про залишення касаційної скарги без руху
19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №260/5494/24
адміністративне провадження №К/990/52648/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач) в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 13.06.2024 року у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2024 позов задовольнив. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796. Зобов'язав ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, шляхом індексації відповідного показника з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796.
Восьмий апеляційний адміністративний суду від 29.09.2025, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області задовольнив частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №260/5494/24 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, шляхом індексації відповідного показника з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 по 21.02.2024 у розмірі 1,197 скасувати та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №260/5494/24 залишив без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» 16.12.2025, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено та підписано 29.09.2025, а тому перебіг строку на касаційне оскарження закінчився 28.10.2025. Отже з моменту складення та підписання повного тексту оскаржуваної постанови від 28.10.2025 до моменту, коли позивач звернувся до суду з касаційною скаргою пройшло більше двох місяців.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник заявляє про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Однак Верховний Суд критично оцінює доводи цього клопотання скаржника, оскільки, скаржник не навів підстав поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та не надав докази на їх підтвердження.
Заявнику слід надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Заявнику слід надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення.
За приписами пунктів 1-4 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі позивач в якості підстави для касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, мотивуючи це тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано у спірних правовідносинах норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Однак скаржник не визначає, які саме норми матеріального права застосовані судами неправильно.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на підпункти «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.
Однак, скаржник у касаційній скарзі абстрактно посилається на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду, на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, особа, яка подала касаційну скаргу, обмежилась посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, однак не вказала передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України підставу (підстави) касаційного оскарження.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Водночас за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої та третьої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
конкретизувати підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України, Верховний Суд
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів поважності підстав пропуску такого строку.
Керуючись статтями 169, 229, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №260/5494/24 відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб