18 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 673/1277/24
Провадження № 22-ц/820/2505/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю представника апелянта,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року та додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року в складі судді Ягодіної Т.В.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача вказувала, що рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27.07.2015 року у справі №673/830/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.06.2015 року і до досягнення дочкою повноліття.
Виконавчий лист №673/830/15-ц від 28.07.2015 року вона подала для примусового виконання до органу ДВС. Однак відповідач рішення суду в повній мірі не виконує та ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим станом на 30.09.2024 року ним допущена заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 679692,28 грн.
За наведеного позивачка просила стягнути з відповідача неустойку внаслідок несплати ним аліментів, що відповідає розміру заборгованості по аліментах, 679692,28 грн.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02.10.2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в загальному розмірі 100000 гривень. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 999,53 грн. Решту судового збору- 5797,09 грн. віднесено на рахунок держави.
Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5884 грн. В решті вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити та задовольнити позов повністю. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені. На думку апелянтки, суд першої інстанції не врахував, що пеня є майновою відповідальністю за порушення прав дитини, механізм захисту права дитини на належне утримання. Відповідач не довів відсутність своєї вини у виникненні заборгованості по аліментах - понад 9 років (з 2015 року по 2024 року) неналежно сплачував аліменти на дитину. Суд першої інстанції за відсутності доказів, які б підтверджували позицію відповідача щодо неможливості його виконувати зобов'язання зі сплати аліментів, незаконно зменшив розмір пені, чим порушив права неповнолітньої дитини на отримання компенсації за тривале позбавлення належних їй коштів. Відповідач є діючим військовослужбовцем, проходить службу у Державній прикордонній службі України та отримує стабільну заробітну плату, з якої можливе відрахування аліментів на утримання дитини за рішенням Деражнянського районного суду від 27.07.2015 року.
Додаткове рішення також вважає незаконним, просить його змінити та стягнути на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу 40000 грн. На її думку, суд першої інстанції неправильно застосував ч. 3 ст. 141 ЦПК України, необґрунтовано прив'язав розмір компенсації витрат на правничу допомогу до відсотка задоволених позовних вимог (14,71%), хоча такий підхід не передбачений законом. Відповідач не надав заперечень або клопотання про зменшення розміру витрат, тому суд безпідставно зменшив розмір понесених витрат на правничу допомогу.
У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення як безпідставну. Вважає, що суд обґрунтовано врахував підстави для зменшення розміру неустойки за прострочення аліментів. Судові витрати стягнуто пропорційно задоволеним вимогам згідно закону.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27.07.2015 року у справі № 673/830/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.06.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Державним виконавцем другого відділу Дзержинського відділу ДВС міста Харків на підставі означеного рішення суду відкрито виконавче провадження ВП51264704).
Зараз вказане виконавче провадження перебуває на виконанні Ізмаїльського відділу ДВС Південного МУМЮ (м. Одеса).
Відповідачем допущено заборгованість по сплаті аліментів за період з 19.06.2015 року по 30.09.2024 року в сумі 394863,14 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував презумпцію своєї вини як платника аліментів у виникненні заборгованості по аліментах за спірний період в сумі 394863,14 грн., тому наявні підстави для стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів. Водночас з врахуванням наявності у відповідача на утриманні іншої дитини, проходження ним військової служби слід зменшити розмір неустойки на підставі ч.2 ст. 196 СК України до 100000 грн. Понесені витрати позивачки стягнути з відповідача пропорційно задоволеній частині позову, на 14,71 %.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
Так, статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч.2 ст. 196 СК України).
Великою Палатою Верховного суду у правовому висновку, викладеному у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, роз'яснено порядок розрахунку аліментів у разі їх прострочення, згідно з яким розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1%. Тобто, заборгованість за місяць помножено на кількість днів заборгованості помножено на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становитиме місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Стягнення пені, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2020 року в справі №661/905/19, у Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Суд першої інстанції правильно констатував, що відповідач не спростував презумпцію своєї вини як платника аліментів у виникненні заборгованості по аліментах за період з 19.06.2015 року по 30.09.2024 року в сумі 394863,14 грн., тому наявні підстави для стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів.
Водночас суд обґрунтовано застосував норму ч.2 ст. 196 СК України, за змістом якої розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Суд правильно вказав, що на утриманні відповідача, окрім доньки сторін, перебуває інша дитина, ОСОБА_5 , на яку за судовим наказом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2024 року у справі №946/1970/24 з відповідача стягуються аліменти щомісячно в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ця обставина щодо зміни сімейного стану об'єктивно впливає і на матеріальне становище відповідача, оскільки зумовлює збільшення його витрат на утримання двох дітей.
Тож суд першої інстанції обґрунтовано врахував ці обставини як достатню і належну підставу для зменшення пені за прострочення аліментів до 100000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно констатував, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено на 14,71%, отже, витрати на професійну правничу допомогу, які заявила позивачка в розмірі 40000 грн., підлягають стягненню у сумі 5884 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтуються на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року, додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 19 грудня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк