справа № 756/9467/23 головуючий у суді І інстанції Жук М. В.
провадження № 22-ц/824/16657/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.
16 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Бєжановою Катериною Ігорівною на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року, про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
у провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
19 червня 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Бєжанова К.І. подала заяву про забезпечення доказів, у якій просила суд:
вжити заходи щодо забезпечення доказів шляхом витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 наступної інформації, а також документів які її підтверджують:
1) чи звертався ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31 березня 2024 року по теперішню дату з заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону україни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та чи надавав відповідне рішення Оболонського районного суду Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 .?
2) Чи було прийняте відповідне рішення про надання ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі рішення Оболонського районного суду Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 .?
3) У разі якщо рішення про надання ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі рішення Оболонського районного суду Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 було прийнято, надати інформацію, чи повідомив ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , про те, що рішення Оболонського районного суду Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 було скасоване, а справу було призначено до нового розгляду в загальному порядку?
В обґрунтування доводів заяви вказала, що вважає позов ОСОБА_2 штучно сконструйованим з метою формування підстави, в даному випадку - судового рішення, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З метою підтвердження інформації щодо наміру ОСОБА_2 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23, 03 вересня 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено адвокатський запит, в якому запитувалось, серед іншого, надати інформацію щодо того чи звертався ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про відстрочку від призову на військову службу на підставі заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23; чи приймалось ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідне рішення за заявою ОСОБА_2 про надання відстрочки від призову на військову службу; чи повідомляв ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року у справі №756/9467/23.
У встановлений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 5-денний строк відповіді на адвокатський запит надано не було і лише згодом було отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 датовану 22 жовтня 2024 року в якій зазначено, що запитувана інформація належить до персональних даних про громадянина ОСОБА_2 .
Отже, самостійно вжиті ОСОБА_1 заходи, які в тому числі направлені на підтвердження позиції ОСОБА_1 щодо безпідставного звернення ОСОБА_2 до Оболонського районного суду м. Києва з позовом з метою подальшого оформлення ним відстрочки від проходження військової служби (мобілізації), виявлись безуспішними.
Отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідної інформації та документів, що її підтверджують зможе підтвердити штучний характер позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та його спрямування на ухилення від проходження військової служби.
Станом на день звернення із заявою про забезпечення доказів вже пройшло більш ніж 1 рік із дня можливого звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки. Отже інформація про факт звернення ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути втрачена, а її отримання стане неможливим у зв'язку з закінченням строків її зберігання.
Також у разі ліквідації ІНФОРМАЦІЯ_1 та створення замість нього рекрутингового центру, отримати інформацію щодо факту звернення ОСОБА_2 стане утруднено або взагалі стане неможливим.
Отже, враховуючи ту обставину, що отримати докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 самостійно не змогла, а також наявність підстав, що з часом їх може бути втрачено, тому їх збирання та подання стане неможливим, це є підставою для витребування вказаних доказів в судовому порядку.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Бєжанова Катерина Ігорівна, 12 вересня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Підтримавши доводи заяви про забезпечення доказів, вказала, що висновок місцевого суду про те, що заява не містить належного обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази можуть бути втрачені або їх збирання та подання стане згодом неможливим чи утрудненим є невмотивованим, безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Бєжановою Катериною Ігорівною на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року, про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано та не доведено, що інформація, яку він просить витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до предмета доказування у справі, при цьому заява не містить належного обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання представниця ОСОБА_1 можуть бути втрачені або їх збирання та подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Нормою ч. 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.
Так, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів.
У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/ потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18, від 11 березня 2020 року у справі №9901/608/19.
Таким чином, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Для вирішення питання про забезпечення доказів слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Крім того, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Звернення до суду із відповідною заявою це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/ потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
У межах розгляду цієї справи заявниця посилається на ймовірне використання позивачем механізму позбавлення батьківських прав у власних інтересах задля ухилення від проходження військової служби.
В той же час, предметом спору між сторонами є позбавлення один одного батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вичерпний перелік підстав, за яких один із батьків може бути позбавлений батьківських прав унормований ст. 164 СК України. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів заявниця не навела жодної із передбачених ст. 164 СК України обставин, довести або спростувати яку має на меті при витребуванні доказів з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, у зв'язку із скасуванням заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року втратили юридичну силу будь-які права та обов'язки, які виникли з його ухваленням.
Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
При цьому, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, під час вирішення питання про забезпечення доказів суд враховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Бєжановою Катериною Ігорівною - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова