Банком надано господарському суду відповідні виписки по рахункам Позичальника.

Розрахунки відповідних сум заборгованості, які здійснені Банком надано до матеріалів справи.

У силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (стаття 1056-1 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що Банк свої зобов'язання за кредитними договорами по наданню Позичальнику кредиту виконав належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, якою відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України є пеня.

Сторони в кредитних договорах узгодили умову про те, що розмір пені за прострочення позичальником платежів - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з наведених норм та матеріалів справи, у Банка виникло право вимагати з Позичальника дострокового повернення кредитних коштів та нарахованих процентів, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення сплати вказаних сум.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Докази сплати Позичальником - ПрАТ "Креатив" та/або Поручителем - ТОВ "Регіонпродукт-Україна" суми заборгованості за кредитними договорами № 151213К17 від 21.08.2013, №151214К12 від 10.06.2014 та № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151308N2 від 17.11.2008, у матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не подано.

На підставі викладеного, встановивши порушення зобов'язань Поручителем та виникнення у Банку права вимоги, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості пред'явлення вимоги про стягнення заявленої позивачем заборгованості з відповідача, як поручителя.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також господарським судом встановлено що Банк здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на тіло кредиту, проценти, комісію. Вказане нарахування є допустимим, враховуючи такі норми чинного законодавства.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 19.10.2016).

Враховуючи, що ні відповідач за первісним позовом, ні третя особа ПрАТ Креатив не спростували наявність заборгованості останнього перед Банком в загальній сумі 123 771 979,48 доларів США та 526 828 782,87 грн., господарський суд дійшов ціліком правомірного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у даній справі у повному обсязі.

Наведених правових висновків також дотримується Верховний Суд України в постанові від 28.03.2018 у справі № 912/1462/16, в якій розглянуто вимоги про стягнення тієї ж заборгованості, однак з іншого Поручителя.

Як зазначалось колегією суддів вище, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про призначення у справі судово-економічної експертизи - задовольнити частково. Призначено у справі № 911/107/16 судово-економічну експертизу. Провадження у справі № 911/107/16 зупинено на час проведення експертизи.

18.07.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи 911/107/16 з висновком експертів від 11.07.2025 №7066/22-72 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у справі №911/107/16.

Надаючи правову оцінку висновку експертів від 11.07.2025 №7066/22-72 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у справі №911/107/16, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На переконання колегії суддів експертиза, проведена у цій справі, в частині висновку про непідтвердженість нарахування пені, не може бути прийнята як належний та об'єктивний доказ. Її зміст суперечить не лише фактичним обставинам справи, але й фундаментальним принципам процесуального права - преюдиційності встановлених судом фактів та обов'язковості судових рішень.

Розмір основної заборгованості позичальника - ПрАТ «Креатив» - був уже встановлений і остаточно підтверджений у межах справи про банкрутство (№910/9131/16). Грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» були визнані та внесені до реєстру вимог кредиторів, у тому числі як забезпечені заставою. Це рішення набрало законної сили, стало підставою для відкриття та завершення ліквідаційної процедури, а сам боржник був ліквідований. Таким чином, розмір боргу та факт його існування мають преюдиційний характер і не можуть ставитися під сумнів у будь-якому іншому процесі.

Ігнорування експертами цього фундаментального процесуального факту позбавляє їхній висновок внутрішньої юридичної логіки. Адже якщо сама заборгованість у значному розмірі є встановленою і незаперечною, то похідні платежі - пеня, штраф, інші санкції - не можуть розглядатися у відриві від цього встановленого факту.

Пеня як інститут цивільного права має свою природу: це форма відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яка прямо випливає з умов договору та положень закону (ст. 549, 550 ЦК України). Для її нарахування не потрібні окремі «первинні документи» у вигляді актів чи розписок, оскільки підставою є сам факт прострочення виконання грошового зобов'язання, підтверджений договором, судовим рішенням про існування основного боргу та розрахунком кредитора.

Доказами підтвердження нарахування пені завжди виступають:

- сам договір (який містить умови про відповідальність у вигляді пені);

- факт прострочення виконання зобов'язання, встановлений судовим рішенням;

- розрахунок кредитора, який має належний характер у випадку, коли він співвідноситься з умовами договору та сумою основного боргу.

Таким чином, твердження експертів про «непідтвердженість» пені є радше виходом за межі їх компетенції: вони підміняють правову оцінку доказів судом власним суб'єктивним висновком. Експерт може обчислити математично правильність розрахунку, але не має повноважень ставити під сумнів саму юридичну підставу для стягнення пені, яка випливає із закону та договору.

Суд, на відміну від експерта, зобов'язаний дотримуватись принципу правової визначеності. Він не може ігнорувати преюдиційно встановлені факти, адже тоді ставиться під сумнів стабільність судових рішень. Якщо експертний висновок суперечить рішенню суду, яке набрало законної сили, то безумовний пріоритет належить рішенню, а не експерту.

Таким чином, висновок експертизи про непідтвердженість пені є некоректним, оскільки:

1. він не врахував преюдиційно встановленого факту заборгованості основного боржника;

2. він ігнорує природу пені як санкції, що випливає з самого факту прострочення, підтвердженого судовим рішенням;

3. він вийшов за межі експертних повноважень, підміняючи правову оцінку доказів, яка належить виключно суду.

Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) в постанові від 15.01.2025 у справі №127/5134/17 зробив такий висновок щодо застосування норм права: «У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягування сум нарахувань.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

У аналогічному висновку суд звертається до правої позиції Верховного Суду в постанові від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, з посиланням на висновки у постанові Верховного Суду у складі суддів обєднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Отже, надаючи оцінку правильності розрахунку суми вимог, заявленої до стягнення у спорі, суду належить не тільки оцінити правильність математичних розрахунків, здійснених позивачем (відповідачем - у разі наявності контррозрахунку та наявності підстав взяти його до уваги, або експертом у висновку експерта - у разі врахування його судом як доказу), а також надати оцінку складу спірної суми вимог на предмет відповідності закону та наявності підстав для включення до спірної суми її складових (пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат тощо).

У цьому висновку Суд звертається до правої позиції Верховного Суду в постанові від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16.

У постанові КЦС ВС від 03.08.2022 у справі № 156/268/21 (61-17186 св 21) зазначається, що при вирішенні спору спростування доводів позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Отже, якщо висновок експерта суперечить встановленим у судовому рішенні фактам (зокрема, преюдиційно визнаній заборгованості у справі про банкрутство ПрАТ «Креатив»), суд зобов'язаний відхилити такий висновок, адже він не може підміняти собою обов'язкові наслідки преюдиції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє наявний в матеріалах справи висновок як неналежний та допустимий доказ у даній справі.

Окремо колегія суддів вказує, що інші доводи апелянта, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2021 у справі №911/107/16 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство".

4. Матеріали справи №911/107/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 12.12.2025. (у зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відрядженні)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Попередній документ
132867548
Наступний документ
132867550
Інформація про рішення:
№ рішення: 132867549
№ справи: 911/107/16
Дата рішення: 06.11.2025
Дата публікації: 26.12.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (16.10.2025)
Дата надходження: 05.05.2021
Предмет позову: стягнення 10 377 463,34 доларів США та 142 408 432,60 грн.
Розклад засідань:
03.03.2020 12:00 Господарський суд Київської області
12.05.2020 12:00 Господарський суд Київської області
30.06.2020 12:00 Господарський суд Київської області
11.08.2020 11:00 Господарський суд Київської області
27.08.2020 12:00 Господарський суд Київської області
10.09.2020 12:00 Господарський суд Київської області
01.10.2020 12:00 Господарський суд Київської області
12.11.2020 12:00 Господарський суд Київської області
12.11.2020 14:40 Північний апеляційний господарський суд
29.06.2021 15:20 Північний апеляційний господарський суд
20.07.2021 11:30 Північний апеляційний господарський суд
31.08.2021 11:00 Північний апеляційний господарський суд
15.09.2021 12:40 Північний апеляційний господарський суд
26.10.2021 12:00 Північний апеляційний господарський суд
23.11.2021 09:30 Північний апеляційний господарський суд
27.06.2024 10:20 Північний апеляційний господарський суд
01.08.2024 12:20 Північний апеляційний господарський суд
28.08.2025 10:50 Північний апеляційний господарський суд
10.09.2025 12:30 Північний апеляційний господарський суд
16.10.2025 11:30 Північний апеляційний господарський суд
06.11.2025 12:50 Північний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
КОШИК А Ю
СУЛІМ В В
ТКАЧЕНКО Б О
суддя-доповідач:
КОШИК А Ю
СУЛІМ В В
3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
Приватне акціонерне товариство "КРЕАТИВ"
Това
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродук
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна"
відповідач (боржник):
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович
ТДВ "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
Відповідач (Боржник):
ТДВ "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
відповідач зустрічного позову:
Акціонерне товариство "Державний експертно-імпортний банк України"
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
Відповідач зустрічного позову:
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
заявник:
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
заявник апеляційної інстанції:
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
Заявник апеляційної інстанції:
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
заявник зустрічного позову:
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
Заявник зустрічного позову:
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
позивач (заявник):
Акціонерне товариство "Державний експертно-імпортний банк України"
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
АТ "Державний експортно - імпортний банк України"
ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України"
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
Позивач (Заявник):
АТ "Державний експортно - імпортний банк України"
представник:
Адвокат Оганесян Арменак Гагикович
представник заявника:
Адвокат Симончук О.М. представник ПП "Варіант"
Гижко Олександр Леонідович
Крижовий Денис Васильович
КУДРЯВЦЕВ ОЛЕКСІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ
Рокотян Марія Олександрівна
Симончук Олександр Миколайович
скаржник на дії органів двс:
ТДВ "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
суддя-учасник колегії:
АЛДАНОВА С О
ГАВРИЛЮК О М
ЗАЄЦЬ Д Г
КОЛЕСНИК Р М
КОРОТУН О М
ЛИЛАК Т Д
МАЙДАНЕВИЧ А Г
ПАШКІНА С А
СОКУРЕНКО Л В
ТКАЧЕНКО Б О
ЧОНГОВА С І
ЯРЕМА В А
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:
Компанія Formdray Limited (Формдрай Лімітед)
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:
Компанія Formdray Limited (Формдрай Лімітед)