судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В.
щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі № 990/176/23 (провадження № 11-180заі25) за позовом громадянина Французької Республіки Луі-Мішеля Дюрея ( ОСОБА_1 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Національного банку України, про визнання протиправним та нечинним Указу в частині за апеляційною скаргою Президента України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року (судді Шарапа В. М., Єзеров А. А., Стародуб О. П., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.).
Короткий виклад історії справи
У серпні 2023 року громадянин Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України Зеленського В. О. (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Національний банк України (далі - НБУ), у якій, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 82/2023) у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо нього - позиція 273 у додатку 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Указ № 82/2023 в оспорюваній частині є протиправним як прийнятий за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів вчинення дій, що можуть бути підставою для застосування санкцій за частиною першою статті 3 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII; у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 лютого 2025 року позов задовольнив. Визнав протиправним та нечинним Указ № 82/2023 у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Луі-Мішеля Дюрея (Louis-Michel Duray) - позиція 273 у додатку 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час внесення НБУ пропозицій, прийняття рішення РНБО від 19 лютого 2023 року та Указу № 82/2023 в оспорюваній частині позивач не здійснював діяльності, яка вказана підставою для застосування до нього санкцій. Суд першої інстанції констатував, що за таких обставин та їх правового регулювання станом на дату внесення пропозицій та прийняття Указу № 82/2023 в оспорюваній частині не було підстав для застосування до позивача персональних санкцій згідно з нормами Закону № 1644-VII.
Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на це рішення, на обґрунтування якої представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у цьому рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 317 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) є підставою для його скасування.
3 грудня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
На обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що на підставі рішення РНБО від 4 жовтня 2025 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 4 жовтня 2025 року № 749/2025 (далі - Указ № 749/2025), виключено позицію 273 у додатку 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
У запереченнях на вказане клопотання представник позивача зазначив, що немає підстав для його задоволення, оскільки прийняття Указу № 749/2025 не призвело до повноцінного відновлення прав позивача, зокрема права на захист його ділової репутації, у тому обсязі, в якому воно існувало до прийняття Указу № 82/2023. Доводив також, що прийняття Указу № 749/2025 лише підтверджує безпідставність застосування до позивача санкцій. Вважає, що єдиним способом повного відновлення прав позивача є визнання Указу № 82/2023 в частині застосування санкцій до позивача протиправним та нечинним.
Короткий зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду
16 грудня 2025 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
Зазначену ухвалу Велика Палата Верховного Суду постановила, врахувавши мотиви, з яких були прийняті рішення РНБО від 4 жовтня 2025 року та
Указ № 749/2025, та дійшовши висновку про те, що виключення позивача з переліку фізичних осіб відбулося не з метою виправлення порушень, які він оскаржував (тобто не у зв'язку з помилковим або необґрунтованим застосуванням санкцій), а отже, це не призвело до повного відновлення законних прав (інтересів) позивача.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Не погоджуюся з висновком Великої Палати Верховного Суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі з таких міркувань.
За обставинами цієї справи, 19 лютого 2023 року відповідач видав
Указ № 82/2023, яким увів у дію рішення РНБО від 19 лютого 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яка за пропозицією НБУ відповідно до пункту 273 додатка 1 до цього рішення застосувала до ОСОБА_1 санкції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1644-VII.
3 грудня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, згідно з якою суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб'єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення.
Іншими словами, закриття провадження у справі з наведеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення має виправити самостійно суб'єкт владних повноважень, по-друге, самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень допущених порушень відновлює законні права та інтереси позивача.
Водночас для застосування передбаченого пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України процесуального механізму значення має сам факт виправлення оскаржуваних порушень, не залежно від мотивів, з яких суб'єкт владних повноважень їх виправив.
Окрім того, пунктом 4 частини першої статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Під час апеляційного перегляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду встановила, що згідно з рішенням РНБО від 4 жовтня 2025 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеним в дію Указом № 749/2025, позивач виключений з переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) відповідно до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року, уведеного в дію
Указом № 82/2023.
Таким чином, оспорювані порушення виправив самостійно відповідач, усунувши обмеження прав позивача, що виникли в наслідок застосування до нього санкцій.
Оскільки за змістом позовних вимог позивач визначив порушенням його прав саме застосування до нього обмежувальних заходів (санкцій), то, на моє переконання, вилучення його з переліку фізичних осіб, до яких на підставі рішення РНБО від 19 лютого 2023 року, уведеного в дію Указом № 82/2023, застосовано обмежувальні заходи (санкції), є належним відновленням законних прав (інтересів) позивача і додатково визнавати Указ № 82/2023 в оспорюваній частині протиправним й нечинним не потрібно.
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду доходила в постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/536/19, від 1 вересня 2021 року у справі № 800/250/17, від 26 жовтня 2023 року у справі № 9901/80/21 та інш.
Тому вважаю, що Велика Палата Верховного Суду мала б задовольнити клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 990/176/23 та з урахуванням того, що відповідач - суб'єкт владних повноважень виправив оскаржуване позивачем порушення його прав, що зумовило відсутність предмета спору в цій справі, вже після ухвалення судом першої інстанції рішення, - визнати нечинним рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Суддя Н. В. Шевцова