Унікальний номер справи 363/3914/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15562/2025
Головуючий у суді першої інстанції О.П. Дьоміна
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
18 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Вишгородська районна державна адміністрація
в інтересах якої до суду звернулась Вишгородська
окружна прокуратура Київської області
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, що діє в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року,
11.07.2025 керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3221880802:15:001:0154, площею 0,1262 га., лісового фонду із чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 14.07.2025 залишено без руху даний позов, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме - шляхом зазначення ціни позову, сплати судового збору з урахуванням такої та внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви. Суд вважав, що позивач має додати до позову вказані документи.
Цією ухвалою також повідомлено прокурора та Вишгородську районну державну адміністрацію про необхідність усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали та роз'яснено, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява буде залишена без розгляду.
17.07.2025 керівником Вишгородської окружної прокуратури було подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2025 про залишення позовної заяви без руху, в якій прокурор просить суд продовжити розгляд справи по суті, вважає, що застосування судом Закону № 4292-ІХ є безпідставним, оскільки позивачем заявлено вимогу про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, а не від добросовісного набувача.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
Не погодившись із таким судовим рішенням, заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу № 363/3914/25 для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Зауважує, що рішенням Богданівської сільської ради від 28.11.2013 № 227-26-VI «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність» передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1262 га для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому, на підставі вищезазначеного рішення державним реєстратором реєстраційної служби Вишгородського РУЮ Київської області за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку.
Виходячи з нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, за наданою інформацією Дерджгеокадастру, вартість 1 га земель даної категорії становить 7946 грн., а відтак нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 003 грн., що є ціною позову.
Спірна земельна ділянка повністю накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ, тому ефективним способом захисту порушеного права у даних правовідносинах є заявлення віндікаційного позову про витребування спірної земельної ділянки відповідно ст. 387 ЦК України. Водночас відповідач є першонабувачем спірної земельної ділянки, він отримав дану земельну ділянку безкоштовно, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 , третя особа, Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, а тому, в силу положень ст.ст. 390, 391 ЦК України, п. 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4292-ІХ, ч. 4 ст. 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви, шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи. Крім того, прокурором не усунено недоліки щодо надання звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову, що позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру. Щодо визначення ціни позову при зверненні до суду із вказаним позовом без належного обґрунтування такої ціни її розміром 1003 грн. та додання до матеріалів позовної заяви платіжної інструкції про сплату судового збору у розмірі 3 028 грн., суд вважав, що позивач має здійснити оцінку вартості майна та надати її суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Підставою для повернення позовної заяви стало невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Частиною 3 статті 185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом наведених вище норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але в установлений судом строк ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Щодо ціни позову та вимоги суду надати звіт про оцінку майна, апеляційний суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до частини 2 статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заяви і скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства.
Згідно відомостей позову прокурором вказано, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення.
Виходячи з нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, за наданою інформацією Держгеокадастру, вартість 1 га земель даної категорії становить 7 946 грн., а відтак нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 003 грн., що є ціною прозову.
Питання про відкриття провадження у справі регламентовано Главою 2 Розділу 3 ЦПК України. Приписами цієї глави не передбачено покладення на позивача обов'язку здійснення оцінки майна для визначення дійсної вартості майна, яке витребовується позивачем з незаконного володіння (а не від добросовісного набувача) із метою подальшого визначенням ціни позову на стадії досудової підготовки.
Відтак, вимога суду щодо надання документу за результатами проведення оцінки спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви та зазначення ціни позову з урахуванням проведеної оцінки спірної земельної ділянки, а разі необхідності здійснення доплати судового збору з урахуванням проведеної оцінки, як спосіб усунення недоліків позовної заяви, не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, а також не перешкоджає суду у вирішенні питання про відкриття провадження у справі за наведених обставин.
Із наведеного убачається, що надані суду документи на підтвердження вартості спірного майна є достатніми з точки зору чинного законодавства доказами попередньої оцінки вартості майна для обрахування розміру судового збору.
Щодо обов'язку внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, апеляційний суд вказує про таке.
Частиною 5 статтю 390 Цивільного кодексу України передбачено:
1. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві;
2. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Із аналізу вказаної статті слід зробити висновок, що правом на компенсацію вартості нерухомого майна у разі задоволення позову, поданого прокурором про витребування нерухомого майна наділений лише добросовісний набувач. Суд вирішує питання про забезпечення цього права добросовісного набувача лише у разі задоволенням позову та витребування нерухомого майна на користь держави чи територіальної громади. При цьому, відсутність попереднього внесення позивачем вартості спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду слід розцінювати як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, навіть за умови установлення судом добросовісності набувача та незаконності володіння добросовісного набувача спірним майном.
Разом з тим, вказані обставини підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті.
Окрім того, судом, посилаючись на внесені Законом України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» зміни, без достатнього обґрунтування залишено поза увагою доводи прокурора, що у даному випадку добросовісність відповідача виключається і позивач просить витребувати земельну ділянку з незаконного володіння, а не від добросовісного набувача.
Поза увагою суду залишилось те, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п'ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
Добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК України є особа, яка не знала і не могла знати, що вона за відплатним договором придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.
У цій справі прокурор наполягає на тому, що добросовісність відповідача виключається, адже відповідач не придбав спірну земельну ділянку за відплатним договором, а набув її вперше безоплатно на підставі рішення Богданівської сільської ради. Отже, застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України виключається.
Прокурор, розпоряджаючись своїми права на власний розсуд та будучи обізнаним із настанням наслідків, пов'язаних із вчиненням / невчиненням ним процесуальних дій, повинен доводити ті обставини, на які він посилається при зверненні до суду із позовом в інтересах держави. У свою чергу суд, вирішуючи питання за позовними вимогами по суті, з урахуванням конкретних обставин цієї справи вправі як задовольнити позов (повністю / частково), так і відмовити у задоволенні позову із обґрунтуванням ухваленого відповідного рішення.
В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим статтями 175, 177 ЦПК України. В той час, як оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
З урахуванням висновків, зроблених апеляційним судом, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви із зазначених судом підстав щодо неусунення недоліків, визначених судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відтак, апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву через неусунення недоліків позовної заяви, оскільки прокурор, діючи в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації, визначився із власною позицією у цій справі, прокурором вжито дій щодо виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху шляхом роз'яснення власної позиції у питаннях, що окреслено судом при залишенні позову без руху, натомість судом першої інстанції залишено поза увагою доводи прокурора про недобросовісність відповідача як набувача спірного майна.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, що діє в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації, задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна