17 грудня 2025 р.Справа № 480/8368/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/8368/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Сумській області , Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Сумській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Сумській області ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Сумській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Сумській області № 113-О від 28.07.2021 про припинення державної служби ОСОБА_2 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Стягнуто з ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43629, 33 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі № 480/8368/21 встановлено судовий контроль за виконанням ГУ ДФС в Сумській області рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 480/8368/21.
Зобов'язано ГУ ДФС в Сумській області протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 25.01.2022 по справі № 480/8368/21 в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
27 жовтня 2025 року, на виконання вимог вказаної ухвали ГУ ДФС в Сумській області подано до суду звіт про виконання рішення суду від 25.01.2022 у справі № 480/8368/21, в якому боржник просить прийняти звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 480/8368/21 прийнято звіт ГУ ДФС у Сумській області від 27.10.2025 про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі №480/8368/21.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 480/8368/21 та відмовити боржнику у прийнятті звіту про виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що ухвала суду першої інстанції ухвалена передчасно та без належної оцінки фактичних обставин виконання судового рішення, яким з ГУ ДФС у Сумській області на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначає, що попри те, що рішення набрало законної сили ще у березні 2022 року та виконавчий лист у встановленому порядку був пред'явлений до виконання, воно досі не виконане. Фактичне перебування виконавчого документа на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 протягом тривалого часу свідчить про неефективність встановленого державою механізму виконання та позбавляє позивача реального результату судового захисту.
Окремо апелянт зазначив, що невиконання судового рішення зумовлене штучно створеними перешкодами, пов'язаними з багаторічним незавершенням реорганізації ГУ ДФС у Сумській області, попри законодавчі вимоги щодо ліквідації ДФС ще у 2021 році. Вказує, що ліквідаційна комісія, до складу якої входять працівники ГУ ДПС у Сумській області, безпідставно затягує завершення реорганізації, чим фактично унеможливлює виконання судового рішення його правонаступником, який має відкриті рахунки та бюджетне фінансування.
Стверджує, що факт виконання судового рішення за бюджетною програмою КПКВК 3504040 жодним чином не звільняє ГУ ДФС у Сумській області від обов'язку виконати судове рішення, так само як і не перешкоджає цьому. Боржником у цій справі залишається саме ГУ ДФС у Сумській області та середній заробіток стягнуто за рішенням суду саме з відповідача, а не безпосередньо з Державного бюджету України.
Апелянт наголошує, що обов'язковість судових рішень є конституційною засадою судочинства та одним з принципів адміністративного процесу, а виконання рішення за рахунок бюджетної програми не звільняє відповідача від обов'язку вживати всіх можливих заходів для його реального виконання. Водночас поданий відповідачем звіт не містить жодних відомостей про такі заходи, не визначає орієнтовних строків виконання і не обґрунтовує причин бездіяльності, що прямо суперечить вимогам статті 382 КАС України.
За таких обставин апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач вжив усіх можливих заходів для виконання рішення, оскільки жодних реальних дій з боку відповідача вчинено не було, а всі процесуальні кроки щодо примусового виконання здійснювалися виключно позивачем.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Також Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 р. у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (абзац восьмий підпункту 6.3 пункту 6).
Таким чином, розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Так, у поданому до суду звіті відповідачем зазначено, що відповідно до листа ГУ ДКС України у Сумській області від 06.10.2025 №04-11-06/6582 виконавчий лист по справі №480/8368/21 знаходиться на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою". Отже, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 знаходиться на примусовому виконанні в органах казначейства.
Згідно з довідкою ГУ ДКС України у Сумській області №06.1-09-06/2454 від 08.04.2025 у 2022-2025 роках кошторис на утримання ГУ ДФС у Сумській області відсутній та фінансування з Державного бюджету України не здійснювалося.
Також зазначено, що ГУ ДФС в Сумській області не має відкритих рахунків в органах казначейства, а тому виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 можливе лише за програмою КПКВК 3504040, що узгоджується із приписами ч.1 ст. 3 Закону України «про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Надаючи оцінку вказаному звіту, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі Порядок№845).
У пункті 3 Порядку № 845 зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів, виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Відповідно до пункту 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Згідно пункту 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку.
Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.
Безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку.
Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.
Пунктом 28 Порядку №845 встановлено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.
З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.
Проаналізувавши зміст поданого відповідачем звіту, встановлені у справі обставини та норми матеріального права, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі № 480/8368/21 в частині стягнення з ГУ ДФС у Сумській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу не містить зобов'язань немайнового характеру та не передбачає вчинення боржником будь-яких активних дій, спрямованих на його виконання.
Таке рішення підлягає виконанню виключно шляхом примусового стягнення коштів у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком №845.
Матеріалами справи підтверджено, що виконавчий лист у справі №480/8368/21 прийнятий органами Державної казначейської служби України до виконання та перебуває на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», що відповідає вимогам частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з огляду на відсутність у боржника бюджетних призначень, кошторису та відкритих рахунків у органах Казначейства.
Наведені у звіті відповідача обставини об'єктивно свідчать про те, що подальше виконання судового рішення у частині стягнення грошових коштів не залежить від волевиявлення чи дій боржника, а здійснюється органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів у межах відповідних бюджетних асигнувань та в порядку черговості надходження виконавчих документів.
За таких умов боржник фактично позбавлений можливості впливати на строки та порядок фактичного перерахування коштів стягувачу, а тому обставини невиплати коштів у визначений строк не можуть бути поставлені у вину боржнику та не свідчать про його ухилення від виконання судового рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ДФС у Сумській області.
Посилання апелянта на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та передчасність його висновків колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі розглянутого питання по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі № 480/8368/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 19.12.2025 року