18 грудня 2025 р.Справа № 440/14198/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
представника позивача Корольова І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 (суддя: Г.В. Костенко, м. Полтава) по справі № 440/14198/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління з питань містобудування та архітектури
про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління з питань містобудування та архітектури (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління з питань містобудування та архітектури про відмову ОСОБА_1 в наданні будівельного паспорта, прийняте 18.11.2024 за № А3500997960768947270 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ВР01: 0997-9607-7733- 5880);
- зобов'язати Управління з питань містобудування та архітектури видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки площею 0,0643 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, (кадастровий номер 5310136400:01:005:0356), згідно з поданою ним заявою від 31.10.2024.
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказує на протиправність відмови відповідача в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки, оскільки позивачем були надані всі необхідні документи, передбачені п. 2.1. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 № 103, а наміри забудови земельної ділянки відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, згідно з відомостями Державного земельного кадастру. Стверджує, що відмова відповідача порушує право власності позивача та право на забудову відповідно до цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по справі № 440/14198/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління з питань містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 520/212/25 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що спірна відмова Управління з питань містобудування та архітектури є незаконною, оскільки відповідачеві було надано всі необхідні документи, передбачені п. 2.1. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103, а наміри забудови земельної ділянки відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, згідно з відомостями Державного земельного кадастру. Вказує, що відмова відповідача порушує його право власності та право на забудову відповідно до цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Зазначає, що у наданні будівельного паспорту позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що наміри забудови, які зазначені у зверненні, не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, водночас, у повідомленні не зазначається у чому саме полягає така невідповідність, яким нормам чи будівельним умовам не відповідають наміри забудови.
Оскільки земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, вважає, що вона може використовуватись для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що 24.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління з питань містобудування та архітектури з заявою про внесення змін до генерального плану м. Полтава, враховуючи цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №212216 від 28.07.2010, на що позивача повідомлено, що звернення ОСОБА_1 від 24.06.2024 з пропозицією внесення змін до генерального плану м. Полтава стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0295 із території колективних садів (дач) на територію садибної житлової забудови Управлінням з питань містобудування та архітектури взято до відома та буде надано розробнику у разі прийняття Полтавською міською радою рішення про внесення змін або оновлення містобудівної документації м. Полтава.
26.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління з питань містобудування та архітектури з заявою щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 на об'єкт будівництва "Нове будівництво житлового будинку садибного типу, реконструкція існуючого будинку під господарську будівлю по АДРЕСА_1 ".
Через ЄДЕССБ Управління з питань містобудування та архітектури надано позивачу повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорту від 03.07.2024 (А3403172628599407728).
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду (справа №440/9925/24) з позовом про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 440/9925/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Дане рішення набрало законної сили.
31.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління з питань містобудування та архітектури з заявою щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 на об'єкт будівництва "Нове будівництво житлового будинку садибного типу, реконструкція існуючого будинку під господарську будівлю по АДРЕСА_1 ".
18.11.2024 Управлінням з питань містобудування та архітектури через ЄДЕССБ позивачу повідомленням про відмову в наданні будівельного паспорту № НОМЕР_1 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ВР01: 0997-9607-7733- 5880) відмовлено у видачі останнього відповідно до п.2.4. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011 (надалі - Порядок №103), а саме: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Обґрунтування підстави для другого пункту: Відповідно до ст. 27 Закону № 3038-VI за наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Згідно з "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава (зонінг)", який затверджений рішенням дев'ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 16.11.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:01:005:0356 знаходиться на території рекреаційної зони обмеженого користування, для розміщення дач та колективних садів (Р-4), де серед переважних та супутніх видів використання не передбачено розміщення житлового будинку садибного типу.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в наданні будівельного паспорта, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, оскільки наміри забудови земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 (будівництво житлового будинку садибного типу) не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що в силу вимог пункту 2.4. Порядку №103 виключає можливість видачі уповноваженим органом будівельного паспорту забудови земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 316 - 319 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 373 ЦК України, зокрема передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Разом з цим, відповідно до статті 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Отже, зміст наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Водночас, право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 27 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до статті 27 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 затверджений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок № 103; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок призначений для використання уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок (пункт 1.1 Порядку).
Пунктом 1.2 Порядку № 103 унормовано, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 1.4 Порядку № 103).
За приписами пункту 2.1. Порядку № 103, будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються: копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, або заповіту, у разі якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту); згода співвласника (співвласників) об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту) (за умови перебування у спільній власності); схема намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; проектна документація (за наявності); згода співвласника (співвласників) земельної ділянки на забудову (у разі розміщення нових об'єктів) (за умови перебування у спільній власності); інформація про наявність у межах земельної ділянки режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини та обмеження у використанні земельної ділянки у разі здійснення нового будівництва об'єкта (за наявності).
Уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам (пункт 2.3. Порядку № 103).
У свою чергу, за приписами пункту 2.4 Порядку № 103, пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури замовнику, зокрема, з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам.
Пункт 2.5 цього Порядку визначає, що документи для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертаються замовнику у спосіб, відповідно до якого подавалися такі документи за рішенням уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури шляхом направлення повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта з відповідним обґрунтуванням усіх підстав повернення у строк, який не перевищує строк його надання, з попереднім внесенням відповідного рішення до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Реєстр будівельної діяльності).
Отже, самостійною підставою для відмови у наданні будівельного паспорта законодавець визначив невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
У свою чергу, правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності визначає Закон України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-XII).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2780-XII, містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
У статті 5 Закону № 2780-ХІІ визначені основні вимоги до містобудівної діяльності. Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 3038-VI, вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Частиною першою статті 16 Закону № 3038-VI визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до приписів статті 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
Своєю чергою, план зонування території (зонінг) - це документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI).
За змістом частин першої, другої статті 18 Закону № 3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Отже, генеральний план населеного пункту, план зонування є видами містобудівної документації на місцевому рівні. Одночасно з цим, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, зонінг фактично становить собою планувальний поділ території міста на певні території з визначенням переліку дозволених (переважних та супутніх) об'єктів забудови, що забезпечує реалізацію довгострокової стратегії комплексного розвитку міста з урахуванням всіх його потреб та стримує хаотичну забудову.
План зонування розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.
Завданням генплану є не тільки сприяння розвитку населеного пункту, а й максимальне збереження цінних рис й особливостей існуючої забудови, історичних та археологічних пам'яток, особливо цінних ділянок природи. Саме генеральний план є тим документом, що гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, позначає ті об'єкти і мережі, що повинні бути збудовані для існуючих територій.
У свою чергу, режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону № 3038-VI).
Частиною четвертою статті 26 Закону № 3038-VI передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Отже, зміст наведених норм права у сукупності дає підстави дійти висновку, що реалізація права на забудову земельної ділянки здійснюється її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог, зокрема, містобудівної документації на місцевому рівні. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. План зонування території належить до одного із визначених законом видів містобудівної документації і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон. Відповідно вирішення уповноваженим органом питання щодо видачі будівельного паспорта повинно здійснюватися з урахуванням встановлених на місцевому рівні умов та обмежень використання території для містобудівних потреб.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з: викопіювання з "Внесення змін до генерального плану м. Полтава" (основне креслення) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:01:005:0356; викопіювання з плану зонування території м. Полтави в частині АДРЕСА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:01:005:0356, земельна ділянка позивача знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційній зоні обмеженого користування для розміщення дач та колективних садів.
Відповідно до витягу з пояснювальної записки містобудівної документації "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава", затвердженого рішенням дев'ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 16.11.2021 р. "Про затвердження внесення змін до плану зонування території м. Полтава (зонінг)" (https://rada-poltava.gov.ua/document/20028), рекреаційна зона обмеженого користування Р-4 призначається для розміщення дач та колективних садів. Переважні види використання: садові ділянки і садові будинки; озеленені території. Супутні види дозволеного використання: адміністративні заклади; заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; спортивні майданчики; дитячі майданчики; елементи благоустрою та малі архітектурні форми; озеленені території; вбудовано-прибудовані або окремо розташовані гаражі; заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури; об'єкти транспортної інфраструктури (елементи вулично-дорожньої мережі, крім об'єктів дорожнього сервісу); відкриті автостоянки для легкових автомобілів; громадські вбиральні; пункти охорони. Допустимі види використання, які потребують спеціальних погоджень: об'єкти транспортної інфраструктури - дорожнього сервісу (автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, пункти миття транспортних засобів); тимчасові об'єкти для провадження підприємницької діяльності; рекреаційно-оздоровчі заклади (а.с. 82-83).
За встановлених вище обставин, відповідач дійшов висновку, що наміри забудови земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 (будівництво житлового будинку садибного типу) не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що, в силу вимог пункту 2.4. Порядку №103, виключає можливість видачі уповноваженим органом будівельного паспорту забудови земельної ділянки.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління з питань містобудування та архітектури з заявою щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 на об'єкт будівництва "Нове будівництво житлового будинку садибного типу, реконструкція існуючого будинку під господарську будівлю по АДРЕСА_1 ".
При цьому, як вбачається з державного акту серії ЯЛ № 212216 від 28.09.2010 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:01:005:0356 площею 0,0643 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням останньої є «Будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».
Також, з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 19895919 від 14.08.2008, за адресою: АДРЕСА_2 розташований тип об'єкта: садовий будинок.
Таким чином, відповідно до витягу з пояснювальної записки містобудівної документації "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава", затвердженого рішенням дев'ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 16.11.2021 р. "Про затвердження внесення змін до плану зонування території м. Полтава (зонінг)" (https://rada-poltava.gov.ua/document/20028), рекреаційна зона обмеженого користування Р-4 призначається для розміщення дач та колективних садів, а саме на вказаній земельній ділянці дозволено будівництво лише садових будинків.
Так, абзац 2 частини другої статті 24 Закону № 3038-VI визначає, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
За правилами пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України), землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Стаття 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно із яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
Водночас, поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов'язане із поняттям «категорія земель».
Так, у статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Отже, категорія - це основне цільове призначення кожної земельної ділянки.
Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Відповідно до встановлених судовим розглядом обставин, спірна земельна ділянка знаходиться в межах окремо визначеної категорії земель рекреаційного призначення, а саме - рекреаційна зона обмеженого користування Р-4 для розміщення дач та колективних садів.
У свою чергу, стаття 50 ЗК України визначає, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до приписів статті 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
За приписами частини третьої статті 52 ЗК України, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об'єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об'єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об'єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.
Згідно з частиною четвертою 4 статті 52 ЗК України, порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
Отже, стаття 52 ЗК України визначає два критерії, які встановлюють обмеження для забудови цієї території.
Так, перший критерій - це земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об'єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об'єктів.
Другий критерій є похідним від призначення таких земель та передбачає заборону порушувати режим використання земель рекреаційного призначення.
Як зазначено вище, відповідно до витягу з пояснювальної записки містобудівної документації "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава", затвердженого рішенням дев'ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 16.11.2021 р. "Про затвердження внесення змін до плану зонування території м. Полтава (зонінг)" (https://rada-poltava.gov.ua/document/20028), рекреаційна зона обмеженого користування Р-4 призначається для розміщення дач та колективних садів. Переважні види використання: садові ділянки і садові будинки; озеленені території. Супутні види дозволеного використання: адміністративні заклади; заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; спортивні майданчики; дитячі майданчики; елементи благоустрою та малі архітектурні форми; озеленені території; вбудовано-прибудовані або окремо розташовані гаражі; заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури; об'єкти транспортної інфраструктури (елементи вулично-дорожньої мережі, крім об'єктів дорожнього сервісу); відкриті автостоянки для легкових автомобілів; громадські вбиральні; пункти охорони. Допустимі види використання, які потребують спеціальних погоджень: об'єкти транспортної інфраструктури - дорожнього сервісу (автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, пункти миття транспортних засобів); тимчасові об'єкти для провадження підприємницької діяльності; рекреаційно-оздоровчі заклади (а.с. 82-83).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка позивача знаходиться в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, яка призначається для розміщення дач та колективних садів та щодо якої існує визначена Законом заборона на житлову забудову.
У справі, що розглядається, колегія суддів наголошує, що вирішення уповноваженим органом питання видачі будівельного паспорта повинно вирішуватись з урахуванням встановлених на місцевому рівні умов та обмежень використання території для містобудівних потреб.
Отже, зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:01:005:0356 знаходиться у межах рекреаційної зони обмеженого користування Р-4, яка призначається для розміщення дач та колективних садів, яка має обмеження щодо розміщення на ній об'єктів житлової забудови, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час розгляду заяви про видачу позивачу будівельного паспорта обґрунтовано врахував такі обмеження та повідомив позивача про відсутність підстав для видачі будівельного паспорту у зв'язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
З урахуванням того, що, відповідно до частини другої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оспорюване рішення відповідача прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Застосований у справі, що розглядається, правовий підхід, з урахуванням встановлених судом обставин, відповідає сталій практиці Верховного Суду, викладеній в постановах від 16.07.2019 у справі № 520/8970/18, від 05.05.2020 у справі № 638/17817/18, від 27.04.2020 у справі № 820/4112/18, від 19.10.2020 у справі № 638/17035/17, від 08.05.2023 у справі № 480/4380/19 та від 18.08.2023 у справі № 638/18341/17, від 29.01.2025 у справі № 600/3670/22-а.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 ..
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по справі № 440/14198/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова