Справа № 521/11417/24
Провадження №2-а/521/16/25
22 грудня 2025 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
судді Маркарової С.В.
за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу
позивач : ОСОБА_1
відповідач :
ІНФОРМАЦІЯ_1
предмет позову : скасування постанови про притягнення
до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом.
Предметом позову остання визначила скасування постанови №2400 від 08.07.2024 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалась на те, що постанова винесена суб'єктом владних повноважень без збору доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Позивач стверджувала, що фактична перевірка відповідачем ТОВ «ІНКОМ ТРЕЙД ГРУП», директором якого вона є, не провадилась, а акт перевірки №2038 був заздалегідь підготовлений.
Позивач в процесі розгляду справи позов підтримала.
Відповідач скористався процесуальним правом надання відзиву, позов не визнав, стверджуючи, що прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в межах своїх повноважень, обґрунтовано, процедура дотримана.
Дослідивши обставини справи, докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що постановою №2400 від 08.07.2024 позивач притягнута до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 210-1 КУпАП.
За змістом спірної постанови ТОВ «ІНКОМ ТРЕЙД ГРУП», директором якого є позивач, не веде оперативний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; не надає до відповідних РТЦК інформацію про порушників правил військово обліку.
Так, «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затв. ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 в редакції, чинній на час спірних правовідносин визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження.
Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Підприємства зобов'язані вести оперативний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; надавати до відповідних РТЦК інформацію про порушників правил військово обліку.
Посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Адміністративний суд при вирішенні спорів перевіряє законність рішення суб'єкта владних повноважень і вивчає його на предмет відповідності критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України.
Так, для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийняті вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути спрямовані на досягнення належної мети.
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення враховує ті обставини, на які вказує закон, а також обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи прийняття невмотивованих рішень;
4) безсторонньо (неупереджено). Приймаючи рішення, суб'єкт владних повноважень повинен робити це незацікавлено та діяти виходячи із завдань, визначених законом;
5) добросовісно. При реалізації владних повноважень суб'єкт повинен діяти для досягнення поставлених цілей й справедливих результатів, без корисливих прагнень досягти вигод чи переваг у результаті прийняття рішення;
6) розсудливо; Дія суб'єкта владних повноважень розсудлива тоді, коли вона відповідає здоровому глузду та обов'язкам, покладеним на нього законом, а також загальноприйнятим моральним стандартам;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. Згідно цього критерію, суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб, за однакових обставин;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Дотримання критерію пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи, маючи на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення;
9) своєчасно, тобто протягом розумного строку, - це вимагає від суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових рамок, а також приймати рішення в межах строків без невиправданого зволікання.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
В порядку статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вирішенні спору суд враховує, що за ч. 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не були враховані вжиті позивачем дії на виконання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, штатний розпис, відомості оперативного обліку, інструкція посадових осіб, графік звірок, повідомлення працівників, повідомлення РТЦК про прийняття на роботу, про звільнення, списки персонального військово обліку, результати звіряння облікових списиків.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача, що рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП було прийнято без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним.
Керуючись Розділом ІІ КАС України,-
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №2400 від 08.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного тексу рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Світлана МАРКАРОВА
Повний текст рішення виготовлений 22.12.2025
22.12.25