печерський районний суд міста києва
757/50715/25-к
1-кс-42693/25
03 грудня 2025 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, яке належить ОСОБА_6 .
В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2025 було зобов'язано слідчого повернути вилучене під час обшуку, однак натомість прокурором було подано клопотання про арешт вказаного майна, без зазначення у клопотанні про арешт відповідних обставин. Крім того, зазначає, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002164 від 20.11.2023.
У судовому засіданні представник клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вказане майно визнано речовим доказом та щодо якого 17.11.2025 призначено проведення еспертизи.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши думку сторін, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000002164 від 20.11.2023 року за ч.5 ст.190 КК України.
01.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2024 слідчим ГСУ НП України ОСОБА_7 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено комп'ютерну техніку та мобільні телефони відповідно до переліку який зазначено в протоколі обшуку від 01.08.2024 року.
Постановою слідчого від 01.08.2024 вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
27.08.2023 ухвалою слідчого судді Печечерського районного суду м. Києва у справі № 757/40656/25-к накладено арешт на вказане майно, а саме ноутбук марки Dell з наступними серійними номерами: D885QN2; CTZXLH2; 1YQJTT2; 9P25QN2; DYCJZM2; без s/n; з написом FVGA MAX; 7479WT2; C84V3M2; HXCJZM2; BYSFGH2; ноутбук ASUS моделі FX516P s/n: M8NRHDО287; ноутбук НР, модель 15s-Fg0033ur; 3 ноутбуків марки Dell; ноутбуків марки DELL з наступними серійними номерами: s/n GYGX7H2; s/n 8NB2PN2; s/n GZQJTT2; s/n HMM8LH2; s/n 9B6JZM2; s/n BKCH2X2; системний блок в корпусі чорного кольору GEFORCE; три USB носіїв; флеш-накопичувач USB SAN-DISK; 4 мобільних телефони марки та серії IPHONE 6S.
Як вбачається з ухвали про арешт майна, метою накладення арешту на вилучене майно 01.08.2024 року під час проведення обшуку є забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, органом досудового розслідування не надано будь-якого обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто які саме відомості у вилученому мобільному телефоні відносяться до кримінального провадження, або те, що вказаний мобільний телефон є засобом, предметом кримінального правопорушення або ж містить інформацію щодо кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування.
Також слідчий суддя бере до уваги доводи представника, що органом досудового розслідування не надано обґрунтувань, щодо причин невионання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 1706.2025 року у справі № 757/27037/25, якою зобов'язано слідчого у кримінальному провадженні №12023000000002164 від 20.11.2023 року повернути ОСОБА_6 , вилучене під час обшуку 01.08.2024 року майно, враховуючи, що на адресу Головного слідчого управління Національної поліції України неодноразово направлялись клопотання щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2025 року.
Також судовим розглядом, що з клопотанням про арешт вказаного майна, вилученого під час обшуку прокурор звернувся лише 27.08.2025, тобто через рік після вилучення вказаного майна.
Крім цього, слідчий суддя бере до уваги доводи представника, щодо відсутності відомостей у клопотанні прокурора про арешт майна щодо існування ухвали Печерськогорайонного суду м. Києва, якою зобов'язано повернути ОСОБА_6 , вилучене під час обшуку 01.08.2024 року майно.
Тобто вказані обставини слідчому судді при накладенні арешту на грошові кошти не було відомо, оскільки прокурором у клопотанні про арешт майна не зазначено щодо вказаних обставин.
Також слідчий суддя враховує доводи представника, що ОСОБА_6 зареєстрований як ФОП, основний вид діяльності: роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, також роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, а вилучена техніка перебувала у користуванні ОСОБА_6 , для ведення господарської діяльності, як фізична особа - підприємець.
Крім того, слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що вилучення майна ОСОБА_6 відбулось 01.08.2024, а тому слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано достатньо часу для огляду та можливості належним чином дослідити вилучену техніку на предмет інформації, що стосується обставин кримінального правопорушення, однак призначення експертизи відбулося лише 17.11.2025, тобто вже після звернення представника з клопотанням про скасування арешту та ознайомлення прокурора з вказаним клопотанням.
Також в ухвалі про накладення арешту на майно відсутні будь-які посилання на обставини, які б підтверджували, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі арештованого майна або, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім цього, постанова про визнання вказаного майна речовим доказом також є формальною, оскільки не містить обставин, як доводять, що майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України.
Таким чином, слідчий вважає, що відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а визнання того, чи іншого майна речовими доказами за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов'язку слідчого судді у збереженні арешту.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вилучена у ОСОБА_6 техніка, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, суд бере до уваги доводи представника, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №12023000000002164 від 20.11.2023 , а досудове розслідування триває більше 2 років.
Таким чином, суд вважає, що подальший арешт майна, який є тимчасовим заходом забезпечення, не відповідатиме меті кримінального провадження та буде надмірним втручанням у права особи володіти своїм майном.
Враховуючи викладене, а також те, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки прокурорм та органом досудового розслідування не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, зважаючи на його тривале перебування під арештом, а також те, що ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № №12023000000002164 від 20.11.2023, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2025 року у справі № 757/40656/25, в частині майна, а саме з: ноутбука марки Dell з наступними серійними номерами: D885QN2; CTZXLH2; 1YQJTT2; 9P25QN2; DYCJZM2; без s/n; з написом FVGA MAX; 7479WT2; C84V3M2; HXCJZM2; BYSFGH2;
ноутбука ASUS моделі FX516P s/n: M8NRHDО287;
ноутбука НР, модель 15s-Fg0033ur;
3 ноутбуків марки Dell;
ноутбуків марки DELL з наступними серійними номерами: s/n GYGX7H2; s/n 8NB2PN2; s/n GZQJTT2; s/n HMM8LH2; s/n 9B6JZM2; s/n BKCH2X2;
системного блоку в корпусі чорного кольору GEFORCE;
трьох USB носіїв;
флеш-накопичувача USB SAN-DISK;
4 мобільних телефонів марки та серії IPHONE 6S.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1