ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/15657/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (36014, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 62, ідентифікаційний код 21076355)
до 1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, міста Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код 41037901);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Воєджер Плюс" (36002, місто Полтава, вулиця Довженка, 2-Ж, ідентифікаційний код 43803329)
про визнання правочинів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та зобов'язання припинити дії, які порушують право
встановив:
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" з вимогами до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Воєджер Плюс" про визнання правочинів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та зобов'язання припинити дії, які порушують право.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 без належних на те підстав відповідачу майно, яким він не володів на момент складення актів приймання-передачі активів в управління та права користування і розпорядження (крім права відчуження) власників якого не були обмежені та законно здійснювалися позивачем, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява не містить належно викладеного змісту позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату подання позовної заяви в даній справі та залишення позовної заяви без руху визначені вимоги до змісту позовної заяви, згідно яких позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Звертаючись з даним позовом позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину, однак, при цьому, позивачем не визначено які саме наслідки мають бути застосовані (з огляду на приписи статті 216 Цивільного кодексу України) (стягнення грошових коштів, повернення майна або відшкодування його вартості, відшкодування вартості послуг (або одразу декілька варіантів застосування наслідків недійсності правочину)), а також не конкретизовано дії, які просить припинити, які порушують права володіння, користування і розпорядження (крім права відчуження) майном.
Отже, у позові не конкретизовано зміст позовних вимог щодо предмета спору. Дана обставина фактично унеможливлює належне реагування відповідача на заявлені вимоги, що свідчить також про порушення таких основних засад (принципів) господарського судочинства як змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, і відповідно для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3 028 гривень.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи викладене, при зверненні з даним позовом до суду позивач мав сплатити судовий збір за 3 вимоги, проте як вбачається з платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 11.11.2025 № 2270 позивач судовий збір сплачено лише за дві вимоги в розмірі 6 056 грн 00 коп.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху дня усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання чітко конкретизований зміст позовних вимог.
Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суддя Н.Плотницька