Провадження № 22-ц/803/10534/25 Справа № 212/9200/25 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
16 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 вересня 2025 року, ухваленого суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена),
В серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, яку оцінив у розмірі 440 000,00 грн у зв'язку з отриманим позивачем професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.
В обґрунтування позову зазначив, що на протязі 12 років 11 місяців з 01.07.1998 року по 27.03.2024 року працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці на різних посадах. Позивач отримав хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5 S1 зі стійким больовим синдромом, вібраційна хвороба та хронічний пиловий бронхіт першої стадії, що, відповідно до акту розслідування від 14.05.2025, виникли з вини роботодавця.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.08.2025 року № 125/25/1354/В від 20.06.2024 первинно позивачу було встановлено третю групу інвалідності та 55% втрата професійної працездатності з 06.08.2025 внаслідок профзахворювань з повторним переглядом 01.09.2026.
Внаслідок отримання професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя, змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, відчуває постійний біль в шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в ліву руку та ногу, біль та обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, задишку, приступоподібний кашель тощо.
Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 260 000,00 грн., без врахування податку з доходу фізичних осіб та на відшкодування витрат на правову допомогу 10 000,00 грн.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 2600,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» адвокат Заклецький В.В., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просив його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.
При цьому, скаржник зазначає, що суд безпідставно не врахував аргументи відповідача про те, що позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов'язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянням моральних страждань позивачу. Позивачем не надано висновку МСЕК, що могло би слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, а витяг з рішення експертної команди не є належним доказом.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подано.
В судове засідання адвокатом Заборським О.В., який діє в інтеерсах позивача ОСОБА_1 , подано клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Заклецького В.В., який у повному обсязі підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 01.07.1998 до 27.03.2024 року, працював у відповідача на різних посадах та виконував певну роботу в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах, тобто перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 14.05.2025 року, щодо хворого ОСОБА_1 , в пункті 17 зазначено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи на шахті «Ювілейна» підземним прохідником з 20.01.2017 року по 27.03.2024 рік, ОСОБА_2 виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, існуючих порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Підставою для встановлення професійних захворювань, також послужив профмаршрут: 01.08.2013 - 20.01.2017 року - підземний кріпильник шахти «Ювілейна» ПАТ «Евраз суха балка».
Судом встановлено, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу №125/25/1354/В від 06.08.2025 року, позивачу було встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 55%, з 14.05.2025 року, дата повторного оцінювання 01.09.2026 року.
У зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками (а.с.9-11).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, тому позивачу роботодавець ПрАТ «Суха Балка», зобов'язаний відшкодувати спричинену втратою здоров'я моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, та не може погодитись з доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз'яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14 травня 2025 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами та пов'язаними із виконанням безпосередніх трудових обов'язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 ушкодженням його здоров'я, внаслідок чого існує необхідність відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок саме ПрАТ «Суха Балка».
Так невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Доводи відповідача щодо вини самого позивача у виникненні у нього професійного захворювання, оскільки він добровільно і усвідомлено обрав цю професію і працював у шкідливих умовах праці, а вини підприємства в цьому немає, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, суд врахував, що ОСОБА_3 з серпня 2025 було первинно підтверджено 55% втрати ним працездатності професійного захворювання та третю групу інвалідності, взяв до уваги кількість часу, яку позивач пропрацював на підприємстві у шкідливих умовах 12 років 11 місяців, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольнив заявлені вимоги частково, визначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди -260 000 грн.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв'язку із отриманим на підприємстві відповідача професійним захворюванням, тому відхиляє доводи сторони відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З доводами представника відповідача про неналежність у якості доказу- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи замість довідки МСЕК, колегія суддів погодитися не може, оскільки даний документ видається фізичним особам, щодо яких проведено оцінювання повсякденного функціонування та приймається рішення про встановлення інвалідності, на підставі Наказу МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи".
Даний нормативний акт було прийнято відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», уведеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Цим нормативно-правовим актом визнано такими, що втратили чинність:
1) наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033;
2) наказ Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 серпня 2025 року вересня 2025 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: