с-ще Новомиколаївка
Іменем України
27 листопада 2025 рокуСправа № 322/956/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за Договором позики.
Короткий зміст заяв по суті, рух справи.
24 червня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представниця позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за Договором позики № 79395172 в сумі 20532,00 грн.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 1 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі Первісний кредитор або ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79395172 (в електронній формі).
14.06.2021 між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 38 від 26.11.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20532,00 грн, з яких: 2700,00 грн - сума заборгованості за основою сумою боргу; 2700,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5832,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою.
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 512 - 514, 516, 525, 526, 527, 530, 549, 610 - 612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України, представниця позивача просила задовольнити позов.
Крім цього просив стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою судді від 01.07.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01.07.2025 отримана відповідачем відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 12.07.2025.
06.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Водночас вказаний відзив подано з пропущенням строку на подачу відзиву на позовну заяву, визначений ухвалою від 01.07.2025.
Узагальненими доводами відзиву є те, що відповідачем не визнаються позовні вимоги, з огляду на таке, що до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.
12.08.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Узагальненими доводами відповіді на відзив є те, що зарахування кредитних кошті на рахунок відповідача, який вказаний останнім при підписанні кредитного договору. Також представницею позивача заявлено клопотання про витребування інформації щодо карткового рахунку та зарахування кредитних коштів на цей рахунок.
10.10.2025 відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування пропущеного строку, зазначив, що копію позовної заяви з додатками а також ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01.07.2025 не отримував, оскільки направлені на адресу реєстрації відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви разом з доданими до неї документами отримано його матір'ю та повідомлено ОСОБА_1 лише 30.07.2025.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області 10 жовтня 2025 року поновлено відповідачу строк на подачу відзиву, встановлено сторонам строки та порядок на подачі заяв по суті, а також витребувано у Акціонерного товариства «Акцент-Банк» інформацію про видачу та зарахування на картку № НОМЕР_2 грошових коштів ОСОБА_1 .
Заперечення відповідачем не подано.
11.11.2025 на адресу суду надійшли витребувана ухвалою інформація.
Сторони в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подали. Представниця позивача в позові просила розглянути справу без участі останньої, позов задовольнити.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
01.07.2024 укладено Договір позики № 79395172. Сторонами вказаного договору є ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник). Договір підписаний відповідачем одноразовим електронним підписом.
Умовами договору визначені сума позики, строк позики (строк договору), дата надання і дата повернення позики, процентна ставка (а.с. 6 - 9).
Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписана таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит і паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування (а.с. 13 - 14).
Також 01.07.2024 кредитором та позичальником підписано додаткову угоду № 79395172 до Договору позики № 79395172, в якому збільшили суму кредиту (а.с. 10).
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги до боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 15 - 17).
Згідно укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» додаткових угод № 2 від 28.07.2021, № 7 від 13.06.2022, № 44 від 26.11.2024 було внесено зміни Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 18 - 20).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 38 від 26.11.2024 до Договору факторингу № 14/06/21/2 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20532,00 грн (а.с. 22).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2025 становить 20532,00 грн (а.с. 23).
Листом АТ «Акцент-Банк» Вих. № 20.1.0.0.0/7-20251021/0091 від 24.10.2025 підтверджується зарахування коштів маска картки НОМЕР_3 .
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Щодо надання кредитних коштів та стягнення основної суми боргу та процентів, слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електрону форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмову вигляді ( статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за його домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання; іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору ( п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В матеріалах наявний лист АТ «Акцент-Банк» Вих. № 20.1.0.0.0/7-20251021/0091 від 24.10.2025 щодо підтвердження зарахування кредитних кошті на картку НОМЕР_3 , яка вказана в кредитному договорі та зазначена відповідачем в анкетних відомостях при підписанні Кредитного договору.
Отже, сторони узгодили розмір позики, грошову одинцю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору. Позивачем надано розрахунок заборгованості зі змісту якого випливає, що на відповідач мав сплатити проценти, які визначені умовами договору.
Відповідачем в свою чергу контр-розрахунку не надано.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Договором позики № 79395172 про стягнення заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за процентами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості по процентам за понад строкове користування Позикою, слід зазначити таке.
За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави зробити висновок, що у разі прострочення позичальником у період з 24 лютого 2022 року по цей час (оскільки дія воєнного стану не припинена), позичальник звільняється від сплати любих платежів (перелік таких платежів не є вичерпним) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором та такі нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У пункті 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 висловлена правова позиція, що важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлена у п. 2.3. договору можливість нарахування відсотків в розмірі 2,70% в день за понадстрокове користування позикою є мірою відповідальності після закінчення строку надання позики та застосовується у випадку прострочення позичальника, а відтак в силу закону відповідач звільнений від сплати таких платежів, які у випадку нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За встановлених обставин стягнення процентної ставки за понадстрокове кредитування Позикою в сумі 5832,00 грн за Договором Позики від 1 липня 2024 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).
До позовної заяви додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 115571 від 20.05.2025, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 3028,00 грн, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на 14700,00 грн, що становить 71,60% від ціни позову, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 3028,00*71,60% = 2168,05 грн.
Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість на загальну суму 14700,00 грн (чотирнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму 2168,05 грн (дві тисяча сто шістдесят вісім гривень 05 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 35625014;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Р.О. Губанов