печерський районний суд міста києва
757/54062/25-к
1-кс-45294/25
03 грудня 2025 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, а саме у частині скасування арешту з транспортного засобу, який належить ОСОБА_5 .
В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, що арешт накладено необгрунтовано та у накладенні арешту відпала потреба. В обгрунтування клопотання представник зазначає, що вказаний транспортний засіб набутий у передбачений законом спосіб за кошти, походження яких підтверджується, зокрема, деклараціями про доходи, тому не відповідає ознакам речового доказу, відповідно до ст. 98 КПК України. Крім того, зазначає, що ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №62024000000000517 від 16.06.2024.
У судовому засіданні представник клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.
Прокурор чи слідчий у судове засідання неодноразово не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, письмові заперечення в матеріала провадження відсутні.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024000000000517 від 18.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Офісу Генерального прокурора.
Так представник вказує, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
05.09.2024 року ухвали Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуків, зокрема, і на транспортний засіб марки BMW моделі Х3, 2018 року, VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 (з 02.01.2025 року), який належить на праві власності ОСОБА_5 .
З ухвали про арешт вбачається, що метою накладення арешту є збереження речових доказів, оскільки постановою слідчого від 14.08.2024 вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, органом досудового розслідування не надано будь-якого обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто яким чином вказаний транспортний засіб є засобом, предметом кримінального правопорушення або ж містить інформацію щодо кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування чи був набутий кримінально-протиправним шляхом.
Крім того, слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що вилучення майна ОСОБА_5 відбулось 14.08.2024, відтак транспортний засіб перебуває під арештом тривалий час.
Також в ухвалі про накладення арешту на майно відсутні будь-які посилання на обставини, які б підтверджували, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі арештованого майна або, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто могли бути набуті кримінально-протипрвним шляхом чи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а визнання того, чи іншого майна речовими доказами за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов'язку слідчого судді у збереженні арешту.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вилучений у ОСОБА_5 транспортний засіб був набутий кримінально-протиправним шляхом, а його вилучення та тривалй час під арештом призводить до порушення прав власника майна.
Також слідчий суддя бере до уваги доводи представника щодо доходів ОСОБА_5 та її чоловіка, що підтверджуються деклараціями про доходи, які підтверджують можливість ОСОБА_5 придбати вказаний транспортний засіб.
Доводи представника прокурором чи слідчим не спростовано, оскільки в судове засідання вони не з'явилися.
Крім того, суд бере до уваги доводи представника, що ОСОБА_5 не має процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 62024000000000517 від 16.06.2024, а також жодній особі не повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, суд вважає, що подальший арешт майна, який є тимчасовим заходом забезпечення, не відповідатиме меті кримінального провадження та буде надмірним втручанням у права особи володіти своїм майном.
Разом з тим, вимоги клопотання в частині зобов'язання уповноважених осіб ГУ НП у Волинській області негайно повернути ОСОБА_5 вказаний транспортний засіб, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Враховуючи викладене, а також те, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, зважаючи на його тривале перебування під арештом, оскільки в судове засідання слідчий чи прокурор не з'явилися, письмові заперечення в матеріалах відсутні, а також те, що ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 62024000000000517 від 16.06.2024, а відтак клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 98, 169-170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у справі № 757/36666/24-к на майно, а саме з:
транспортного засобу марки BMW моделі Х3, 2018 року, VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 (з 02.01.2025 року), який належить на праві власності ОСОБА_5 .
У решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1