вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2025 р. Справа№ 910/11892/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2025
у справі №910/11892/25 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
2) Антимонопольний комітет України
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання договору укладеним та стягнення 1 069 600,00 грн
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/11892/25 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Алд Інжиніринг та Будівництво».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу задовольнити; ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/11892/25 - скасувати; справу №910/11892/25 та позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Алд Інжиніринг та Будівництво» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» та Антимонопольного комітету України (про визнання незаконним та скасування рішення ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» щодо відхилення пропозиції ТОВ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», оформленого Протокольним рішенням (Протоколом) № 25-2274-р від 11.08.2025 року; визнання незаконним та скасування рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №13189-р/ пк-пз від 27.08.2025; визнання укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договру на закупівлю, оголошену в електронній системі закупівель “Prozorro» за ідентифікатором № UA-2025-06-19-010301-a між ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» та ТОВ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» у редакції додатку 4 до тендерної документації Проєкт договору підряду № (капітальне будівництво); стягнення з ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» 1 069 600,00 грн.) - передати на розгляд суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема скаржник зазначає таке:
- що навіть у випадку подання позову за якоюсь однією позовною вимогою окремо кількість поданих ним доказів залишиться такою ж самою, оскільки все одно необхідно подавати до суду усі докази, що стосуються процедури публічної закупівлі (роздруківки публікації, тендерну документацію, рішення Замовника та АМКУ, документи щодо забезпечення тендерної пропозиції, документи на підтвердження поважності причин пропуску строку надання довідки МВС). А тому, це загалом кратно збільшить навантаження на судову систему та у рази збільшить загальну кількість документів, які слід роздрукувати та досліджувати в межах кожної справи;
- посилання ж суду на накопичення значної кількості доказів та потенційне затягування справі не відповідає дійсності, оскільки відбуватиметься затягування саме у випадку подання значної кількості пов'язаних позовів та необхідність подальшого зупинення якогось із проваджень до вирішення іншого;
- наявність двох різних позовних проваджень за позовами ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» окремо до ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» та окремо до АМКУ матиме наслідком зупинення якогось із даних проваджень, оскільки в межах даних позовів необхідно встановити одні й ті самі обставини справи, а оспорювані рішення перебувають між собою у юридичному зв'язку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
20.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що ухвалюючи оскаржене у справі судове рішення, суд першої інстанції правильно врахував правила об'єднання позовних вимог, передбачених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
23.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, а отже, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/11892/25 про повернення позовної заяви не підлягає скасуванню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/11892/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю “Алд Інжиніринг та Будівництво» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» відповідно до якого позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» щодо відхилення пропозиції ТОВ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», оформленого Протокольним рішенням (Протоколом № 25-2274-р від 11.08.2025 року;
- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №13189-р/пк-пз від 27.08.2025;
- визнати укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договір на закупівлю, оголошену в електронній системі закупівель “Prozorro» за ідентифікатором № UA-2025-06-19-010301-a між ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» та ТОВ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» у редакції додатку 4 до тендерної документації Проєкт договору підряду № (капітальне будівництво);
- стягнути з ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» 1 069 600,00 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, при прийнятті ухвали від 29.09.2025 у справі №910/11892/25 Господарським судом міста Києва зазначено наступне: «…Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем об'єднано вимоги до ТОВ «Оператор ГТС України» про оскарження рішення щодо відхилення тендерної пропозиції, про визнання укладеним договору та про стягнення 1 069 600,00 грн, а також немайнову вимогу до Антимонопольного комітету України про визнання незаконним і скасування рішення. За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька (два) окремих спори, які заявлено до двох відповідачів, оскільки об'єднання таких вимог в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, у свою чергу може зумовити затягування вирішення спору. Отже, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено».
ТОВ «Оператор ГТС України» повністю погоджується з обґрунтуванням суду тазазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 173 зазначеного Кодексу унормовано, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/7186/19).
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У розумінні положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», вважаючи порушеними свої права, звернулося з позовом у цій справі про оскарження рішення щодо відхилення тендерної пропозиції, про визнання укладеним договору та про стягнення 1 069 600,00 грн, а також немайнову вимогу до Антимонопольного комітету України про визнання незаконним і скасування рішення.
Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що фактично підлягають вирішенню декілька (два) окремих спори, які заявлено до двох відповідачів, а оскільки об'єднання таких вимог в одному провадженні може призвести до накопичення великої кількості фактичних даних, які необхідно буде встановити та дослідити, що, у свою чергу може зумовити затягування вирішення спору, тому сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та спричинить затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
Отже, позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Таким чином, ухвалюючи оскаржене у справі судове рішення, суд першої інстанції правильно врахував правила об'єднання позовних вимог, передбачених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом в якості органу апеляційного оскарження фактично вказано в оскаржуваній ухвалі суд, чию юрисдикцію давно припинено та який перебуває у стані припинення як юридична особа, що є істотним порушенням норм процесуального права, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначення в пункті 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали « Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України», на перекоанння колегії суддів, є нічим іншим як технічно опискою, яку можна виправити в порядку ст. 243 ГПК України, та яка ніяким чином не впливає на обгрунтованість та правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/11892/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/11892/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/11892/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО".
4. Матеріали справи № 910/11892/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк