19 грудня 2025 р. Справа № 520/28169/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 (суддя: Григоров Д.В., м. Харків) по справі № 520/28169/25
за позовом Адвоката ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Адвокат ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, Адвокат ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (далі по тексту - відповідач, КДКА Харківської області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06.10.2025, відповідно до якого порушено дисциплінарну справу відносно Адвоката Орлова Олександра Олександровича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2168 від 22.11.2017, видане Радою адвокатів Харківської області) на підставі скарги (вх. № 686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
24.10.2025 позивачем до Харківського окружного адміністративного суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив суд:
- зупинити дію рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06 жовтня 2025 року, відповідно до якого порушено дисциплінарну справу відносно Адвоката ОСОБА_1 на підставі скарги (вх. №686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до набрання рішенням суду по цій справі законної сили (по справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вказаного рішення);
- заборонити Дисциплінарній палаті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області вчиняти дії щодо розгляду дисциплінарної справи, порушеної за рішенням Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06 жовтня 2025 року, відповідно до якого порушено дисциплінарну справу відносно Адвоката ОСОБА_1 на підставі скарги (вх. № 686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до набрання рішенням суду по цій справі законної сили (по справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вказаного рішення).
В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним, оскільки підстави для його ухвалення були відсутні. Крім того, рішення є цілком невмотивованим, що позбавляє позивача висловлювати свою правову позицію, надавати пояснення, реалізуючи принцип змагальності, що, на переконання заявника, матиме наслідком ухвалення несправедливого та необґрунтованого рішення у дисциплінарній справі.
Також, позивач вказує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки в разі невжиття заходів забезпечення позову позивач буде змушений докладати значних зусиль для оскарження рішення, ухваленого в дисциплінарній справі, а його права, які він захищає в цій адміністративній справі, не будуть поновлені належним чином. Вказував і на те, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може призвести до негативних наслідків на професійну діяльність його як адвоката.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 520/28169/25 заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Зупинено дію рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06 жовтня 2025 року, відповідно до якого порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2168 від 22.11.2017 р., видане Радою адвокатів Харківської області) на підставі скарги (вх. №686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до набрання рішенням суду по цій справі законної сили (по справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вказаного рішення);
Заборонено Дисциплінарній палаті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області вчиняти дії щодо розгляду дисциплінарної справи, порушеної за рішенням Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06 жовтня 2025 року, відповідно до якого порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 на підставі скарги (вх. № 686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
Відповідач, не погодившись з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 520/28169/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення про порушення (відкриття) дисциплінарного провадження, на відміну від рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, не несе жодних негативних наслідків для особи, стосовно якої воно було прийнято.
Таким рішенням не презюмується факт вчинення або невчинення адвокатом дисциплінарного проступку, таке рішення не накладає на адвоката жодної санкції, воно апріорі не може нанести адвокату жодних репутаційних негативних наслідків чи шкоди.
Зазначає, що рішення про порушення (відкриття) дисциплінарного провадження є лише етапом розгляду дисциплінарного провадження та не створює жодних правових наслідків для Адвоката ОСОБА_1 ..
Також, з викладених підстав, вказує, що фактично, накладаючи подібні заходи забезпечення позову, суд першої інстанції порушує права заявників дисциплінарного провадження на справедливий та безсторонній, безперешкодний розгляд своєї скарги на дії Адвоката Орлова О.О..
Зазначає, що Адвокат Орлов О.О., згідно з положеннями законодавства, має право на подачу заперечень, доказів та пояснень під час розгляду дисциплінарної справи. Дисциплінарна палата КДКА Харківської області жодним чином не звужувала надані йому права та не відмовляла у такій можливості.
Вказує, що зупинення розгляду дисциплінарного провадження та зупинення рішення КДКА Харківської області від 06.10.2025 стосовно порушення дисциплінарної справи відносно Адвоката ОСОБА_1 фактично свідчить про застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, які є тотожними предмету позову у справі № 520/28169/25 (визнанням позовної заяви), що є прямим порушенням норм як процесуального, так і матеріального права.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки вказують на об'єктивні обставини, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, утруднення захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів та заподіяння правам позивача необґрунтованих втрат.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19, від 13 жовтня 2021 року у справі №640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Так, предметом оскарження у межах спірних правовідносин є рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06.10.2025, відповідно до якого порушено дисциплінарну справу відносно Адвоката Орлова Олександра Олександровича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2168 від 22.11.2017, видане Радою адвокатів Харківської області) на підставі скарги (вх. № 686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов'язував із тим, що рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 06.10.2025 є очевидно протиправним, оскільки підстави для його ухвалення були відсутні. Також, рішення є цілком невмотивованим, що позбавляє позивача висловлювати свою правову позицію, надавати пояснення, реалізуючи принцип змагальності, що матиме наслідком ухвалення несправедливого та необґрунтованого рішення у дисциплінарній справі.
Крім того, заявник посилався на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки в разі невжиття заходів забезпечення позову позивач буде змушений докладати значних зусиль для оскарження рішення, ухваленого в дисциплінарній справі, а його права, які він захищає в цій адміністративній справі, не будуть поновлені належним чином. Також, заявник вказував і на те, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може призвести до негативних наслідків на професійну діяльність його як адвоката.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до позивача не застосовано жодного заходу дисциплінарного впливу, передбаченого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а лише порушено дисциплінарну справу відносно Адвоката ОСОБА_1 на підставі скарги (вх. № 686/25), поданої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
При цьому, позивач посилається на очевидність протиправності оскаржуваного рішення, однак, вказане може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Поряд із цим, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.
Сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22.
При цьому, сама ж лише незгода позивача з діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Стосовно доводів позивача, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може призвести до негативних наслідків на професійну діяльність його як адвоката, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов'язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката.
Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про порушення дисциплінарної справи. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
На переконання колегії суддів, надання правової оцінки оскаржуваному рішенню КДКА Харківської області має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а, від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22, від 14 травня 2025 року у справі № 260/5758/24.
Враховуючи вказане, порушення дисциплінарної справи відносно адвоката не є беззаперечною обставиною, наявність якої є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів статті 150 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не звернув уваги на відсутність доказів на підтвердження обґрунтувань, викладених у заяві про забезпечення позову, помилково застосував норми процесуального права, що призвело до помилкових висновків про задоволення заяви.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 520/28169/25 підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви Адвоката Орлова О.О. про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі № 520/28169/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Адвоката Орлова Олександра Олександровича про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова