19 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8022/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги 20 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 в адміністративній справі №160/8022/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 20 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову 20 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладену в протоколі № 3914 від 23.10.2024 року, стосовно ОСОБА_1 щодо визначення причинного зв'язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби»;
- визнати протиправною постанову Центральної військово-лікарської комісії викладену у витягу з протоколу № 8953 від 19.12.2024 року, в частині відмови в зміні формулювання причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 на: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
- зобов'язати 20 Регіональну військово-лікарську комісію прийняти постанову, якою визначити причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 в формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 в адміністративній справі №160/8022/25, - позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просять скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 03.12.2022 по 01.03.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 22.12.2023 № 13605 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами чого встановлено: Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7392 ОСОБА_1 в період з 27.12.2023 по 23.01.2024 перебував у стаціонарі експертно-реабілітаційного відділення. Основний діагноз: Вторинний деформуючий двобічний остеоартроз кульшових суглобів ІІІ ст. на тлі асептичного некрозу голівок обох стегнових кісток Pr фаза ІІІ (фаза фрагментації) з кістами 2-4 мм., змішана комбінована контрактура обох кульшових суглобів, ПФС ІІІ ст., виражений больовий синдром. Хронічна диксогенна радикулопатія L4, L5, S1 ліворуч, зі стійким больовим синдромом (люмбоішіалгія), мязово-тонічним синдромом на фоні остеохондрозу, спондильозу попереково-крижкового відділу хребта.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1203 від 05.02.2024 гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_2 за результатами проведеного медичного огляду для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання: Двобічний асептичний некроз голівок стегнових кісток ІІ (другої) стадії, двобічний коксартроз ІІІ (третього) ступеня, зі стійким больовим синдромом, стійкою комбінованою контрактурою обох кульшових суглобів зі значним порушенням функції. Хронічна вертеброгена люмбоішалгія з помірно вираженим больовим синдромом без порушення функції. Нейроциркуляторна дістонія за гіпертенивним типом, помірно виражена.
Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби на підставі статті 61-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2024 № 61 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , електрика-моториста відділення енергозабезпечення взводу штабних машин роти зв'язку тилового командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.02.2024 №12-рс відповідно до свідоцтва про хворобу №1203 від 09.02.2024 на підставі статті 26 часини пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку з 01.03.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2035 ОСОБА_1 у період з 04.04.2024 по 16.04.2024 перебував у стаціонарі експертно-реабілітаційному відділенні.
Згідно Витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 3914 від 23.10.2024) за результатами розгляду заяви від 15.10.2024 та вивченні наданих документів щодо зміни причинного зв'язку захворювання у свідоцтві про хворобу №1203 ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 05.02.2024 солдата ОСОБА_1 визначено, що постанова про причинний зв'язок захворювання у свідоцтві про хворобу прийнято обґрунтовано. Підстав для її відміни, скасування або прийняття іншої постанови немає.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 19.12.2024 № 8953 визначено, що за результатами розгляду наданих військово-облікових та медичних документів підстав для задоволення вимог згідно скарги солдата у відставці ОСОБА_1 від 29.11.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань, оформленої протоколом засідання 20 Регіональної ВЛК та протоколом від 23.10.2024 №3914 на формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» не встановлено.
Отже, правомірність та законність спірних рішень є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23.
З уваги на наведене колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи повинні перевірити спірне рішення ВЛК на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.
Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 (далі Положення №402).
За приписами п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402 установлено, що військово-лікарська експертиза це, зокрема, медичний огляд військовослужбовців з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) згідно п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ згаданого Положення №402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний час та під час дії особливого періоду.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою, зокрема, визначення придатності військовослужбовців до військової служби, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3) згідно до вимог п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402.
За приписами п.20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні у своїй роботі керуються цим Положенням.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтва).
Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду п.22.12 глави 2 розділу ІІ Положення №402.
При цьому, згідно п.20.2 глави 20 розділу ІІ згаданого Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Згідно п.6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд проводиться, зокрема, військовослужбовців за направленнями прямих начальників від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
У відповідності до п.6.2 глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК подаються такі документи, а саме:
- направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України, попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
- медична книжка;
- посвідчення особи (військовий квиток);
- фотокартка 3 х 4 без головного убору при амбулаторному огляді.
На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями п.6.8 глави 2 розділу ІІ Положення №402.
За змістом абзацу 3 п.6.8 глави 2 розділу ІІ Положення №402 визначено, що під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Згідно до вимог п.22.3 глави 6 розділу ІІ Положення №402 також передбачено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються, зокрема, на військовослужбовців - у медичну книжку, у довідку ВЛК (свідоцтво про хворобу), картку обстеження та медичного огляду, медичну карту стаціонарного хворого п.п. «а» п.22.3 розділу ІІ згаданого Положення №402.
Отже, із аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що за вищенаведеною процедурою медичний огляд військовослужбовців ВЛК проводиться з метою, зокрема, визначення придатності військовослужбовців до військової служби, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців та за направленням командира військової частини із зазначенням у ньому, зокрема, попереднього діагнозу та мети огляду.
Відповідно до пункту 21.2 Положення №402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно пункту 21.5 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
д) ''Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини'' - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби»;
є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.
Постанова ВЛК у формулюванні ''Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби'' приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:
- вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
- вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником);
- навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Зазначені у підпунктах ''д'' та ''е'' постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що при встановленні причинного зв'язку ''Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини'' мають враховуватись такі обов'язкові обставини:
- захворювання виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України;
- захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
Тобто, захворювання виникло під час війни або воно було раніше, але під час війни розвинулось і призвело до смерті.
Водночас, при встановленні причинного зв'язку ''Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби'' (визначено у спірному рішенні) мають враховуватись такі обов'язкові обставини:
- захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах,
- захворювання виникло до військової служби, а у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності до військової служби.
Тобто, захворювання виникло під час проходження військової служби або воно було раніше, але під час війни розвинулось і призвело до смерті.
Відмінними між пунктом ''д'' та ''є'', на переконання суду, є часовий період та обставини. Водночас, в обох випадках захворювання було до початку служби або захворювання з'явилось під час служби. Вирішальним фактом є встановлення обставин де саме, за яких обставин і коли відбулось загострення хвороби.
Позивач був призваний на військову службу у грудні 2022 року під час особливого періоду за мобілізацією і протягом майже року здійснював захист безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 22.11.2024 № 2214, ОСОБА_1 дійсно в період з 27.08.2023 по 03.09.2023, з 18.09.2023 по 24.09.2023, з 22.10.2023 по 25.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій та Донецькій областях. (а. с. 31)
З матеріалів справи вбачається, що позивач на час мобілізації мав хронічне захворювання, яке під час військової служби, зокрема, приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, досягло такого розвитку, що призвело до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби», що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2024 № 61.
Так, згідно вказаного наказу № 61 від 01.03.2024 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , електрик-моторист відділення енергозабезпечення взводу штабних машин роти зв'язку тилового командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.02.2024 № 12-рс відповідно до свідоцтва про хворобу №1203 від 09.02.2024 на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «б» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачі, приймаючи постанову, викладену в протоколі № 3914 від 23.10.2024 року та постанову викладену у витягу з протоколу № 8953 від 19.12.2024 року не врахували пункт 21.5 Положення № 402 зокрема пп. д) ''Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини'' - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби», з огляду на що висновок стосовно причинного зв'язку, захворювання, сформульованого у протоколі засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ від 19.12.2024 № 8953 у частині формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» не відповідає пп. д) п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 від 14.08.2008 в редакції станом на 20.11.2024 року.
В контексті наведених висновків колегія суддів також звертає увагу на те, що одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є обґрунтованість.
У постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).
Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб'єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).
Таким чином, обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб'єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою.
На переконання колегії суддів, відповідність рішення суб'єкта владних повноважень критерію «обґрунтованості» вимагає, щоб рішення було вмотивованим і зрозумілим для особи, якої воно стосується. Відповідно, у такому разі перевірка акту індивідуальної дії на обґрунтованість не потребує надання судом оцінки правильності висновкам ВЛК і дослідження медичних документів, що унеможливлює втручання у дискрецію цього органу, а полягає у тому, щоб з'ясувати, чи містить такий акт достатні та належні мотиви його прийняття, тобто чи він є обґрунтованим.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що постанова 20 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладену в протоколі № 3914 від 23.10.2024 року та постанова Центральної військово-лікарської комісії викладену у витягу з протоколу № 8953 від 19.12.2024 року, в частині формулювання: «... захворювання, ТАК пов'язані з проходженням військової служби» не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зв'язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги 20 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 в адміністративній справі №160/8022/25,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 в адміністративній справі №160/8022/25,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак