09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6286/25
Головуючий суддя І інстанції - Лозицька І.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року в адміністративній справі № 160/6286/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (виробництв, робіт, професій, посад і показників), відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV;
- визнати протиправним та скасувати рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.02.2025 року №047050030124;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (виробництв, робіт, професій, посад і показників), відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року, зарахувавши при цьому до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 такі періоди: з 03.09.2001 року по 15.01.2003 року; з 16.01.2003 року по 22.09.2004 року; з 23.09.2004 року по 31.05.2006 року; з 01.06.2006 року по 09.07.2006 року; з 10.07.2006 року по 31.01.2007 року; з 01.02.2007 року по 03.11.2007 року; з 04.11.2007 року по 29.08.2010 року; з 30.08.2010 року по 31.12.2011 року; з 01.01.2012 року по 29.08.2013 року; з 01.01.2012 року по 05.11.2013 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (виробництв, робіт, професій, посад і показників), відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
Визнано протиправним та скасовано рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.02.2025 року. №047050030124.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 такі періоди: з 03.09.2001 року по 15.01.2003 року; з 16.01.2003 року по 22.09.2004 року; з 23.09.2004 року по 31.05.2006 року; з 01.06.2006 року по 09.07.2006 року; з 10.07.2006 року по 31.01.2007 року; з 01.02.2007 року по 03.11.2007 року; з 04.11.2007 року по 29.08.2010 року; з 30.08.2010 року по 31.12.2011 року; з 01.01.2012 року по 29.08.2013 року; з 01.01.2012 року по 05.11.2013 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що вік позивача становить 50 років 8 місяців 20 днів (пенсійний вік відповідно до ст. 114 Закону - 55 років), страховий стаж - 29 років 8 місяців 20 днів, пільговий стаж- 4 роки 2 місяці 28 днів, що є недостатнім при необхідній кількості 10 років та стало причиною для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладеної у рішенні №047050030124 від 05.02.2025 року. При цьому, відповідач зазначає про те, що за результатам розгляду документів позивача відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 03.09.2001 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 02.06.2003 року згідно довідки від 26.12.2024 року №74, оскільки в довідці відсутні накази щодо атестації робочих місць.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.01.2025 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.63).
Результат розгляду вищевказаної заяви оформлено рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.02.2025 року № 047050030124, згідно з яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Підставою для відмови було зазначено відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 29 р. 8 міс. 20 дн. Пільговий стаж за Списком № 2 становить 4 роки 2 місяці 28 днів. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 03.09.2001 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 02.06.2003 року, згідно довідки від 26.12.2024 року №74, оскільки в довідці відсутні накази щодо атестації робочих місць. Також, зазначено про те, що позивач не досягла пенсійного віку передбаченого ст. 114 Закону України №1058 - IV (а.с.10).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 досягнуто віку, який дає право на призначення їй пенсії на пільгових умовах. При цьому, суд зазначив про те, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду зробленими у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Також, судом прийнято до уваги й те, що атестацію робочих місць працівників ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» проведено поетапно в 2001-2002 роках, І кварталі 2003 року, II кварталі 2003 року, III кварталі 2003 року, листопаді 2003 року, а спірні періоди роботи позивача також підпадають як атестовані та мають бути зараховані до пільгового стажу по Списку № 2.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали після 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим, вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають, саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу були висновки відповідача щодо того, що позивач не досягла віку 55 років.
З матеріалів справи видно, що на момент звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 остання досягла 50 років.
Враховуючи те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають, саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 досягнуто віку, який дає право на призначення їй пенсії на пільгових умовах.
Щодо доводів відповідача про не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи позивача з 03.09.2001 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 02.06.2003 року згідно довідки від 26.12.2024 року №74, оскільки в довідці відсутні накази щодо атестації робочих місць, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Для підтвердження спеціального стажу позивач надав територіальному органу Пенсійного фонду видану довідку від 26.12.2024 року №74, згідно з якою підтверджено характер виконуваної роботи позивачем у період з 03.09.2001 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 22.09.2004 року, з 23.09.2004 року по 31.05.2006 року, з 01.06.2006 року по 09.07.2006 року, з 10.07.2006 року по 31.01.2007 року, з 01.02.2007 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 05.11.2013 року як роботи, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 (а.с.71-73).
Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу були висновки відповідача щодо того, що в довідці від 26.12.2024 року №74 відсутні накази щодо атестації робочих місць.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.05.2022 року по справі № 120/1089/19-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи вищенаведені висновки відносно того, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не проведення атестації робочого місця/несвоєчасне проведення атестації робочого місця не може бути підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи такого періоду.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року в адміністративній справі № 160/6286/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва