ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1795/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,
розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес»
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 (суддя Т.Г. Д'яченко, м.Одеса, повне рішення складено 06.10.2025)
у справі №916/1795/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ»
про стягнення 150039,10 грн,
Коротка історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» суми збитків у розмірі 150039,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020 в частині забезпечення організації належного завантаження вантажовідправником з урахуванням норм перевезень та навантажень на вісь транспортного засобу, що призвело до понесення позивачем збитків у зв'язку із сплатою ним штрафу за проїзд транспортних засобів із ваговим перевищенням на вісь по території Польщі у загальній сумі в гривневому еквіваленті 142449,10 грн та суми сплаченої ним за переклад і нотаріальне оформлення документів, пов'язаних з цим штрафом, у загальній сумі 7590,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» про стягнення 150039,10 грн відмовлено у повному обсязі.
Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем наявності всіх елементів цивільного правопорушення, а саме: причинно-наслідкового зв'язку між понесеними позивачем збитками та протиправними діями відповідача, що виключає застосування до відповідача деліктної відповідальності.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/1795/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що саме через дії відповідача виникло перевантаження на вісь автотранспорту, за яке позивач сплатив фіскальним органам платню в процесі перевезення, і надав до суду докази виявлення перевантаження та оплати позивачем штрафу, отже, причино-наслідковий зв'язок між діями відповідача та витратами (штрафами), що виникли у позивача, є очевидним. При цьому наявність штрафу за перевантаження на вісь, у поєднанні з неможливістю перевізника вплинути на внутрішнє розміщення вантажу замовником, у тому числі, через неможливість бути присутнім при завантаженні, через пломбування замовником контейнеру, є достатнім і прямим доказом того, що витрати виникли внаслідок неналежного виконання саме замовником своїх обов'язків, за які сторони у пункті 3.1.8. договору передбачили обов'язок замовника сплатити збитки.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів доводи на спростування апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Зокрема, відповідач зазначив про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між фактом неналежного розміщення товару та діями відповідача, а також вказав, що надані позивачем докази не доводять понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» витрат за договором №482515 від 08.08.2020.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу зареєстровано судом 22.10.2025 за вх.№4234/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1795/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.
04.11.2025 матеріали справи №916/1795/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №479 від 05.11.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1795/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/1795/25 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/1795/25.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 150039,10 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 10.11.2025 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою суду від 10.11.2025 встановлено відповідачу строк до 24.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
25.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.11.2025 (вх.№4234/25/Д3), який прийнятий судом до розгляду, враховуючи його подання через систему «Електронний суд» в останній день строку, встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025.
Також 25.11.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» б/н від 24.11.2025 (вх.№4534/25/Д4), в якій позивач зазначив, що відзив на апеляційну скаргу подано відповідачем із порушенням статті 263 Господарського процесуального кодексу України, поза межами встановленого судом апеляційної інстанції строку.
Поряд з цим, 02.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» надійшли додаткові пояснення б/н від 02.12.2025 (вх.№№4234/25/Д5) та 04.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» подано до суду відповідь на додаткові пояснення відповідача б/н від 04.12.2025 (вх.№4234/25/Д6).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Представники сторін не просили дозволу подати додаткові письмові пояснення у справі, а Південно-західний апеляційний господарський суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначав строк для їх подання.
Оскільки додаткові пояснення були подані до Південно-західного апеляційного господарського суду поза межами строку на подання відзивів та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань (до 24.11.2025), сторони не просили поновити чи продовжити цей строк, а також не просили дозволу подати додаткові письмові пояснення, а Південно-західний апеляційний господарський суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначав строк для їх подання, відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» б/н від 02.12.2025 вх.(№4234/25/Д5) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» б/н від 04.12.2025 (вх.№4234/25/Д6) підлягають залишенню без розгляду. Наведене також логічно вичерпує потребу аналізу цих пояснень сторін.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
08.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» (виконавцем) укладено договір про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених сторонами.
Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються за погодженням сторін та можуть визначатися в рахунках-фактурах, товаротранспортних документах (ТТН/СМR) (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору замовник виступає від свого імені та/або від імені та осіб, з якими має відповідні угоди, і гарантує оплату послуг у повному обсязі. Виконавець, виступаючи від свого імені та/або від імені осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує наявність у нього всіх дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажів, вказаних у заявці, якість обслуговування обробки та перевезення вантажів замовника.
Згідно пункту 3.1.2. договору замовник зобов'язується забезпечити готовність заявленого до перевезення вантажу на день вивезення, його належне пакування, тару, розміщення, кріплення у транспорті, контейнері, опломбування вантажу при необхідності, що сприяє збереженню вантажу, транспорту, контейнеру, навколишньому середовищу.
Пунктом 3.1.8. договору визначено, що при нанесенні/виявленні шкоди будь-яким особам/навколишньому середовищу або при виникненні витрат і штрафів внаслідок незабезпечення замовником належної упаковки/тари на вантаж, його неналежного розміщення, кріплення, в тому числі, на вісь автомобіля, при перевищенні вагових та/або габаритних нормативів/параметрів (при перевазі), в контейнері або в автотранспортному засобі, замовник оплачує витрати/штрафи та/або відшкодовує збитки/штраф, пред'явлені до виконавця або до його залучених осіб, перевізника.
У розділі 4 договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний організувати виконання перевезення вантажів відповідно до прийнятих заявок і забезпечити доставку вантажу автотранспортом (пункт 4.1.1.); подавати під завантаження автотранспорт в технічно справному стані, що забезпечує схоронність перевезеного вантажу відповідно до узгоджених сторонами термінів (пункт 4.1.2.); прийняти вантаж до перевезення та доставити його у тому ж стані, відзначати в СМR відмітку про прийняття товару до перевезення (пункт 4.1.3); інструктувати водіїв про правила і умови перевезень, порядок прийому і здачі вантажу, про правила оформлення всіх документів (пункт 4.1.5.); забезпечити доставку вантажу в пункт призначення в цілісності й схоронності в місце митного оформлення (за необхідності) і далі - на місце вивантаження (пункт 4.1.6).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата за перевезення здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку замовнику.
Згідно пункту 6.2. договору виконавець забезпечує дотримання норм публічного законодавства країн, територією яких здійснюється перевезення, що включає в себе дотримання митних, дорожніх та інших правил.
Термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами, договір діє до кінця поточного календарного року. Термін дії цього договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо кожна зі сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну його дії не повідомить іншу сторону у письмовій формі про його розірвання (пункти 9.1, 9.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2024 відповідачем подано позивачу заявку на міжнародне перевезення автотранспортом від 31.10.2024 №60749 до договору про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 06.10.2020.
Вказаною заявкою визначено наступне:
-маршрут: Гданськ, Польша - м. Дніпро;
-найменування вантажовідправника: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ»;
-дата та час завантаження: 31.10.2024;
-СМR/ТІR (адрес відкриття ТІR Carnet): СМR;
-митний перехід: Ягодин - Дорогуськ;
-адреса розвантаження: м. Дніпро;
-держ. номери ТС, ПІБ водія, телефон: ОСОБА_1 (CHERNEHA Hennadii), сідельний тягач НОМЕР_1 , н/причіп НОМЕР_2 ;
-найменування вантажу: MSKU5025239;
-узгоджена вартість послуг: 105000,00 грн на дату розвантаження.
Також, 31.10.2024 відповідачем подано позивачу заявку на міжнародне перевезення автотранспортом від 31.10.2024 №60750 до договору про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 06.10.2020.
Вказаною заявкою визначено наступне:
-маршрут: Гданськ, Польша - м. Дніпро;
-найменування вантажовідправника: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ»;
-дата та час завантаження: 31.10.2024;
-СМR/ТІR (адрес відкриття ТІR Carnet): СМR;
-митний перехід: Ягодин - Дорогуськ;
-адреса розвантаження: м. Дніпро;
-держ. номери ТС, ПІБ водія, телефон: ОСОБА_2 (DOROSCHUK Viktor), НОМЕР_3 , сідельний тягач ВН1237IO, н/причіп НОМЕР_4 ;
-найменування вантажу: MSKU2579880;
-узгоджена вартість послуг 105000,00 грн на дату розвантаження.
В матеріалах справи міститься міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №5239, яка складена 01.11.2025, та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №9880, яка складена 31.10.2024.
Також матеріали справи містять заяву свідка від 19.08.2025 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» ОСОБА_3 , у якій повідомлено суд першої інстанції, що на момент здійснення перевезення та здійснення габаритно-вагового контролю на території Республіка Польща вантажу, який перевозився за CMR №5239 від 31.10.2024 та CMR №9880 від 31.10.2024, підписаних сторонами заявок №60749 від 31.10.2024 та №60750 від 31.10.2024 до договору №482515 від 08.08.202, не існувало.
За результатами перевірки завантажених транспортних засобів були складені наступні протоколи: протокол №PL302060.780.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024 по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_5 (контейнер №MRKU5025239, транспортна накладна CMR №5239, водій ОСОБА_1 ) та протокол №PL302060.781.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024 по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_6 / НОМЕР_7 (контейнер №MSКU2579880, транспортна накладна CMR №9880, водій ОСОБА_2 ).
З протоколу №PL302060.780.W.2024 перевірки транспортного засобу вбачається, що на вісі 4,5,6 напівпричепу KRONE д.р.н. НОМЕР_5 навантажено 24300,00 кг при нормі обмеження навантаження до 24000,00 кг, що є перевантаженням на 300,00 кг, що на 1,25 % більше від встановленої норми. Загальна маса навантаження - 39380 кг при нормі обмеження навантаження до 40000 кг, загальне перевищення - 0/0,00 (кг/%). У пункті 7 вказаного протоколі вказано, що на підставі проведеної перевірки зазначено, що транспортний засіб є нестандартним і не має необхідного дозволу. Потрібен дозвіл категорії V. Штраф 6000 злотих (т.1 а.с. 36-38).
З протоколу № PL302060.781.W.2024 перевірки транспортного засобу вбачається, що на вісі 3,4,5 напівпричепу KRONE д.р.н. НОМЕР_7 навантажено 24620,00 кг при нормі обмеження навантаження до 24000,00 кг, що є перевантаженням на 620,00 кг, що на 2,58 % більше від встановленої норми. Загальна маса навантаження - 39500 кг при нормі обмеження навантаження до 40000 кг, загальне перевищення - 0/0,00 (кг/%). Загальне перевищення - 0/0,00 (кг/%). Також у пункті 7 вказаного протоколі вказано, що на підставі проведеної перевірки зазначено, що транспортний засіб є нестандартним і не має необхідного дозволу. Потрібен дозвіл категорії V. Штраф 6000 злотих (т.1 а.с. 49-51).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» суду було надано повідомлення про штраф серії Dg номер 1790387 від 03.11.2024 та серії Dg номер 1790373 від 03.11.2024, якими накладено штраф у розмірі 300,00 злотих в рамках провадження у справах про дрібні правопорушення. Особами, що здійснили правопорушення, зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.
Позивачем долучено до позовної заяви в якості доказів сплати штрафу квитанцію №29114 від 04.11.2024 на суму 6150 злотих (еквівалент 67867,01 грн); квитанцію №29115 від 04.11.2024 на суму 327,50 злотих (еквівалент 3613,97 грн); квитанцію №29118 від 04.11.2024 на суму 6150 злотих (еквівалент 67380 грн.); квитанцію №29119 від 04.11.2024 на суму 327,50 злотих (еквівалент 3588,12 грн.).
Також до позовної заяви додано підтвердження оплати компанії «MONETIA», державної платіжної установи, ідентифікаційний номер платежу №33229347, з якого вбачається, що на рахунок одержувача - Податкової служби у м. Новий Тарг було направлено платіж ОСОБА_6 у сумі 6150 злотих, призначенням платежу є «Застава по ПДД 303020.779.W.2024.1».
Крім цього, із наданого компанією «MONETIA» підтвердження оплати компанії, державної платіжної установи, ідентифікаційний номер платежу №33230294, вбачається що на рахунок одержувача - Податкової служби у м.Новий Тарг було направлено платіж ОСОБА_7 у сумі 6150 злотих. Призначення платежу - «Застава по ПДД 302060.781.W.024.1».
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки: рахунок на оплату №2155 від 07.11.2024 у сумі 71480,98 грн за оплату штрафу з перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_5 ; рахунок на оплату №2156 від 07.11.2024 у сумі 70968,12 грн за оплату штрафу з перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_6 / НОМЕР_7 ; рахунок на оплату №2157 від 03.12.2024 у сумі 3960,00 грн за послуги з перекладу та нотаріального посвідчення документів, пов'язаних зі штрафом, накладеного та оплаченого через перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_5 ; рахунок на оплату №2158 від 03.12.2024 у сумі 3630,00 грн за послуги з перекладу та нотаріального посвідчення документів, пов'язаних зі штрафом, накладеного та оплаченого через перенавантаження на вісь транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_6 / НОМЕР_7 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» з претензією про сплату боргу вих.№202355 від 01.01.2024, в якій повідомило останнього щодо необхідності сплати заборгованості у сумі 150039,10 грн за вищевказаними рахунками у строк до 10.01.2024.
У відповіді на зазначену претензію вих.№2801 від 28.01.2025 відповідач не визнав вимоги позивача.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 150039,10 грн з огляду на порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020 в частині забезпечення організації належного завантаження вантажовідправником з урахуванням норм перевезень та навантажень на вісь транспортного засобу, що призвело до понесення позивачем збитків у зв'язку із сплатою ним штрафу за проїзд транспортних засобів із ваговим перевищенням на вісь по території Польщі у загальній сумі в гривневому еквіваленті 142449,10 грн та суми сплаченої ним за переклад і нотаріальне оформлення документів, пов'язаних з цим штрафом, у загальній сумі 7590 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Укладаючи договір, сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.
Положеннями частини другої статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №482515 від 08.08.2020 є договором перевезення вантажу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Приписами статті 918 Цивільного кодексу України унормовано, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби не поведінка боржника.
Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Підставою для звернення позивача з позовом у цій справі визначено понесення останнім збитків у загальному розмірі 150039,10 грн у зв'язку із сплатою штрафу за проїзд транспортних засобів із ваговим перевищенням на вісь по території Польщі у загальній сумі в гривневому еквіваленті 142449,10 грн та суми сплаченої ним за переклад і нотаріальне оформлення документів, пов'язаних з цим штрафом, у загальній сумі 7590,00 грн.
Колегія суддів вбачає, що за результатами перевірки завантажених транспортних засобів були складені наступні протоколи: протокол №PL302060.780.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024 по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_1 / ВН1836XG (контейнер № MRKU5025239, транспортна накладна CMR №5239, водій ОСОБА_1 ) та протокол №PL302060.781.W.2024 перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща, від 03.11.2024 по транспортному засобу д.р.н. НОМЕР_6 / НОМЕР_7 (контейнер №MSКU2579880 транспортна накладна CMR № 9880, водій ОСОБА_2 ).
З протоколу №PL302060.780.W.2024 перевірки транспортного засобу вбачається, що на вісі 4,5,6 напівпричепу KRONE д.р.н. НОМЕР_5 навантажено 24300,00 кг при нормі обмеження навантаження до 24000,00 кг, що є перевантаженням на 300,00 кг, що на 1,25 % більше від встановленої норми. Загальна маса навантаження - 39380 кг при нормі обмеження навантаження до 40000 кг, загальне перевищення - 0/0,00 (кг/%). У пункті 7 вказаного протоколі вказано, що на підставі проведеної перевірки зазначено, що транспортний засіб є нестандартним і не має необхідного дозволу. Потрібен дозвіл категорії V. Штраф 6000 злотих (т.1 а.с. 36-38).
З протоколу № PL302060.781.W.2024 перевірки транспортного засобу вбачається, що на вісі 3,4,5 напівпричепу KRONE д.р.н. НОМЕР_7 навантажено 24620,00 кг при нормі обмеження навантаження до 24000,00 кг, що є перевантаженням на 620,00 кг, що на 2,58 % більше від встановленої норми. Загальна маса навантаження - 39500 кг при нормі обмеження навантаження до 40000 кг, загальне перевищення - 0/0,00 (кг/%). Загальне перевищення - 0/0,00 (кг/%). Також у пункті 7 вказаного протоколі вказано, що на підставі проведеної перевірки зазначено, що транспортний засіб є нестандартним і не має необхідного дозволу. Потрібен дозвіл категорії V. Штраф 6000 злотих (т.1 а.с. 49-51).
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Суд апеляційної інстанції вбачає, що органами державного контролю митно-податкової служби Республіки Польщі були складені протоколи від 03.11.2024 №PL302060.780.W.2024 та №PL302060.781.W.2024, в яких хоча і міститься інформація про перевищення вагових параметрів на осі, разом з тим вказано, що загальне перевищення - 0, а у пункті 7 протоколів перевірки транспортного засобу встановлено, що транспортні засоби є нестандартними і не має необхідного дозволу, потрібен дозвіл категорії V, що і стало підставою для застосування штрафу у розмірі 6000 польських злотих.
Відповідно до пункту 2.2. договору виконавець, виступаючи від свого імені та/або від імені осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує наявність у нього всіх дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажів, вказаних у заявці, якість обслуговування обробки та перевезення вантажів замовника.
Відповідно до пункту 4.1.5. договору на перевізника покладається обов'язок інструктувати водіїв про правила та умови перевезень.
Таким чином, інструктування водіїв про правила та умови проїзду, оформлення дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажів, укладеним між сторонами договором покладається на позивача.
Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів вважає помилковими твердження скаржника про те, що накладення згідно з протоколами від 03.11.2024 №PL302060.780.W.2024 та №PL302060.781.W.2024 на перевізника штрафу пов'язано із діями саме відповідача у даній справі.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного іншого доказу на підтвердження невірного розміщення вантажу на осі автомобіля з боку відповідача та накладення за вказане правопорушення штрафу на позивача.
З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками.
Крім того, частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Позивачем на підтвердження понесення збитків, а саме, в якості доказів сплати штрафу надано підтвердження оплати компанії «MONETIA», державної платіжної установи, ідентифікаційний номер платежу №33229347, на рахунок одержувача - Податкової служби у м. Новий Тарг, з якого вбачається, що ОСОБА_6 було направлено платіж у сумі 6150 злотих, з призначенням платежу: «Застава по ПДД 303020.779.W.2024.1».
Крім цього, із наданого компанією «MONETIA» підтвердження оплати компанії, державної платіжної установи, ідентифікаційний номер платежу №33230294, вбачається що на рахунок одержувача - Податкової служби у м.Новий Тарг було направлено платіж ОСОБА_7 у сумі 6150 злотих. Призначення платежу - «Застава по ПДД 302060.781.W.024.1».
Отже, позивачем не підтверджено належними доказами оплати ним штрафів саме відповідно до прийнятих протоколів від 03.11.2024 №PL302060.780.W.2024 та №PL302060.781.W.2024.
За таких обставин, подані позивачем докази не лише не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, а і не забезпечують можливості встановити реальний та обґрунтований розмір заявлених до стягнення збитків.
При цьому недоведеність розміру збитків, заявлених до стягнення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні відповідної позовної вимоги безвідносно до решти встановлених судом обставин.
З огляду на викладене, беручи до уваги недоведеність позивачем протиправності поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками, а також розміру заявлених до стягнення збитків, які виступають обов'язковими елементами складу цивільного (господарського) правопорушення, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 29.09.2025 у справі №916/1795/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/1795/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.12.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицький