Унікальний номер справи 753/19684/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11510/2025
Головуючий у суді першої інстанції О.М. Колесник
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
18 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія
«Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 836,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 березня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №406766259. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником електронного підпису. Відповідно до умов договору, позивач надає відповідачу у позику грошові кошти в сумі 6 500 грн. на строк користування 14 днів, а відповідач зобов'язується повернути надану позику, сплатити відсотки у розмірі 605,90 % річних за фактичний час користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача.
В подальшому, 03 січня 2019 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №20190103, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №6 від 20.11.2019 року до Договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №406766259 від 06.03.2019.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
За таких обставин позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 836,75 грн., з яких: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 10 336,75 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №406766259 від 06.03.2019 у розмірі 16 836,75 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн., а всього стягнуто 19 864,75 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем доказів підписання ним кредитного договору електронним підписом не надано. Як і не надано жодного доказу надання йому кредиту чи позики.
Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 406766259 від 06.03.2019 за період з 20.11.2019 по 31.08.2024 не підтверджує наявність заборгованості, її походження і розмір.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, про які зазначає позивач у позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що наданий позивачем договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не підтверджує перехід прав вимоги за договором № 406766259 від 06.03.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» .
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивачем не додано відповідних реєстрів прав вимоги, з яких можна було б встановити, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до апелянта за договором № 398490694 та розмір такого права вимоги.
Отже, на думку апелянта, позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно апелянта за кредитним договором № 406766259 від 06.03.2019 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс».
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» через свого представника Дергунову А.В. подано відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що посилання відповідача на те, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими та безпідставними, оскільки факт їх надання підтверджуються наявним у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів.
Отже, зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Щодо укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» договору факторингу № 28/1118-01, позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не володіє оригіналом договору факторингу та реєстром боржників до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 так як не є стороною або учасником даного договору.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивач надав до суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, розгляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 406766259 у формі електронного документу, за яким товариство зобов'язалось надати відповідачці кредит без конкретної споживчої мети на суму 6 500 грн на строк користування 14 днів, а відповідач зобов'язується повернути позику, сплатити відсотки у розмірі 605,90 % річних за фактичний час користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.2 договору строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 14 днів.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 11).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Тліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні права вимоги до боржників.
В подальшому, 03 січня 2019 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №20190103, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 6 від 20 листопада 2019 року до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 16 850, 60 грн, з яких 6 500 грн - сума заборгованості по основному боргу, 10 350, 60 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 10).
З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором № 406766259 від 06 березня 2019 року вбачається, що заборгованість відповідача становить таку ж суму 16 850, 60 грн (а.с. 11).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Кредитний договір № 406766259 від 06 березня 2019 року у визначеному законом порядку недійсним не визнавався, тому відсутні правові підстави вважати його неправомірним.
Разом з цим, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17, від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду копію кредитного договору № 406766259 від 06 березня 2019 року разом з додатком № 1 (графік розрахунків), копію договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, договір факторингу № 20190103 від 03 січня 2019 року та розрахунок заборгованості.
Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження перерахування ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на користь відповідача кредитних коштів у розмірі 6 500,00 грн, як це передбачено умовами кредитного договору № 406766259. А відповідач зазначену обставину не визнає.
У постанові Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 зазначено, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що позивачем надані належні та достатні докази у підтвердження позовних вимог. Хибною є позиція позивача, що сам факт укладання кредитного договору підтверджує факт видачі або перерахунку відповідачеві кредитних коштів.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного отримання кредитних грошових коштів відповідачем або перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів, а відтак позивачем не доведено, що у відповідача виникло зобов'язання з повернення коштів за кредитним договором № 406766259 та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 6 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало своє право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а останнє у свою чергу передало вказане право позивачу.
Однак, позивачем до матеріалів справи не додано як доказ укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу № 28/1118-01 реєстру боржників. Тобто, позивачем не доведено того, що право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», і, як наслідок, не доведено, що ТОВ «Таліон Плюс» мав право передавати таке право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Отже, позивач не довів факту набуття права вимоги до відповідача про стягнення цих коштів.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, не оцінені надані позивачем докази, допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України відповідачу за рахунок позивача підлягає відшкодуванню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 4 542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна