09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/878/25
Головуючий суддя І інстанції - Кучма К.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року в адміністративній справі № 160/878/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області від 29.08.2024 року № 045550024620 щодо відмови зарахувати до її страхового стажу період роботи з 30.10.1995 року по 28.02.1997 року, з 04.03.1997 року по 16.12.1997 року, з 26.01.1999 року по 30.07.1999 року, з 02.08.1999 року по 29.10.1999 року, а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 02.11.1999 року по 30.06.2002 року, з 01.01.2003 року по 30.06.2003 року, та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, починаючи з 21.08.2024 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу період роботи з 30.10.1995 року по 28.02.1997 року, з 04.03.1997 року по 16.12.1997 року, з 26.01.1999 року по 30.07.1999 року, з 02.08.1999 року по 29.10.1999 року, а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 02.11.1999 року по 30.06.2002 року, з 01.01.2003 року по 30.06.2003 року та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, починаючи з 21.08.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.08.2024 року № 045550024620 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 30.10.1995 року по 28.02.1997 року, з 04.03.1997 року по 16.12.1997 року, з 26.01.1999 року по 30.07.1999 року, з 02.08.1999 року по 29.10.1999 року, та з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 31 рік. При цьому, відповідач зазначає про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 30.10.1995 по 28.02.1997, оскільки запис не засвідчено підписом відповідальної особи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 04.03.1997 по 16.12.1997, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення; з 26.01.1999 по 30.07.1999 та 02.08.1999 по 29.10.1999, тому як відсутня назва організації куди прийнято заявницю.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, 21.08.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Чернівецькій області та прийнято рішення № 045550024620 від 29.08.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.17).
Спірним рішення № 045550024620 від 29.08.2024 року встановлено, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії становив 26 років 05 місяців 20 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 30.10.1995 р. по 28.02.1997 р., оскільки запис не засвідчено підписом відповідальної особи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 04.03.1997 р. по 16.12.1997 р., оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення; з 26.01.1999 р. по 30.07.1999 р. та з 02.08.1999 р. по 29.10.1999 р., тому як відсутня назва організації куди прийнято заявницю.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в останню вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, а недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Згідно із приписами ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637.
З копії трудової книжки позивача від 10.09.1982 року серії НОМЕР_1 встановлено, що вона містить записи на підтвердження спірного періоду, а саме:
- запис № 21 - 30.10.1995 року прийнята секретарем. Наказ №6к від 30.10.1995 р.;
- запис № 22 - 28.02.1997 року звільнена за переведенням в ДПФТД «МАРКЕТ-груп», п.5 ст.36 КЗпП України. Наказ № 28к від 28.02.1997 р.;
- запис № 23 - 04.03.1997 року прийнято товарознавцем у порядку переведення із ЗАТ фірми «Логос». Наказ №3к від 04.03.1997 р.;
- запис № 24 - 16.12.1997 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Наказ № 28к від 16.12.1997 р.;
- запис № 27 - 26.01.1999 року прийнята на посаду менеджера. Наказ №5-к від 01.01.1999 р.;
- запис № 28 - 30.07.1999 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Наказ № 9-к від 130.07.1999 р.;
- запис № 29 - 02.08.1999 року прийнята на посаду товарознавця. Наказ №24-к від 02.08.1999 р.;
- запис № 30 - 29.10.1999 року звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Наказ №26-к від 29.10.1999 р (а.с.18-23).
На час заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованої Міністерством юстиції України 17.08.1993 року (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п.2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з ним винагороди.
В силу п.2.15 Інструкції №58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться відповідний запис.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Зі змісту рішення № 045550024620 від 29.08.2024 року вбачається, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 30.10.1995 р. по 28.02.1997 р., оскільки запис не засвідчено підписом відповідальної особи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 04.03.1997 р. по 16.12.1997 р., оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення; з 26.01.1999 р. по 30.07.1999 р. та з 02.08.1999 р. по 29.10.1999 р., тому як відсутня назва організації куди прийнято заявницю (а.с.17).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Зважаючи на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про безпідставність не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача з 30.10.1995 року по 28.02.1997 року, з 04.03.1997 року по 16.12.1997 року, з 26.01.1999 року по 30.07.1999 року, з 02.08.1999 року по 29.10.1999 року до страхового стажу з підстав недотримання правил ведення трудової книжки.
Слід зауважити й на тому, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року в адміністративній справі № 160/878/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва