вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"16" грудня 2025 р. Справа№ 910/17574/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 (повний текст складено та підписано 01.03.2021)
у справі №910/17574/20 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»
2. Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бррент»
про скасування наказу,
10.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін'юст) про скасування наказу Мін'юсту №3743/5 від 27.10.2020 «Про скасування рішення про державну реєстрацію» (далі за текстом - Наказ) та стягнення 2 102,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Наказ прийнято з порушенням вимог частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» від 01.07.2004 №1952-IV, у редакції Закону від 16.10.2020 (далі за текстом - Закон №1952-IV) та статті 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), оскільки на час вчинення приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Романом Тадейовичем реєстраційних дій від 29.01.2020 та від 24.02.2020 щодо спірного майна існувала заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі №914/2150/18.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 26.02.2020 у справі №914/2150/18 задовольнив заяву ТОВ «Мані Флоу» (позивача у даній справі) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Господарський суд Львівської області рішенням від 23.03.2020, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом постановою від 11.08.2020 та Верховним Судом постановою від 27.10.2020 у справі №914/2150/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Корпало Галини Василівни про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, позов задовольнив повністю. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101 та всі послідуючі/пов'язані рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний №50879952 від 29.01.2020 та індексний № 51284819 від 24.02.2020. Скасував державну реєстрацію права власності ТОВ «Оптімус+» на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013 та всі послідуючі/пов'язані записи, а саме номер запису: 35249658 від 29.01.2020 та номер запису: 35627627 від 24.02.2020, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013 про право власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ «МАНІ ФЛОУ».
Отже, станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» із скаргою до Мін'юсту існував спір щодо майна, а на дату розгляду відповідачем скарги вже існувало судове рішення.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.11.2020 відкрив провадження у справі №910/17574/20 та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» (далі за текстом - третя особа 3); та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС+» (далі за текстом - третя особа 1); приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусак Романа Тадейовича (далі за текстом - третя особа 2). Господарський суд міста Києва рішенням від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 позов задовольнив повністю; скасував наказ Міністерства юстиції України №3743/5 від 27.10.2020 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»; стягнув з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» 2 102,00 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач, розглядаючи скаргу та приймаючи спірний Наказ, діяв всупереч приписів пункту 1 частини 2 статті 37 Закону №1952-IV, оскільки був наявний судовий спір у справі №914/2150/18 щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 4 571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, яке є об'єктом оскаржуваних реєстраційних дій.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, третя особа 3 звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги третя особа 3 посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки справа №914/2150/18 не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом спору є застосування наслідків недійсності правочину.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 , судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.03.2021 у справі №910/17574/20 залишив без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20.
Після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.04.2021 відкрив апеляційне провадження у справі №910/17574/20.
Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу третьої особи 3 позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що під час розгляду справи №914/2150/18 встановлено обставини неправомірності набуття ТОВ «Оптімус+» (третьою особою 1 у даній справі) перехід права власності на спірне нерухоме майно, оскільки угода між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Оптімус+» (третьою особою 1 у даній справі) є нікчемною, а тому перехід права власності на нерухоме майно та подальша реєстрація такого майна за ТОВ «Оптімус+» (третьою особою 1 у даній справі) є незаконною та підлягає скасуванню.
Матеріали справи №910/17574/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.04.2021.
Також не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність та обґрунтованість спірного Наказу, оскільки державний реєстратор при розгляді та прийнятті оскаржуваного рішення порушив вимоги статей 10, 18, 24 Закону №1952-IV, так як не встановив наявності суперечностей; до заяви не було додано відомостей щодо уповноваженої особи заявника - юридичної особи та електронних копій документів, на підтвердження повноважень заявника, та документів необхідних для встановлення припинення права власності на об'єкт нерухомого майна.
Щодо судового спору у справі №914/2150/18, то, за висновком Мін'юсту, предмет та підстави такого спору не є ідентичними з підставами та предметом скарги третьої особи 3 на дії державного реєстратора, за результатами якої прийнято спірний Наказ, а тому відсутні підстави для задоволення позову у даній справі.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.04.2021 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 , судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.04.2021 у справі №910/17574/20 поновив пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20.
Позивач згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів Мін'юсту та ґрунтуються на обставинах справи.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2021 апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 об'єднав в одне провадження.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17574/20 між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 справу №910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2021 справу №910/17574/20 за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийняв до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17574/20 між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 справу №910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.07.2021 справу №910/17574/20 за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийняв до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
12.07.2021 третьою особою 1 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення та врахування правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 03.03.2021 у справі №707/477/20 про те, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у подібній категорії спорів, оскільки Міністерство юстиції України не оспорює право позивача, а згідно з положеннями статті 7 Закону 1952-IV здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав та розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
31.07.2021 третьою особою 3 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №910/17574/20 до набрання законної сили постанови Західного апеляційного господарського суду у справі №910/2150/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» (третьої особи 3 у даній справі) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі №914/2150/18.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звільнено у відставку.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.11.2021 для розгляду апеляційних скарг у справі №910/17574/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - ОСОБА_3 (суддя - доповідач), судді: ОСОБА_2 , Алданова С.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.11.2021 прийняв справу №910/17574/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 до провадження у складі колегією суддів: головуючий суддя - ОСОБА_3 (суддя - доповідач), судді: ОСОБА_2 , Алданова С.О.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, а також перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_3 (суддя - доповідач), судді: Владимиренко С.В., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.02.2022 прийняв справу №910/17574/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_3 (суддя - доповідач), судді: Владимиренко С.В., Майданевич А.Г.
У зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022, для розгляду апеляційних скарг у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_3 (суддя - доповідач), судді: Владимиренко С.В., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.07.2022 прийняв справу №910/17574/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_3 (суддя - доповідач), судді: Владимиренко С.В., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.08.2022 у справі №910/17574/20 (головуючий суддя - ОСОБА_3, судді - Ткаченко Б.О., Владимиренко С.В.) задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» про зупинення провадження у справі №910/17574/20; зупинив провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 до набрання законної сили рішенням Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2150/18; та зобов'язав учасників справи повідомили Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №910/17574/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 у зв'язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_3 у відставку 21.02.2023 (рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023), матеріали судової справи №910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_4., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.04.2023 у справі №910/17574/20 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийняв до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_4., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В. та зобов'язав учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які були підставою зупинення провадження у справі №910/17574/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 у зв'язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_4 у відставку 13.07.2023 (рішення Вищої ради правосуддя №708/0/15-23), матеріали судової справи № 910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3021/23 від 14.08.2023 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 матеріали справи, разом із апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою 14.08.2023 справу №910/17574/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийняв до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.; та зобов'язав учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які були підставою зупинення провадження у справі №910/17574/20.
01.09.2023 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №910/17574/20 відповідач надав пояснення. Зі змісту вказаних пояснень вбачається, що станом на 01.09.2023 справа №914/2150/18 перебуває на розгляді Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду.
Північним апеляційним господарським судом встановлено, що Західний апеляційний господарський суд постановою від 16.06.2023 у справі №914/2150/18 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» задовольнив частково; скасував рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі №914/2150/18; прийняв нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнив частково. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101. Скасував державну реєстрацію права власності ТОВ «Оптімус+» на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013 про право власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ «МАНІ ФЛОУ». У решті в задоволенні позову суд відмовив.
Також суд апеляційної інстанції скасував вжитий ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2020 у справі №914/2150/18 накладений арешт на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101. Скасував державну реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження від 27.02.2020 17:16:16 вчинену державним реєстратором: приватним нотаріусом Войтовським Валентином Сергійовичем, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, підстава для державної реєстрації: ухвала суду, серія та номер: б/н, виданий: 26.02.2020, видавник: Господарський суд Львівської області справа № 914/2150/18, вид обтяження: арешт нерухомого майна, власники: особа, в інтересах якої встановлено обтяження: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу», особа, майно/права якої обтяжуються: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус+», код ЄДРПОУ: 32674231, обтяжувач: Господарський суд Львівської області.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у зв'язку із звільненням головуючого судді (судді-доповідача) Шаптали Є.Ю. у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17574/20 між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.09.2024 справу №910/17574/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.10.2024 прийняв до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.; поновив провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 призначив на 19.11.2024 на 12 год. 45 хв.
Суд апеляційної інстанції поновив провадження у справі №910/17574/20, оскільки відпали обставини, що зумовили зупинення провадження.
Верховний Суд постановою від 27.09.2023 у справі №914/2150/18 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» і Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» задовольнив частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023) у справі № 914/2150/18 в частині задоволення позову скасував. Прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
18.11.2024 позивачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення з приводу справи №914/2150/18. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що під час розгляду справи №914/2150/18 Верховний Суд не ставив під сумнів щодо нікчемності правочину, підставою для відмови у позові стало обрання позивачем неналежного способу захисту (пункт 4.26 постанови Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №914/2150/18).
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.11.2024 зупинив провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/2546/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.09.2025 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №910/2546/22, а тому, керуючись положеннями статті 230 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд апеляційної інстанції за власною ініціативою ухвалою від 24.11.2025 поновив провадження у справі №910/17574/20; розгляд справи №910/17574/20 призначив на 02.12.2025 на 12 год. 45 хв.
02.12.2025 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» заяву щодо належного відповідача у справі №910/17574/20, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22. Позивач зазначив, що між ним та третіми особами 1 та 3 не існує ніяких матеріально-правових спорів, оскільки спір, який існував між даними юридичними особами вже остаточно вирішено в судовому порядку, що підтверджується постановами Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №916/4659/23(914/411/21), від 20.03.2025 у справі №916/4659/23(916/1489/24).
Таким чином, у справі № 910/17574/20 наявний спір тільки між позивачем та відповідачем, а тому Мін'юст є належним єдиним відповідачем у даній справі №910/17574/20. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.12.2025 продовжив строк розгляду справи №910/17574/20 та відклав розгляд справи №910/17574/20 на 16.12.2025 на 14 год. 00хв.
Треті особи 2 та 3 у судове засідання, призначене на 16.12.2025, своїх представників, чи особисто, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №910/17574/20 до електронного кабінету третьої особи 3 та на відому суду поштову адресу третьої особи 2.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, справа №910/17574/20 розглядається за відсутності представників третіх осіб 2, 3, повідомлених судом апеляційної інстанції належним чином.
У судовому засіданні 16.12.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2025 заперечив проти задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи 3, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 залишити без змін.
Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 16.12.2025 підтримав апеляційні скарги відповідача та третьої особи 3, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзивів на них, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
24.02.2020 на підставі рішення третьої особи 2 внесено запис за №51284819 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності третьої особи 3 на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення літ. «Б-3» загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73 та зареєстровано право власності на вказані приміщення за третьою особою 1.
01.04.2020 третя особа 3 звернулась до Мін'юсту із скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, яка зареєстрована за вх. №9753-33-20 (а.с. 9 т.1), за якою просила:
1) провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора №51284819 від 24.02.2020, прийнятих ПН ЛМНО Гусаком Р.Т.;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію №51284819 від 24.02.2020 прийняте державним реєстратором ПН ЛМНО Гусаком Р.Т. та припинити право власності за ТОВ «Оптімус+» (третя особа 1 у даній справі).
Скарга обґрунтована тим, що 29.01.2020 між ТОВ «Оптімус+» (третя особа 1 у даній справі) (Продавець) та ТОВ «БРРЕНТ» (третя особа 3 уданій справі) (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень за реєстровим номером №82 (а.с. 105 т. 1) та зареєстровано право власності ПН ЛМНО Гусаком Р.Т., відповідно до якого ТОВ «Оптімус+» (третя особа 1 у даній справі) передав у власність ТОВ «БРРЕНТ» (третя особа 2 у даній справі) нежитлові приміщення літ. «Б-3» загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд.73.
Як зазначав скаржник у скарзі, з невідомих причин, 24.02.2020 право власності незаконно перейшло до ТОВ «Оптімус+» (третя особа 1 у даній справі) на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого ПН ЛМНО Корпало Г.В. у 2013 році. Дій щодо розірвання чинного Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020 ТОВ «БРРЕНТ» (третя особа 3 у даній справі) не здійснювало та будь-яких заяв і документів нотаріусу не подавало.
Також, у скарзі було повідомлено про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може привести до скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
08.10.2020 позивачем, як заінтересованою стороною, були надані письмові пояснення до Мін'юсту щодо скарги, в яких, зокрема, зазначено, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2150/18 за позовом ТОВ «МАНІ ФЛОУ» до ТОВ «Оптімус+», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПН ЛМНО Корпало Г.П., про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (а.с. 10-11 т.1).
Господарський суд Львівської області ухвалою від 17.01.2020 у справі №914/2150/18 частково задовольнив заяву ТОВ «Мані Флоу» (позивача у даній справі), заборонивши ТОВ «Оптімус+» та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерства юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101.
27.01.2020 відомості про вказану ухвалу були внесені ПН КМНО Войтовським В.С. у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером №38140384.
Незважаючи на наявну заборону на вчинення реєстраційних дій по відношенню до вказаного майна, третьою особою 2 вчинено дії щодо реєстрації права власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 82, виданого 29.01.2020 за третьою особою 3, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50879952 від 29.01.2020 о 18:09:29.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 26.02.2020 у справі №914/2150/18 заяву ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (позивача у даній справі) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив, наклавши арешт на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73.
Позивач у поясненнях від 08.04.2020 до Мін'юсту зазначив про наявність судового спору щодо зазначеного нерухомого майна на підтвердження чого було надано, зокрема, ухвалу Верховного Суду від 08.09.2020 про відкриття касаційного провадження у справі №914/2150/18.
На цій підставі позивач просив відповідача відмовити у задоволенні скарги третьої особи 3.
08.10.2020 колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок (далі - висновок), яким рекомендовано:
1. Скаргу ТОВ «БРРЕНТ» від 01.04.2020 задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення від 24.02.2020 №51284819, прийняте ПН ЛМНО Гусаком Р.Т.;
3. Тимчасово заблокувати доступ ПН ЛМНО Гусаку Р.Т. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
На підставі вищевказаного висновку відповідачем було прийнято Наказ №3743/5 від 27.10.2020, яким:
1. Скаргу ТОВ «БРРЕНТ» від 01.04.2020 задоволено повністю.
2. Скасовано рішення від 24.02.2020 №51284819, прийняте ПН ЛМНО Гусаком Р.Т. про припинення права власності на спірне майно третьою особи 3 та реєстрацію права власності за третьою особою 1.
3. Тимчасово заблоковано доступ ПН ЛМНО Гусаку Р.Т. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Спір виник внаслідок прийняття Мін'юстом Наказу, який, як стверджує позивач, прийнято з порушенням положень частини 2 статті 37 Закону №1952-IV, посилаючись на те, що відповідач не мав права розглядати скаргу, оскільки на час її розгляду та складення висновку, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу, існував судовий спір стосовно нерухомого майна.
Згідно із статтею 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.
Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов'язаний у відповідності до частини 3 статті 13 та статті 74 ГПК України довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон №1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В силу пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №1952-IV державним реєстратором є нотаріус.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Підставами для відмови в державній реєстрації прав відповідно до статті 24 Закону №1952-IV є, зокрема, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина 2 статті 24 Закону №1952-IV).
Статтею 37 Закону №1952-IV врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону №1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) (у редакції від 23.04.2020) (далі за текстом - Порядок) визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Пунктом 5 Порядку визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Судом встановлено, що позивач повідомив Мін'юст про наявну заборону на вчинення дій стосовно спірного нерухомого майна згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі №914/2150/18 та наявність спору щодо нерухомого майна.
Словосполучення «щодо нерухомого майна наявний судовий спір» суд тлумачить у розумінні наявності спору між двома та більше суб'єктами, які мають різне бачення щодо особи, яка має бути власником нерухомого майна, і одна з таких осіб передала цей спір на розсуд компетентного суду, і відповідним судом відкрито провадження у справі.
Такий судовий спір завершується постановлення остаточного судового рішення і до його завершення, одна із сторін переданого на вирішення суду спору позбавлена можливості звертатися до Міністерства юстиції України із скаргою в порядку статті 37 Закону №1952-IV, якщо така скарга стосується цього нерухомого майна та прав чи інтересів однієї або декількох осіб, які є учасниками відповідного судового спору.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що вимоги про скасування спірного Наказу в частині пунктів 3, 5 не порушують прав, обов'язків та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом, а тому в цій частині слід відмовити у позові через відсутність порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).
За таких обставин, у задоволенні позову в частині скасування пунктів 3, 5 Наказу слід відмовити через відсутність порушеного права позивача.
Разом з цим, Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц виснував, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов'язковий для суду та інших суб'єктів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 виснувала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №910/2546/22 щодо визначення належного складу відповідачів у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України, якими скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та застосування ефективних способів захисту таких прав у контексті статей 15, 16 ЦК України, статті 37 Закону №1952-IV та норм ГПК України.
У постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права. У пунктах 9.52- 9.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 зазначено: « 9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі №910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі №910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі №910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі №910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.
Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін'юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.
Велика Палата Верховного Суду вчергове звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)].
У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)]».
Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи правовідносин.
За частиною 2 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до частин 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9).
За сформованою та сталою правовою позицією Верховного Суду звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Суди встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, відмовляють у позові до такого відповідача (постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бррент» залучені судом першої інстанції як треті особи, тоді як залучення їх до участі у справі судом першої інстанції не можна ототожнювати із залученням зазначених осіб у належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).
Згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, суд за власною ініціативою не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом (10.11.2020) та на момент звернення третьої особи 3 (ТОВ «Бррент») із скаргою до Мін'юсту, та прийняття останнім спірного Наказу, існував спір у справі №914/2150/18 щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 4 571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, яке є об'єктом оскаржуваних реєстраційних дій, між позивачем та третіми особами 1, 3, про що позивач повідомляв Мін'юст під час розгляду скарги третьої особи 3 (ТОВ «Бррент»), і зазначене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Таким чином, Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у даній справі незалежно від доводів та підстав позову, оскільки він не оспорює речове право позивача на нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 4 571,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, які є об'єктом оскаржуваних реєстраційних дій. Тоді як у суду апеляційної інстанції немає визначених процесуальним законом підстав для залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» як співвідповідачів. А тому, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.11.2025 у справі №904/2414/23, від 04.11.2025 у справі №910/7445/23, від 04.11.2025 у справі №910/10444/22, від 04.11.2025 у справі №910/1758/24, від 04.11.2025 у справі №910/16665/21, від 11.11.2025 у справі №910/18109/23, від 11.11.2025 у справі №910/12352/23, від 11.11.2025 у справі №320/197/22, від 11.11.2025 у справі №910/1766/24, від 11.11.2025 у справі №911/2874/21, від 19.11.2025 у cправі №910/13311/22, від 19.11.2025 у справі №910/1328/24, дійшов висновку про те, що у позові в частині скасування пунктів 1, 2, 4 Наказу слід відмовити, та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частинами 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
З урахуванням наведених вище мотивів відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не надає оцінки іншим доводам апеляційних скарг відповідача та третьої особи 3 (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).
Щодо доводів позивача про те, що Мін'юст є належним відповідачем, то слід зазначити таке.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).
Тоді як відсутність спору між сторонами унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Верховний Суд постановою від 19.11.2024 у справі №916/4659/23(914/411/21) залишив без змін постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4659/23(914/411/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС +», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІ ФЛОУ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович про визнання недійсним договору купівлі-продажу Нежитлових приміщень від 29.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріально округу Гусаком Р.Т. та зареєстрованого у реєстрі за №82, укладеного між ТОВ «ОПТІМУС+» та ТОВ «БРРЕНТ», за результатами розгляду якої договір визнано недійсним.
Верховний Суд постановою від 20.03.2025 у справі №916/4659/23(916/1489/24) залишив без змін постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №916/4659/23(916/1489/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 2) розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»; 3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, №11/2019-4 від 22.11.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 24.10.2019 №UA-EA-2019-10-01-00008-b, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем та зареєстрованого в реєстрі за №3225; визнання відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» майнових прав, відмінних від права власності, на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м. (нежитлові приміщення першого, другого, третього та четвертого поверхів чотириповерхової виробничої будівлі), розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, що є предметом Договору. За результатами розгляду справи №916/4659/23(916/1489/24) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Чинний ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір між позивачем та третіми особами 1, 3 перестав існувати вже після ухвалення рішення у даній справі, на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Отже, станом на дату ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 спір між позивачем та третіми особами 1, 3 існував, що спростовує доводи позивача про те, що Мін'юст є належним відповідачем у даній справі.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Згідно із частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано оцінку спірним правовідносинам з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22 та постановах Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №904/2414/23, від 04.11.2025 у справі №910/7445/23, від 04.11.2025 у справі №910/10444/22, від 04.11.2025 у справі №910/1758/24, від 04.11.2025 у справі №910/16665/21, від 11.11.2025 у справі №910/18109/23, від 11.11.2025 у справі №910/12352/23, від 11.11.2025 у справі №320/197/22, від 11.11.2025 у справі №910/1766/24, від 11.11.2025 у справі №911/2874/21, від 19.11.2025 у cправі №910/13311/22, від 19.11.2025 у справі №910/1328/24.
Зважаючи на вищенаведене, заявлення позову до неналежного відповідача, незалучення до участі у даній справі належних співвідповідачів, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17574/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (вул. Лепцизька, буд. 3-А, вхід Б, офіс 8, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42739750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бррент» (вул. Сихівська, буд. 18, м. Львів, 79066, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38099402) 3 153,00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (вул. Лепцизька, буд. 3-А, вхід Б, офіс 8, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42739750) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622) 3 153,00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/17574/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська