Провадження № 22-ц/803/10351/25 Справа № 212/8235/25 Суддя у 1-й інстанції - КОЗЛОВ Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
16 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 серпня 2025 року, ухваленого суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена),
В липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, яку оцінив у розмірі 280000,00 грн. у зв'язку з отриманим позивачем професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.
В обґрунтування позову зазначив, що з 09.09.1996 року по 31.03.2005 року працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці тривалий час підземним електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання, гірничим майстром дільниці №22 шахтобудівельного управління ВАТ, а згодом ПрАТ «Суха балка». Позивач отримав хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість другого ступеня (з легким зниженням слуху), що, відповідно до акту розслідування від 19.03.2024, виникли з вини роботодавця.
Згідно висновку МСЕК від 20.06.2024 первинно позивачу було встановлено третю групу інвалідності та 35% втрата професійної працездатності з 06.05.2024 внаслідок профзахворювань безстроково. За висновком МСЕК йому рекомендовано медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування.
Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив у віці 51 рік працездатність, отримав інвалідність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Позивача турбують напади утрудненого дихання за типом задухи, які виникають при фізичних навантаженнях та спонтанно не залежно від часу доби. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров'я, що порушує його нормальні життєві зв'язки. Це додає йому ще більшого морального пригнічення та призводить до постійних переживань. Хронічне захворювання легень істотно підвищує імовірність зараження позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення у складних формах. Вважає, що шкода завдана не тільки йому особисто, а і його сім'ї. Через погіршення стану здоров'я не може матеріально забезпечувати свою сім'ю як раніше, і навпаки - сам потребує фізичної та моральної допомоги від своїх близьких.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 175 000,00 грн., без врахування податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 1750,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» адвокат Заклецький В.В.., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просив його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.
При цьому, скаржник зазначає, що суд безпідставно не врахував аргументи відповідача про те, що позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов'язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянням моральних страждань позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Кадук В.В. просила рішення суду як законне і обґрунтоване залишити без змін.
До апеляційного суду представником позивача Кадук В.В. подана заява, в якій заявник просить розглянути справу у відсутність позивача та його представника, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, рішення суду прешої інтсанції залишити без змін з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Заклецького В.В., який у повному обсязі підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 в період з 09.09.1996 по 31.03.2005 працював - підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання № 22 шахтобудівельного управління, підземним гірничим майстром дільниці № НОМЕР_1 шахтобудівельного управління ВАТ «Суха Балка», з 31.05.2005 по 31.03.2010 та з 01.11.2014 по 27.06.2023 начальником підземної дільниці №23 шахтобудівельного управління ПрАТ «Суха Балка», 27.06.2023 звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою, що також не заперечує представник відповідача (а.с. 8-10).
Під час роботи у ПрАТ в позивача виникли професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглуховатість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І.Пономарьової, що також встановлено Актом від 19.03.2024 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, медичним висновком, випискою - епікризом (а.с. 14-15,16-18,20-22,23,24-25,26,27).
Згідно Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) № ПС/3.1/20815-23 від 03.10.2023 підставою для встановлення професійних захворювань, послужив профмаршрут у шкідливих умовах (18 років 2 місяці). Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: - аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,225рази згідно «Гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 14.07.2020 N?1596 і складала 2,45 мг/м3 при ГДК2.0 мг/м3); - шум, еквівалентний рівень звуку, дБА: 88,8 при гранично допустимому 80. Крім того, ОСОБА_1 підпадав під дію шкідливих факторів, що мали місце при виконанні працівником технологічного процесу: пил фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксиду 10-70%. За вмістом аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони- до 3 красу 1 ступеня (шкідливі); шум ( по рівню шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); напруженість праці. Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі) (а.с.11-13).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 березня 2024 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через роботу на протязі 18 років 2 місяців в умовах впливу шкідливих факторів (а.с.16-18).
Відповідно до висновку МСЕК від 20.06.2024 ОСОБА_1 встановлено 35% втрати професійної працездатності по ХОЗЛ -30%, 5% по туговухості з 06 травня 2024 року безстроково, що підтверджено довідками серії 12 ААА N?1444994. (а.с.19).
У зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками (а.с.20-27).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві Відповідача, тому Позивачу роботодавець ПрАТ «Суха Балка», зобов'язаний відшкодувати спричинену втратою здоров'я моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, та не може погодитись з доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз'яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19 березня 2024 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами та пов'язаними із виконанням безпосередніх трудових обов'язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 ушкодженням його здоров'я, внаслідок чого існує необхідність відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок саме ПрАТ «Суха Балка».
Так невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Доводи відповідача щодо вини самого позивача у виникненні у нього професійного захворювання, оскільки він добровільно і усвідомлено обрав цю професію і працював у шкідливих умовах праці, а вини підприємства в цьому немає, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, суд врахував, що ОСОБА_3 з травня 2024 було первинно безстроково підтверджено 35% втрати ним працездатності професійного захворювання та третю групу інвалідності, взяв до уваги кількість часу, яку позивач пропрацював на підприємстві у шкідливих умовах 18 років 2 місяці, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольнив заявлені вимоги частково, визначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди - 175 000 грн.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв'язку із отриманим на підприємстві відповідача професійним захворюванням, тому відхиляє доводи сторони відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: