Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 грудня 2025 р. № 520/16272/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати голову комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу посадових осіб комісії об'єднаного районного ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач, маючи батька - інваліда війни 2 групи, надіслав на ім'я голови комісії об'єднаного районного ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендованим листом заяву з метою оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак жодної відповіді позивачем отримано не було. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 07.07.2025 відкрито у справі спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірної навантаженості в Харківському окружному адміністративному суді, що підтверджується статистичними даними Ради суддів України, оприлюдненими на її офіційному сайті.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний, що вбачається з роздруківки військово-облікового документу в "Резерв+", що міститься в матеріалах справи. (а.с. 8)
За доводами позивача, він 27.11.2024 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_3 рекомендованим листом (№6100902821054) заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, який має батька, інваліда 2 групи, та така заява була вручена 29.11.2024, однак відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано.
У подальшому, представником позивача - адвокатом Івановим Д.Е., подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит щодо перевірки підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення. (а.с. 18-19)
За доводами позивача, відповіді на даний адвокатський запит відповідачем також не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі за текстом - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно абз.11 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, а саме: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Норми статті 23 Закону №3543-ХІІ мають імперативний характер і не передбачають, що право на відстрочку повинно підтверджуватись рішенням будь-якого органу владу.
Тобто військовозобов'язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Такий статус військовослужбовця підлягає лише відповідному оформленню.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560) та визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56 58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Згідно Додатку 5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно даного Переліку визначено, що право на відстрочку мають які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» положення про ТЦК та СП затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом дев'ятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022р. №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, до повноважень відповідача належить оформлення відстрочок від призову під час мобілізації для військовозобов'язаних, які проживають на території відповідного району.
Так, відповідач після отримання заяви позивача про надання відстрочки від призову зобов'язаний був перевірити підстави щодо надання відстрочки позивачу та оформити її при їх підтвердженні або відмовити в оформленні з відповідним обґрунтуванням такого рішення.
Разом з тим, суд зазначає, що обов'язок щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову виникає у відповідача лише після отримання оформленої в установленому законом порядку заяви про надання відстрочки від призову.
Як стверджує позивач, відповідну заяву про надання йому відстрочки від призову ним надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку.
У підтвердження надіслання заяви відповідачу позивачем надано до суду чек АТ «Укрпошта» від 27.11.2024 № 6100902821054, в якій одержувачем вказано «СЛОБІДСЬКИЙ ОРТЦК», адреса: 61068, м. Харків.
Доказів вручення поштового відправлення згідно накладної від 27.11.2024 №6100902821054 матеріали справи не містять.
У позовній заяві позивач зазначив, що зазначене поштове відправлення було вручене 29.11.2024, однак відповідних доказів отримання (вручення або повернення поштового відправлення) до суду не надано.
Перевірити вказану обставину за допомогою відстеження за трекінгом відправлення не являється за можливе, враховуючи, що відповідна інформація в автоматизованій системі АТ «Укрпошта» зберігається протягом шести місяців.
Отже, позивачем не надано до суду жодних належних доказів направлення відповідачу заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації та доказів вручення відповідачу такої заяви.
Окрім того, матеріали справи не містять копії заяви позивача про надання відстрочки від призову, що позбавляє суд можливість встановити зміст такої заяви, що направлялася позивачем відповідачу та документи, додані позивачем до такої заяви в якості доказів наявності підстав для надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.
З наданого позивачем до матеріалів справи чеку АТ "Укрпошта" неможливо зрозуміти, які саме документи направлялися до ІНФОРМАЦІЯ_4 та на яку адресу були направлені такі документи, що позбавляє суд можливості перевірити факт надання позивачем документів, необхідних для вирішення питання про надання відстрочки від призову та обставини щодо отримання відповідачем заяви позивача.
Так само позивачем додано до матеріалів справи адвокатський запит його представника що був направлений до відповідача задля отримання інформації щодо наявності підстав для надання відстрочки позивачу, та чек АТ "Укрпошта" про нібито направлення такого запиту. Однак, з наданого чека АТ "Укрпошта" також неможливо встановити, які саме документи були направлені представником позивача до відповідача та відомості щодо отримання відповідачем відповідного адвокатського запиту.
Окрім того, подання представником позивача адвокатського запиту щодо надання відстрочки позивачу не свідчить про звернення позивача до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову.
Так, суд зазначає, що за відсутності доказів подання позивачем до відповідача заяви про надання відстрочки від призову та отримання відповідачем відповідної заяви позивача, в суду відсутні підстави стверджувати про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяви позивача, оскільки, як вже зазначалося судом, обов'язок щодо розгляду заяви про надання відстрочки виникає у відповідача лише після отримання відповідної заяви.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Твердження позивача щодо нерозгляду його заяви про надання відстрочки від призову не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки матеріали справи навіть не містять доказів направлення такої заяви відповідачу та отримання відповідачем відповідної заяви.
Оскільки позивачем до суду не надано жодного належного доказу щодо направлення до відповідача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 27.11.2024 та її отримання відповідачем, суд зазначає про відсутність підстав для висновку про наявність у діях відповідача протиправної бездіяльності щодо розгляду відповідної заяви позивача та, як наслідок, відсутність підстав для зобов'язання відповідача в судовому порядку розглянути заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Інших доводів щодо наявності протиправної бездіяльності з боку відповідача позивачем не наведено. Судом під час розгляду справи наявності протиправної бездіяльності з боку відповідача не встановлено.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН