8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3668/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Лютого Миколи Миколайовича, м. Харків
про стягнення 222516,84 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лютого Миколи Миколайовича, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 222516,84 грн неустойки за Договором оренди № 4150 від 11 лютого 2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконано обов'язки з повернення майна в термін, що передбачений умовами договору, в результаті чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади зі спати неустойки у вказаному розмірі. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Також, позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.10.2025 була повернута до суду без вручення адресатові, з відміткою "адресат відсутній", що підтверджується повідомленням АТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення за трек номером R067022343863 від 26.10.2025.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11 лютого 2016 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - "Позивач" або "Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Лютим Миколою Миколайовичем (далі - "Відповідач" або "Орендар") був укладений Договір оренди № 4150 (далі - "Договір").
Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 69а-1-:-69а-5 загальною площею 43,7м2 в житловому будинку (технічний паспорт КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №33746 від 20.03.2015р.), далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 24, літ. "А-6" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано Орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.02.2016 № 59 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень». Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.09.2015р., виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області.
Відповідно до п. 1.2 договору майно передасться в оренду з метою використання під склад.
Відповідно до п. 2.1 договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 2.4 договору обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 145130,00 грн без ПДВ станом на 30.09.2015.
Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №566/11 від 23.12.2011р. (далі - Методика). Базова орендна плата становить за січень 2016р. - 1881,43 грн. Ставка орендної плати становить 15% (п'ятнадцять відсотків) за рік.
Згідно з п. 3.5, 3.6 договору орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.
Відповідно до п. 3.10 договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та міського бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідач, відповідно до п. 4.4 договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до п. 4.14 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Відповідно до п. п. 9.3, 9.4 умов договору, у разі неповернення об'єкта оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди, орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у двократному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати за вимогою орендодавця. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передачі. У разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження, а також без складання акта про передачу об'єкта в належному стані орендодавець має право скласти акт про звільнення приміщення, встановити замок та здійснити передачу приміщення в оренду.
Відповідно до п.10.6 договору дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку , на який його було укладено.
Відповідно до п. 10.1, 10.5 договору він діє з 11 лютого 2016 до 11 січня 2019. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах".
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 06 лютого 2019 року сторони визначились з умовами договору в наступній редакції:
п. 3.2., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017. Базова орендна плата за грудень 2018 року - 1593,75 грн. Ставка орендної плати становить 15% (п'ятнадцять відсотків).
п. 3.5., орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
п. 10.1.,цей договір діє з 11.01.2019 до 11.12.2021.
Об'єкт оренди, визначений договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акта приймання-передачі від 11 лютого 2016 року.
Як вказує позивач, методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу діяла на момент виконання і припинення договору. Методика втратила чинність вже після виникнення заборгованості за договором.
Пунктом 10 Методики передбачено, що: "перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:
Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім,
де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн;
Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн;
Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати;
Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди".
В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: "у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:
Опл = (Вп х Сор)/100;
де Опл - розмір річної орендної плати, грн;
Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн;
Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики".
Згідно п. 11 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
В подальшому договір, а також нарахування орендної плати та пені були припинені з 11.12.2021.
Так, відповідно до акту про звільнення приміщень від 05.08.2025 при виїзді на місце встановлено наступне: приміщення відчинені та вільні; майно орендаря відсутнє; приміщення не використовуються; санітарно-технічний стан об'єкта задовільний; комунікації об'єкта: в наявності є електропостачання; ключі знаходяться у відділі регулювання орендних відносин. Даний акт складено на підставі п. 9.4 умов договору оренди № 4150 від 11.02.2016.
12.08.2025 позивачем було видано наказ № 713 про припинення договору оренди № 4150 від 11.02.2016, згідно з яким:
- припинено договір оренди № 4150 від 11.02.2016 який укладено з фізичною особою-підприємцем Лютим М.М. на нерухоме майно - нежитлові приміщення цокольного поверху № 69а-1-:-69а-5 загальною площею 43,7м2 в житловому будинку (технічний паспорт КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації інвентаризаційна справа №33746 від 20.03.2015р.), далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 24, літ. "А-6" з 11.12.2021;
- припинено нарахування орендної плати та пені за договором оренди № 4150 від 11.02.2016 з 11.12.2021;
- розпочати нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном з 12.12.2021 до 05.08.2025.
14.08.2025 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном з 12.12.2021 до 05.08.2025.
Втім, відповідачем належним чином не виконано обов'язки з повернення майна в термін, що передбачений умовами договору, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади зі сплати неустойки в розмірі 222516,84 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 2.3. договору в разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний у листі про не пролонгацію, рішення суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Також у відповідності до п. 4.14. договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Зі змісту ст. 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17 та Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо негайного повернення орендованого майна як того передбачають положення ч. 1 ст. 785 ЦК України. Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від відповідача після закінчення строку договору.
Відповідно до акту про звільнення приміщень майно позивачу повернуто 05.08.2025.
Отже, як підтверджено матеріалами справи, відповідач після закінчення строку дії договору не повернув позивачу майно з орендного користування, а повернув його лише 05.08.2025, за наслідками чого було складено відповідний акт про звільнення приміщень.
Відповідно до п. 9.3, 9.4 умов договору, у разі неповернення об'єкта оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди, орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у двократному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати за вимогою орендодавця. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передачі.
Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, неповернення об'єкту оренди у період після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув об'єкт оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном.
За період з 12.12.2021 до 05.08.2025 позивачем здійснено нарахування суми неустойки за час фактичного користування нерухомим майном у загальній сумі 222516,84 грн.
Однак, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, суд встановив, що він має недоліки.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов'язання.
Як вже зазначалося, частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
Умовами договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі "Методика"), затвердженої рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017.
Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
Ураховуючи наведені положення законодавства можна дійти висновку про те, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини статті 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.
При цьому, розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна (пункт 4.8. постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21).
Натомість, позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату, що є неправомірним. За таких обставин, позивач повинен був обраховувати неустойку, виходячи з розміру орендної плати станом на день припинення договору, тобто на грудень 2021 у сумі 1904,12 грн.
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Здійснивши перерахунок неустойки за період з 12.12.2021 до 05.08.2025, суд зазначає, що її арифметично правильний розмір становить 166825,47 грн. В іншій частині нарахування неустойки у розмірі 55691,37 грн є безпідставним.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лютого Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.16, код ЄДРПОУ 14095412) 166825,47 грн неустойки за договором оренди №4150 від 11 лютого 2016 року, 2001,90 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині заявлених позовних вимог щодо стягнення неустойки за договором оренди від 11.06.2016 № 4150 у розмірі 55691,37 грн - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "22" грудня 2025 р.
СуддяЛ.В. Шарко