ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
23 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1404/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року, суддя першої інстанції Литвинова В.В., повний текст складено 06.06.2025
у справі № 916/1404/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області
про стягнення 200 510 грн 11 коп.
17.11.2025 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1404/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 року.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1404/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м.Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1404/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
28.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1404/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25 залишено без руху з мотивів необхілності наведення інших обґрунтованих поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з доданням доказів цього в зв'язку з визнанням зазначених скаржником підстав неповажними; надати належні докази сплати судового збору у розмірі 908 грн. 40 коп. та надати належні докази направлення копії апеляційної скарги стороні
Між тим, з огляду на перебування судді Ярош А.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №509 від 23.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1404/25 внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Савицький Я.Ф., Принцевська Н.М.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції у визначеному складі суддів вважає за необхідне прийняти дану справу до свого провадження у новому складі.
18.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доданим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, квитанцією №1042-4428-7029-8782, як доказом сплати судового збору від 16.12.2025 та накладною №6510400145750 від 20.12.2025 з листом опису вкладення, як доказом направлення копії апеляційної скарги стороні Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ.
В даному клопотанні про поновлення строку апелянт зазначив, що Павелко Р.М. не знав, що в суді слухається справа про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, та інформацію про те, що 06.06.2025 року було винесено рішення по вказаній справі відповідач не отримував. Апелянт зазначає,що відсутність позначки про вручення кореспонденції відповідачу свідчить про те, що він не був ознайомлений ані з матеріалами справи, ані з винесеним рішенням суду, а без ознайомлення з рішенням та мотивами суду щодо його прийняття, відповідач був позбавлений можливості на реалізацію свого гарантованого законодавством України права на оскарження рішення. Крім того, як зазначає скаржник, сучасне судочинство передбачає ще достатню кількість способів повідомлення про час та місце судового засідання, серед яких: телеграма, телефон, електрона адреса та оголошення через сайт. В позовній заяві вказано номер телефону та електрону адресу відповідача, але ніяких листів та/або СМС повідомлень щодо розгляду справи ним отримано не було. Таким чином, апелянт вважає, що судом не були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи. Також, скаржник зазначає, що про наявність справи та про існування рішення про стягнення заборгованості Павелко Р.М. дізнався випадково в жовтні 2025 року, вже коли на його рахунки було накладено арешт на підставі відкритого виконавчого провадження. Тому, після накладення арешту на рахунки Павелко Р.М. через Єдиний реєстр боржників дізнався, що 25.07.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В., відкрито виконавче провадження №78705349. Також, після звернення до приватного виконавця боржник дізнався, що Господарським судом Одеської області ще в червні 2025 року винесено рішення, справа № 916/1404/25. Про відкрите виконавче провадження Павелко Р.М. також дізнався в жовтні 2025 року. Апелянт зазначає, що лише після накладення арешту на його рахунки та після звернення до виконавця він дізнався і про наявність відкритого виконавчого провадження, і про наявність рішення суду, після чого одразу 13.10.2025 року звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та з проханням щодо надсилання йому копії рішення суду. На виконання вказаної заяви Господарським судом Одеської області 16.10.2025 року було направлено лист Nє 916/1404/256203/2025 від 15.10.2025 року з рішенням суду від 06.06.2025 року. Даний лист було отримано апелянтом 23.10.2025 року, що підтверджується копією конверту та роздруківкою з сайту Укрпошти (R067020109324), (копія конверту та роздруківка з сайту Укрпошти додані до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження). А тому, саме з 23.10.2025 року апелянт вважає, що починається перебіг встановленого законом строку на оскарження рішення та вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження у зв?язку з необізнаністю Павелка Р.М. є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, 19.12.2025 року до Південного-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ проти відкриття апеляційного провадження, в яких позивач зауважує, що посилання апелянта, які він зазначає в заяві про усунення недоліків щодо необізнаності про розгляд судової справи №916/1404/25 вже були розглянуті і відхилені судом апеляційної інстанції та апелянт не наводить інших (нових) доводів щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у своїй заяві про усунення недоліків. Позивач також зазначає, що апелянт, вказуючи на неотримання ним поштових відправлень, які направлялися йому судом першої інстанції, зокрема, і рішення суду, не зазначає та не пояснює, чому ці поштові відправлення він не отримав. Такі поштові відправлення знаходилися у відділенні поштового зв'язку апелянта мінімум 7-10 днів. В той же час, наразі апелянт отримує, зокрема, від суду апеляційної інстанції, поштові відправлення за тією самою адресою, за якою суд першої інстанції направляв йому судове рішення. З огляду на вищезазначене, позивач, вважає, що апелянт вважається таким, що отримав судове рішення у справі №916/1404/25 в день проставлення у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Крім того, апелянт не пояснює, чому він не мав змоги ознайомитися з судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25 було опубліковано 09.06.2025 року на сайті https://reyestr.court.gov.ua/Review/127947272. Тому, просить відмовити Фізичній особі - підприємцю Павелко Руслану Миколайовичу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25.
Розглянувши наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження у клопотанні про усунення недоліків та заперечення проти відкриття апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 256 Господарського процесувльного кодексу України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами Господарського процесуального колексу України (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 02.10.2024 у справі № 9/41).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Колегія суддів також вважає за необхідне врахувати правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 Господарського процесуального кодексу України. У постанові зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто, причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Щодо обставин неповідомлення Павелко Р.М. про розгляд справи №916/1404/25, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до матеріалів справи Павелко Руслан Миколайович зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, аналогічну адресу реєстрації було зазначено Павелко Р.М. у своїй апеляційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви ТОВ «БІЗПОЗИКА» з додатками була наліслана апелянту за адресою: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку. що підтверджується доказами, що були додані до позовної заяви.
Таким чином, апелянт був належним чином повідомлений про звернення ТОВ «БІЗПОЗИКА» з відповідною заявою про стягнення забогованості 200 510 грн 11 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 призначено до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області про стягнення 200 510 грн 11 коп. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі №916/1404/25 Господарського суду Одеської області від 11.04.2025, якою ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, направлялася на адресу Фізичній особі-підприємцю Павелко Руслану Миколайовичу (адреса зазначена в апеляційній скарзі - АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку (поштове відправлення №0610246794556). Дане поштове відправлення повернулося до Господарського суду Одеської області без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою відповідно до відомостей з трекінгу поштового відправлення №0610246794556 (повернення поштового відправлення за зворотною адресою у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).
З огляду на положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали Господарського суду Одеської області від 11.04.2025, якою відкрито провадження у справі та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, вважається врученою апелянту.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року по справі №916/1404/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с.Вигода Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ 200 510 грн 11 коп. заборгованості, 9 780 грн витрат на правничу допомогу та 2422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025, направлялася на адресу Фізичній особі-підприємцю Павелко Руслану Миколайовичу (адреса зазначена в апеляційній скарзі - АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку (поштове відправлення №0610258673118), однак копія повернулася без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що також не є підставою вважати, що останній не отримав рішення суду.
Тобто, Павелко Руслан Миколайович неодноразово повідомлявся належним чином про розгляд справи №916/1404/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с. Вигода Одеської області про стягнення 200 510 грн 11 коп. ще до накладення арешту на рахунки апелянта на підставі відкритого виконавчого провадження.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи апелянту рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/1404/25 за належною поштовою адресою, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Павелко Руслана Миколайовича про існування даної справи, при цьому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
В свою чергу, дані обставини повністю спростовують посилання апелянта про те, що йому стало відомо про існування справи №916/1404/25 лише після накладення арешту на його рахунки у зв'язку з виконанням оскаржуваного рішення.
Необізнаність апелянта про справу пов'язана саме з його суб'єктивною поведінкою по неотриманню поштової кореспонденції за адресою реєстрації, адже він належним чином повідомлявся судом про існування справи №916/1404/25.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У даному випадку саме апелянт є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.
Подібна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №922/2487/19.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, справа №916/1404/25 розглядалась у спрощеному позовному провадженні без повідомлення та виклику сторін. В такому випадку суд не проводить судові засідання та не повідомляє сторін про дату та час розгляду справи, оскільки справу було розглянуто саме у такому провадженні, то посилання апелянта на те, що господарський суд не повідомив його про засідання 06.06.2025 року, колегією суддів також відхиляються.
Щодо посилань апелянта на невчинення судом першої інстанції дій щодо повідомлення його про дату, час та місце проведення розгляду справи шляхом направлення електронного листа, телефонограмою, розміщення оголошення на сайті суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, зі змінами (надалі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв'язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв'язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Системний аналіз ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).
Відповідно до ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Тобто, такий спосіб повідомлення про дату, час та місце проведення розгляду справи, як телефонограма, телеграма, засоби факсимільного зв'язку, електронна пошта або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного) застосовуються у виключних випадках термінової необхідності повідомити сторони про проведення розгляду справи.
В той же час, як було встановлено вище, апелянт був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції шляхом направлення відповідної ухвали засобами поштового зв'язку, яка повернулася до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. В свою чергу, отримання чи неотримання такої ухвали залежало виключно від суб'єктивної волі апелянта.
Тобто, враховуючи належне повідомлення засобами поштового зв'язку апелянта про розгляд справи, у суду першої інстанції були відсутні підстави та обов'язок для повідомлення апелянта про розгляд справи у інший спосіб, зокрема, телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою.
Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що труднощі у своєчасності реалізації учасником справи своїх процесуальних прав, у тому числі і права на апеляційне оскарження судового рішення, є виключно проблемою організації життєдіяльності такої особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організованості відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Апелянт не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Фізичною особою-підприємцем Павелко Русланом Миколайовичом, с.Вигода Одеської області рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25, з огляду на наведені скаржником доводи, які, до того ж, не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому, особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому, Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявники діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Стаття 2 Закону "Про доступ до судових рішень" передбачає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами ст.4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття провадження у справі №916/1404/25 Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 була опублікована в ЄДРСР 14.04.2025, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 було опубліковано в ЄДРСР 09.06.2025.
Тому повністю спростовуються посилання апелянта на те, що йому не було відомо про існування даної справи, та його необізнаність, адже ухвали щодо стану розгляду даної справи та рішення направлялися на його зареєстровану офіційну адресу засобами поштового зв'язку. Колегією суддів, встановлено, що апелянт, як сам вказав у первісному клопотанні про поновлення пропущеного строку, з липня 2025 року вже знав про існування даної справи, міг відслідковувати стан її розгляду, учасником якої він є, у ЄДРСР, адже сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, судова колегія зазначає, що апелянтом, дійсно вказані у клопотанні про усунення недоліків ті ж самі підстави для поновлення пропущеного строку, які вже були визнані судом апеляційної інстанції неповажними, але тільки з більш розширеним текстом та посиланнями, які не вплинули на можливість визнання їх поважними судом з причин, які вказані вище за текстом ухвали.
Також, колегія суддів вважає, що Фізична особа-підприємець Павелко Руслан Миколайович, с.Вигода Одеської області не довів належними та допустимими доказами факт того, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25 понад 5 місяців пов'язаний з виникненням обставин непереборної сили.
За викладених вище обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с.Вигода Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25 та відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с.Вигода Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25.
Керуючись статтями 119, 242, 234, 256, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Прийняти апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с.Вигода Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25 до свого провадження колегією суддів у новому складі.
Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с.Вигода Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павелко Руслана Миколайовича, с.Вигода Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 року у справі № 916/1404/25.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
СуддіН.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький