ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2394/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка,
розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повне рішення складено 17.09.2025)
у справі №916/2394/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»
до відповідача: Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
про стягнення 255749,78 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення 255749,78 грн, з яких: 248417,28 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 1907,24 грн - 3% річних та 5425,26 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за спожиту у січні та лютому 2025 року електричну енергію.
23.06.2025 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/2394/25, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 248417,28 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 1907,24 грн - 3% річних, 5423,05 грн інфляційних втрат, 3068,97 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за спожиту у січні та лютому 2025 року електричну енергію, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення основного боргу та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних), при цьому судом першої інстанції встановлена невідповідність розрахунків інфляційних втрат через наявність арифметичних помилок у розрахунку позивача, у зв'язку з чим Господарським судом Одеської області самостійно було здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/2394/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що відповідач є державною бюджетною установою, придбання електричної енергії здійснюється відповідно до Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» шляхом укладення договору про закупівлю електричної енергії з реєстрацією його в органах Державного казначейства, а не шляхом приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії. При цьому в системі державних закупівель «Прозорро» викладені публічні договори, укладені між Інститутом та постачальниками електричної енергії, зокрема, на 2024 та 2025 роки, водночас у цей період позивач не був організацією, з якою Інститут уклав договір постачання електричної енергії.
На переконання скаржника, він не мав обов'язку та правових підстав для закупівлі електричної енергії для житлово-комунальних послуг по управлінню, утриманню, обслуговуванню багатоквартирних будинків та прибудинкової території (освітлення місць загального користування), живлення ліфтів, насосних станцій підкачування води в житлові будинки та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, згідно зі всіма пунктами Правил роздрібного ринку електроенергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018, та іншими законодавчими актами, на які посилається позивач, та стверджує, що він не споживав електричну енергію у період січень-лютий 2025 року після точок обліку з EIC-кодом № 62Z730158140881В - лічильник №087857 та з ЕІС-кодом №62Z884202604757L - лічильник №256736 (лічильники обліковують обсяги електроенергії, спожитої третіми особами на території житлового комплексу за адресою: м.Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3).
Також апелянт звернув увагу на те, що Господарський суд Одеської області не врахував постанову Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, відповідно до якої у споживача виникає обов'язок оплачувати надані йому послуги лише у разі отримання споживачем певних послуг.
Крім того, за доводами скаржника, суд першої інстанції проігнорував вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» під час розгляду даної справи, не дав оцінку вимогам законодавства щодо можливості укладання бюджетною установою відповідачем будь-яких договорів не у письмовому порядку, що суперечить наведеному закону.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» просило залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначив про те, що питання укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг неодноразово досліджувалось господарськими судами різних інстанції у справах за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості, а саме, у справах: №916/3504/24, №916/4614/24, №916/1621/24, №916/2411/23, №916/1127/22, №916/3020/21, за результатом розгляду яких суди встановлювали факт укладання між сторонами договору та задовольнили позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу направлено 01.10.2025 за допомогою засобів поштового зв'язку та зареєстровано судом 20.10.2025 за вх.№4183/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/2394/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2394/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
27.10.2025 скаржник через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№4183/25/Д1 від 27.10.2025) про долучення до матеріалів справи доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі та доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
29.10.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/2394/25.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 255749,78 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 30.10.2025 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою суду від 30.10.2025 встановлено позивачу строк до 14.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 14.11.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
04.11.2025 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4183/25/Д2).
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви-приєднання від 20.02.2019 до умов договору про постачання електричної енергії на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача за адресами та ЕІС-код точками комерційного обліку згідно додатка 1, учасник роздрібного ринку електричної енергії - постачальник електричної енергії (Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»), який діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.06.2018 №429, повідомив про припинення здійснення діяльності постачальника за регульованим тарифом - Акціонерного товариства «Одесаобленерго» та ініціював приєднання споживача з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом.
Споживач - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.
Заява підписана директором Інституту Соколовим В.М. та скріплена печаткою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.
У додатку 1 до заяви-приєднання вказані наступні адреси з ЕІС-код точками комерційного обліку споживача: Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5700473946419; ЕІС-код 62Z7335598514249; ЕІС-код 62Z730158140881B; ЕІС-код 62Z884202604757L.
Отже, у заяві-приєднанні прямо зазначено, що шляхом підписання 20.02.2019 вищевказаної заяви-приєднання Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».
У матеріалах справи міститься комерційна пропозиція №1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів).
Станом на час підписання заяви-приєднання Інститут був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від Акціонерного товариства «Одесаобленерго» (як постачальника за регульованим тарифом) за особовим рахунком №99 відповідно до договору від 27.05.2004 №99. У додатках №№5.1., 5.3. до вказаного договору від 27.05.2004 сторонами було погоджено перелік об'єктів споживача, на які здійснюється постачання електричної енергії, а також перелік субспоживачів, об'єкти яких живляться електроенергією Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, до яких увійшли об'єкти за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3. До переліку таких субабонентів увійшла, зокрема, житлово-комунальна контора, об'єкти - житлові будинки, номери лічильників №087857, 256736, 818224, 133233.
Згідно з договором від 27.05.2004 постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а останній оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Вказані обставини були встановлені при розгляді господарської справи №916/545/17 та знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 04.04.2018.
Крім того, судом встановлено, що при розгляді справи №916/3020/21 господарським судом з'ясовано обставину припинення договору постачання електричної енергії в частині деяких точок, а саме: "…позивачем було направлено повідомлення до ДПЗД «Укрінтеренерго» про припинення договорів про постачання електричної енергії на об'єкти з ЕІС кодами 62Z5700473946419 та 62Z7335598514249 з 31.12.2020 та подальше постачання ДПЗД «Укрінтеренерго» на вказані об'єкти на підставі ч. 4 п. 3.4.2 Розділу 3 ПРРЕЕ. Зазначене підтверджується протоколом від 19.04.2021 та договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 05.05.2021».
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі №916/545/17 було встановлено, що у зв'язку із подальшою ліквідацією житлово-комунальної контори селекційно-генетичного інституту, об'єкти житлового фонду (балансоутримувачем яких є житлово-комунальна контора селекційно-генетичного інституту) передано Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення на праві оперативного управління за згодою Національної академії аграрних наук, що підтверджується листом №10.2-13/129 від 21.02.2014.
З огляду на зазначене, маючи на балансі об'єкти житлового фонду, Інститут, підписавши відповідну заяву-приєднання, приєднався, як споживач, до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП. Початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/1127/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, встановлено, що Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП, яка була опублікована 29.12.2018 в газеті «Одеські вісті», згідно пункту 8 якої договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності, зокрема, з дати підписання заяви-приєднання до умов договору і укладається на строк до 31.12.2019, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в будь-якому разі не більше ніж на термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та ніж термін (строк) виконання постачальником функцій постачальника універсальних послуг.
Предметом розгляду у справі №916/1127/22 також було розірвання означеного договору. Такі вимоги були заявлені Селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення. Рішенням суду від 30.01.2023 у задоволенні таких вимог Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було відмовлено.
Відповідно до пункту 1.1. договору договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно із пунктом 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1. договору).
Пунктом 5.5. договору встановлено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію.
Відповідно до пункту 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Положеннями пункту 5.9. договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший, не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Умовами пункту 5.10. договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Сторони домовились, що споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (пункт 6.2. договору).
Згідно із пунктом 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
На підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії позивачем до матеріалів справи надано довідку Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (як постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку) по споживачу - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.
Згідно із вказаною довідкою в січні 2025 року відповідачем було спожито 6537 кВт*год., а у лютому 2025 року - 50967 кВт*год. електричної енергії.
З метою оплати відповідачем спожитої електричної енергії позивачем виставлялись та направлялись поштою на адресу Селекційного-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення рахунки на оплату №02-99/1 від 07.02.2025 та № 02-99/1 від 07.03.2025.
Як свідчать матеріали справи, позивач супровідними листами від 07.02.2025 № 587/19-02-366 та від 10.03.2025 №587/19-02-660 разом з рахунками за спожиту електричну енергію направляв відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії за відповідні періоди.
Відповідачем за виставленими рахунками енергопостачальної організації за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2025 року кошти не сплачено.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 255749,78 грн, з яких: 248417,28 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2025, а також 1907,24 грн - 3% річних та 5425,26 грн інфляційних втрат.
Позиція суду апеляційної інстанції
14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» ліцензії з постачання електричної енергії.
26.10.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 «Про затвердження Методичних рекомендації щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території».
Територією ліцензованої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», як постачальника універсальних послуг, є Одеська область, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (Акціонерне товариство «Одесаобленерго», який в результаті заходів відокремлення створив Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Також даною статтею передбачено, що у межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.
Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електроенергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Колегією суддів встановлено, що Інститут на час укладання спірного договору був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від Акціонерного товариства «Одесаобленерго» за особовим рахунком №99.
30.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та Aкціонерним товариством «Одесаобленерго» було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу №1/01/30/11/2018, відповідно до умов якого Aкціонерне товариство «Одесаобленерго», як оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника. Наявність зазначеного договору доводиться реєстром електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж оператора системи розподілу електричної енергії Aкціонерного товариства «Одесаобленерго».
Починаючи з 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1345 від 06.11.2018 «Про видачу АТ «Одесаобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до пункту 1.2.5. та пункту 3.1.4. ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний договір постачальника про розподіл електричної енергії.
При цьому, крім функцій оператора системи розподілу, Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку, адміністратора комерційного обліку згідно абзацу 3 пункту 5, пункту 11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018, тобто, Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Відтак, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів, до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Згідно із пунктом 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на офіційному веб-сайті та розміщені в газеті «Одеські вісті» №99 від 29.12.2018.
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому, сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
При цьому, відповідно до пункту 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» унормовано, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
20.02.2019 Інститутом було підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії, в тому числі за спірними точками розподілу. Таким чином, Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП, внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок №99. Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.
Відповідно до умов заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, починаючи з 01.01.2019 відповідач є споживачем послуг з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська, 3, ЕІС - код точки обліку 62Z730158140881B.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частини перша - третя статті 207 Цивільного кодексу України).
За умовами частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини першої статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства та з огляду на існуючу у матеріалах даної справи заяву-приєднання, Інститут уклав публічний договір про постачання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» шляхом приєднання до публічного договору про розподіл електричної енергії з Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі».
Доказів припинення означеного договору, його розірвання матеріали справи не містять, при цьому суд враховує, що відповідач звертався до суду з вимогами про розірвання спірного договору, у задоволенні яких судом у справі №916/1127/23 було відмовлено.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності договірних відносин між сторонами, оскільки таке твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому суд звертає увагу, що як зміна форми типового договору, так і зміна комерційних пропозицій жодним чином не впливає на висновки суду щодо чинності договору у спірний період.
Відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За підпунктом 6.1. та підпунктом 6.8. пункту 6 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або оператором системи, або споживачем та передаються адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.
Відповідно до частини першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.12. ПРРЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі пункту 10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своєї ліцензованої діяльності, а саме - Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі».
Згідно із пунктом 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (пункт 4.13. ПРРЕ).
Пунктом 1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії зазначено, що дія Кодексу поширюється на всіх учасників ринку електричної енергії та постачальників послуг комерційного обліку, що ними залучаються.
Кодексом комерційного обліку передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться ППКО (постачальником послуг комерційного обліку) та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісячно відповідно до умов договору.
За результатом обробки отриманої інформації та визначення кількості використаної споживачем електричної енергії ППКО передає дані до енергопостачальника, який на підставі отриманих даних виставляє рахунок споживачу за спожиту електричну енергію.
З огляду на зазначене, Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», як ППКО (постачальником послуг комерційного обліку) та АКО (адміністратор комерційного обліку), адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем, та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Та в подальшому, саме на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, постачальник електричної енергії розраховує її вартість виходячи з умов договорів, до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Нормами чинного законодавства у сфері електроенергетики, а саме пунктами 4.3., 4.12., 4.13. ПРРЕ та Кодексом комерційного обліку електричної енергії визначено, що саме довідкова інформація щодо обсягу спожитої електричної енергії оператора системи розподілу є належним та допустимим доказом в розумінні вимог статті 76 та статті 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує фактичну кількість спожитої електричної енергії відповідачем.
Судовою колегією встановлено, що обставина постачання відповідачу електричної енергії та її обсяг підтверджується довідкою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги електричної енергії, визначені останнім саме як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку на підставі ПРРЕЕ в редакції, чинній в межах спірного періоду.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності доказів постачання електричної енергії позивачем на об'єкти відповідача, оскільки апелянтом не надано доказів оскарження зазначених у довідці Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» відомостей, отже, дані щодо споживання електричної енергії, надані Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі», як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку, а також відомості, відображені в рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, надані до позовної заяви, є належними та допустимими доказами.
При цьому, розглянувши доводи апелянта щодо не врахування постанови Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, відповідно до якої у споживача виникає обов'язок оплачувати надані йому послуги лише у разі отримання споживачем послуг, колегія суддів їх відхиляє, оскільки у даній справі позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт отримання електроенергії.
Крім того, у зазначеній вище постанові судом було зроблено, окрім іншого, висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У контексті наведеного, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виставленими рахунками на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно із підпунктом 2 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Положеннями пункту 4.21. ПРРЕЕ визначено, що сплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Разом з тим, відповідачем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів оплати коштів за спожиту електричну енергію за період з січня по лютий 2025 року, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 248417,28 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною першою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.
Точка обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B вказана у додатку №1 до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії, яку власноручно підписав директор Інституту, тим самим погодившись із визначенням об'єктів (у тому числі - жилими), що будуть споживати електричну енергію.
На момент підписання заяви-приєднання Інститут мав на балансі об'єкти житлового фонду, що встановлено у господарський справі №916/545/17 та не спростовано відповідачем.
Також апелянтом не спростовано, що станом на даний час відповідні об'єкти житлового фонду досі залишаються на балансі відповідача.
При цьому, станом на момент приєднання до умов спірного договору постачання електричної енергії відповідач не ініціював внесення змін до переліку об'єктів споживання електричної енергії, за яку має розраховуватись Інститут.
Апелянтом не надано доказів звернення до позивача із відповідними заявами щодо припинення договору про постачання електричної енергії, передання об'єктів за договором іншому користувачу тощо.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо посилань на споживання електроенергії іншими споживачами.
Стосовно тверджень апелянта про недотримання процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», при укладенні спірного договору про постачання електричної енергії, колегія суддів звертає увагу на те, що основними нормативними документами, що визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також регулюють відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії є Закон України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017 та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018.
Саме цими документами визначено порядок укладення договорів у сфері енергетики між учасниками ринку, у тому числі споживачем та постачальником електричної енергії. При цьому, Закон України «Про публічні закупівлі» зобов'язує саме замовника ініціювати проведення процедури закупівлі. Отже, у разі якщо апелянт вважає, що для постачання електричної енергії необхідно укладати договори про закупівлю електричної енергії, то саме Інститут мав ініціювати відповідну процедуру.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки в межах заявленого останнім періоду нарахування суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1907,24 грн та невідповідність розрахунку інфляційних втрат , у зв'язку з чим здійснив самостійно розрахунок останніх, за яким дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 5423,05 грн.
Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведених розрахунків процентів річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків не переглядається.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 17.09.2025 у справі №916/2394/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/2394/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.12.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя І.Г. Філінюк