ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
(додаткова)
23 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/158/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" про ухвалення додаткового рішення
у справі №916/158/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ"
про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії
встановив
У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №916/158/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025.
Постановою суду апеляційної інстанції від 24.11.2025 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/158/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" витрат по ліквідації аварії у розмірі 33 425,34 грн та відшкодування за витоки води у розмірі 351 821,50 грн - скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, в решті рішення залишено без змін.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" про ухвалення додаткового рішення у цій справі в якій позивач просить:
- поновити строк для подання та долучити до матеріалів справи №916/158/25 копію акту наданих послуг від 25 листопада 2025 року до договору про надання правової допомоги №29-04-25 від 29 квітня 2025 року;
- здійснити новий розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень за Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року по справі №916/158/25 на обидні сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на користь ТОВ «Управдом» частину від понесених ТОВ «Управдом» витрат на правову допомогу в межах розгляду справи №916/158/25 в апеляційній інстанції у розмірі 40 000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також про судові витрати, які були понесені ТОВ «Управдом» під час апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19 травня 2025 року по справі №916/158/25.
Так, за твердженням заявника під час апеляційного перегляду справи ТОВ «Управдом» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
ТОВ «Управдом» також зазначає, що не мало об'єктивної можливості надати до Сусду акт наданих послуг від 25 листопада 2025 року раніше, оскільки загальна сума наданої правової допомоги визначалася сторонами з урахуванням того, наскільки позитивним для ТОВ «Управдом» стане рішення суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим аозивач просить поновити строк на його подання та долучити до матеріалів справи №916/158/25.
Щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, заявник зазначає, що додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 по справі №916/158/25 заяву представника ОСББ «Добробут» від 20.05.2025 р. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та ухвалено стягнути з ТОВ «Управдом» на користь ОСББ «Добробут» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень. Вказане додаткове рішення Господарського суду Одеської області було винесено з урахуванням того, що станом на 13.10.2025 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Управдом» було відмовлено в повному обсязі.
Враховуючи те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 листопада 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Управдом» задоволено частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 19 травня 2025 року по справі №916/158/25 змінено, ТОВ «Управдом» вважає, що витрати ОСББ «Добробут» на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень підлягають новому розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції отримано заяву відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в якій останній просить зменшити заявлений ТОВ «Управдом» розмір витрат за надання правничої допомоги у справі №916/158/25 до 3 000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви ТОВ «Управдом» про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вирішила за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивач про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо вимоги заявника здійснити новий розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень за Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року по справі №916/158/25 на обидні сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
Після прийняття Господарським судом Одеської області рішення від 19.05.2025 по цій справі, ОСББ "ДОБРОБУТ" звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі в якій просило стягнути з ТОВ «УПРАВДОМ» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 заяву ОСББ "ДОБРОБУТ" задоволено частково та стягнуто з ТОВ «УПРАВДОМ» на користь ОСББ "ДОБРОБУТ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн, в іншій частині заяви - відмовлено.
За приписами ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Однак, колегія суддів зазначає, що ані позивач, ані відповідач своїм правом на оскарження додаткового рішення, наразі, не скористались.
При цьому судова колегія зауважує, що приписами чинного процесуального законодавства не передбачено здійснення судом апеляційної інстанції перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, без його апеляційного оскарження стороною, в межах розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції.
З огляду на таке, судом апеляційної інстанції відхиляються вимоги заявника щодо здійснення нового розподілу судових витрат понесених сторонами у суді першої інстанції.
Щодо стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на користь ТОВ «Управдом» частини від понесених ТОВ «Управдом» витрат на правову допомогу в межах розгляду справи №916/158/25 в апеляційній інстанції у розмірі 40 000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У законодавчо визначений строк, ТОВ «УПРАВДОМ» звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі до якого додано казаної заяви відповідачем надано Акт наданих послуг від 25.11.2025.
Також, у наявних матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової допомоги від 05.12.2024 року, а також Додаткова угоди № 3 від 03.06.2025 до даного Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Так, 29.04.2025 між ТОВ «УПРАВДОМ» та адвокатом Дригулою Наталією Олександрівною було укладено договір про надання правової допомоги №29-04-25 за умовами якого Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу в межах судової справи № 916/158/25 за позовом ТОВ «УПРАВДОМ» до ОСББ «ДОБРОБУТ» (далі - послуги), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору.
Розділом 3 Договору визначено, що Гонорар - форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором. Розмір гонорару та порядок його оплати визначається за домовленістю Сторін у додатках до цього Договору. При визначенні розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; тощо. Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо Сторони додатково не домовляться про інше.
Додатковою угодою №3 від 03.06.2025 про надання правової допомоги №29-04-25 сторони визначити, що Клієнт доручає Адвокату здійснити комплекс юридичних дій пов'язаних з захистом порушених прав та охороняємих законом інтересів Клієнта в межах судової справи №916/158/25. Сторони дійшли до згоди, що вартість наданих Адвокатом послуг буде сплачена Клієнтом протягом п'яти робочих днів після набрання законної сили судового рішення.
Попередня вартість послуг за обсяг робіт становить 40 000,00 грн та складається з наступних витрат: складання та подання апеляційної скарги - 30 000,00 гривень; додатковий гонорар при позитивному вирішенні для Клієнта справи в розмірі 10 000,00 гривень.
25.11.2025 між ТОВ «УПРАВДОМ» та адвокатом Дригулою Наталією Олександрівною складено та підписано Акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги №29-04-25 від 29.04.2025 у відповідності до якого Адвокат за договором та додатковою угодою до договору надав, а Клієнт прийняв правову допомогу в межах судової справи №916/158/25 загальною вартістю 40 000 грн, яка складається з: складання та подання апеляційної скарги - 30 000 грн, додаткового гонорару при позитивному вирішенні для клієнта - 10 000 грн.
За умовами п. 2 Акту Клієнт підтверджує, що правові послуги за Договором надано повністю та в установлені строки, претензій та зауважень щодо надання правових послуг немає.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що за приписами ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку, постановою суду апеляційної інстанції у цій справі позовні вимоги задоволено частково, а тому судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До того ж, до суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3000 грн.
В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що суми встановлені в Договорі про надання правової допомоги та Додатковій угоді до нього є завищеними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідач вважає, що стягнення повної вартості послуг на загальну суму 40 000,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як, правова позиція позивача не змінилась (як в першій так і в апеляційній інстанціях), більша частина доводів викладених в апеляційній скарзі, вже була викладена позивачем у позові, при зверненні до Господарського суду Одеської області, відтак не було підтверджено наявність об'єктивної необхідності для адвоката, вивчати додаткові джерела права або ж з'ясовувати наявність нової практики касаційного суду, відповідно, витрата часу та обсяг роботи на створення апеляційної скарги, не відповідає реальному обсягу робіт, виконаному адвокатом, та є завищеною.
Як вважає відповідач, спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором середньої складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи також не містять великої кількості зібраних представником позивача документів для дослідження, а отже, підготовка апеляційної скарги у справі не потребувала значних витрат часу, великого обсягу юридичної та технічної роботи. Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що вона здебільшого містить узагальнення та систематизацію вже раніше викладених доводів та аргументів позивача, без наведення нових фактичних обставин або додаткових правових аргументів, які вимагали б виконання значного обсягу додаткової роботи. Правова позиція позивача в суді апеляційної інстанції не змінювалася, ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони понесені заявником (справедлива сатисфакція).
Крім того, як на тому наголошує відповідач, відшкодування повної вартості понесених позивачем витрат матиме надмірний фінансовий тягар для відповідача - ОСББ, як не прибуткової організації, наявні кошти якої є лише внесками та платежами співвласників багатоквартирного будинку.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У даному випадку, позивач дійсно надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн. Колегія суддів у даному випадку не вбачає підстав втручатися у договірні стосунки між позивачем та його представником.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
У даному випадку, колегія суддів враховує, як часткове задоволення заявлених позовних вимог, що відповідно вимагає пропорційного розподілу витрат понесених стороною на правничу допомогу, тай й статус відповідача, який створений співвласниками багатоквартирного будинку та не з метою ведення господарської діяльності та отримання прибутку.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 25 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.129, 244, 281-284 ГПК України, колегія суддів -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 25 000,00 грн.
В задоволенні решти заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Додаткова постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання даної додаткової постанови є 23.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.
Суддя Філінюк І.Г.