Романівський районний суд Житомирської області
290/9/23
Іменем України
11 грудня 2025 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., представника позивача Морозової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про визнання правочину недійсним, -
В грудні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 26 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 100026865, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 10000,00 грн строком кредитування на 30 днів (до 25 вересня 2021 року).
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за вказаним договором, позивач просить стягнути з неї заборгованість в сумі 76500,00 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 34500,00 грн, заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дати виготовлення розрахунку заборгованості) - 31000,00 грн та 1000,00 грн заборгованості з комісії.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 20 січня 2023 року у вказаній справі було відкрито провадження.
Одночасно було прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та визначено строк для подання учасниками справи заяв по суті справи.
16 лютого 2023 року, в строк для подання відзиву, відповідач ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання договору про споживчий кредит № 100026865 від 26 серпня 2021 року недійсним. В обгрунтування зустрічних позовних вимог вказано на порушення фінансовою установою вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 при укладенні оспорюваного правочину щодо не виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, яка надається до укладення договору про споживчий кредит, не повідомлення споживача про зміну змінюваної процентної ставки, порядку повернення кредиту, сплати процентів за користування споживчим кредитом, комісій та черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит. Також вказано на відсутність належних розрахунків заборгованості за кредитним зобов'язанням та не врахування суми коштів внесених позичальником на виконання кредитного зобов'язання.
20 лютого 2023 року Романівським районним судом Житомирської області постановлено ухвалу, згідно якої об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання правочину недійсним та прийнято рішення про перехід від розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Заперечуючи відносно наведених позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) обставин, представником відповідача за зустрічним позовом (представником позивача за первісним позовом) подано до суду відзив, в якому вказано, що під час укладання договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримала кредитні кошти і протягом певного часу виконувала умови кредитного договору. Первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» була надана інформація позичальнику, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Також позичальник підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та про орієнтовну загальну вартість кредиту за підписаним нею кредитним договором. Підписавши кредитний договір, позичальник зобов'язувалась виконувати всі його умови і протягом 14 календарних днів з дня укладення договору не відмовилася від нього без пояснення причин. Вказано, що позичальник не зверталася до первісного кредитора з вимогою надати роз'яснення щодо незрозумілості умов кредитного договору. При цьому, протягом певного періоду вона виконувала кредитний договір, що свідчить про розуміння нею умов цього договору та їх погодження. Будь-яких доказів на підтвердження того, що даний правочин вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, відповідачем за первісним позовом не надано.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року залучено до участі у даній справі товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (далі ТОВ «ДЕБТ ФОРС») як правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце його проведення, не з'явилися. Представником відповідача подано заяву, згідно якої останній вимоги зустрічного позову підтримав, щодо задоволення первісного позову заперечив.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/ подала анкету-заяву на кредит № 100026865. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 100026865 від 26 серпня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL:https://miloan.ua/.
Таким чином, 26 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100026865, що вбачається з копії даного договору та додатків до нього.
Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн (пункт 1.2 договору).
Сторони домовились, що кредит надається строком на 30 днів з 26.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.09.2021 (пункти 1.3, 1.4 договору).
Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 5500,00 грн в грошовому виразі та 20,578.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 15500,00 грн.
Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.7 договору).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюються з дати наступної за днем кредиту по дату завершення строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 договору).
Згідно пункту 2.4.1 договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених пунктом 2.2.3 договору.
Умовами договору передбачено збільшення строку кредитування, зокрема, користування кредитним коштами позичальником після сплину раніше визначеного строку кредитування при наявності заборгованості, який не може перевищувати 60 днів (стандартні базові умови) (пунктом 2.3.1.2 договору).
Положеннями пункту 2.3.1 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.
Згідно пункту 2.3.1.1. Кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною пункті 1.5.2 Договору.
Відповідно до пункту 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Згідно пункту 3.3.2 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1-1.6 та пунктом 2.4 цього Договору.
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно пункту 6.2 договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до пункту 6.3 договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених частиною 6 статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення договору.
Згідно з пунктом 6.4 договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до пункту 6.5 договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно пункту 7.1 договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору.
Додатком № 1 до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 100026865 від 26.08.2021.
Додатком № 2 до договору є паспорт споживчого кредиту № 100026865.
Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит № 100026865 від позичальника ОСОБА_1 , дата створення якої - 25.08.2021, де погоджені умови кредитування по заяві № 100026865: сума - 10000,00, строк - 30 днів, комісія за надання - 10,00 % одноразово, ставка процентів - 1,50 % за кожен день користування.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 100026865 від 26.08.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: L75439, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 26.08.2021, номер телефону: НОМЕР_1 .
Довідкою товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» від 18.02.2022 підтверджується факт перерахування коштів в розмірі 10000,00 грн, дата проведення платежу - 26.08.2021, номер картки - НОМЕР_2 , номер транзакції в системі FONDY - 437529784, призначення платежу «Кошти згідно договору 100026865».
Відповідно до наданих відомостей про щоденні нарахування та погашення, 26 серпня 2021 року відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 1000,00 грн, у подальшому кожного дня здійснювалося нарахування процентів згідно пункту 1.5.2 договору протягом періоду з 26 серпня 2021 року по 25 вересня 2021 року у розмірі 150,00 грн, також здійснювалося нарахування процентів згідно пунктів 1.6, 2.3.1.2 договору протягом періоду з 25 вересня 2021 року по 24 листопада 2021 року у розмірі 500,00 грн за кожен день.
17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
Згідно Реєстру боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка в Реєстрі значиться під № 539, в сумі 45500,00 грн, що складається з 10000,00 грн заборгованості за кредитом та 35500,00 грн заборгованості за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», розмір заборгованості за кредитним договором № 100026865 від 26.08.2021 станом на 05 грудня 2022 року становить 76500,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованості за кредитом, 34500,00 грн заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги, 31000,00 грн заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дати виготовлення розрахунку заборгованості) та 1000,00 грн заборгованості за комісіями.
09 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» (далі ТОВ «Кампсіс Фінанс») укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТОВ «Кампсіс Фінанс» за плату, а ТОВ «Кампсіс Фінанс» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23 від 09.03.2023, ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка в Реєстрі значиться під № 4490, в сумі 80000,00 грн, що складається з 10000,00 грн заборгованості за кредитом, 69000,00 грн заборгованості за відсотками та 1000,00 грн заборгованості за комісіями.
08 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ДЕБТ ФОРС» за плату, а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» приймає належні ТОВ «Кампсіс Фінанс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
Згідно додаткової угоди від 26.11.2024 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23 від 08.05.2023 та витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23 від 08.05.2023 (зі змінами від 26.11.2024), ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка в Реєстрі значиться під № 7166, в сумі 76500,00 грн, що складається з 10000,00 грн заборгованості за кредитом, 65500,00 грн заборгованості за відсотками та 1000,00 грн заборгованості за комісіями.
За приписами частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно частинами 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року, у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Докази прав нового кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1, 2 другою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (частина 1, пункт 2 частина 2 статті 76 ЦПК України).
Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця створила анкету-заяву на кредит № 100026865 на умовах, які вважала зручними для себе.
У подальшому у зв'язку з погодженням анкети-заяви між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором L75439 26.08.2021 о 15:48, про що зазначено у лівому верхньому куті першої сторінки договору).
Таким чином, 26 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 100026865 у розмірі 10000,00 грн на строк 30 днів, тобто до 25.09.2021 включно.
За умовами кредитного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов'язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом становлять 4500,00 грн, нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно пункту 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Також умовами договору передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів (пункт 2.3.1.1 договору) та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування (пункт 2.3.1.2 договору).
Крім цього, пунктом 4.2 договору передбачено відповідальність сторін у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості - 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом за період після закінчення строку кредитування.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 10000,00 грн.
В подальшому, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у встановленому порядку набуло права та обов'язки кредитодавця за договором про споживчий кредит № 100026865 від 26 серпня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», згідно укладених договорів: 17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору факторингу № 17/12-2021-62, 09 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23 та 08 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100026865 становить 76500,00 грн, що складається з 10000,00 грн заборгованості за кредитом, 65500,00 грн заборгованості за відсотками та 1000,00 грн заборгованості за комісіями.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення позичальником ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісією.
Суд зауважує, що відповідачем не спростовано факту наявності у неї заборгованості за цим договором, що було її процесуальним обов'язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.
При цьому, доводи сторони відповідача щодо часткового повернення кредитних коштів є неспроможними, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 615 ЦКУкраїни, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У частині 1 статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про споживче кредитування».
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Враховуючи обставини справи, зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, з урахуванням потреб на які було надано кредит - споживчі потреби, тобто здійснення кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, а також те, що наданий кредит отримано для задоволення особистих потреб позичальника (пункт 1.1 договору), таке кредитування здійснювалось на споживчі потреби, тому до спірних правовідносин застосовується законодавство щодо захисту прав споживачів.
За змістом частини 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оформлюючи споживчий кредит погодилася з його умовами кредитування, заповненням анкети-заяви на кредит та підписанням договору про споживчий кредит остання підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України, та зобов'язалася неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів.
Підписанням паспорта споживчого кредиту та графіку платежів за договором про споживчий кредит, що є Додатками № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит № 100026865 підтверджується факт надання первісним кредитором інформації відповідачу, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана з усіма умовами наданого споживчого кредиту, прийняла ці умови та виконувала такі умови.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Підписавши кредитний договір, позичальник зобов'язувалась виконувати всі його умови і протягом 14 календарних днів з дня укладення договору не відмовилася від нього без пояснення причин.
Матеріали справи не містять підтверджуючих документів, що відповідач зверталася до ТОВ «Мілоан» з вимогою надати роз'яснення щодо незрозумілості умов кредитного договору. При цьому, протягом певного періоду виконувала кредитний договір, що свідчить про розуміння нею умов цього договору та їх погодження.
За встановлених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено те, що умови договору про споживчий кредит № 100026865 від 26.08.2021 порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.
З огляду на це суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову, пред'явленого ОСОБА_1 , слід відмовити.
Відтак, аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 100026865 від 26 серпня 2021 року у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останньою в повному обсязі зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами та комісіями, а також перехід прав вимоги за цим договором до ТОВ «ДЕБТ ФОРС», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.
За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн обґрунтованими.
Задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (адреса місцязнаходження: вул. Княжий Затон, 9, приміщення 369, 1 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43577608) 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) грн заборгованості за кредитним договором, 2481,00 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про визнання правочину недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.В. Ковальчук