ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1795/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,
розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес»
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 (суддя Т.Г. Д'яченко, м. Одеса)
у справі №916/1795/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ»
про стягнення 150039,10 грн,
Коротка історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» суми збитків у розмірі 150039,10 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» про стягнення 150039,10 грн відмовлено у повному обсязі.
10.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1795/25 про стягнення судових витрат в сумі 44003,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 29000,00 грн та гонорару успіху у сумі 15003,91 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» у справі №916/1795/25 призначено до розгляду у судовому засіданні.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 29503,91 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі у розмірі 14500,00 грн та гонорару успіху у розмірі 15003,91 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідачем у зв'язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 44003,00 грн, водночас за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, з урахуванням положень частини п'ятої - сьомої та дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд вважав обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн та гонорару успіху у розмірі 15003,91 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/1795/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» про ухвалення додаткового рішення у даній справі в повному обсязі
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що початково заявлений фіксований розмір послуг у сумі 29000,00 грн, хоча і був зменшений судом до 14500,00 грн, однак все одно є надмірним, враховуючи, що відповідач не надав суду належного детального обґрунтування обсягу часу, витраченого на виконання робіт, і кількості наданих послуг, що унеможливлює перевірку розумності фіксованої суми, при цьому відсутність детального обґрунтування часу, витраченого адвокатом, унеможливлює підтвердження розумності заявлених витрат. Також, за доводами скаржника, стягнутий судом гонорар успіху у сумі 15003,91 грн має непропорційно великий розмір порівняно з основними витратами.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів доводи на спростування апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Зокрема, відповідач зазначив, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення у даній справі були враховані положення статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», умови договору про надання правової допомоги №08/05/25 від 08.05.2025 щодо права Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» визначити фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу, були враховані критерії розумності вказаних витрат, обставини справи, у зв'язку з чим правомірно стягнуто з позивача 50 % витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн та гонорар успіху у розмірі 15003,91 грн.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 05.11.2025 за вх.№4450/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.11.2025 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/1795/25.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 150039,10 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, при цьому за приписами частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, у зв'язку з чим перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою суду від 10.11.2025 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою суду від 10.11.2025 встановлено відповідачу строк до 24.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
24.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 21.11.2025 (вх.№4450/25/Д1).
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:
адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №922/445/19.
Також об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята - шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив стягнути з позивача 44003,00грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 29000,00грн та гонорару успіху у сумі 15003,91 грн.
Частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідачем про стягнення вищенаведених витрат зазначено у відзиві на позовну заяву.
Отже, відповідачем дотримано вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджується, що про понесені судові витрати та їх орієнтовний розмір зазначено у відзиві на позов, як і відповідні докази подані одночасно з відзивом, відтак, заявником дотримані строки на подання доказів, визначені частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано наступні документи (в копіях):
-договір про надання правової допомоги №08/05/25 від 08.05.2025;
-рахунок на оплату №47 від 09.05.2025 на суму 29000,00 грн;
-платіжну інструкцію №544 від 20.05.2025 на суму 29000,00 грн;
-виписку з особового рахунку Адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС» від 20.05.2025.
Із наданих документів вбачається, що 08.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» (замовником) та Адвокатським об'єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» (виконавцем) було укладено договір №08/05/25 про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу по представництву інтересів замовника в судах першої та апеляційної інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» за договором про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020 без обмеження повноважень.
У пункті 2.1. договору визначено, що вартість послуг виконавця за цим договором за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції складає 29000,00 грн.
Згідно пункту 2.3. договору у разі прийняття рішення судом першої інстанції на користь замовника, останній додатково має сплатити виконавцю гонорар успіху, який складає 10% від ціни позову.
Відповідно до пункту 3 договору вказану в пункті 2 цього договору суму гонорару замовник сплачує виконавцеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку - фактури на умовах 100% передоплати.
У пункті 3.1. договору сторони узгодили, що вказану у пункті 2.1. даного договору суму замовник сплачує виконавцеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 3-х календарних днів з дня ухвалення відповідного рішення суду.
Позивачем ціна позову була визначена у розмірі 150039,10 грн, таким чином, гонорар успіху складає 10% від цієї суми, а саме, 15003,91 грн.
Отже, загальна вартість наданої правової допомоги склала 44003,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №544 від 20.05.2025 відповідачем перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС» 29000,00 грн, у призначенні платежу зазначено: «сплата зг. рах. №47 від 09.05.2025 за надання правової допомоги по представництву інтересів в суді першої інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» за договором про організацію перевезень вантажу автомобільним транспортом №482515 від 08.08.2020».
Представництво інтересів відповідача у справі №916/1795/25 здійснювалось адвокатом Шморгун Віталієм Олеговичем, адвокатом Адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС», який діяв на підставі ордеру серії ВМ №1066339 від 09.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія СМ №000762 від 15.02.2022.
Наявні у справі процесуальні документи (відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, додаткові пояснення у справі, клопотання про поновлення строку та витребування доказів, додаткові пояснення) підтверджують надання правової допомоги відповідачу у цій справі адвокатом Шморгун Віталієм Олеговичем, який також брав участь у судових засіданнях 30.07.2025, 24.09.2025 та 29.09.2025. Крім того, в судовому засіданні 30.07.2025 приймала участь адвокат Гуткова Наталя Федоріна, адвокат Адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС», яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1544263 від 14.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2214 від 29.05.2012.
За наведеного, а також враховуючи, що відповідачем у договорі визначений фіксований розмір гонорару адвоката (вартість наданих послуг), який, згідно постанови Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, не залежить від обсягу робіт і витраченого адвокатом часу, а відтак, є погодженим, витрати на правничу допомогу відповідачем документально підтверджені і пов'язані із веденням даної справи, а процесуальні документи у цій справі підтверджують надання правничої допомоги відповідачу адвокатом Шморгун Віталієм Олеговичем, адвокатом Адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС», у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження відповідачем понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність детального опису робіт, колегія суддів зазначає наступне.
Стосовно змісту детального опису робіт, Велика Палати Верховного Суду у пунктах 139-147 постанови від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:
«Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 наведено наступне: «Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом.
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/18954/17, від 16.06.2021 у справі №904/1672/19, від 18.06.2020 у справі №873/91/19, від 25.11.2020 у справі №911/1006/19, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19, від 07.12.2020 року у справі №910/11361/19 та інші)»
Колегія суддів також зазначає, що відсутність детального опису робіт не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, відповідної норми чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить. При цьому, при розгляді заяви про розподіл судових витрат суд надає оцінку поданим доказами в цілому відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням встановлення у договорі фіксованого гонорару адвоката, з огляду на процесуальні документи, наявні у цій справі, складені адвокатом Шморгун Віталієм Олеговичем, адвокатом Адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС», а також враховуючи участь останнього та іншого адвоката зазначеного адвокатського об'єднання - Гуткової Наталі Федорівни у судових засіданнях у даній справі в суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у справі детального опису робіт.
Дослідивши подані відповідачем документи, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір стягнутих місцевим господарським судом з позивача на користь відповідача витрат на правову (правничу) допомогу в Господарському суді Одеської області у розмірі 15003,91 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на предмет позову, його складність та обсяг доказів у справі, у зв'язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНВЕЙЛ» про стягнення витрат на правову допомогу.
Щодо передбаченого договором про надання правової допомоги гонорару успіху у разі прийняття судом рішення на користь відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху».
Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Колегія суддів зазначає, що «гонорар успіху» не залежить від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.
Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі №873/137/21 та від 18.08.2022 у справі №873/33/22.
Суд зазначає про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що погоджений сторонами розмір гонорару успіху є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.
У даному випадку «гонорар успіху», погоджений у договорі про надання правової допомоги №08/05/25 від 08.05.2025 під відкладальною умовою (в разі прийняття судом рішення на користь замовника), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого сторонами у договорі. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, згідно із яким відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє твердження скаржника з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно покладено на позивача судові витрати, понесені відповідачем, зокрема й гонорар успіху адвоката у розмірі 15003,91 грн, оскільки такі витрати є дійсними, обґрунтованими, співмірними та узгоджуються з вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення при розгляді заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/1795/25 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/1795/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Транс-Експрес» - без задоволення.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 24.12.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицький