19 грудня 2025 р. Справа № 520/14568/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 18.09.25 по справі № 520/14568/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024 за № 11/22114-суд, з урахуванням нарахованої згідно постанов КМУ від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 № 209 індексації базового ОСНП за 2023, 2024 та 2025 роки у сумі 1500,00 грн, без обмеження пенсії її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають в обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром після проведеного на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/428/25 перерахунку у травні 2025 року, як таких, що порушують конституційне право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
З огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі № 1-38/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) щодо обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для працездатної особи, наполягав на протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 520/14568/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд, з урахуванням нарахованої згідно постанов КМУ від 24.02.2023р. № 168, від 23.02.2024р. №185, від 25.02.2025р. №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн., без обмеження пенсії її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 520/14568/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з урахуванням індексації згідно з Постановами від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (далі по тексту - Постанова № 168), від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі по тексту - Постанова № 185), від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі по тексту - Постанова № 209), у межах максимального розміру, оскільки вищезазначеними постановами прямо передбачено застосування такого обмеження.
Також зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/428/25 не було зобов'язано орган пенсійного фонду проводити виплату пенсії без обмеження її граничним розміром, отже виплата пенсії здійснюється у обмеженому розмірі.
Позивач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу підтримав свої позовні вимоги, викладені у позові, просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволені апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025по справі № 520/14568/25.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.
Після перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 520/428/25 ОСОБА_1 було обмежено виплату пенсії її максимальним розміром та припинено виплату нарахованої відповідачем індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі - 1500 грн.
22.05.2025 через особистий кабінет порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з проханням не здійснювати обмеження пенсії її максимальним розміром, яка нарахована на підставі оформленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення за № 11/22114-суд від 02.12.2024, у тому числі здійснювати виплату пенсії з урахуванням нарахованої індексації базового ОСНП у 2023р., 2024, 2025 р.р. у сумі 1500,00 грн.
На підтвердження чого, долучено до матеріалів справи витяг з порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України з клопотанням до відповідача від 22.05.2025.
Проте, листом від 02.06.2025 14857-15475/Д-02/8-2000/2 відповідач повідомив позивача, що відсутні підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимального її розміру, оскільки судовим рішенням у справі №520/428/25 зобов'язань щодо виплати пенсії без обмеження її граничним розміром на головне управління не покладено.
Так, з витягу з особистого кабінету позивача порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України станом на 21.05.2025 та 04.06.2025 зазначено наступне, що складові пенсійної виплати становить основний розмір пенсії - 36954,19 грн. (це 70 % від суми грошового забезпечення, яка наведена у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.12.2024р. за №11/22114-суд, що подавалася відповідачу для нарахування пенсії, а саме 52791,70 * 0,70 = 36954,19).
Окрім того, відповідач нарахував позивачеві також індексацію базового ОСНП у 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі - 1500 грн.
Підсумок пенсії з надбавками становить 42084,44 грн, однак з урахуванням застосованих обмежень до виплати - 30563,23 грн.
На картковий рахунок позивача фактично зараховується пенсія у сумі 30563,23 грн, отже, відповідач з травня 2025 року при виплаті пенсії позивачеві обмежив її максимальний розмір та припинив виплату нарахованої індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн.
Вважаючи, вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром, пенсійний орган залишив поза увагою визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, отже, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 2262-ХІІ.,
Суд вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки про грошове забезпечення від 02.12.2024р. за №11/22114-суд, з урахуванням нарахованої згідно Постанов № 168, №185, №209 індексації базового ОСНП за 2023р., 2024р. та 2025р. у сумі 1500,00 грн., без обмеження пенсії її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом 2262-ХІІ.
Згідно зі статтею 64 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені в Законі України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 118, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2022 року:
- перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14;
- у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 Постанови № 185 установлено, що з 01 березня 2024 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 Постанови № 209, що 01 березня 2025 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
З наведеного слідує, що пенсії, призначені до 31.12.2021 або перераховані до 01.01.2021 відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з 01.03.2023, 01.03.2024 та з 01.03.2025 підлягають індексації в порядку, передбаченому Постановами № 168, № 185 та № 209 відповідно. При цьому, вищевказані норми (п. 2 Постанови № 168, п. 2 Постанови № 185 та п. 2 Постанови № 209) є бланкетними, оскільки відсилають до іншого закону, яким врегульовано питання щодо максимального розміру пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ.
З наявного в матеріалах справи витягу протоколу перерахунку пенсії позивача вбачається, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії в травні 2025 року, нараховано індексацію основного розміру пенсії за 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, за 2024 рік у розмірі 1500,00 грн, за 2025 рік у розмірі 1500,00 грн, та визначено розмір пенсії з розрахунку 70 % грошового забезпечення 36954,19 грн. При цьому, підсумок пенсії травня 2025 року з урахуванням максимального розміру склав 30563, 23 грн.
Відтак, колегія суддів зауважує, що після проведення перерахунку пенсійним органом хоча і нарахована індексація базового ОСНП 2023, 2024 та 2025 у загальному розмірі, однак її виплата не здійснюється, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 обмежується максимальним розміром 30563,23 грн.
Щодо правомірності такого обмеження колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі за текстом - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 внесено зміни до Закону № 2262-XII, а саме в частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", незважаючи на те, що частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, оскільки внесені Законом № 1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, такі зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17 та від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Конституційний Суд України у згаданому Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати, призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є одно предметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7 рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі за текстом ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з огляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7 рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20 та від 17 лютого 2022 року у справі № 640/11168/20.
Колегія суддів зазначає, що оскільки обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовця не передбачено жодним нормативно-правовим актом, положення Постанов 168, № 185 та №209, якими визначено, що пенсії підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктами 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не можуть бути застосовані до позивача.
Враховуючи, що на дату виникнення у позивача права на отримання індексації відповідно до пункту 2 Постанов № 168, № 185 та № 209, розмір нарахованої позивачу пенсії внаслідок перерахунку відповідачем було обмежено максимальним розміром, в той час як стаття 43 Закону № 2262-XII не містила таких приписів, дії відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, слід визнати такими, що не ґрунтуються на законі, тобто протиправними.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи, встановлене за наслідками апеляційного перегляду справи безпідставне обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, колегія суддів не вбачає підстав для зміни обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 по справі № 520/14568/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко