вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2025 р. Справа№ 910/16173/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025
у справі № 910/16173/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пауер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"
про стягнення 168 110,10 грн
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пауер" (далі - ТОВ "Компанія "Пауер", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" (далі - ТОВ "Аларіт Оренда-", відповідач) про стягнення 49 126,87 грн - пені, 98 370,69 грн - інфляційних втрат, та 20 612,54 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 в частині повної та своєчасної оплати орендованим майном. Обставини вказаного порушення вже були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/19131/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 21.08.2024, за яким з ТОВ "Аларіт Оренда" було стягнуто 272 198,31 грн. боргу по орендній платі, 4 082, 97 грн. витрат по сплаті судового збору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/16173/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пауер" пеню у сумі 40 105 грн 38 коп., інфляційні витрати у сумі 92 894 грн. 29 коп., 3 % річних у сумі 20 590 грн 22 коп.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» 16.09.2025 звернулось через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 року у справі №910/16173/24 в частині задоволення позову ТОВ "Компанія Пауер" до ТОВ "Аларіт Оренда-" про стягнення з ТОВ "Аларіт Оренда-" на користь ТОВ "Компанія "Пауер" пені у сумі 40 105,38 грн, інфляційних витрат у сумі 92 894,29 грн, 3 % річних у сумі 20 590,22 грн, судовий збір у сумі 2 766,46 грн - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Компанія Пауер" до ТОВ "Аларіт Оренда-" про стягнення зазначених грошових коштів у справі №910/16173/24 - відмовити повністю.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» у судовій справі № 910/16173/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі № 910/16173/24 - залишено без руху.
01.10.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1291 від 01.10.2025. Заяву подано в строк, встановлений судом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025, у зв'язку з тим, що головуюча суддя Кропивна Л.В. рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2024 суддю Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 було, зокрема, прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/16173/24, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
31.10.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який приймається судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: в перший робочий день після виходу головуючої судді з лікарняного, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", перебої з електроживленням та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, не в повній мірі з'ясував та оцінив обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що позивач уже отримав значну компенсацію за порушення зобов'язань у межах іншої справи, зокрема у вигляді стягнутої заборгованості з орендної плати та зарахування гарантійного платежу як штрафної санкції. Сукупно ці суми суттєво компенсували негативні наслідки для позивача, у зв'язку з чим подальше стягнення пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних призводить до надмірного та непропорційного фінансового навантаження на відповідача.
Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції обмежився формальною перевіркою розрахунків і наявності права на стягнення, не надавши належної оцінки принципам розумності, справедливості та пропорційності, а також не врахував правову позицію Верховного Суду щодо можливості зменшення не лише неустойки, а й процентів та інфляційних втрат. Загальний розмір заявлених до стягнення санкцій значно перевищує суму основного боргу та фактично перетворює відповідальність на спосіб необґрунтованого збагачення, що суперечить природі штрафних санкцій як засобу компенсації, а не отримання доходу.
Крім того, скаржник наголошує, що порушення зобов'язань відбулося в період активних бойових дій у місті Києві та Київській області після введення воєнного стану. У цей час діяльність відповідача була фактично зупинена з об'єктивних причин, пов'язаних із загрозою життю працівників, обмеженням пересування, дефіцитом пального та неможливістю користування орендованим майном. Відповідач також вважає, що заявлені позивачем вимоги за наведених обставин спрямовані не на захист порушеного інтересу, а на отримання надмірної вигоди.
З огляду на наведене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову в позові, або ж принаймні зменшенню розміру штрафних санкцій та компенсацій їх до нуля з урахуванням конкретних обставин справи, судової практики Верховного Суду та принципів справедливості й пропорційності.
5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що фактично повторює доводи, вже наведені у відзиві на позовну заяву, без подання нових доказів чи обґрунтування підстав для скасування рішення. Оскаржуване рішення, на переконання позивача, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відповідають вимогам статті 277 ГПК України.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, врахував встановлені раніше факти у справі №910/19131/23, надав оцінку всім доказам і аргументам сторін та правильно застосував норми законодавства. Зокрема, суд встановив факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевірив розрахунки пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних та здійснив власний перерахунок, задовольнивши вимоги позивача у меншому розмірі, ніж було заявлено. Таким чином, суд не обмежився формальною перевіркою розрахунків, а здійснив їх критичну оцінку з урахуванням фактичних обставин справи.
За доводами позивача, суд також правомірно врахував факт примусового стягнення основної заборгованості та зарахування гарантійного платежу як штрафу за дострокове розірвання договору суборенди, що прямо відображено в мотивувальній частині рішення. Доводи відповідача щодо необхідності зменшення штрафних санкцій, а також посилання на форс-мажорні обставини у зв'язку з воєнним станом були розглянуті судом, однак обґрунтовано відхилені з огляду на відсутність доведених виняткових обставин і з урахуванням того, що ці обставини вже досліджувалися судами під час розгляду попередньої справи між тими самими сторонами.
З огляду на наведене, позивач вважає, що суд першої інстанції дотримався принципів законності та обґрунтованості, належним чином мотивував своє рішення та правильно визначив розмір підлягаючих стягненню сум. У зв'язку з цим підстав для скасування або зміни рішення не існує, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з залишенням оскаржуваного рішення без змін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.11.2020 між ТОВ "Компанія "Пауер" (орендар) та ТОВ "Аларіт Оренда-" (суборендар) був укладений договір суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО (далі - договір), відповідно до умов якого орендар передає розташовані на території майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (літери А, А') нежилі приміщення площею 220,7 кв. м (далі - приміщення) у строкове платне користування суборендарю, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення та сплачувати орендну плату за їх користування, а також здійснювати інші платежі, передбачені договором.
Пунктом. 3.1 цього договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщень, вказаного в додатку № 1, а в частині зобов'язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання.
Строк суборенди починається з моменту передачі приміщень суборендарю за актом приймання-передачі. Строк суборенди закінчується у дату, визначену додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку не раніше або не пізніше підписання обома сторонами акту повернення приміщень.
За п. Е додатку № 1 до договору визначено, що строк суборенди визначено з 01.12.2020 по 30.11.2021 (включно).
Додатковою угодою від 16.11.2021 сторони внесли зміни до п. Е додатку № 1 та визначили строк суборенди з 01.12.2020 по 30.11.2022 (включно).
Згідно з п. 3.2 вказаного договору, плата за суборенду приміщень та інші, платежі нараховуються з дати передачі приміщення на підставі акту приймання-передачі приміщень, за винятком платежів, які сплачуються з моменту підписання договору і вказані оплати закінчують нараховуватись на підставі акту повернена приміщень.
Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору, плата за суборенду приміщення складається з орендної плати (основна орендна плата).
Сума основної орендної плати за кожен оплачуваний місяць за приміщення буде визначатися в гривнях відповідно до такої формули:
(Постійна сума орендної плати х Коефіцієнт К), де:
Постійна сума орендної плати = загальна площа х основна сума,
загальна площа - площа приміщення згідно з договором суборенди,
основна сума - це орендна плата за один квадратний метр приміщення за один місяць. Коефіцієнт К застосовується для цілей індексації орендної плати та інших платежів за договором (крім компенсації комунальних послуг) і визначається за наступною формулою: К1/(поділити)К2,
де показник «К1» - офіційних курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день виставлення рахунку орендарем;
показник «К2» - курс, що визначається додатком № 1 до договору.
Затримка у передачі суборендарю інформації про підвищену орендну плату та інші платежі не означає, що орендар відмовився від її впровадження.
Згідно з п. F додатку № 1 до договору визначено наступне:
у період з 01.12.2020 по 31.01.2021 за 1 кв. м приміщень основна сума складає 341,90 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 12,14 доларів США;
у період з 01.02.2021 по 30.11.2021 за 1 кв. м. приміщень основна сума складає 426,91 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 15,16 доларів США.
Додатковою угодою від 16.11.2021 сторони доповнили пункт F додатку № 1 до договору наступними абзацами:
у період з 01.12.2021 по 28.02.2022 орендна ставка за 1 кв. м приміщень складає 352,00 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 12,50 доларів США;
у період з 01.03.2022 до закінчення строку суборенди орендна ставка за 1 кв. м приміщень складає 442,40 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 15,00 доларів США.
Пунктом 7.1 цього договору передбачено, що орендна плата сплачується суборендарем у гривнях на авансовій основі з 1 (першого) по 6 (шосте) число кожного поточного місяця, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються з 1 (першого) по 3 (третє) число поточного місяця, за який має здійснюватися оплата. Дострокова сплата за суборенду приміщень за майбутні періоди може здійснюватися виключно за взаємною згодою сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату.
За п. 7.2 договору компенсація за комунальні послуги здійснюється суборендарем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку.
Орендар щомісячно надає суборендарю акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Суборендар зобов'язаний підписати і повернути орендарю такий акт впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту його надання. Якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту надання суборендарю акту здачі-приймання робіт орендар не одержить підписаний суборендарем акт, він вважається прийнятим, погодженим і підписаним, а послуги - такими, що надані належним чином (п. 7.3 договору).
Згідно з п. 7.5. договору сторони узгодили, що при здійсненні платежів орендар матиме право здійснити наступні зарахування здійснених, платежів: окремі платежі будуть спочатку зараховуватись в рахунок відсотків та/або пені, нарахованої на даний платіж, після чого - в рахунок найдавнішого платежу даного виду, що вимагається.
Відповідно до п. 7.6 цього договору, неотримання суборендарем рахунків, передбачених договором, не звільняє суборендаря від сплати відповідного платежу. У разі відсутності рахунка орендаря до 5-го числа поточного місяця, суборендар зобов'язаний негайно звернутися до орендаря з метою отримання рахунку і сплатити його у строки, вказані у п. п. 7.1, 7.2 цього договору, або ж здійснити сплату у розмірі, визначеному додатком № 1.
За п. 8.1 договору виконання грошових зобов'язань суборендаря, що виникають з договору суборенди (в тому числі зобов'язань щодо сплати будь-яких санкцій), мають бути забезпечені гарантійним платежем (далі - гарантійний платіж).
Вказаний в цьому пункті гарантійний платіж сплачується суборендарем протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання договору суборенди. У разі пропущення строку сплати гарантійного платежу, договір може бути припинено (розірвано) орендарем в односторонньому порядку без застосування будь-яких штрафних санкції з боку суборендаря. В даному випадку договір є припиненим (розірваним), починаючи з 6-го (шостого) дня з моменту його укладення.
За п. 8.2 договору у випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого із його зобов'язань за договором суборенди, пов'язаним, зі здійсненням на користь орендаря будь-яких платежів, орендар має право зарахувати в погашення такої заборгованості суборендаря частку гарантійного платежу. В такому випадку суборендар повинен протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту пред'явлення вимоги орендаря поповнити суму гарантійного платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму, визначену додатком № 1.
Сплачена сума гарантійного платежу зараховується як оплата основної орендної плати за два останніх місяці суборенди (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 8.4 договору, в редакції додаткової угоди від 12.11.2020, у разі дострокового розірвання орендарем договору у зв'язку з порушенням його умов суборендарем або у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи суборендаря, при недотриманні умов п. 14.6 договору, сума гарантійного платежу (або його фактично наявний залишок після використання орендарем частини гарантійного платежу) не підлягає поверненню суборендарю і зараховується орендарем у якості штрафу за дострокове розірвання договору.
Пунктом 14.1 договору передбачено, що орендар має право відмовитися від зобов'язання за договором (розірвати договір суборенди в односторонньому порядку) у випадку, якщо суборендар більше ніж на 10 календарних днів затримав оплату орендної плати, чи інших платежів, передбачених договором
У випадку відмови орендаря від договору (розірвати договір суборенди в односторонньому порядку), останній є розірваним на 7-й день з моменту надіслання суборендарю заяви орендаря повідомлення про розірвання договору (п. 14.2 договору).
Так, судом першої інстанції правомірно було зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (ТОВ "Аларіт Оренда-") умов указаного договору (в частині оплати орендних платежів), рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/19131/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 21.08.2024, з ТОВ "Аларіт Оренда-" на користь ТОВ "Компанія "Пауер" було стягнуто 272 198,31 грн. боргу по орендній платі, 4 082, 97 грн. витрат по сплаті судового збору. Вказаним рішенням був встановлений факт неналежного виконання ТОВ "Аларіт Оренда-" договору суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020, в частині своєчасної сплати орендних платежів. Рішення набрало законної сили.
Також із матеріалів справи вбачається, що Державною виконавчою службою у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду від 04.03.2024 у справі № 910/19131/23, на користь позивача була стягнута вказана заборгованість, що підтверджується платіжною інструкцією № 2182 від 16.09.2024.
Проте, оскільки заборгованість, стягнута вказаним рішенням Господарського суду міста Києва була сплачена з порушенням строку, то ТОВ "Компанія "Пауер" нарахувало пеню у сумі 49 126,87 грн. за період з 07.02.2022 по 06.10.2022, інфляційні втрати у сумі 98 370,69 грн. та 3 % річних у сумі 20 612,54 грн. за період з 07.02.2022 по 16.09.2024. Із вказаними вимогами ТОВ "Компанія "Пауер" звернулась до суду в даній справі.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
З урахуванням встановлення факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати орендної плати (що підтверджується рішенням рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/19131/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 21.08.2024, з ТОВ "Аларіт Оренда-" на користь ТОВ "Компанія "Пауер" було стягнуто 272 198,31 грн. боргу по орендній платі за період лютий - квітень 2022 року), перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 92 894 грн. 29 коп. та 3 % річних у сумі 20 590 грн 22 коп, оскільки стягнення таких коштів (заборгованості) відбулось лише 16.09.2024.
Водночас, щодо заявленої до стягнення позивачем пені у розмірі 40 105,38 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру нарахованої пені. Суд першої інстанції в задоволенні вказаного клопотання відмовив через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з урахуванням наступного.
Вирішуючи питання зменшення нарахованої пені, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Так, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25- 7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України".
Так, суд апеляційної інстанції у цій частині враховує доводи скаржника, що сума основної заборгованості в розмірі 272 198,97 грн боргу по орендній платі було стягнута судовим рішенням у справі № 910/19131/23. Більше того, в мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/19131/23 було встановлено, що оскільки договір суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 є розірваним з 19.08.2022 у зв'язку з наявною у суборендаря заборгованості перед орендарем за цим договором, враховуючи лист позивача від 12.08.2022, орендарем правомірно зараховано сплачений суборендарем гарантійний платіж на суму 188 386,41 грн у якості штрафу за дострокове розірвання договору, на підставі п. 8.4 договору.
Зазначена обставина підлягає врахуванню судом в порядку ст. 75 ГПК України при розгляді даної справи.
Таким чином, позивачем за спірним договором за несвоєчасну сплату заборгованості в розмірі 272 198,97 грн боргу по орендній платі вже було зараховано сплачений суборендарем гарантійний платіж на суму 188 386,41 грн у якості штрафу. Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування заборгованості з орендної плати було здійснено за період лютий - квітень 2022 року.
В цій частині обґрунтованими є посилання скаржника на ту обставину, що порушення виконання зобов'язання виникло у період ведення активних бойових дій на території м. Києва та Київської області. 24.02.2022 року розпочалася повномасштабна збройна агресія Російської федерації проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово було продовжено. Отже, починаючи з 24.02.2022 на території м. Києва та Київської області розпочалися активні бойові дії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням обставин справи, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначені відповідачем причин та обставин невиконання ним договірних зобов'язань на переконання суду апеляційної інстанції розмір нарахованих позивачем пені не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання з урахуванням відсутністю доказів понесених збитків позивача, застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням зарахування гарантійного платежу в указаній (іншій) справі, а також враховуючи принцип справедливості, суд апеляційної інстанції (частково враховуючи доводи скаржника), оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначив, що такі обставини були достатніми для суду першої інстанції для зменшення заявленого до стягнення позивачем пені на 95% до 2 005,27 грн. Інші доводи скаржника про можливість зменшення інших нарахувань - є необґрунтованими, а тому відхиляються через безпідставність.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України, та, відповідно, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 551 ЦК України. Тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, як і позов, відповідно на суму 5% пені. В іншій частині - апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, зменшення заявленої до стягнення позивачем пені на 95% а саме: 2 005,27 грн пені. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
9. Судові витрати
Висновки щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України (про розподіл судового збору), у справах, за результатами розгляду яких, суд зменшив розмір неустойки на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 підлягають застосуванню судом апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Так, у вказаних постановах Верховним Судом наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Зазначене також стосується судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, у разі якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення неустойки. (Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 921/297/24). Отже, підхід щодо розподілу судового збору за наслідком зменшення судом розміру неустойки є усталеним у судовій практиці.
У судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладається на відповідача без урахування зменшення такого розміру. Тому в цій частині (розподілу сум судового збору) рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. До того ж, апеляційна скарга не містили вимог та доводів щодо незгоди з розподілом судових витрат судом першої інстанції. Тоді як підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції в розумінні ч. 1, 4, ст. 269 ГПК України встановлено не було.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки підстав для відмови в позові повністю судом апеляційної інстанції не встановлено з покладенням судових витрат на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, ст. 275-277, ст. 281-282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі № 910/16173/24 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі № 910/16173/24 (п. 2 резолютивної частини) - скасувати в частині задоволення позову про стягнення 38 100,11 грн - пені, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.
3. В решті апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі № 910/16173/24 в частині стягнення пені у сумі 2 005 (дві тисячі п'ять) грн 27 коп, інфляційних витрат у сумі 92 894 (дев'яносто дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 29 коп., 3 % річних у сумі 20 590 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 22 коп., судовий збір у сумі 2 766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 46 коп. - без змін.
4. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
5. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім