вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа№ 910/1033/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Сибіги О.М.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025
у справі № 910/1033/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікум Плюс"
про стягнення 9 816,97 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У січні 2025 року Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікум Плюс" (далі - відповідач, Товариство) 816,97 грн штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №42 від 21.05.2024 в частині своєчасного передання товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/1033/25 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що товар було поставлено своєчасно відповідно до умов договору (до 27.12.2024), відтак вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення терміну поставки товару є необґрунтованою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/1033/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 9 816,97 грн; судові витрати покласти на відповідача.
Узагальнені доводи позивача в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги таке:
- пунктом 5.1 договору № 42 визначено, що строк поставки товарів: протягом 2024 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки Замовника, але не пізніше 27.12.2024);
- на виконання пункту 5.1 договору № 42 Департаментом охорони здоров'я міста Києва 01.07.2024 направлено письмову заявку від № 061-204/уо до відповідача, в якій позивач просив здійснити поставку товару згідно з доданим додатком, заявка отримана відповідачем 01.07.2024;
- відповідно до пункту 5.1 договору, кінцевий строк постачання відповідачем товару згідно отриманої письмової заявки становив 11.07.2024;
- 11.07.2024 відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 1 964 398,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №АП-Рн-0000246 від 11.07.2024 на суму 997 616,00 грн та №АП-Рн-0000247 від 11.07.2024 на суму 966 782,00 грн;
- 18.07.2024 відповідачем було поставлено позивачу решту Товару на суму 2303212,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №АПРн-0000265 від 18.07.2024 на суму 1 740 450,00 грн та №АП-Рн-0000266 від 18.07.2024 на суму 562 762,00 грн з простроченням, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/1033/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/1033/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 06.05.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі № 910/1033/25, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиція інших учасників справи.
13.05.2025 відповідачем був поданий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обгрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що сторонами у договорі визначено кінцевий строк виконання зобов'язання - 27.12.2024, відтак місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що поставка товару відбулась до 27.12.2025, тобто відповідачем не було допущено прострочення виконання зобов'язань.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 21.05.2024 між Департаментом (за текстом договору - Замовник) та Товариством (за текстом договору - Учасник) було укладено договір №42, відповідно до пункту 1.1. якого Учасник зобов'язується у 2024 році поставити Замовнику, а Замовник - прийняти та оплатити 15880000-0 Спеціальні продукти харчування, збагачені поживними речовинами (Продукти лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, 6 лотів), зазначені в специфікації (Додаток 1) (далі - товари), а саме:
лот 1 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Інфатріні, або еквівалент - 45625 мл суміші;
лот 2 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк протеїн, або еквівалент - 208500 мл суміші;
лот 3 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Діасіп, або еквівалент - 155000 мл суміші;
лот 4 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Ліквіджен, або еквівалент - 105500 мл суміші;
лот 5 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк компакт з харчовими волокнами, або еквівалент - 3379000 мл суміші.
Найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (Додаток 1) (пункт 1.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума цього правочину становить 4 267 610,00 грн (разом із ПДВ) (ціна Договору визначається з урахуванням розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 5.1. Договору строк поставки товарів: протягом 2024 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки Замовника, але не пізніше 27.12.2024).
Місце поставки товарів: заклади охорони здоров'я м. Києва. Сторони дійшли згоди, що місце поставки товарів визначається відповідно до Розподілу, затвердженого відповідним наказом Замовника (пункт 5.2. Договору).
За умовами підпункту 6.3.1. пункту 3.1. Договору Учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 27.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання Замовником своїх зобов'язань, в частині оплати вартості товарів, відповідно до пункту 4 Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 10.1., 10.2. Договору).
У Специфікації (Додаток 1 до Договору) Сторонами було узгоджено, зокрема, найменування предмета закупівлі, торгівельну назву товару, країну виробника, а також кількість товару на загальну суму 4 267 610,00 грн (разом із ПДВ):
1) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Інфатріні, або еквівалент - 45 625 мл суміші, вартістю 38 325,00 грн;
2) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк протеїн, або еквівалент - 208 500 мл суміші, вартістю 227 265,00 грн;
3) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Діасіп, або еквівалент - 155 000 мл суміші, вартістю 110 050,00 грн;
4) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Ліквіджен, або еквівалент - 105 500 мл суміші, вартістю 242650,00 грн;
5) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк компакт з харчовими волокнами, або еквівалент - 3379000 мл суміші, вартістю 3 649 320,00 грн.
01.07.2024 Товариством було отримано письмову заяву №061-204/уо від 01.07.2024, в якій Департамент просив здійснити поставку товару згідно з доданим додатком.
У вищезазначеному додатку визначено поставку продуктів лікувального харчування, зазначені в пункті1.1. Договору та Специфікації (Додаток №1 до Договору).
11.07.2024 Товариством було поставлено Департаменту товар на суму 1 964 398?,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №АП-Рн-0000246 від 11.07.2024 на суму 997 616,00 грн та №АП-Рн-0000247 від 11.07.2024 на суму 966 782,00 грн.
18.07.2024 Товариством була поставлена Департаменту решта Товару на суму 2303212,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №АП-Рн-0000265 від 18.07.2024 на суму 1 740 450,00 грн та №АП-Рн-0000266 від 18.07.2024 на суму 562 762,00 грн.
Вищезазначені видаткові накладні були підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками без будь-яких претензій та/або зауважень.
З метою досудового врегулювання спору, Департамент звернувся до Товариства із претензією №061-9056 від 27.09.2024, в якій вимагав у зв'язку з несвоєчасною поставною товару сплатити протягом 30 днів 9 816,97 грн штрафних санкцій.
У своїй відповіді №33 від 18.10.2024 на вказану претензію Товариство не погодилося із зауваженнями Департаменту, вказавши про виконання умов договору у строк, встановлений Договором.
У зв'язку з несвоєчасним переданням Товариством обумовленого договором №42 від 21.05.2024 товару, Департамент звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 9 816,97 грн штрафних санкцій.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що спір між сторонами у межах даної справи виник у зв'язку з неоднаковим тлумаченням змісту пункту 5.1 договору щодо строку (терміну) виконання ТОВ "Амікум Плюс" зобов'язання щодо поставки товару та, як наслідок, притягнення відповідача до відповідальності за несвоєчасну поставку у формі стягнення штрафних санкцій.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За приписами частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Тобто строк (термін) поставки товару визначається сторонами у договорі.
Згідно з п. 5.1 укладеного сторонами договору строк поставки товарів визначено протягом 2024 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 27.12.2024).
Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 915/692/19, від 05.02.2020 у справі № 910/15161/18, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 19.12.2023 у справі № 925/1205/22, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 757/5305/13-ц, від 11.10.2023 у справі № 753/13820/16-ц, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22).
Статтею 213 ЦК України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) (частина 1).
Згідно з частиною 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 ЦК України).
У частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першим підходом не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.
Така правова позиція викладена у постанові великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 05.12.2022 року у справі № 753/8945/19.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Дослідивши пункт 5.1 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в ньому закріплено строк (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника) та одночасно термін виконання зобов'язання (не пізніше 27.12.2024), які не узгоджуються між собою та протирічать одне одному.
Аналіз змісту договору свідчить, що правила, встановленні статтею 213 ЦК України, не дозволяють визначити справжній зміст відповідної умови договору поставки щодо своєчасного виконання зобов'язання щодо передання товару, тому потрібно застосовувати тлумачення "contra proferentem".
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Схожа правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №753/11000/14-ц від 18.04.2018.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У даному випадку зі змісту договору поставки вбачається, що оплата товару здійснюється за рахунок державних коштів та, відповідно, вказаний правочин був розроблений замовником - Департаментом, відтак, саме останній несе ризик щодо нечіткості визначення строку/терміну виконання поставки товару.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 ГК України).
Судом вже встановлено, що обумовлений сторонами товар був поставлений позивачу 11.07.2024 та 18.07.2024, тобто у строк до 27.12.2024, що передбачено договором, тому доводи Департаменту про неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасного передання товару є безпідставними, відтак, вимога про стягнення з останнього штрафних санкцій за порушення терміну поставки товару є необґрунтованою.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених у даній справі обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/1033/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/1033/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1033/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.М. Сибіга
Г.П. Коробенко