про залишення касаційної скарги без руху
19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №440/7610/24
адміністративне провадження №К/990/52899/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №440/7610/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки земельної ділянки від 21.11.2023;
зобов'язати Полтавську міську раду прийняти рішення про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки загальною кадастровий номер 5324080100:00:013:0053, площею 10,2 га, цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), яка розташована за межами населених пунктів на території Абазівського старостинського округу, Полтавської міської територіальної громади та земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:016:0007, площею 10,7 га, цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), яка розташована за межами населених пунктів на території Абазівського старостинського округу, Полтавської міської територіальної громади за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки щодо кожної земельної ділянки з розстроченням платежів терміном на 10 років.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 11.04.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2023 про надання дозволу на викуп земельної ділянки. Зобов'язав Полтавську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2023 про викуп земельної ділянки земельної ділянки та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
17.04.2025 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі (направлена через систему "Електронний суд" 16.04.2025), в якій заявник просить постановити додаткове рішення у справі №440/7610/24, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь позивача 20500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 03.06.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2023 про надання дозволу на викуп земельної ділянки. Зобов'язав Полтавську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2023 про викуп земельної ділянки земельної ділянки та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2025 задовольнив частково. Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 змінив шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац перший резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.». В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 440/7610/24 залишив без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить її скасувати.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За приписами пунктів 1-4 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі скаржник посилається на застосування норми права без урахування висновків Верховного Суду і наводить перелік постанов. Однак скаржник не визначає, які саме норми права застосовані судом неправильно.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів, цитати судових рішень Верховного Суду, із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Таке посилання на підстави касаційного оскарження підлягає уточненню.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Беручи до уваги викладене, скаржник має чітко зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі позивач не зазначає про зазначені вище випадки передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які мають бути обов'язково зазначені та конкретизовані для справ розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Беручи до уваги викладене, скаржник має чітко зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень згідно до приписів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Водночас за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої та третьої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: зазначити випадки касаційного оскарження судових рішень у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №440/7610/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційну скаргу буде повернуто відповідачеві.
Копію ухвали надіслати Полтавської міської ради.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя В.М. Кравчук