Справа № 750/14893/25
Провадження № 2/750/3952/25
22 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
29 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № ТDB.2021.0308.9552 від 08 квітня 2021 року в сумі 29562 грн. 65 коп.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 08 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № ТDB.2021.0308.9552 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит з лімітом кредитної лінії у межах максимального розміру, що встановлений у пункті 4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору. Акціонерне товариство «Мегабанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в порядку, передбаченому умовами договору, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за договором № ТDB.2021.0308.9552 від 08 квітня 2021 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В установлений судом строк відповідач подала відзив на позов, у якому просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме: в розмірі 9388 грн. 64 коп. Позовні вимоги в указаному розмірі відповідач визнає. Зокрема, у відзиві відповідач зазначила, що пунктом 4 заяви-договору визначено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200000 грн.; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56% річних, у пільговий період 0,0001% річних; обов'язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0%; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов'язкових платежів клієнта за відповідний звітний період. Також, 08 квітня 2021 року відповідач підписала паспорт споживчого кредиту, що є Додатком 9 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, у пункті 3 якого зазначений строк кредитування - 12 місяців, а у пункті 6 встановлено наслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов?язання щодо повернення кредиту становить 80% річних від прострочення суми за весь період прострочення. У кредитному договорі сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Зі змісту укладеного кредитного договору слідує, що сторони погодили строк кредитування - 12 місяців (з 08 квітня 2021 року до 08 квітня 2022 року), а тому нарахування процентів після 09 квітня 2022 року є безпідставним. Крім того, нарахування підвищених процентів у розмірі 80% річних є безпідставним, оскільки з 24 лютого 2022 року не нараховуються підвищенні проценти на прострочену суму заборгованості. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє і нині. Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідач не погоджується із визначеним розміром заборгованості стосовно стягнення в повному обсязі 19584 грн. 37 коп. - заборгованості за відсотками, які нараховані поза межами строку кредитування. та підвищеними процентами у розмірі 80% річних на прострочену суму заборгованості. Згідно з умовами договору № TDB.2021.0308.9552 від 08 квітня 2021 року строк кредитування складає 12 місяців. Таким чином, строк кредитування сплив 08 квітня 2022 року. Матеріали справи не містять підтверджень про наявність умов договору щодо порядку пролонгації строку кредитування. А тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді умови пролонгації за кредитом. У позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки до 08 квітня 2022 року. З виписки по рахунку слідує, що з 08 квітня 2021 року до 02 грудня 2022 року нараховано проценти в сумі 9082 грн. 72 коп., погашено 3480 грн. 60 коп., залишок 5602 грн. 12 коп. Разом з тим, з 09 квітня 2022 року до 02 грудня 2022 року, тобто після закінчення строку кредитування, нарахування процентів у розмірі 6191 грн. 76 коп. є безпідставним (9082 грн. 72 коп. - 6191 грн. 76 коп. - 3480 грн. 60 коп. = 589 грн. 64 коп.), а тому зараховуються на погашення тіла кредиту (9978 грн. 28 коп. - тіло кредиту - 589 грн. 64 коп. = 9388 грн. 64 коп.). Таким чином, заборгованість складає 9388 грн. 64 коп. Отже, підстави для нарахування та сплати процентів за період з 09 квітня 2022 року відсутні, а стягненню підлягає заборгованість за кредитом в межах строку кредитування, а саме за період з 08 квітня 2021 року до 08 квітня 2022 року, що становить 9388 грн. 64 коп., згідно поданої позивачем виписки по особовим рахункам.
Позивач відповідь на відзив не подав.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
08 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № ТDB.2021.0308.9552 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, за умовами якого банк відкрив відповідачу рахунок та надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним розміром кредитного ліміту в сумі 200000 грн. строком на 12 місяців, процентна ставка базова - 56% річних, у пільговий період, який становить 62 дні - 0,0001% річних (а.с. 50).
Договір набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість пролонгацій договору є необмеженою (пункт 6 договору).
Копією довідки про відкриття рахунків підтверджується, що 08 квітня 2021 року відповідачу було відкрито рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а.с. 15).
03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N426240, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором (а.с. 16-17).
Копією платіжної інструкції кредитового переказу № 66895 від 31 липня 2024 року підтверджується перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» на рахунок Акціонерного товариства «Мегабанк» ціни продажу, як це передбачено умовами договору про відступлення права вимоги № GL1N426240 (а.с. 56).
З копії витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № ТDB.2021.0308.9552 у сумі 29562 грн. 65 коп. (а.с. 13).
27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру в Додатку № l до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників - АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став первісний кредитор (а.с. 9-20).
Копіями платіжних інструкцій до кредитового переказу № 1074 від 27 грудня 2024 року, № 1091 від 31 січня 2025 року, № 1822 від 22 вересня 2025 року підтверджується сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» ціни договору, як це передбачено умовами договору (а.с. 57).
З копії витягу з Додатку № 1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, слідує, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № ТDB.2021.0308.9552 у сумі 29562 грн. 65 коп. (а.с. 14).
За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Акціонерне товариство «Мегабанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, однак відповідач свої зобов'язання щодо їх повернення належним чином не виконувала, у зв'язку з чим за розрахунком, наданим позивачем, станом на 03 вересня 2024 року утворилася заборгованість у сумі 29562 грн. 65 коп., до якої входить: 9978 грн. 28 коп. - заборгованість за основним боргом; 19584 грн. 37 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 40).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується виписками по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «Мегабанк» (а.с. 23-37).
При цьому, суд враховує, що за умовами договору сторони погодили, що строк кредитування становить 12 місяців.
Позивач посилається на те, що у пункті 6 договору вказано, що договір набирає чинності з моменту підписання заяви-договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість пролонгацій договору є необмеженою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.
Тобто, сторони визначивши строк користування кредитними коштами в указаному договорі погодили строк виконання зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів, що саме строк кредитування продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитними коштами.
Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
З виписок по рахунку відповідача, наданих позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу також нараховані і після закінчення строку кредитування.
Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного вказаним договором (12 місяців), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.
Відповідач надала розрахунок заборгованості з урахування строку кредитування, яка складає 9388 грн. 64 коп. Позивач вказаний розрахунок не спростував.
А тому, враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором у сумі 9388 грн. 64 коп., у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об'єднання «Альянс ДЛС» на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року (а.с. 41-44).
Згідно із копією акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12129813 від 14 серпня 2025 року вартість послуг, наданих Адвокатським об'єднання «Альянс ДЛС» позивачу (боржник ОСОБА_1 ), становить 11200 грн.
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За вказаних обставин, враховуючи, що відповідачем заявлено про не співмірність витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що співмірними зі складністю справи є витрати позивача на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Також, згідно з положеннями частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач визнала у частині позов до початку розгляду справи по суті, суд на підставі вимог частини першої статті 141 та частини першої статті 142 ЦПК України приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків пропорційно до задоволених позовних вимог необхідно покласти на відповідача.
Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача задоволено частково (31,76%), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 384 грн. 68 коп. (769 грн. 35 коп./2 = 384 грн. 68 коп.) та витрати на правничу допомогу в сумі 1588 грн., а всього 1972 грн. 68 коп.
Керуючись статтями 2, 10-13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місцезнаходження юридичної особи: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи - 40932411) заборгованість за договором № ТDB.2021.0308.9552 від 08 квітня 2021 року в сумі 9388 грн. 64 коп. (дев'ять тисяч триста вісімдесят вісім грн. 64 коп.).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 1972 грн. 68 коп. у відшкодування судових витрат.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місцезнаходження юридичної особи: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи - 40932411) з Державного бюджету України 384 грн. 68 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя