Провадження № 22-ц/803/9980/25 Справа № 210/513/25 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
16 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересовані особи -
Служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті
ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горбенко Інна Василівна, на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 вересня 2025 року, ухвалене суддею Чайкіною О.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення 04 серпня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записавши його батьком усиновленої дитини, при цьому змінивши прізвище та по батькові неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_4 , ім'я залишити без змін, дату та місце народження ОСОБА_3 залишити без змін, про що внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Вимоги обґрунтовані тим, що з 21 лютого 2021 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 . Проживають сім'єю у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності 1/2 частки ОСОБА_3 та 1/2 частки ОСОБА_5 . ОСОБА_2 є опікуном ОСОБА_3 , відповідно до рішення від 17.10.2012 року №504 Дзержинської районної у місті ради Виконавчого комітету «Про надання статусу дитини-сироти малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення над ним опікуна ОСОБА_6 ». У 2024 році у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_7 .
Зазначає, що під час проживання у нього склалися добрі, дружні відносини з ОСОБА_8 та він бажає, щоб ОСОБА_9 виховувався у повній сформованій родині, вважав його батьком, носив його прізвище та по-батькові. В майбутньому буде мати права щодо вирішення питань його виховання та навчання, представляти його інтереси як законний представник. Заявник здоровий, працює в ТОВ «Крани України» на посаді менеджера, має постійний дохід, судимостей не має, не був усиновлювачем іншої дитини, не зловживає алкогольними та наркотичними засобами. Має переважне право на усиновлення дитини, батьки якого померли. Опікун неповнолітнього ОСОБА_2 не заперечує проти його усиновлення, про що надає свою згоду.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 серпня 2025 року заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про усиновлення залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горбенко І.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про усиновлення задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував свідому думку дитини не врахував свідоме бажання дитини, яка досягла 14 років, і висловила чітку позицію щодо її усиновлення ОСОБА_1 . Порушені найкращі інтереси дитини, оскільки суд не дослідив фактичні сімейні відносини, не врахував прив'язаність дитини до заявника та не розглянув психологічні наслідки відмови в усиновленні. Суд не встановив всі обставини справи, не прийняв до уваги, що мета усиновлення - це свідоме рішення ОСОБА_3 , а не отримання заявником відстрочки від мобілізації у зв'язку з усиновленням.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
До апеляційного суду представник виконкому Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування Томіліна С.С. надала заяву про розгляд справи без її участі, висновок служби у справах дітей та свою позицію щодо недоцільності усиновлення неповнолітнього підтримує.
16 грудня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява адвоката Горбенко І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник заявника просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Посилається, що адвокат Горбенко І.В. не може бути присутньою під час розгляду справи, оскільки перебуватиме 16.12.2025 року в цей же час в м. Дніпро в судовому засіданні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Родина ОСОБА_1 попереджена про неявку представника, окрім цього захворіла малолітня дитина, тому вони також будуть відсутні.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи на підставі заяви адвоката Горбенко І.В., колегія суддів апеляційного суду враховує, що в попереднє судове засідання представником заявника адвокатом Горбенко І.В. було надано заяву, в якій вона просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, оскільки з 01 грудня 2025 року по 03 грудня 2025 року адвокат Горбенко І.В. перебуває у відрядженні у м. Київ для участі в справах, які слухаються у Київському окружному адміністративному суді.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що неявка в судове засідання адвоката Горбенко І.В. з тих підстав, що вона повторно надала перевагу розгляду іншої справи за своєї участі, не може бути визнана поважною. Оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, та явка учасників справи не визнана обов'язковою в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи.
Крім того, колегія суддів, приймає до уваги, що посилаючись як на підставу неявки в судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на хворобу малолітньої дитини, належних та допустимих доказів вказаного надано не було
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню за наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованому Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області. В графі батьки в свідоцтві про народження зазначено: батько: ОСОБА_10 , мати: ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради № 504 від 17.10.2012 року надано малолітньому ОСОБА_3 статус дитини-сироти, призначено ОСОБА_6 опікуном над малолітнім ОСОБА_3 , рекомендовано розглянути питання призначення пенсії по втраті годувальника та державної допомоги на утримання малолітнього ОСОБА_3 , збережено за малолітнім ОСОБА_3 право користування житлом на АДРЕСА_1 .
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_6 належить 1/2 частка квартири за адресою АДРЕСА_1 .
З опису майна дитини сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 належить 1/2 частка квартири за адресою АДРЕСА_1 .
За змістом витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-002158762, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не має незнятої чи непогашеної судимості.
21 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 260. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_12 », чоловіка - « ОСОБА_13 ».
ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , зареєстрованим Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). В графі батьки в свідоцтві про народження зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 працює в ТОВ «Крани України» з 16.10.2018 року, займає посаду менеджера, дохід за період з 01.12.2023 року по 30.11.2024 року складає 159 665,33 грн. Нарахована заробітна плата за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року - 180 647,03 грн.
Відповідно висновку виконком Металургійної районної у місті ради вважає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не може бути усиновлювачем неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в даному випадку усиновлення не відповідає найкращим інтересам дитини.
ОСОБА_2 надала нотаріально посвідчену заяву про згоду на усиновлення її чоловіком ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_3 , опікуном якого вона є.
ОСОБА_1 після пред'явлення позову до суду та зауважень органу опіки та піклування, під час судового розгляду пройшов курс підготовки у період з 14 по 19 квітня 2025 року та отримав рекомендації щодо можливості стати кандидатом в усиновлювачі.
За висновком про стан здоров'я ОСОБА_1 може бути усиновлювачем.
З витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
За відомостями, що містяться у реєстрі Криворізької міської територіальної громади в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання в квартирі АДРЕСА_2 санітарно-гігієнічні умови відповідають нормам, задовільні. Світло, газ, вода в наявності. В заключній стадії ремонту. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема спальна кімната в якій є: розкладний диван, комп'ютерне крісло, стіл, шафа-купе для одягу, шафа з поличками для особистих речей і навчального матеріалу, фортепіано, ноутбук, смартфон.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що під час сумісного проживання між заявником та дитиною виникли настільки близькі відносини, які притаманні загальноприйнятним в суспільстві відносинам між батьком та сином. При цьому суд врахував, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам та може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Ураховуючи баланс інтересів та наслідків, які настануть у разі усиновлення для дитини, заперечення органу опіки та піклування, негативний висновок про недоцільність усиновлення, суд першої інстанції дійшов висновку, що усиновлення не відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Колегія суддів апеляційного суду в цілому погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Так, відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім'ї. Сім'я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Усиновленою може бути дитина (ч. 1 ст. 208 СК України). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з положеннями статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 211 СК України усиновлювачем може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років.
Статтею 218 СК України передбачено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов'язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб'єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.
Статтею 223 СК України встановлено, що особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.
Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Суд, постановляючи рішення про усиновлення неповнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції надав правильну оцінку наявним у справі доказам та прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для усиновлення ОСОБА_1 дитини, оскільки відсутні докази того, що таке усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини.
Згідно з частинами 1,2 статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008 (ратифікованої Україною 15.02.2011), компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім'ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних.
Установлення обставин в належному обсязі в кожній справі стосується настільки, наскільки це є можливим, та inter alia, таких питань:
a) особистості, стану здоров'я та соціального середовища усиновлювача, подробиць про його домівку та умови проживання, його здатності виховувати дитину;
b) причин, з яких усиновлювач бажає усиновити дитину;
c) причини, через які інший з подружжя або зареєстрованих партнерів не приєднується до заяви, коли лише один з подружжя або зареєстрованих партнерів звертається із заявою про усиновлення;
d) взаємної сумісності дитини й усиновлювача, а також тривалості часу, протягом якого дитина перебувала під його опікою;
e) особистості, стану здоров'я й соціального середовища дитини, а також з урахуванням встановлених законом обмежень її сімейного походження та її цивільного стану;
f) етнічного, релігійного та культурного походження усиновлювача й дитини.
Положення цієї статті не впливають на повноваження чи обов'язок компетентного органу отримувати будь-яку інформацію або докази, незалежно від того, чи охоплюються вони обсягом такого встановлення обставин, і які він розглядає як такі, що можуть бути використані (ч.4 ст.10 Європейської конвенції про усиновлення дітей).
Компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини (ч.1 ст.4 Європейської конвенції про усиновлення дітей) .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не зазначено чітких та переконливих мотивів, що спонукають його на усиновлення дитини, а лише узагальнено вказано про наявність між ним та дитиною гарних дружніх стосунків. При цьому, в матеріалах справи відсутні достатні дані, що рішення заявника про усиновлення є проявом справжніх намірів, з врахуванням його звернення до суду із заявою про усиновлення у січні 2025 році, зважаючи на те , що шлюб з ОСОБА_5 заявник зареєстрував 21 лютого 2021 року, а в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані та проживають ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований з 28 грудня 2016 року (а.с. 6).
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що заявник та його сестра поживають разом з 2012 року.
Також судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначено, що окрім факту реєстрації заявником не представлено належних та допустимих доказів, які б засвідчували тривалість сімейних зв'язків між дитиною та майбутнім усиновлювачем, та з яких можливо було б встановити, що ОСОБА_1 тривалий час опікується ОСОБА_3 з самого дитинства (спільні фото, понесені витрати на придбання одягу, лікування, характеристики зі школи, тощо).
З висновку виконкому Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування, про недоцільність усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та відповідність його інтересам дитини вбачається, що заявник ОСОБА_1 виявив бажання усиновити неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому відповідно рішення виконкому Металургійної районної у місті ради від 17 жовтня 2012 року № 504 надано статус дитини-сироти, оскільки його мати ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Опікуном над дитиною призначена його сестра ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка є дружиною ОСОБА_15 . З моменту проживання разом з дитиною в одній квартирі заявник раніше не виявляв бажання бути усиновлювачем дитини, яка перебуває під піклуванням його дружини. Під час соціального супроводу підопічної дитини ОСОБА_2 відповідально ставилася до виконання своїх обов'язків. Кошти, які отримував піклувальник на дитину витрачалися за призначенням. Зауважень до виконання опікунських обов'язків не було, тому не було підстав припиняти піклування над дитиною.
На даний час піклувальник отримує на дитину грошову допомогу в розмірі 4 845,03 грн., пенсію за втратою годувальника - 3 448,81 грн. Заявник надав довідку про те, що він отримує заробітну плату в ТОВ «Крани України», яка щомісячно нестабільна, враховуючи, що на його утриманні перебуває дружина та спільна малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно п. 26 Постанови Кабінету міністрів України від 08 жовтня 2008 року №905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» для постановки на облік кандидата в усиновлювачі сума сукупного доходу на кожного члена сім'ї з урахуванням дітей, які усиновлюються, повинна бути не менша ніж установлений законодавством прожитковий мінімум. З 01 січня 2025 року прожитковий мінімум складає для дітей до 6 років - 2 563 грн, дітей від 6 до 18 років - 3 196 грн, працездатних осіб - 3 028 грн. Відповідно сукупний дохід заявника повинен становити 11 815 грн, а середній дохід ОСОБА_1 на місяць (згідно з довідкою про заробітну плату) становить 10 710,90 грн.
Виконком Металургійної районної у місті ради вважає, що ОСОБА_1 не може бути усиновлювачем неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в даному випадку усиновлення не відповідає найкращим інтересам дитини. При цьому органом опіки та піклування зауважено, що ОСОБА_1 не може бути взятий на облік як кандидат в усиновлювачі неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 через відсутність належного доходу, що не дозволить у подальшому задовольнити нагальні потреби дитини. (а.с. 66-68)
Вказаний висновок виконкому Металургійної у місті ради як органу опіки та піклування, є цілком обґрунтованим.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що усиновлення відповідатиме найкращим інтересам дитини, які відносини наразі склалися між дитиною та заявником, не відображено дійсні обставини усиновлення, а також добросовісність і мету такого усиновлення.
Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення до суду із заявою про усиновлення у даному випадку не буде відповідати якнайкращим інтересам дітей.
Докази та обставини, на які ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горбенко І.В., посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував у достатньому обсязі характер спірних правовідносин та визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, а тому прийшов до вірного висновку про залишення без задоволення вимоги ОСОБА_1 про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горбенко Інна Василівна, залишити без задоволення.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: