16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/514/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
прокуратури - Цимбалістого Т. О.,
позивача - Ткач Р. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача - Моленя Р. Б. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАВА-АГРО"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуюча, Галушко Н. А., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 (суддя Гевко В. Л.) у справі
за позовом заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАВА-АГРО"
про розірвання договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, зобов'язання повернути в державну власність об'єкт незавершеного будівництва,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2024 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАВА-АГРО" (далі - ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО"), в якому просив:
- розірвати договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва 90-квартирного житлового будинку, що підлягає продажу шляхом викупу від 01.11.2018 (далі - договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (далі - РВ ФДМУ по Тернопільській області) та ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО";
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" на незавершений будівництвом 90-квартирний житловий будинок загальною площею 4671,5 м2, розташований за адресою: Тернопільська обл., Монастириський р-н, м. Монастириська, вул. Сонячна, буд. 26 (запис про державну реєстрацію права від 13.12.2018 № 29479079), з одночасним припиненням права власності ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" на нього;
- зобов'язати ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" повернути в державну власність в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях об'єкт незавершеного будівництва - 90-квартирний житловий будинок загальною площею 4671,5 м2, розташований за адресою: Тернопільська обл., Монастириський р-н, м. Монастириська, вул. Сонячна, буд. 26, шляхом підписання акта приймання-передачі відповідно до Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна від 18.10.2018 № 1331.
1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 щодо завершення будівництва об'єкта приватизації та введення його в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт. При цьому, як зазначав Прокурор, за результатами проведеного контролю за виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 було встановлено неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку із завершення будівництва об'єкта приватизації та введення його в експлуатацію, про що зазначено в акті від 11.03.2024 № 8, складеному РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Крім того, Прокурор із посиланням на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України зазначав, що оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення, як зазначав Прокурор, визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Водночас, як зазначав Прокурор, метою укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 був не тільки продаж об'єкта незавершеного будівництва та отримання за нього грошових коштів, а в першу чергу метою укладення цього договору було усунути довгобуд та отримати на його місці новий об'єкт нерухомості. Крім того, за доводами Прокурора, позивач, укладаючи з відповідачем договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, сподівався на створення об'єкта нерухомості, який покращить архітектурну привабливість м. Монастириська. Крім того, відповідач розраховував на можливість ефективного використання нового об'єкта нерухомості для забезпечення житлових, соціальних та економічних потреб мешканців м. Монастириська. Прокурор також наголошував на тому, що держава значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, а саме: усунути довгобуд, передати об'єкт нерухомості ефективному приватному власнику, який зможе завершити його будівництво та цим надасть можливість використовувати будівлю за цільовим призначенням.
З урахуванням викладеного Прокурор з метою забезпечення захисту державних інтересів звернувся із цим позовом до суду в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 (з урахуванням ухвали про описку від 11.11.2025), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 921/514/24, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Вирішено розірвати договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, укладений між РВ ФДМУ по Тернопільській області та ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО".
Вирішено скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" на незавершений будівництвом 90-квартирний житловий будинок загальною площею 4671,5 м2, розташований за адресою: Тернопільська обл., Монастириський р-н, м. Монастириська, вул. Сонячна, буд. 26 (запис про державну реєстрацію права від 13.12.2018 № 29479079), з одночасним припиненням права власності ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" на нього.
Вирішено зобов'язати ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" повернути в державну власність в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях об'єкт незавершеного будівництва - 90-квартирний житловий будинок загальною площею 4671,5 м2, розташований за адресою: Тернопільська обл., Монастириський р-н, м. Монастириська, вул. Сонячна, буд. 26, шляхом підписання акта приймання-передачі відповідно до Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна від 18.10.2018 № 1331.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 921/514/24 по суті позовних вимог, установили, що в цьому випадку нездійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави в установленому законодавством порядку є підставою для здійснення Прокурором представницьких повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
2.3. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, виходили з того, що відповідно до пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 відповідач зобов'язався завершити будівництво об'єкта приватизації та ввести його в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.
Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач на момент розгляду справи будівництво 90-квартирного житлового будинку не завершив та не ввів його в експлуатацію. Це, як зазначили господарські суди, підтверджується листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 12.06.2024 № 3137/05/18-24 та актом від 11.03.2024 № 8, який складено за результатами поточної документарної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, проведеної РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. При цьому, як установили господарські суди попередніх інстанцій, у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва також відсутні інформація та дозвільна документація про виконання за замовленням ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 6124210100:03:001:0895, на якій розміщено придбаний відповідачем об'єкт нерухомості. Крім того, господарські суди встановили, що відповідно до витягів від 15.08.2024 № LI01:5073-5831-3349-2992, від 15.08.2024 №:5070-6962-6954-6892, які сформовані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва на запит Прокурора, відсутня інформація про введення в експлуатацію придбаного відповідачем об'єкта нерухомості.
При цьому господарські суди зазначили, що відповідно до пунктів 7.7, 11.3 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 у разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передачі в державну власність; у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду; об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.
З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій констатували відсутність у матеріалах справи жодних доказів, які би свідчили про виконання відповідачем умов пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 та підтверджували здійснення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" робіт із завершення будівництва об'єкта приватизації. Таким чином, як зазначили господарські суди, оскільки відповідач не виконав обов'язки, передбачені пунктом 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, мета, з якою здійснювалася приватизація об'єкта незавершеного будівництва (завершення будівництва об'єкта приватизації), в повному обсязі досягнута не була. Тому, за висновками господарських судів, держава в особі органу приватизації значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при його укладенні, а саме: усунути довгобуд, передати об'єкт нерухомості ефективному приватному власнику, який зможе завершити його будівництво та цим надасть можливість використовувати будівлю за цільовим призначенням. Крім того, суди зазначили, що своєчасне продовження покупцем будівництва об'єкта приватизації надало би можливість запобігти його подальшому руйнуванню та знищенню.
З урахуванням наведеного господарський суд першої інстанції зазначив про допущення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" істотного порушення умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в розумінні положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Тому, за висновком місцевого господарського суду, в цьому випадку існують підстави для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018.
Апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції, погодився з наведеним висновком, та додатково зазначив, що в кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, які мають значення. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, в цьому випадку встановлені обставини справи підтверджують факт істотного порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, які в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу. Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, відповідно до змісту положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" всі умови продажу, які затверджені органами приватизації та включені як зобов'язання покупця до договору купівлі-продажу, є істотними, а тому порушення таких умов покупцем кваліфікується як істотне порушення умов договорів купівлі-продажу об'єкта малої приватизації.
Оскільки господарські суди встановили порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, то виснували про наявність правових підстав для задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
3. Короткий зміст касаційної скарги та відзивів на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 та рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у справі № 921/514/24, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 651 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми, викладені в постановах Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 30.04.2024 у справі № 903/775/23, від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17), від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21.
3.4. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
3.5. РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вважає, що в цьому випаду обставини справи та докази, які надані учасниками справи під час її розгляду судами, підтверджують наявність підстав, передбачених частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України, для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в судовому порядку.
3.6. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор вважає необґрунтованими доводи ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не встановили факту істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018. Крім того, на думку Прокурора, господарські суди попередніх інстанцій у цьому випадку правильно застосували до спірних правовідносин приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за результатами проведеного 01.11.2018 на підставі наказу РВ ФДМУ по Тернопільській області від 31.10.2018 № 00638 електронного аукціону UA-PS-2018-09-04-000016-2 між РВ ФДМУ по Тернопільській області (правонаступником майна, прав та обов'язків якого є РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) (продавець) і ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва 90-квартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Сонячна, 26, м. Монастириська, Тернопільська область, ціна якого за договором становила 481 200,00 грн.
4.2. Господарські суди зазначили, що договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3988.
4.3. Відповідно до інформаційного повідомлення, розміщеного РВ ФДМУ по Тернопільській області в електронній системі публічних закупівель, об'єктом приватизації є незавершений будівництвом 90-квартирний житловий будинок за адресою: вул. Сонячна, 26, м. Монастириська, Тернопільська область (п'ятиповерховий житловий будинок загальною площею 4671,5 м2). Об'єкт розташований у межах населеного пункту в зоні житлової забудови в периферійній частині міста. Будівля має дві секції: один блок на тридцять квартир, другий - на шістдесят квартир. Комунікації відсутні, під усією будівлею влаштовано підвальні приміщення. Об'єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6124210100:03:001:0895 площею 0,5 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, власником якої є Монастириська районна державна адміністрація, користувач - РВ ФДМУ по Тернопільській області.
4.4. В інформаційному повідомленні наведено перелік умов продажу об'єкта, однією з яких зазначено необхідність завершення будівництва та введення об'єкта приватизації в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації.
4.5. Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 продавець зобов'язаний передати у власність покупця об'єкт малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва 90-квартирний житловий будинок, а покупець зобов'язаний прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.
4.6. Згідно з пунктом 3.2 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.
4.7. За змістом пункту 3.3 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта разом з неустойкою (в разі її нарахування) та відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4.8. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.12.2018 об'єкт приватизації був переданий органом приватизації покупцю за актом приймання-передачі.
4.9. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 13.12.2018 внесено запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" на придбаний об'єкт незавершеного будівництва - 90-квартирний житловий будинок будівельною готовністю 38 %.
4.10. Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 визначено, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків.
4.11. Пунктом 5.2.1 передбачено обов'язок покупця завершити будівництво об'єкта приватизації та ввести його в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.
4.12. Пунктом 6.1.2 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 передбачено обов'язок продавця щодо контролю за виконанням умов та зобов'язань цього договору.
4.13. Відповідно до пункту 7.7 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передачі в державну власність.
4.14. У пункті 11.3 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 сторони погодили, що в разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. При цьому об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.
4.15. Господарські суди зазначили, що проектно-кошторисна документація на об'єкт незавершеного будівництва - 90-квартирний житловий будинок була передана ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" відповідно до акта приймання-передачі від 04.02.2021.
4.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області неодноразово (протягом двох років) зверталося до ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" з проханням прибути до Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області для отримання документації.
4.17. Господарські суди також зазначили, що відповідач протягом 2019- 2021 років на вимогу позивача не надав інформації щодо виконання пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018.
4.18. Відповідач листом від 15.11.2022 проінформував позивача про те, що добудову об'єкта приватизації планувалося розпочати в поточному році, проте через війну, яку розпочала росія, ніякі роботи не проводилися.
4.19. З огляду на завершення 13.12.2023 терміну контролю договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 та, зважаючи на відсутність інформації щодо виконання покупцем будівельних робіт на об'єкті приватизації, позивач у І кварталі 2024 року провів поточну документарну перевірку щодо виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, за результатами якої складено акт від 11.03.2024 № 8.
4.20. В акті від 11.03.2024 № 8 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 орган приватизації встановив невиконання покупцем вимог пункту 5.2.1 договору, оскільки станом на 11.03.2024 будівництво об'єкта приватизації не завершено та в експлуатацію об'єкт приватизації не введений. Зокрема, в пункті 4 акта від 11.03.2024 № 8 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 зазначено, що станом на 11.03.2024 ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" не виконало умов щодо завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації, тобто до 13.12.2023.
4.21. У листі Державної інспекції архітектури та містобудування України від 16.01.2024 № 350/04/13-24 зазначено, що шляхом перевірки інформації, документів, відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметрами пошуку: "адреса об'єкта: Тернопільська область, м. Монастириська, вул. Сонячна, 26; кадастровий номер земельної ділянки: 6124210100:03:001:0895"; "об'єкт будівництва: 90-квартирний житловий будинок" станом на дату надання відповіді не виявлено інформації чи документів, які дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання.
4.22. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що покупець звертався до продавця з листами від 26.10.2023 № 8, від 21.11.2023 № 55, у яких просив розглянути пропозицію щодо внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в частині продовження строку введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва 90-квартирного житлового будинку з правом зміни первісного призначення на п'ять років.
4.23. Як установили господарські суди, оскільки подані покупцем пакети документів не відповідали вимогам щодо подачі документів, які передбачені Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, то орган приватизації листами від 03.11.2023 № 11-023-01501, від 11.12.2023 № 11-115-01874 запропонував відповідачу доопрацювати окремі документи та надати їх повторно для прийняття остаточного рішення.
4.24. Листами від 23.01.2024 № 55, від 06.02.2024 № 5 відповідач втретє надав позивачу пакет документів щодо внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018. За результатами опрацювання документів позивач не погодив внесення змін до зазначеного договору купівлі-продажу. Позивач також повідомив про те, що матеріали, надані для розгляду питання щодо внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, не відповідають вимогам, які передбачені Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна. Крім того, позивач зазначав, що відповідач протягом 2019- 2021 років не надавав на вимогу продавця інформації щодо виконання пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 стосовно завершення будівництвом об'єкта приватизації, а протягом 2018- 2021 років відповідач не інформував позивача про неможливість виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, не посилався на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
4.25. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" перед закінченням строку виконання вимог пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 листом від 21.11.2023 № 55 надало позивачу звіт про стан виконання умов зазначеного договору. У цьому звіті зазначено, що відповідач у 2019 році придбав панелі перекриття у кількості 22 шт., провів роботи з монтажу панелей та укладення перемичок на п'ятому поверсі будинку. Проте, як зазначав позивач, перелічені відповідачем будівельні роботи документально не підтверджені.
4.26. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що на підставі звернення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" від 10.10.2023 № 5 Монастириська міська рада прийняла рішення № 4259 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації об'єкта незавершеного будівництва - 90-квартирного житлового будинку, що підлягає продажу шляхом викупу від 01 листопада 2018 року № 3988 в частині продовження строків будівництва". Цим рішенням надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в частині продовження строків будівництва об'єкта малої приватизації строком на п'ять років шляхом укладення додаткової угоди.
4.27. Водночас суди встановили, що позивач, посилаючись на те, що ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" не уклало договорів з третіми особами (інвесторами), не отримало коштів на будівництво квартир чи нежитлових приміщень у придбаному об'єкті нерухомості, листом від 12.02.2024 № 01-115-00246 відмовив відповідачу в погодженні внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018.
4.28. Прокурор, вважаючи порушеними права позивача внаслідок неналежного, на його думку, виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, звернувся до Господарського суду Тернопільської області із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" про розірвання договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, зобов'язання повернути в державну власність об'єкт незавершеного будівництва.
5.4. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 щодо завершення будівництва об'єкта приватизації та введення його в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт. При цьому, як зазначав Прокурор, за результатами проведеного контролю за виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 було встановлено неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку із завершення будівництва об'єкта приватизації та введення його в експлуатацію, про що зазначено в акті від 11.03.2024 № 8, складеному РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Тому Прокурор з метою забезпечення захисту державних інтересів звернувся із цим позовом до суду в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 921/514/24 по суті позовних вимог, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
5.6. ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. Пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.8. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 651 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми, викладені в постановах Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 30.04.2024 у справі № 903/775/23, від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17), від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21.
5.9. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах.
5.10. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"149. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
150. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
151. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
152. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
153. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
154. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
155. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
156. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору".
5.11. У постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/775/23 викладено висновок, на який посилається ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", про те, що контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок; якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
5.12. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) викладено висновок, на неврахування якого господарськими судами попередніх інстанцій посилається ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО":
"…- частина дев'ята статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" має загальний і диспозитивний характер та не містить імперативних вказівок щодо обов'язкового розірвання чи визнання недійсним приватизаційного договору у разі невиконання будь-якого зобов'язання за ним однією із сторін, а тому не вступає у конкуренцію як норма спеціального закону з нормою статті 651 ЦК України, як загального закону;
- частина третя статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містить імперативного припису про обов'язковість розірвання договору купівлі-продажу у разі невиконання стороною виключних умов, а, навпаки, відсилає до загальним норм ЦК України, зазначаючи про те що за наявності виключних умов для розірвання договору, договір розривається в передбаченому законодавством порядку, що не виключає можливості застосування приписів статті 651 ЦК України;
- наявність передбачених частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди є підставою для його автоматичного розірвання, а потребує додаткового встановлення істотності такого порушення у судовому порядку".
5.13. Колегія суддів також установила, що в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19 викладено висновок, на який посилається ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО":
"8.9. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати".
5.14. Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"117. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
118. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
119. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона".
5.15. Скаржник із посиланням на наведені висновки Верховного Суду зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дотрималися балансу інтересів сторін договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018. При цьому, на думку скаржника, господарські суди помилково не врахували того, що ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" зацікавлене у збереженні договірних відносин за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, оскільки до закінчення строку виконання пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 відповідач вчиняв усі залежні від нього дії, спрямовані на продовження цього строку. Тому, як зазначає скаржник, за відсутності встановлених судами істотних порушень умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
5.16. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", зазначає таке.
5.17. Відносини приватизації, в тому числі й підстави та порядок розірвання договорів купівлі-продажу державного і комунального майна врегульовані спеціальним Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
5.18. Частина третя статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом до суду) містить спеціальну норму, яка визначає виключні умови для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством.
5.19. Частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: 2) невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк; 3) подання органу приватизації неправдивих відомостей; 4) сплата за об'єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 5) невиконання зобов'язання покупця щодо недопущення скорочення чисельності працівників з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу; 6) продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об'єкта (його частини) або нерухомого майна господарського товариства, якщо об'єктом приватизації є пакет акцій (часток) такого товариства, особам, визначеним частиною другою статті 8 цього Закону, протягом виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу повинен містити положення щодо відповідальності (звільнення від відповідальності) у разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, обставини непереборної сили тощо).
5.20. Водночас колегія суддів зазначає, що положення частини третьої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містять імперативного припису про обов'язковість розірвання договору купівлі-продажу в разі невиконання стороною виключних умов, а, навпаки, відсилають до загальних норм Цивільного кодексу України, зазначаючи про те що за наявності виключних умов для розірвання договору, договір розривається в передбаченому законодавством порядку, що не виключає можливості застосування приписів статті 651 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) за позовом про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації.
5.21. Тому наявність передбачених частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди є підставою для його автоматичного розірвання, а потребує додаткового встановлення істотності такого порушення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) за позовом про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації.
5.22. При цьому Прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, у якості підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 посилався на порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов зазначеного договору, зазначаючи про істотність таких порушень.
5.23. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.24. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
5.25. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
5.26. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
5.27. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.28. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.29. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.30. За змістом пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
5.31. Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
5.32. Як уже зазначалося, скаржник вважає, що за відсутності встановлених судами істотних порушень умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин
5.33. Колегія суддів, перевіривши наведені доводи скаржника, зазначає, що істотність порушення договору визначається виключно за об'єктивними обставинами, які склалися у сторони, що вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб'єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 916/1721/24, від 30.07.2024 у справі № 917/14/22, від 30.01.2024 у справі № 917/1746/22, від 02.10.2024 у справі № 924/73/24.
5.34. Отже, в кожному конкретному випадку питання про істотність порушення договору повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 916/1721/24, від 07.05.2024 у справі № 916/326/23, від 30.10.2024 у справі № 916/19/24, від 30.04.2024 у справі № 903/775/23.
5.35. Як зазначив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) за позовом про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом на власний розсуд. Критеріями такої оцінки є: "значна міра" позбавлення сторони того, на що вона очікувала при укладенні договору; розмір завданої порушенням шкоди (при цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору); співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона в разі належного виконання договору.
5.36. Водночас, як установили господарські суди, відповідно до пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 відповідач зобов'язався завершити будівництво об'єкта приватизації та ввести його в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. При цьому відповідно до інформаційного повідомлення, розміщеного РВ ФДМУ по Тернопільській області в електронній системі публічних закупівель, однією з умов продажу об'єкта була необхідність завершення будівництва та введення об'єкта приватизації в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідач на момент розгляду справи будівництво 90-квартирного житлового будинку не завершив та не ввів його в експлуатацію. Це, як зазначили господарські суди, підтверджується листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 12.06.2024 № 3137/05/18-24 та актом від 11.03.2024 № 8, який складено за результатами поточної документарної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, проведеної РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
5.37. При цьому, як установили господарські суди попередніх інстанцій, у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва також відсутні інформація та дозвільна документація про виконання за замовленням ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 6124210100:03:001:0895, на якій розміщено придбаний відповідачем об'єкт нерухомості. Крім того, господарські суди встановили, що відповідно до витягів від 15.08.2024 № LI01:5073-5831-3349-2992, від 15.08.2024 № LI01:5070-6962-6954-6892, які сформовані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва на запит Прокурора, відсутня інформація про введення в експлуатацію придбаного відповідачем об'єкта нерухомості.
5.38. Господарські суди також зазначили, що відповідно до пунктів 7.7, 11.3 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передачі в державну власність; у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду; об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.
5.39. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій констатували відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які би свідчили про виконання відповідачем умов пункту 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 та підтверджували здійснення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" робіт із завершення будівництва об'єкта приватизації. Тому, як зазначили господарські суди, оскільки відповідач не виконав обов'язки, передбачені пунктом 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, мета, з якою здійснювалася приватизація об'єкта незавершеного будівництва (завершення будівництвом об'єкта приватизації), в повному обсязі досягнута не була. Тому, за висновками господарських судів, держава в особі органу приватизації значною мірою позбавилася того на що розраховувала при його укладенні, а саме: усунути довгобуд, передати об'єкт нерухомості ефективному приватному власнику, який зможе завершити його будівництво та цим надасть можливість використовувати будівлю за цільовим призначенням. Крім того, суди зазначили, що своєчасне продовження покупцем будівництва об'єкта приватизації надало би можливість запобігти його подальшому руйнуванню та знищенню.
5.40. З урахуванням наведеного господарський суд першої інстанції зазначив про допущення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" істотного порушення умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 в розумінні положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Тому, за висновком місцевого господарського суду, в цьому випадку існують підстави для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018.
5.41. Апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду першої інстанції, погодився з наведеним висновком, та додатково зазначив, що в кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, які мають значення. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, в цьому випадку встановлені обставини справи підтверджують факт істотного порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, які в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу.
5.42. Оскільки господарські суди встановили порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 та встановили істотність такого порушення, тому виснували про наявність правових підстав для задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
5.43. З урахуванням викладеного колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди не встановили істотних порушень відповідачем умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018. Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.
5.44. Водночас висновки апеляційного господарського суду про те, що відповідно до змісту положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" всі умови продажу, які затверджені органами приватизації, та включені як зобов'язання покупця до договору купівлі-продажу, є істотними, а тому порушення таких умов покупцем кваліфікується як істотне порушення умов договорів купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, не узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17), про те, що наявність передбачених частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди є підставою для його автоматичного розірвання, а потребує додаткового встановлення істотності такого порушення. Разом із тим такі помилкові висновки апеляційного господарського суду в цьому випадку не призвели до неправильного вирішення спору в цій справі, оскільки апеляційний господарський суд при цьому оцінив порушення умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, допущене відповідачем, та встановив його істотність.
5.45. Крім того, Верховний Суд установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити".
5.46. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21 викладено висновок, на неврахування якого господарськими судами попередніх інстанцій посилається ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО":
"30. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
31. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги".
5.47. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21.
5.48. Скаржник із посиланням на наведені висновки Верховного Суду зазначає, що відсутність порушеного права позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові. При цьому, як вважає скаржник, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, не дослідив обставини щодо наявності порушеного права позивача, а тому порушив приписи процесуального законодавства.
5.49. Колегія суддів, проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО", зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
5.50. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України).
5.51. Суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
5.52. При цьому правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
5.53. Під порушенням розуміють такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
5.54. Водночас за змістом статей 611, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
5.55. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що, як установили господарські суди, відповідно до 5.2.1 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018 відповідач зобов'язався завершити будівництво об'єкта приватизації та ввести його в експлуатацію з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідач на момент розгляду справи будівництво 90-квартирного житлового будинку не завершив та не ввів його в експлуатацію. Крім того, як установили господарські суди, держава в особі органу приватизації значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при його укладенні, а саме: усунути довгобуд, передати об'єкт нерухомості ефективному приватному власнику, який зможе завершити його будівництво та цим надасть можливість використовувати будівлю за цільовим призначенням.
5.56. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що в цьому випадку право позивача не порушене. При цьому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, не дослідив обставини справи щодо порушеного права позивача, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій надали оцінку всім зібраним доказам у справі та встановили порушення прав позивача.
5.57. За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 651 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми, викладені в постановах Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 30.04.2024 у справі № 903/775/23, від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17), від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.58. Скаржник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в частині питання, чи визначає зміст положень статті 26 зазначеного Закону те, що всі умови продажу, які затверджені органом приватизації, та включені як зобов'язання покупців до договору купівлі-продажу, є істотними, а їх порушення покупцями кваліфікується як істотне прошення умов договору купівлі-продажу.
5.59. При цьому, як вважає скаржник, висновок апеляційного господарського суду про те, що відповідно до змісту положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" всі умови продажу, які затверджені органами приватизації, та включені як зобов'язання покупця до договору купівлі-продажу, є істотними, а тому порушення таких умов покупцем кваліфікується як істотне порушення умов договорів купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17).
5.60. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає таке.
5.61. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.62. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питання застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.63. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.64. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.65. З урахуванням доводів скаржника колегія суддів зазначає, що частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначені виключні умови для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, однією з яких є невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.
5.66. Водночас колегія суддів зазначає, що положення частини третьої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містять імперативного припису про обов'язковість розірвання договору купівлі-продажу в разі невиконання стороною виключних умов, а, навпаки, відсилають до загальних норм Цивільного кодексу України, зазначаючи про те що за наявності виключних умов для розірвання договору, договір розривається в передбаченому законодавством порядку, що не виключає можливості застосування приписів статті 651 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) за позовом про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації.
5.67. Отже, наявність передбачених частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди є підставою для його автоматичного розірвання, а потребує додаткового встановлення істотності такого порушення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) за позовом про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації.
5.68. Разом з тим господарські суди встановили факт істотного порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій у цьому випадку встановили факт істотного порушення ТОВ "ЛЮБАВА-АГРО" умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 01.11.2018, то правильно застосували приписи статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
5.69. Водночас, як уже зазначалося, помилкові висновки апеляційного господарського суду про те, що відповідно до змісту положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" всі умови продажу, які затверджені органами приватизації, та включені як зобов'язання покупця до договору купівлі-продажу, є істотними, а тому порушення таких умов покупцем кваліфікується як істотне порушення умов договорів купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, в цьому випадку не призвели до неправильного вирішення спору в цій справі.
5.70. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
5.71. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.72. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.73. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому
статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБАВА-АГРО" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у справі № 921/514/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак