ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/11129/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЕР-СІСТЕМ ГРУП"
(04052, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 17, офіс 417,
код ЄДРПОУ 42787736)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕДЖНЕ МІСТЕЧКО ' "ДУБОВИЙ РАЙ"
(03151, місто Київ, вул. Ідзиковських Сім'ї, будинок 3,
код ЄДРПОУ 38892003)
Про стягнення 54 768,47 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЕР-СІСТЕМ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕДЖНЕ МІСТЕЧКО "ДУБОВИЙ РАЙ" про стягнення заборгованості за договором підряду № 001-D07-003-Д від 12.04.2024 року в розмірі 52799,29 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 36 000 грн., втрати від інфляції у розмірі 5 083,13 грн., 3% річних у розмірі 1 306,25 грн. та пеню у розмірі 10 409,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11129/25, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.09.2025 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути із відповідача основний борг у розмірі 36 000,00 грн., - втрати від інфляції у розмірі 5 083,13 грн., - 3% річних у розмірі 1 306,25 грн., - пеню у розмірі 12 379,09 грн.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЕР-СІСТЕМ ГРУП", у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
25.09.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЕР-СІСТЕМ ГРУП" є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
29.09.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
06.10.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
11.11.2025 представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України» від 02.09.2010, “Смірнова проти України» від 08.11.2005, “Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, “Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
12.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» (виконавець) укладено договір № 001-D07-003-Д про виконання робіт (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до умов Договору та Технічного завдання (Додаток № 1 до Договору) скласти розрахунок вартості (кошторис) будівництва житлового будинку котеджного типу у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3 (надалі - роботи).
Результатом робіт за цим Договором є: розрахунок вартості (кошторис) будівництва житлового будинку котеджного типу у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3, здійснений виконавцем згідно Технічного завдання (надалі - Кошторис).
Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець бере на себе зобов'язання щодо розроблення та складання зазначеного Кошторису з урахуванням вимог чинного законодавства України, чинних ДБН та ДСТУ, норм витрат матеріалів та ринкової вартості робіт, включаючи вартість виконання робіт кваліфікованими працівникам, машинами та механізмами, орієнтовні витрати електроенергії, палива та води при виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку котеджного типу у Котеджному містечку «Дубки». Виконавець гарантує можливість виконання будівництва житлового(их) будинку(ів) котеджного типу згідно з Додатком № 2 до Договору, у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3, згідно складеного ним Кошторису протягом 12 місяців з дати отримання замовником Кошторису та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, шляхом укладення відповідного підрядного договору на будівництво житлового(вих) будинку(ів) котеджного типу, згідно з Додатком № 2 до Договору за ціною не вище визначеної Кошторисом у зазначений період (протягом 12 місяців з дати отримання замовником Кошторису та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт). У випадку перевищення вартості будівництва житлового будинку котеджного типу і всіх таких типових житлових будинків у Котеджному містечку «Дубки» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Заповідна, 3, згідно з Додатком № 2 до Договору, виконавець сплачує таку вартість перевищення у повному обсязі за рахунок власних коштів, шляхом оплати відповідної вимоги замовника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати її отримання.
Склад та обсяги робіт визначені у Технічному завданні, яке є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1) та можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі виникнення необхідності в збільшенні або зменшенні обсягів виконання робіт (п. 1.5. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що строк виконання робіт становить 30 календарних днів з дати підписання цього Договору.
Строки виконання робіт можуть бути змінені у разі: виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин; у разі істотної зміни Технічного завдання замовником (п. 2.2. Договору).
Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п. 2.4. Договору).
В п. 3.1. Договору сторони погодили, що ціна робіт складає 100 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 20 000,00 грн, разом з ПДВ - 120 000,00 грн. Вказана ціна є твердою.
Оплата за Договором здійснюється наступним чином:
передоплата у розмірі 70% від загальної вартості робіт по Договору, що становить 70 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 14 000,00 грн, разом з ПДВ - 84 000,00 грн, яка сплачується замовником протягом 15 робочих днів з дати підписання цього Договору;
остаточний розрахунок у розмірі 30 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 6000,00 грн, разом з ПДВ - 36 000,00 грн, що сплачується замовником згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт протягом 15 робочих днів з дати прийняття замовником результату робіт без зауважень та підписання сторонами акті здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.2. Договору виконавець передає замовнику підписаний та скріплений печаткою Акт приймання-передачі виконаних робіт у 2 (двох) примірниках разом із Кошторисом.
Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після надання Акту приймання-передачі виконаних робіт направляє виконавцю або підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийому відповідних результатів виконаних робіт з переліком зауважень та/або недоліків. Виконавець власними силами, без збільшення вартості робіт чи додаткової оплати зобов'язаний усунути зауваження замовника, визначені у мотивованій відмові у строк, що встановлений у такій мотивованій відмові, але у строк не більше ніж 10 робочих днів (п. 5.3. Договору).
Розділом 6 Договору визначено права та обов'язки сторін. Зокрема, виконавець зобов'язується забезпечити належне, якісне та своєчасне виконання робіт у строки, встановлені цим Договором; усунути за свій рахунок допущені недоліки, які будуть виявлені замовником при прийнятті Кошторису, отриманого в процесу виконання робіт; погоджувати готовий Кошторис із замовником. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний прийняти належним чином, якісно і в строк виконані роботи за Актом приймання-передачі виконаних робіт у разі відсутності зауважень; своєчасно і у повному обсязі здійснювати плату за належним чином, якісно і в строк виконані роботи.
Водночас, згідно з пп. 6.4.1. п. 6.4. Договору замовник має право у разі невиконання зобов'язань виконавцем в строк визначений п. 2.1. Договору - достроково розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це виконавця шляхом направлення рекомендованого листа з описом вкладення виконавцю на адресу, зазначену в Договорі, у строк не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до бажаної дати розірвання. Договір вважається розірваним з дати вказаної у повідомленні про вручення поштового відправлення та не потребує укладення додаткових угод. Попередня оплата (аванс) у такому випадку виконавцем повертається у повному обсязі.
Договір набуває чинності з дня його укладання сторонами і діє до 30.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. Договору).
На виконання умов Договору позивач відповідно до платіжної інструкції від 18.04.2024 № 143 перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 84 000,00 грн.
Звертаючись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОЕР-СІСТЕМ ГРУП» зазначає, що після виконання Позивачем умов Договору і виконання Робіт, Відповідач відмовився від їх прийняття і оплати.
З метою належного документального оформлення господарської операції, після подання Відповідачем позову про стягнення з Позивача попередньої оплати за Договором (справа №910/13631/24), Позивач офіційно, разом з супровідним листом від 19.03.2025 № 01-19, направив на адресу Відповідача: - 4 (чотири) примірники Кошторису будівництва житлового будинку котеджного типу у котеджному містечку "Дубки" на паперових носіях: на 28 арк.; - Кошторис будівництва житлового будинку котеджного типу у котеджному містечку "Дубки" у форматі Excel на електронному носії (flash накопичувач Transcend, серійний номер 632411 1597); - 2 (два) примірники Акту приймання-передачі виконаних робіт за договором № 001-D07-Д від 12 квітня 2024 року, підписані Виконавцем.
Одержані від Позивача документи Відповідач повернув Позивачу з супровідним листом від 24.03.2025 № 001-D0738892003-Л1.
За твердженням Позивача, вказані обставини підтверджують відсутність у Відповідача дійсного наміру належним чином оформити факт виконання Позивачем зобов'язань за Договором, який мав місце ще 28.05.2024.
17.05.2024 Відповідач фактично отримав від Позивача результат Робіт.
28.05.2024 Позивач направив доопрацьований з урахуванням зауважень Відповідача кошторис на електронну адресу уповноваженої особи Відповідача.
Як зазначено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 16.07.2025 у справі № 910/13631/24, сама по собі відсутність акту приймання-передачі, якщо уповноваженими особами підрядника та замовника відбувалося спілкування за допомогою електронного зв'язку, а 17.05.2024 підрядником був направлений замовнику кошторис, не надає права замовнику вимагати повернення сплаченого ним підряднику авансового платежу.
Таким чином, спір у справі виник з тих підстав, що Позивач вважає, що виконання ним Робіт і направлення їх результату у вигляді кошторису уповноваженій особі Відповідача означає виникнення у Позивача права на одержання остаточного розрахунку за Договором протягом 15 робочих днів після 28.05.2024 (коли кошторис було направлено Відповідачу у редакції з урахуванням його зауважень), а у Відповідача - обов'язку сплатити таку суму.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про те, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо проведення підрядних робіт, а відповідач не здійснив повністю оплату та відповідно не виконав свої господарські зобов'язання у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 36 000,00 грн. основного боргу.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Таким чином, при укладенні Договору №001-D07-003-Д від 12.04.2024 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.
Факт виконання Позивачем умов Договору №001-D07-003-Д від 12.04.2024 був предметом дослідження у справі №910/13631/24.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/13631/24, яка набрала законної сили і у перегляді якої у касаційному порядку відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025, встановлено обставини, які мають значення для вирішення справи за цим позовом і не потребують доведення:
Суд зауважує, що згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У справі №910/13631/24 встановлено факт виконання Позивачем зобов'язання за Договором - Робіт - направлення Відповідачу кошторису 17.05.2024 і подальше опрацювання і узгодження кошторису в період з 17.05.2024 по 24.05.2024.
Отже, виходячи з вищевикладеного, Постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/13631/24, що набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені в ній обставини належного виконання Позивачем умов Договору та відсутності підстав для повернення передплати повторного доведення не потребують.
Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за виконані роботи у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 36 000,00 грн. є обґрунтованими.
Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача пені - 12 379,09 грн. на підставі п.7.3. Договору за період з 19.06.2024 до 03.09.2025.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3 Договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків сплати грошових коштів за цим Договором за належним чином, якісно і в строк виконані і прийняті Замовником Роботи, Замовник на вимогу Виконавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми простроченого боргу за кожен день прострочення платежу.
Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені з перевищенням 6-ти місячного строку. Суд, здійснивши власний перерахунок, вважає що до стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 4 712,46 грн. за період з 19.06.2024 по 19.12.2024.
Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 1 306,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 083,13 грн.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 306,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 083,13 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Позивач надав належні докази понесення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (Договором про надання правової допомоги № 3 від 24.03.2024; Додатковою угодою № 2 до Договору про надання правової допомоги № 3 від 24.03.2024; Актом наданих послуг № 2 від 05.11.2025; Платіжною інструкцією № 1709 від 07.11.2025; Рахунком на оплату послуг № 22 від 05.11.2025.).
01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОЕР-СІСТЕМ ГРУП» (Клієнт) і адвокатом Терезою Ю.О. було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги № 3 від 24.03.2025 (далі - Додаткова угода) щодо надання правової допомоги (професійної правничої допомоги), пов'язаної зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕДЖНЕ МІСТЕЧКО «ДУБОВИЙ РАЙ» заборгованості за Договором № 001-D07-003-Д про виконання робіт від 12.04.2024, у тому числі будь-яких додаткових нарахувань на суму основного боргу.
Правова допомога, передбачена Додатковою угодою, включала, серед іншого: вироблення правової позиції, підготовку і подання позовної заяви до суду першої інстанції через систему Електронний суд, підготовку і подання інших процесуальних заяв, пояснень та документів, необхідність у поданні яких виникає при розгляді справи в суді першої інстанції, участь у судових засіданнях (у разі розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін).
Сторони домовились, що гонорар Адвоката за надання послуг, передбачених цією Додатковою угодою, становить 15 000 гривень, є фіксованим і не залежить від часу, фактично витраченого Адвокатом на надання послуг.
Судом встановлено, що на виконання умов Додаткової угоди Адвокатом Клієнту надано наступні послуги: 03.09.2025 - Підготовка і подання позову, за яким відкрито провадження у справі № 910/11129/25 - 4 години; 10.09.2025 - Підготовка і подання заяви про збільшення позовних вимог у справі № 910/11129/25 - 1 година; 26.09.2025 - Підготовка і подання відповіді на відзив у справі № 910/11129/25 - 2 години. Загалом Адвокатом на надання Позивачу правничої допомоги витрачено 7 годин. Акт наданий послуг № 2 підписано сторонами 05.11.2025. Платіжною інструкцією № 1709 від 07.11.2025 гонорар сплачено.
Таким чином, понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «НОЕР-СІСТЕМ ГРУП» витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. доведено позивачем, і суд вважає, що ці витрати відповідають критеріям розумності та співмірності зі складністю справи і виконаною адвокатом роботою. А тому суд покладає на відповідача ці витрати у повному обсязі.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та підхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЕДЖНЕ МІСТЕЧКО "ДУБОВИЙ РАЙ" (03151, місто Київ, вул. Ідзиковських Сім'ї, будинок 3, код ЄДРПОУ 38892003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЕР-СІСТЕМ ГРУП" (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 17, офіс 417, код ЄДРПОУ 42787736) основного боргу у розмірі 36 000,00 грн., пені у розмірі 4 712,46 грн., 3% річних у розмірі 1 306,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 083,13 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. та 2083,31 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов