Апеляційне провадження № 22-ц/824/15213/2025
Справа № 369/19529/23
Іменем України
17 грудня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Скрипник О.Г. у м. Київ у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 446222,38 грн., витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 2200 грн. та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 4200 грн.
Позов мотивував тим, що 07 липня 2023 року о 19:30 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Suzuki SX-4 д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вул. Київська-Комарова в с. Тарасівка Фастівського району Київської області при повороті ліворуч не надала перевагу в русі автомобілю марки Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку по вул. Київська, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, які в результаті зіткнення отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків позивачу.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року в справі № 369/10968/23 ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені даного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.
З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем замовлено і отримано звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 140959 від 28 липня 2023 року. за яким вартість матеріального збитку, завданого власникові Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки складає 603722,38 грн. На момент ДТП цивільна відповідальність відповідача була застрахована в страховій компанії ТДВ «Страхова група «Оберіг». В зв'язку з настанням страхового випадку 07 липня 2023 року за договором страхування ЕР 210930713 від 07 вересня 2022 року позивачу належить страхове відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 157500 грн. Оскільки відповідачем жодних платежів в рахунок відшкодування на користь позивача не здійснено, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в розмірі 446222,38 грн. (603722,38 грн. - 157500 грн.). Крім того, з відповідача належить стягнути 2200 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу, а також витрати щодо проведення оцінки вартості матеріальної шкоди, завданої позивачу, в розмірі 4200 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 446222,38 грн., витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 2200 грн. та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 4200 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не посилається на докази, на підставі яких встановлено загальну вартість матеріального збитку, завданого позивачу, в розмірі 603722,38 грн., і можливо лише припустити, що суд першої інстанції, визначаючи суму загального збитку, взяв за основу звіт № 140959 від 28 липня 2023 року, складений СПД ФОП ОСОБА_4 . Даний звіт є неналежним та недопустимим доказом та не міг бути підставою для задоволення позову, оскільки не містить інформації про те, під час якого саме ДТП була завдана шкода власнику транспортного засобу, зазначена в даному звіті, даний доказ жодним чином не вказує, що зазначений в звіті № 140959 від 28 липня 2023 року матеріальний збиток завданий саме дорожньо-транспортною пригодою, що сталася між позивачем та відповідачем.
Наводила положення ст. 79 ЦПК України щодо недопустимості доказів, ст. 102 ЦПК України щодо висновку експерта, ст. 9 Закону України «Про судову експертизу», якою передбачено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
Наголошувала, що оцінювач ОСОБА_4 не є експертом в розумінні ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу», оскільки його ім'я не внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, крім того, звіт № 140959 від 28 липня 2023 року не містить застереження, що ОСОБА_4 попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Таким чином, звіт № 140959 від 28 липня 2023 року складений з порушенням вимог процесуальних норм та не є експертизою в розумінні вимог ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу».
Посилалася на положення п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2022, згідно якого, у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація: дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом).
Зазначала, що підставою для складання звіту № 140959 від 28 липня 2023 року став акт огляду транспортного засобу № 140959 від 27 липня 2023 року. В порушення п. 4.4 Методики, в даному акті, як і в самому звіті, взагалі не зазначався час огляду КТЗ, а місцем огляду зазначено м. Київ без зазначення конкретної адреси огляду КТЗ. Огляд транспортного засобу оцінювачем було проведено без участі відповідача та його представника, які всупереч п. 5.2 Методики взагалі не запрошувались на огляд.
Вказувала, що оскільки звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 140959 від 28 липня 2023 року не містить інформації щодо предмету доказування (розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу саме 07 липня 2023 року), одержаний з порушенням порядку, встановленого законом (вимог Методики товарознавчої експертизи, ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу»), то даний звіт є неналежним та недопустимим доказом та не міг бути підставою для задоволення позову.
Крім того, в матеріалах справи міститься наданий стороною позивача акт виконаних робіт на ремонтні автомобіля Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 та рахунки-фактури від 03 серпня 2023 року, від 01 вересня 2023 року, квитанції на їх оплату на загальну суму 493502,27 грн. Позивач стверджував, що дані роботи були проведені в зв'язку з відновленням автомобіля позивача після його пошкодження в результаті ДТП, що мало місце 07 липня 2023 року між автомобілями позивача та відповідача, однак докази цього суду не надав. Для встановлення того, що виконання даних робіт, в тому числі придбання запчастин, має причинний зв'язок з ДТП, що мала місце 07 липня 2023 року, необхідні спеціальні знання в галузі автотоварознавства. Сторона позивача на початку розгляду справи заявила клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, однак згодом відкликала своє клопотання.
Таким чином, суд першої інстанції, не маючи спеціальних знань в галузі автотоварознавства, не мав можливості з технічної точки зору дати оцінку акту виконаних робіт від 31 серпня 2023 року на відповідність вказаних в ньому робіт, які необхідно було б вчинити для відновлення автомобіля позивача після ДТП за участю відповідача, що мало місце 07 липня 2023 року. Отже, даний акт виконаних робіт від 31 серпня 2023 року теж не може бути належним доказом по справі.
Вважала, що оскільки позивач не обґрунтував розмір заявлених ним позовних вимог належними та допустимими доказами, то заявлений ним позов не підлягає задоволенню.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та стягуючи на його користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 446222,38 грн., суд першої інстанції виходив із того, що 07 липня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі сторін, винною особою є відповідач, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність відповідача була застрахована. В зв'язку з настанням страхового випадку, у якому винна відповідач, позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 157500 грн., в той час як загальна вартість матеріального збитку складає 603722,38 грн., різниця вартості заподіяної шкоди в розмірі 446222,38 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 9 - 10).
07 липня 2023 року о 19:30 на перехресті вул. Київська - Комарова в с. Тарасівка Фастівського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Suzuki SX-4 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , при зіткненні автомобілі отримали механічні пошкодження. Вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП встановлена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року в справі № 369/10968/23 (а. с. 17). В результаті ДТП ОСОБА_3 був вимушений користуватися послугами евакуатора, за що згідно акту надання послуг № 90 та товарного чеку № 90 від 08 липня 2023 року сплатив ФОП ОСОБА_5 2200 грн. (а. с. 11 - 16).
Станом на 07 липня 2023 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована за полісом ЕР-210930713 у ТДВ «Страхова група «Оберіг». 11 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «Страхова група «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з настанням страхового випадку 07 липня 2023 року за договором страхування ЕР-210930713 (а. с. 19).
Згідно акту огляду транспортного засобу № 140959 (дефектна відомість) огляд транспортного засобу Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 проводився оцінювачем 27 липня 2023 року у м. Києві за участі власника ОСОБА_3 (а. с. 35). Згідно звіту № 140959 від 28 липня 2023 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Едак», вартість матеріального збитку становить 603722,28 грн. (а. с. 23 - 24).
Вартість оцінки вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 , сплачена ОСОБА_3 , становить 4200 грн. (а. с. 20 - 22).
Після дорожньо-транспортної пригоди позивачем здійснено ремонт автомобіля Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 на СТО Автоцентр Scoda ТОВ «Автоцентр Київ», на підтвердження чого ним надано у копіях рахунок-фактуру № 000285341 від 18 липня 2023 року, рахунок-фактуру № 000286308 від 03 серпня 2023 року, платіжну інструкцію 0.0.3129348700.1 від 03 серпня 2023 року, рахунок-фактуру № 000286309 від 03 серпня 2023 року, рахунок-фактуру № 000287878 від 01 вересня 2023 року, а також квитанції та платіжні інструкції від 03 серпня 2023 року на суму 70000 грн., від 03 серпня 2023 року на суму 130000 грн., від 01 вересня 2023 року на суму 190000 грн., від 01 вересня 2023 року на суму 103502,27 грн., всього 493502,27 грн. (а. с. 135 - 147).
Згідно виписки з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за 05 січня 2024 року та скріншоту застосунку мобільного банкінгу, 05 січня 2024 року ТДВ «Страхова група «Оберіг» було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 157450 грн. (а. с. 166 - 167).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 відповідно до статей 7, 15, 55-1, 56 Закону України «Про Національний банк України», статей 21, 27, 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 36 Закону України «Про страхування», статей 1, 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою перегляду розміру страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін затверджено розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою з 01 липня 2022 року, в тому числі за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом установлено, що вина відповідача, встановлена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року в справі № 369/10968/23, нею не оспорюється.
Також відповідачем не оспорюється отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 157 500 грн. (за вирахуванням франшизи 2500 грн.).
Аналіз положень статті 22, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, яка в подальшому підтримана правовими висновками Верховного Суду в постановах від 14 листопада 2024 року у справі № 442/6010/22 (провадження № 61-4511св24), від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20 (провадження № 61-5479св24), від 09 вересня 2025 року у справі № 161/3803/24 (провадження № 61-5729св25) та інших, зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Наданий позивачем звіт № 140959 від 28 липня 2023 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, який є письмовим доказом в розумінні ст. 95 ЦПК України, складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», містить повні та об'єктивні відомості про характер пошкоджень транспортного засобу, про розмір завданого збитку, оцінювачем здійснено огляд пошкодженого автомобіля, звіт не має будь-яких обмежень для використання в суді і є належним та допустимим доказом по справі, яким підтверджується розмір шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу КТЗ Scoda Karoq д.н.з. НОМЕР_2 .
При цьому, оскільки позивачем надано докази на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля в особи, яка є платником податку на додану вартість, розмір оціненої шкоди на суму податку на додану вартість зменшенню не підлягає (абз. 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 446 222,38 грн., а також витрати щодо проведення оцінки вартості матеріальної шкоди 4200 грн. та витрати на евакуацію транспортного засобу 2200 грн.
Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував відсутність у складеному звіті застереження оцінювача щодо обізнаності про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, з огляду на те, що положення ч. 7 ст. 102 ЦПК України, якою передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, ч. 5 ст. 106 ЦПК України, якою передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, поширюються лише на висновок експерта і не застосовуються до інших письмових доказів.
Також враховуючи, що звіт про оцінку є письмовим доказом, а не висновком експерта в розумінні ст. 102 ЦПК України, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що оцінювач ОСОБА_4 не є експертом та його ім'я не внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів.
Спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги про невідповідність звіту № 140959 від 28 липня 2023 року вимогам п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, якою передбачено, що у звіті про оцінку КТЗ зазначаються дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом). Так, у наданому позивачем звіті вказано, що огляд проведено 27 липня 2023 року у м. Київ (а. с. 35), що є достатньою інформацією про час та місце проведення огляду КТЗ в розумінні п. 4.4 Методики.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що сторону відповідача взагалі не було запрошено на огляд транспортного засобу, з огляду на те, що відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Таким чином, законодавством не передбачено обов'язкового проведення огляду транспортного засобу разом з заінтересованими особами.
Доводи апеляційної скарги, що акт огляду транспортного засобу № 140959 від 27 липня 2023 року не містить достовірну інформацію про пошкодження, які отримав автомобіль позивача під час ДТП саме 07 липня 2023 року, і що даний акт містить перелік пошкоджених деталей автомобіля, серед яких наявні деталі, які не були пошкоджені під час ДТП, відхиляються апеляційним судом як нічим не підтверджені припущення.
Отже, в цілому необґрунтованими є доводи відповідача про неналежність доказів, наданих позивачем, на підтвердження своїх вимог про стягнення майнової шкоди, у тому числі в зв'язку з відсутністю у звіті відомостей, під час якого саме ДТП була завдана шкода, та у зв'язку з відсутністю у суду спеціальних знань в галузі автотоварознавства, що унеможливлює самостійне визначення судом відповідність виконаних на СТО робіт роботам, які необхідно було б вчинити для відновлення автомобіля після ДТП 07 липня 2023 року, з огляду на те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вищевказаний звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який було оцінено судом у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами та на підставі якого визначено розмір завданої позивачеві шкоди.
Апеляційний суд враховує, що у випадку незгоди з визначеною сумою майнової шкоди ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати до суду клопотання про призначення у справі відповідної експертизи або звернутися самостійно до експерта для її проведення, або надати інші докази, однак вказаною можливістю на свій розсуд не скористалась.
Судом під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При цьому порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.