Київський апеляційний суд
17 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 62024240010000469 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року,
Солом'янським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він як курсант навчального взводу навчального курсу навчального центру у військовій частині НОМЕР_1 , будучи солдатом - військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, без дозволу командирів, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд до 5 березня 2025 року, коли був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Крім того, 5 березня 2025 близько 19 годині 50 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи біля входу до скверу поблизу будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, які виникли раніше до ОСОБА_7 , а саме, до його дружини та їх малолітнього сина, під час сутички умисно завдав ОСОБА_7 один удар тичковим ножем в область правого передпліччя та один удар в ділянку живота, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення живота.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2025 за наслідками розгляду клопотання прокурора ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів по 22.12.2025 включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що ризики в клопотанні прокурора не підтверджуються належними та допустимими доказами, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Ризик переховуватись від суду прокурор мотивує тяжкістю обвинувачення та можливістю призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Проте тяжкість злочину може бути врахована лише на початковому етапі і не може бути єдиною підставою для подальшого тримання під вартою (рішення у справі "Харченко проти України"). ОСОБА_6 має постійне місце проживання в м. Києві, не судимий, позитивно характеризується, має батька похилого віку, який за станом здоров'я потребує щоденного догляду. Ці обставини доводять сталі соціальні зв'язки обвинуваченого. Ризик незаконного впливу на свідків і потерпілого, який прокурор доводить здатністю ОСОБА_6 до вчинення тяжких кримінальних правопорушень та дій насильницького характеру, є припущенням. Доказів того, що обвинувачений намагався або планував впливати на свідків чи потерпілого, сторона обвинувачення не надала. Під час тримання під вартою ОСОБА_6 не допускав порушень режиму, не вчиняв дій, які могли б свідчити про спроби перешкоджати правосуддю, що додатково підтверджує його належну процесуальну поведінку. Матеріали кримінального провадження вже передані до суду, речові докази вилучені та долучені до справи, тобто їх неможливо знищити або змінити. У зв'язку з цим ризик перешкоджати кримінальному провадженню шляхом знищення або приховування доказів також відсутній.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про те, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, і дійшов висновку, що запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливо.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").
Суд першої інстанції врахував вік обвинуваченого та дані про його особу, характер і ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, оскільки санкція ч.5 ст.407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Також колегія суддів звертає увагу на стадію судового провадження, в ході якого потерпілий та свідки ще не допитувались, обвинувачений знайомий з цими особами, що свідчить про достатню ймовірність впливу на них.
Ці обставини на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ризики продовжують існувати і виправдовують подальше тримання ОСОБА_6 під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків і не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Всупереч доводам апеляційної скарги суд не мотивував своє рішення наявністю ризику перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, шляхом знищення та приховування доказів.
Не можуть бути прийняті до уваги і твердження захисника про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки батько обвинуваченого за станом здоров'я потребує догляду і перебуває на утриманні останнього. Станом на дату затримання обвинувачений не працював і не виконував обов'язки військовослужбовця, що спростовує доводи про наявність у нього утриманця. У той же час, обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень в різних місцях і в різний час не дають підстав вважати, що інший запобіжний захід буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюзалишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3